Рішення

від 08.10.2019 по справі 334/3101/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 08.10.2019

Справа № 334/3101/19

Провадження № 2/334/2377/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить встановити постійний, безоплатний земельний сервітут до земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0268, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 для проходу та проїзду автомобільним транспортом, через частину земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0266, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності належить ОСОБА_2 відповідно до висновку експерта №2500, складеного 29.07.2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а саме: від точки 1 до точки 2 протяжністю 3,97 м; від точки 2 до точки 3 протяжністю 25,00 м; від точки 3 до точки 4 протяжністю 4,08 м; від точки 4 до точки 1 протяжністю 24,98 м.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0268, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. З усіх чотирьох сторін вищезазначена земельна ділянка межує з іншими земельними ділянками та не має виходу на адресну вулицю та центральну дорогу. Попереду вищезазначеної земельної ділянки знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0266, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та яка на праві власності належить відповідачу. Сторонами за спільні кошти було побудовано відрізок дороги, який проходить по земельній ділянці відповідача задля того, щоб у нас була можливість діставатися до своїх земельних ділянок. На протязі тривалого часу позивач користувався цією дорогою, яка є єдиним заїздом до його земельної ділянки, проте ОСОБА_2 почав чинити перешкоди у користуванні дорогою.

На теперішній час позивач не має змоги потрапити на свою земельну ділянку, оскільки відповідач як власник земельної ділянки заборонив йому проїзд по земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:04:043:0266. Тому, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач по справі надав пояснення по справі, в яких підтвердив, що він з позивачем є власниками сусідніх земельних ділянок, та, оскільки, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , з жодного боку не має доступу до проїжджої частини та до неї неможливо дістатися, між сторонами була усна домовленість щодо користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка належить відповідачу, з метою проїзду. Проте, у сторін виникли неприязні стосунки, на підставі яких відповідач заборонив позивачу користуватись земельною ділянкою для проїзду. Відповідач заперечує щодо встановлення земельного сервітуту, проте щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Сторони в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами аудіо запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 713117 від 30 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 2176 від 28.08.2007 (бланк ВЕХ 526375) є власником земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 2310100000:04:043:0268) у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726102385.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 312203 від 16 жовтня 2006 року підтверджено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2006 №1468 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га ( кадастровий номер 2310100000:04:043:0266) у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010626101553.

Висновком експерта № 2500 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №334/3101/19 на вирішення питання щодо визначення можливих варіантів доступу до земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:043:0268 з адресної вулиці шляхом встановлення земельного сервітуту з найменшим обтяженням для сусідніх земельних ділянок, суду запропоновано наступний варіант встановлення земельного сервітуту на частині земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:043:0266 для доступу до земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:043:0268, а саме: від точки 1 до точки 2 протяжністю 3,97 м; від точки 2 до точки 3 протяжністю 25,00 м; від точки 3 до точки 4 протяжністю 4,08 м; від точки 4 до точки 1 протяжністю 24,98 м.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 103, ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до вимог ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 N 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7 встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до вимог частини третьої статті 403 ЦК України, особа, що користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Визначення плати належить до компетенції сторін. Безкоштовне використання сервітуту має бути встановлено в договорі, законі або рішенням суду.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений за договором, заповітом, законом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації трубопроводів (газопроводів) тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

З аналізу положень ст.ст. 401, 402 ЦК України вбачається що підставою для встановлення судом земельного сервітуту є недосягнення домовленості сторін.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що позивачу та відповідачу на праві приватної власності належать сусідні земельні ділянки. Вхід до земельної ділянки позивача можливий тільки через земельну ділянку відповідача. Вказана обставина перешкоджають позивачу вільно проходити та проїжджати до своєї земельної ділянки.

Згідно зі ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З огляду на вище вказане, оскільки у позивача відсутній інший прохід та проїзд до належної йому земельної ділянки, сторонам не вдалося домовитися з приводу встановлення земельного сервітуту у позасудовому порядку, враховуючи необхідність захисту прав та свобод, передбачених та гарантованих Конституцією України осіб, зокрема щодо користування та розпорядження майном, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, шляхом встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 401-404 ЦК України; ст. ст. 98, 99, 100-104 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту задовольнити.

Встановити на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 2310100000:04:043:0268, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 2310100000:04:043:0266, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності належить ОСОБА_2 , згідно схеми в додатку № 1 Висновку експерта № 2500 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29.07.2019 року, а саме:

-від точки 1 до точки 2 протяжністю 3,97 м;

-від точки 2 до точки 3 протяжністю 25,00 м;

-від точки 3 до точки 4 протяжністю 4,08 м;

-від точки 4 до точки 1 протяжністю 24,98 м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Гнатюк