Рішення

від 18.11.2019 по справі 320/2066/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року № 320/2066/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рось-Будінвест до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рось-Будінвест до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області № 906479/41685249 від 05.09.2018 про відмову ТОВ Рось-Будінвест у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 01.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання ДФС України, а саме 21.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган в оспорюваному рішенні не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим позивач стверджує, що складена ним податкова накладна не відповідає визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідну податкову накладну.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19 червня 2019 року представником відповідачів через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що відповідно до АІС Податковий блок позивачем подано повідомлення по ПН № 1 від 01.08.2018, реєстрацію якої зупинено, з номенклатурою товару (Профіль п-подібний 0.7/9003/Словакія/3000) на загальну суму коштів, що підлягає сплаті 84488, 04 грн., сума ПДВ - 14081, 34 грн. До повідомлення по ПН № 1 від 01.08.2018 надано наступні документи згідно з переліком в додатку № 1: документ довільного формату 9186736629 від 04.09.2018 - накладну № 3396 від 26.06.2018; документ довільного формату 9186736635 від 04.09.2018 - квитанцію про блокування ПН № 1 за № 917665674 від 22.08.2018; документ довільного формату 9186736638 від 04.09.2018 - квитанцію про блокування ПН № 4 від 13.08.2018; документ довільного формату 9186736639 від 04.09.2018 - банківську виписку за 01.08.2018; документ довільного формату 9186736649 від 04.09.2018 - рахунок № 1170 від 22.06.2018 Станкомплект; документ довільного формату 9186736664 від 04.09.2018 - рахунок Тайл № 4425 від 27.06.2018; документ довільного формату 9186736679 від 04.09.2018 - лист пояснення № 0409 від 04.09.2018; документ довільного формату 9186736684 від 04.09.2018 - ПН № 4 від 13.08.2018 Миронівський МХП; документ довільного формату 9186736686 від 04.09.2018 - накладну № 3893 від 09.07.2018 Тайл; документ довільного формату 9186736706 від 04.09.2018 - рахунок Тайл № 4172 від 20.06.2018; документ довільного формату 918673672 від 04.09.2018 - договір № 101 від 20.06.2018; документ довільного формату 9186736722 від 04.09.2018 - договір Миронівський хлібопродукт; документ довільного формату 9186736732 від 04.09.2018 - договір оренди № 11 від 25.06.2018 ФОП Залізняк; документ довільного формату 9186736734 від 04.09.2018 - рахунок № 48 від 18.06.2018 МХП; документ довільного формату 9186736753 від 04.09.2018 - банківську виписку за 13.08.2018; документ довільного формату 9186736761 від 04.09.2018 - ПН № 1 від 01.08.2018 Миронівський МХП; документ довільного формату 9186736621 від 04.09.2018 - картку рахунку 6432.

Зазначає, що під час перевірки реальності здійснення фінансово-господарської операції по ПН № 1 від 01.08.2018 встановлено відсутність документів, а саме: розрахункових документів, платіжних доручень на підтвердження факту оплати за придбання товару Профіль п-подібний 0.7/9003/Словакія/3000 , а також товарно-транспортні документи, які б підтверджували транспортування даного товару. Таким чином, обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку (пункту 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК), а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції. Тому відповідач - Головне управління ДФС у Київській області прийняв рішення № 906479/41685249 від 05.09.2018 про відмову ТОВ Рось-Будінвест у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, вважає вищевказане рішення обґрунтованим. Позивачем подано до ДФС України скаргу на це рішення, за результатами розгляду якої Комісією з питань розгляду скарг рішенням від 27.09.2019 № 32985/41685249/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії - без змін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рось-Будінвест зареєстроване в якості юридичної особи 26.10.2017 (номер запису: 1 353 102 0000 009007) за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Декабристів, 9, кв. 214, що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 41685249.

Видами економічної діяльності позивача є холодне штампування та гнуття (код КВЕД 24.33); виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (код КВЕД 25.11); підготовчі роботи на будівельному майданчику (код КВЕД 43.12); монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (код КВЕД 43.22); покриття підлоги й облицювання стін (код КВЕД 43.33); малярні роботи та скління (код КВЕД 43.34); інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (код КВЕД 43.99); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код КВЕД 46.13); установлення та монтаж машин і устаткування (код КВЕД 33.20); будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) (код КВЕД 41.20).

З 01.01.2018 позивач є платником ПДВ відповідно до витягу № 1810274500011, виданого 18.01.2018.

11 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рось-Будінвест (далі - контрагент) та ПАТ Миронівський хлібопродукт (далі - МХП) укладено договір поставки № МХП-РБІ від 11.06.2018 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору контрагент зобов`язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за товар.

Згідно з пунктом 1 додатку № 2 до договору, сторонами було визначено, що предметом договору поставки є постачання металевого п-подібного оцинкованого профілю, загальна кількість якого визначається у специфікації, а пунктом 2 вказаного договору сторонами узгоджено загальну вартість (ціну) даного договору, яка не повинна перевищувати 1179360, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 1 додатку № 3 до договору у специфікації № 1 від 11.06.2018 сторонами було узгоджено перелік товару, який підлягає поставці, а саме: металевий п-подібний оцинкований профіль 40х65х40 мм, s=0, 75 мм кількістю 25200 одиниць.

Відповідно до умов, визначених у специфікації, термін поставки не більше 50 (п`ятдесяти) днів з дати підписання, але не пізніше 01.08.2018; місце поставки: Вінницька обл., м. Ладижи, вул. Хлібозаводська, 14.

18 червня 2018 року позивачем був направлений ПАТ Миронівський хлібопродукт рахунок на оплату № 48 від 18.06.2019 на суму 1179360, 00 грн.

На виконання умов договору ПАТ Миронівський хлібопродукт здійснило перерахування грошових коштів: 18.06.2018 суму в розмірі 412776, 00 грн.; 23.07.2018 суму в розмірі 263502, 72 грн.; 01.08.2018 суму в розмірі 176758, 92 грн.; 13.08.2018 суму в розмірі 11894, 22 грн. та 13.08.2018 суму в розмірі 23778, 44 грн.

Отже, станом на 01.08.2018 покупцем було сплачено 853037, 64 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснено відпуск замовленого товару за наступними видатковими накладними: № 22 від 17.07.2018 на суму 439171, 20 грн.; № 22 від 26.07.2018 на суму 329378, 40 грн. та № 43 від 22.08.2018 на суму 410810, 40 грн.

Таким чином, станом на 01.08.2018 позивачем було відпущено ПАТ Миронівський хлібопродукт товару на суму 768549, 66 грн., різниця між отриманими від ПАТ Миронівський хлібопродукт коштами та відпущеним позивачем товаром становила: 853037, 64 грн. - 768549, 66 грн. = 84488, 04 грн.

Поставка товару підтверджується договором поставки №101 від 20.06.2018, договором перевезення №016/18 від 16.07.2018, заявкою на автоперевезення №1 до договору №016/18 від 16.07.2018, актом виконаних робіт №10 від 26.07.2018, актом виконаних робіт №12 від 23.08.2018, актом виконаних робіт №9 від 17.07.2018, товарно-транспортною накладною №Р30 від 17.07.2018, товарно-транспортною накладною №Р31 від 26.07.2018, товарно-транспортною накладною №Р31 від 22.08.2018. Також поизвач орендує приміщення про що свідчить договір №11 від 25.06.2018.

На виконання вимог статті 187 Податкового кодексу України позивачем було видано наступні податкові накладні: № 6 від 18.08.2018 на суму 412776, 00 грн., в тому числі ПДВ 68796, 00 грн., яка пройшла реєстрацію в ЄРПН відповідно до квитанції від 11.07.2018 за № 9141644916; № 8 від 17.07.2018 на суму 26395, 20 грн., в тому числі ПДВ 4399, 20 грн., яка пройшла реєстрацію в ЄРПН відповідно до квитанції від 15.08.2018 за № 9151360006; № 12 від 23.07.2018 на суму 237107, 52 грн., в тому числі ПДВ 39517, 92 грн., яка пройшла реєстрацію в ЄРПН відповідно до квитанції від 08.08.2018 за № 9165083838; № 15 від 26.07.2018 на суму 92270, 88 грн., в тому числі ПДВ 15378, 48 грн., яка пройшла реєстрацію в ЄРПН відповідно до квитанції від 09.08.2018 за № 9165364485.

За результатами господарської діяльності на вищевказану суму різниці отриманих 01.08.2018 грошових коштів та попередньо відпущеного товару позивач склав податкову накладну № 1 від 01.08.2018 на суму 84488, 04 грн., в тому числі ПДВ 14081, 24 грн., та направив податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21 серпня 2018 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, реєстраційний номер 9176656574, відповідно до якої податкову накладну від 01.08.2018 № 1 прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН .

Позивачем надіслано пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій щодо податкової накладної від 01.08.2018 № 1. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення № 906479/41685249 від 05.09.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в ЄРПН.

Відтак, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної слугував висновок щодо ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач лише обмежився таким переліком та не підкреслив, як того вимагає дана форма, документів, які вимагав податковий орган, однак позивач не надав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Комісії з питань розгляду скарг ДФС України.

27 вересня 2018 року Комісією з питань розгляду скарг ДФС України прийнято рішення № 32985/41685249/2, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись із спірним рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі також - Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).

При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок № 117).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Судом встановлено, що податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Зі змісту поданого відзиву встановлено, що відповідач, у даному випадку, застосував Критерії ризиковості платника податку, що затверджені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 (далі - Критерій № 959).

Слід зазначити, що підпункт 1.6 пункту 1 Критерію № 959 містить в собі 12 абзаців та 7 додаткових ступенів ризику, що в свою чергу позбавляє суд встановити конкретні підстави для встановлення ризиковості платника податку та, як наслідок, для зупинення реєстрації такої накладної.

Так, зокрема, підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 визначає, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

1) платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

3) платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, відповідачем також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Слід зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вживання податковим органом загального посилання на певний пункт Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту (за умови їх наявності, як у розглядуваному випадку), є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 (№ К/9901/62719/18).

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог та у спосіб, що визначений Порядком № 117, позивачем разом із поясненнями та додатковими документами було надіслано контролюючому органу наступні документи: договори поставки з додатками, в тому числі специфікацію № 1, рахунки на оплату, видаткові накладні, виписки з банківського реєстру, договір на перевезення товару, акти виконаних робіт, ТТН, договір оренди та податкову накладну № 1 від 01.08.2018.

Усі вищевказані документи наявні в матеріалах справи та підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, у тому числі й розрахунків по ним, що є достатнім для реєстрації спірної податкової накладної.

Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений пунктами 14, 15 Порядку № 117.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117, зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, відповідач запропонував позивачеві надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Разом з цим чіткого переліку таких документів, які на думку контролюючого органу будуть достатніми, відповідач не визначив.

Водночас у спосіб, визначений чинним законодавством, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів, яких, на його думку, та за відсутності конкретного переліку, визначеного податковим органом, було достатньо для реєстрації податкової накладної.

Суд зазначає, що затверджена Порядком № 117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

Оспорюване рішення не містить мотивів не врахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Зміст оспорюваного рішення, за відсутності відзиву на позовну заяву та пояснень представника відповідача дає підстави стверджувати, що відповідач не з`ясовував специфіку проведених господарських операцій та не визначав перелік документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Слід зазначити, що на рівні конкретних адміністративних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади. Зокрема, у пункті 55 рішення ЄСПЛ у справі «Класс та інші проти Німеччини» (06.09.1978) Суд наголосив: із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у вже процитованому Рішенні у справі «Волохи проти України» . У справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» і «Алтай проти Туреччини» . Так, Суд зазначив, що згідно з принципом верховенства права судовий контроль за діяльністю виконавчої влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.

«Суд» повинен користуватись повною юрисдикцією розглядати всі факти у справі, а також відповідне законодавство (Terra Woningen B.V. v. the Netherlands (Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів), § 52).

При цьому, законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб`єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі «Ечюс проти Латвії» Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом верховенства права.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що спірне рішення прийняте у зв`язку із відповідністю поданої податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості саме платника податків, які визначені у листі Державної фіскальної служби від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Однак, відповідач не навів жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної як і не повідомив суду, яка із шести перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 критеріїв, що наведені у листі Державної фіскальної служби від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, відноситься до позивача.

Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного рішення.

Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надав, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів. Правом на подання відзиву на позов позивач також не скористався.

Зміст оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ДФС, розглядаючи подані позивачем документи, не перевіряла їх відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обов`язкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів на підтвердження здійснення господарських операцій наданих як відповідачеві так і до суду, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що комісія ДФС не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Відповідачами у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Із системного аналізу вищевказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3842, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 408 від 13.05.2019.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 3842, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рось-Будінвест - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області № 906479/41685249 від 05.09.2018 про відмову ТОВ Рось-Будінвест у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкову накладну № 1 від 01.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання ДФС України, а саме 21.08.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рось-Будінвест (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Декабристів, 9, кв. 214, код ЄДРПОУ 41685249) судовий збір у розмірі 3842,00грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного рішення 18.11.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.