Рішення

від 13.11.2019 по справі 600/339/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/339/18

Справа № 2/600/185/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Фещак Г.М.,

позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок (А), загальною площею 71,2 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м., сарай (Б) площею 42,1 кв.м., гараж (В) площею 29,4 кв.м., гараж (Г) площею 33,8 кв.м., сарай (Д) площею 50,7 кв.м., сарай (Е) площею 41,7 кв.м., літню кухню (Є) площею 18,9 кв.м., літню кухню (Ж) площею 14,5 кв.м., гараж (З) площею 26,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що ОСОБА_3 , матері позивача, належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами - колишній колгоспний двір, який складався із 5 (п`ятьох) членів, головою якого була ОСОБА_3 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка за життя заповіту не склала. Зазначає, що звернувся до державного нотаріуса для прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у зв`язку з тим, що питання спадкування колгоспного двору вирішується виключно в судовому порядку. На даний час, позивач бажає оформити право власності на вказаний будинок, тому просить у судовому порядку визнати його власником житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 08.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.33).

28.11.2018 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження та призначити її до судового розгляду по суті (а.с.46).

08.11.2019 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно з якою останній просить суд визнати за ним право власності на 1/5 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належало матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом(а.с.68-69).

У судовому засідання позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однакчерез канцелярію суду подав відзив на позов, у якому вказав, що Геленківська сільська рада Козівського району Тернопільської області визнає змінені позовні вимоги позивача та просить здійснювати розгляд справи у його відсутності (а.с.73).

Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається з п`ятьох членів, головою якого була ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 23.04.1990 року (а.с.12).

Відповідно до виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991 року від 12.04.2018 року, виданої Геленківською сільською радою Козівського району Тернопільської області колгоспний двір складається з п`ятьох членів: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 (а.с.15).

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Враховуючи те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , то кожному із них фактично належить 1/5 частина колгоспного двору.

Згідно із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.05.1994 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно з довідки Козівського РБТІ від 02.02.2018 року №9 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . При цьому, кожному із зазначених осіб належить по 1/5 частини (а.с.10).

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала.

На момент смерті ОСОБА_3 , згідно з довідки Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №68 від 12.04.2017 року, з нею проживали та були зареєстровані: син - ОСОБА_1 , 1946 р.н., невістка - ОСОБА_4 , 1951 р.н., внучка - ОСОБА_5 , 1980 р.н., внук - ОСОБА_6 , 1982 р.н. (а.с.8).

Як вбачається із матеріалів справи, матір`ю позивача є ОСОБА_3 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.02.1957 року (а.с.16), а відтак ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 ..

05.03.2018 року Козівська державна нотаріальна контора ОСОБА_1 видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, згідно з якою повідомила заявника про те, що свідоцтво про право на спадщину на майно колгоспного двору видати не може, оскільки відповідно до ст. 47 Закону України Про нотаріат для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства і за таких обставин потрібно звертатися до суду за оформленням своїх спадкових прав (а.с.9).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що ОСОБА_3 померла, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, відмов від прийняття спадщини не заявляв, в належному порядку прийняв спадщину, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частини житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1421,23 грн. залишити за останнім.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Геленківської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/5 частини житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ; паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 24.01.1998 року.

Відповідач - Геленківська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місце знаходження: вул. Центральна, 46, с. Геленки, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 23590228.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 19.11.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець