Постанова

від 18.11.2019 по справі 640/22392/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22392/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Ключковича В.Ю.,

Лічевецького І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" про стягнення коштів платника податків у розмірі 70399,24 грн.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" в якому просило суд стягнути з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг у сумі 70399,24 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідачем не сплачена сума боргу у вказаному розмірі та існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до його погашення, що є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" на користь ГУ ДФС у місті Києві суму податкового боргу у загальному розмірі 17 (сімнадцять) гривень 44 копійки шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду чинному законодавству та дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним у позовній заяві та зазначає, що судом першої інстанції було неповно досліджено докази по справі, що призвело до неповного з`ясування обставин та постановлення рішення, яке суперечить вимогам норм права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток від 29 квітня 2016 року № 1600028548, у якій визначено грошове зобов`язання в сумі 1055680,00 грн.

06 червня 2016 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було виставлено ТОВ "ІМГ ІНТЕРНЕШНЛ ХОЛДИНГ КОМПАНІ" податкову вимогу про сплату боргу по узгодженим податковим зобов`язанням, що рахується за вказаним платником податків станом на 05 червня 2016 року у розмірі 1055646,00 грн.

Вказана вимога була направлена та вручена відповідачу 27 червня 2016 року.

В подальшому, 09 грудня 2016 року відповідачем подано уточнюючу декларацію до податкової декларації від 29 квітня 2016 року № 1600028548, в якій зменшено грошове зобов`язання на суму 1055680,00 грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що податкове зобов`язання погашено відповідачем шляхом подання уточнюючої податкової декларації.

Водночас, згідно з даними наявного у справі розрахунку податкового боргу, судом встановлено, що податковим органом нараховано вказаному платнику податків пені з 29 липня 2016 року по податковій декларації з податку на прибуток від 29 квітня 2016 року № 1600028548 у розмірі 70381,80 грн., а також нараховано пені з 21 червня 2016 року на податкове повідомлення-рішення № 0032941204 від 27.05.2016, та з 21 листопада 2016 року на податкове повідомлення-рішення № 01038801204 від 28.12.2016.

Оскільки вказані суми податкового боргу не були сплачені відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у разі якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, то у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування пені у зв`язку з чим, Окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 70 381,80 грн., оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Одночасно пунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

При цьому пунктом 129.3 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

-при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Разом з тим, згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, зазначеними вище нормами визначено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

З системного аналізу викладеного вбачається, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування пені, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Як було встановлено судом, податкове зобов`язання визначене у податковій декларації з податку на прибуток від 29 квітня 2016 року №1600028548 було самостійно погашено відповідачем шляхом подання уточнюючої податкової декларації. При цьому, позивачем вказаних обставин жодним чином не спростовано.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

В даному випадку, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 70381,80 грн., у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не спростовують зазначених вище висновків суду попередньої інстанції, а також не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді В.Ю. Ключкович

І.О. Лічевецький