Рішення
від 16.07.2009 по справі 9/080-09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" липня 2009 р.                                                                          Справа № 9/080-09

За позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергосервіс»

До                        Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про                      стягнення 429 863, 38грн.

                                                                                                        Суддя  Сокуренко Л.В.

Представники:

Позивача      Тимошенко В.П., дов. № 10 від 02.02.2009 р.

Відповідача  ОСОБА_3, дов. від 08.06.2009 р.

Рішення Господарського суду Київської області у справі № 9/080-09 прийнято 16.07.2009 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 07.07.2009 року у відповідності до статті 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 429 863,38 грн. за поставлений товар на підставі договорів купівлі – продажу товару № 25 від 01.07.2008 року та № 26 від 01.07.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив відповідачеві товар, проте відповідач не здійснив розрахунки за отриманий товар у строки, встановлені договорами купівлі–продажу товару № 25 та № 26 від 01.07.2008 року. Позивач просить стягнути з відповідача  суму основного боргу в розмірі  205 695, 44 грн., пеню за прострочення строку виконання зобов’язання в сумі 16 426, 82 грн., штраф в сумі 205 695, 44 грн. та 3% річних в сумі 2 045, 68 грн.

Відповідач у судовому засіданні повідомив, що не заперечує проти стягнення суми основного боргу за поставлений товар, однак нарахування штрафних санкцій за прострочення строку оплати товару вважає безпідставним.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено нарахування штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання та вказав, що позивачем невірно визначено розмір пені, яка нарахована всупереч порядку проведення розрахунків, визначеному у пункті 4.3. договорів купівлі–продажу товару № 25 та  № 26 від 01.07.2008 року.

Ухвалою від 21.04.2009 року (суддя Євграфова Є.П.) порушено провадження у справі № 9/080-09 та призначено її до розгляду на 12.05.2009 року.

Ухвалою від 12.05.2009 року розгляд справи відкладався на 26.05.2009 року, у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 21.05.2009 року у зв’язку з призначенням судді Євграфової Є.П. суддею Київського апеляційного господарського суду справа № 9/080-09 передана на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою від 26.05.2009 року справа № 9/080-09 прийнята до провадження судді Сокуренко Л.В. та призначена до розгляду на 09.06.2009 року.

15.06.2009 року ТОВ «Техенергосервіс»через канцелярію суду подано додаткові пояснення № 35 до позовної заяви, згідно яких він просить стягнути з відповідача 205 695, 44 грн. суму основного боргу, 205 695, 44 грн. штрафу, 3 531, 90 грн. - суму пені та 422, 66 грн. –суму 3% річних (за уточненим розрахунком, який доданий до пояснення).

У судовому засіданні 09.06.2009 року оголошено перерву до 18.06.2009 р.

Ухвалою суду від 18.06.2009 р. розгляд справи № 9/080-09 відкладено на 07.7.2009 р., в зв’язку з клопотанням позивача.

03.07.2009 р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про збільшення позовних вимог на суму 90 118, 73 грн. з посиланням на те, що у відповідності до п. 4.2 договорів купівлі-продажу сторони дійшли згоди про встановлення відстрочки платежу за товар строком на 6 місяців з моменту підписання договору, який закінчується 01.07.2009 р. (остання дата внесення коштів за наданий товар). В зв’язку з тим, що жодної проплати  з боку відповідача не здійснено, а строк виконання договірних зобов’язань по договорам закінчився, то виникла необхідність збільшення позовних вимог.

Крім того, позивач зробив перерахунок штрафних санкцій (розрахунок доданий до заяви про збільшення позовних вимог) та ним збільшено суму пені та суму 3% річних, в зв’язку з чим він просить стягнути з відповідача 5 105, 35 грн. пені та 638, 21 грн. –3% річних за двома договорами.

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову № 39, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача –фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 622 829, 78 грн. в ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві, а також заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню частки майна в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн. з посиланням на вимоги  ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що у нього з’явилась інформація, що відповідач вчиняє дії по продажу належного йому майна –частки в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн., що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.06.2009 р. За таких обставин, позивач вважає, що у разі не накладення судом арешту на грошові кошти відповідача та не накладення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню частки майна в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн., рішення Господарського суду Київської області виконати буде не можливо.

При розгляді заяви позивача про забезпечення позову, судом встановлено, що зазначена заява представником позивача не підписана його особистим підписом, а за таких обставин вона залишається без розгляду.

В судовому засіданні 07.07.2009 р. судом оголошено перерву у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України для підготовки повного тексту рішення.

13.07.2009 р. через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення позивача до заяви № 39 від 02.07.2009 р. про забезпечення позову, які за своїм змістом є заявою про забезпечення позову. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем станом на  07.07.2009 р. не вчинено жодної дії по виконанню належним чином умов договору, а саме не здійснено жодного платежу за отриманий товар, що ще раз підтверджує про невиконання відповідачем умов договору. При вчинені відповідачем дій,  спрямованих на відчуження майна, що належить йому на праві приватної власності, у будь-який спосіб, виконання рішення суду стане неможливим, у зв’язку з відсутністю у відповідача коштів та майна, на яке може бути звернено стягнення. Тому, за ствердженням позивача, винесення ухвали суду про накладення арешту на грошові кошти відповідача та накладення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню частки майна в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн. зобов’яже останнього сплатити кошти за отриманий товар в найкоротші строки та виконати належним чином умови договорів, тобто позивач в процесі примусового виконання рішення Господарського суду Київської області буде мати можливість реального виконання рішення суду та належного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по договорам купівлі-продажу.

Зазначена заява про забезпечення позову, а саме: про накладення арешту на грошові кошти відповідача –фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 622 829, 78 грн. в ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві, а також про накладення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню частки майна в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн. залишена судом  без задоволення, виходячи з наступного:

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Зауваження позивача, що відповідачем станом на  07.07.2009 р. не вчинено жодної дії по виконанню належним чином умов договору, а саме не здійснено жодного платежу за отриманий товар, а також припущення позивача, що вчинені відповідачем дії,  які спрямовані на відчуження майна, що належить йому на праві приватної власності, у будь-який спосіб, зробить виконання рішення суду неможливим, суд не може оцінювати як обґрунтовані доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, оскільки позивачем не доведена відсутність коштів на рахунках відповідача, а додана до заяви довідка ЄДРПОУ (витягу) № 3672575 від 19.06.209 р. про те, що засновниками юридичної особи ТОВ  «Стандарт -  Авто»є  фізичні особи: ОСОБА_5 та  ОСОБА_1 не свідчить про намір відповідача вчиняти дії по відчуженню частки майна в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн.

Крім того, обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід  застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. У позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. (п. 6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Згідно з приписами ст. 67 ГПК України арешт може накладатися на майно або грошові суми, що належать тільки відповідачеві, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборона відповідачу і будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження, суперечить вищезазначеній нормі, викладеній у ч. 1 ст. 67 ГПК України, та порушує права власника цього майна.

Позивач  звернувся до Господарського суду Київської області з вимогами щодо стягнення з відповідача суми боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, проте в заяві про забезпечення позову він просить накласти арешт на грошові суми відповідача та заборонити йому вчиняти дії по розпорядженню своїм майном. Тобто вимоги позивача про заборону відповідачу вчиняти дії по розпорядженню своїм майном не стосуються предмету спору.

Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача то, як вбачається з заяви про забезпечення позову, позивач просить суд про накладення арешту на грошові кошти відповідача –фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 622 829, 78 грн. в ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві, а також заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню частки майна в статутному фонді ТОВ «Стандарт Авто»в розмірі 512 467, 50 грн.

Тобто, заявлені вимоги (в грошовому еквіваленті щодо накладення арешту) значно перевищують позовні вимоги, заявлені в заяві про збільшення позовних вимог, які становлять 519 982, 11 грн. (308 543, 11 грн. –сума основного боргу, 205 695, 44 грн. –штраф за невиконання зобов’язань, 5 105, 35 грн. –пеня, 638, 21 грн. –три відсотки річних.).

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про забезпечення позову не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 308 543, 11 грн., штраф за невиконання зобов’язань у сумі 205 695, 44 грн., пеню у сумі 5 105, 35 грн., 3% річних у сумі 638, 21 грн.

Відповідач в судовому засіданні подав клопотання про зменшення нарахованої суми пені з посланням на те, що позивачем поставлено неліквідний товар, про що на адресу позивача був направлений лист-претензія № 49/1 від 29.05.2009 р. з вимогою повернути сплачені кошти відповідачу, оскільки ним понесені збитки. Щодо стягнення основної суми боргу відповідач не заперечує.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергосервіс»(позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу товару № 25 (далі - Договір). За умовами цього Договору позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти та оплатити за встановленою ціною, та в обумовлені цим договором терміни автомасла та автохімію (далі-Товар), за ціною, номенклатурою та в асортименті, визначеній у видаткових накладних на товарно-матеріальні цінності.

Загальна сума даного договору складає 23 323,95 грн. (пункти 1.1, 1.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору відповідач здійснює розрахунок за Товар з 01.12.2008 року протягом наступних шести місяців шляхом зарахування на розрахунковий рахунок продавця щомісячних платежів: протягом п’яти місяців в сумі 3 887,33 грн., шостий місяць в сумі 3887,30 грн..

Відповідно до п.5.2. Договору передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних на товарно -матеріальні цінності та акту прийому-передачі.

Тобто, враховуючи умови Договору № 25 від 01.07.2008 року (п.4.3), відповідач повинен був здійснювати розрахунки за поставлений товар з 01.12.2008 року протягом шести місяців в сумі 3 887,33 грн.

На підставі вказаного Договору та згідно специфікації до договору № 25 від 01.07.2008 року, а також згідно видаткової накладної від 01.07.2008 року № ТОВ-001689 (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи), позивач відвантажив, а відповідач отримав Товар на загальну суму 23 323,95 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач станом на 01.04.2009 року свої зобов’язання за договором купівлі-продажу товару № 25 від 01.07.2008 року не виконав та не оплатив  за поставлений товар, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15 549, 32 грн. за договором від 01.07.2008 року № 25.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сторони дійшли згоди про встановлення відстрочки платежу за товар строком на 6 місяців  з моменту підписання даного договору, а саме до 01 грудня 2008 р.

Враховуючи заяву позивача про збільшення позовних вимог, станом на день розгляду позову сума боргу  за договором купівлі-продажу товару № 25 від 01.07.2008 року становить 23 323, 95 грн.

01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергосервіс»(позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу товару № 26 (далі - Договір). За умовами цього Договору позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти та оплатити за встановленою ціною, та в обумовлені цим договором терміни автозапчастини  (далі-Товар), за ціною, номенклатурою та в асортименті, визначеній у видаткових накладних на товарно-матеріальні цінності.

Загальна сума даного договору складає 285 219,16 грн. (пункти 1.1, 1.2. Договору № 26 від 01.07.2008 року).

Відповідно до п.4.3. Договору відповідач здійснює розрахунок за Товар з 01.12.2008 року протягом наступних шести місяців шляхом зарахування на розрахунковий рахунок продавця щомісячних платежів: протягом п’яти місяців в сумі 47 536, 53 грн., шостий місяць в сумі 47 536, 51 грн.

На підставі вказаного Договору та згідно специфікацій до договору № 26 від 01.07.2008 року та видаткових накладних  від 01.07.2008 року № ТОВ-001694, від 01.07.2008 року № ТОВ-001684, від 01.07.2008 року № ТОВ-001697, від 01.07.2008 року № ТОВ -001696, від 01.07.2008 року № ТОВ-001688, від 01.07.2008 року № ТОВ-001685 (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи), позивач відвантажив, а відповідач отримав Товар на загальну суму  285 219,16 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач станом на 01.04.2009 року свої зобов’язання за договором купівлі-продажу товару № 26 від 01.07.2008 року не виконав та не оплатив  за поставлений товар, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 190 146, 12 грн. за договором  № 26 від 01.07.2008 року.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сторони дійшли згоди про встановлення відстрочки платежу за товар строком на 6 місяців  з моменту підписання даного договору, а саме до 01 грудня 2008 р.

Враховуючи заяву позивача про збільшення позовних вимог, станом на день розгляду позову сума боргу  за договором купівлі-продажу товару № 26 від 01.07.2008 року становить 285 219, 16 грн.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості за поставлений товар відповідачем не надано, проти існування боргу у сумі 308 543, 11 грн. відповідач не заперечує.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договорами № 25 та № 26 від 01.07.2008 року на загальну суму 308 543, 11 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 308 543, 11 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.3. Договорів в разі порушення порядку та строків проведення розрахунку за товар відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк зобов’язання за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язань (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар та умови договорів (п. 4.3. Договору № 25 та Договору № 26 від 01.07.2008 року ), вимоги позивача про стягнення пені в сумі 5 105, 35 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений   договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі  (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 638, 21 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги  позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі сумі 205 695, 44 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Відповідно до п.6.5. Договорів визначено, що в разі порушення порядку та строків оплати товару більш як на 15 ( п’ятнадцять) банківських днів відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 100% вартості товару, що підлягає оплаті у відповідний місяць платежу.

Тобто, вказаним договорами встановлено, що відповідач в разі порушення оплати товару більш як на 15 (п’ятнадцять) банківських днів сплачує на користь позивача штраф в розмірі 100% вартості товару у відповідний місяць платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до стаття 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 205 695, 44 грн. штрафу свідчить про безпідставне намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України, ч.3 ст.509 ЦК України та ст. 8 Конституції України.

Отже, враховуючи конституційний принцип, суд з підстав наведених норм не може застосувати подвійну відповідальність до відповідача за одне й те саме правопорушення шляхом стягнення пені і штрафу одночасно, нараховує його не одноразово, а за кожен місяць прострочення платежу, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі  205 695, 44 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на законі.

Клопотання відповідача про зменшення нарахування пені на суму понесених збитків з посиланням на ст. 673 ЦК України до уваги судом не приймається, оскільки зазначена стаття Цивільного кодексу України не передбачає уникнення відповідальності винної сторони за невиконання умов договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 673 ЦК України, ст.ст. 49, 81-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

        2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ ВТБ «Банк»в місті Києві, МФО 321 767) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергосервіс»(09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. 1 Травня, 13, код ЄДРПОУ 32445118, р/р 26001727187441 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», Білоцерківське відділення, МФО 322904) суму основного боргу в розмірі 308 543 (триста вісім тисяч п’ятсот сорок три) грн. 11 коп., пеню в сумі 5 105 (п’ять тисяч сто п’ять) грн. 35 коп., 3 % річних в сумі 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 21 коп., 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 86 коп. державного мита, 71 (сімдесят одна) грн. 32 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

           Суддя                                                             

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення16.07.2009
Оприлюднено27.12.2010
Номер документу8572299
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —9/080-09

Рішення від 16.07.2009

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л. В.

Ухвала від 12.05.2009

Господарське

Господарський суд Київської області

Є.П. Є.П.

Ухвала від 18.06.2009

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні