Постанова

від 19.11.2019 по справі 147/183/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/183/18

Провадження № 22-ц/801/2024/2019

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 рокуСправа № 147/183/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агроподілля ,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2019 року постановлене у складі судді Дудікова А. В., в смт. Тростянець, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення,-

в с т а н о в и в :

19 лютого 2018 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агроподілля , (далі - ТОВ Агроподілля ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, у якому ставило вимогу стягнути з відповідача на користь товариства матеріальну шкоду у розмірі 82 642 грн 27 коп.

Позов мотивовано тим, що 22 липня 2017 року о 18 год. 00 хв. в с. Нова-Ободівка Тростянецького району Вінницької області на польовій дорозі поза населеним пунктом, водій автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 при зміні напрямку руху не впевнившись в його безпечності, скоїв зіткнення з автомобілем Рено - Дастер д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. 05 січня 2018 року Тростянецьким районним судом було прийнято постанову про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Автомобіль Рено - Дастер, який згідно технічного паспорту належить ОСОБА_2 , 01 грудня 2016 року згідно договору оренди був переданий в користування ТОВ „Агроподілля" с. М - Стратіївка, Тростянецького району. Після вчинення ДПТ, з метою проведення ремонтних робіт по відновленню ушкоджених вузлів та агрегатів автомобіля, ТОВ Агроподілля звернулось до офіційного дилера автомобілів Рено - ТОВ Фаворит Авто Вінниця, яким було проведено ремонтно-відновлювальні роботи, вартість яких склала 82 382, 27 грн. Вказана сума 18 серпня 2018 року була перерахована позивачем на адресу ТОВ Фаворит Авто Вінниця платіжним дорученням № 247. Пославшись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму матеріальної шкоди заподіяної внаслідок вчинення ОСОБА_1 ДТП.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроподілля матеріальну шкоду в розмірі 82 382 гривні 27 копійок, в решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як винуватець ДТП повинен відшкодувати збитки, спричинені в його результаті. Оскільки позивачем як орендарем автомобіля було проведено оплату за його ремонт, то саме наймач набув права на звернення з вимогою про відшкодування шкоди до особи, яка завдала шкоди та винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. При визначенні розміру суми що підлягає до стягнення суд врахував реально понесені позивачем витрати.

Не погодившись з цим рішенням в частині задоволення позову, ОСОБА_1 17 серпня 2019 року подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що власником автомобіля Рено - Дастер є ОСОБА_2 та саме він керував автомобілем під час скоєння ДТП, у протоколі про адміністративне правопорушення від 11 серпня 2017 року не зазначено що потерпілим від ДТП є ТОВ Агроподілля , до участі у адміністративні й справі у якості потерпілої сторони товариство також не залучалось, а тому ТОВ є неналежним позивачем, а право пред`явити позов має ОСОБА_2 . Також наголошує, що суд не в повній мірі дослідив обставини справи: не встановив які були пошкодження автомобіля та чи правильно визначена вартість відновлювального ремонту, що є підставою для відмови у позові в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено наступні обставини:

- 22 липня 2017 року о 18 год. 00 хв. в с. Нова Ободівка поза населеним пунктом на польовій дорозі при зміні напрямку руху ОСОБА_1 не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Рено Дастер, державний номерний знак, НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим вчинив правопорушення, передбачене п. 10.1. ПДР України. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 045766 датований 11 серпня 2017 року (а.с. 18).

-автомобіль Рено Дастер, державний номерний знак, НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується технічним паспортом серії НОМЕР_3 (копія на а.с 11)

- Згідно договору найму (оренди) автомобіля від 01 грудня 2016 року, укладеного між ТОВ Агроподілля (наймач) та ОСОБА_2 (наймодавець), наймодавець за плату передав в користування наймачу легковий автомобіль марки Renault Duster, 2012 року випуску, кольору білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить наймодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Строк дії оренди 3 роки. Як зазначено в п. 8 цього договору, наймач зобов`язувався зокрема: здійснювати ремонт і технічне обслуговування автомобіля; відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини (а.с. 9 - 10).

- Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 січня 2019 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 17).

- Відповідно до висновку експерта за результатами експертного автотехнічного дослідження обставин дорожньої пригоди від 04 грудня 2017 року № 6521/17-21, у даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля Рено-Дастер, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен керуватись вимогами п.п. 1.4 та 12.3 ПДР України. В свою чергу, водій автомобіля ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в даній дорожній ситуації повинен керуватися вимогами п. п. 10.1, 10.5 та 11.2 ПДР України, технічних зміст яких наведений в дослідницькій частині. З технічної точки зору, виникнення даної дорожньої пригоди стало можливим із-за невиконання вимог ПДР України водієм автомобіля ВАЗ-2103, д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 10.5 та 11.2 ПДР України і в його діях вбачається невиконання даних вимог ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку з даною пригодою і при цьому необхідно зауважити, що для виконання вказаних норм ПДР України у водія ОСОБА_1 не існувало перешкод технічного характеру (а.с. 20-28)

-Автомобіль Рено -Дастер був відремонтований ТОВ Фаворит Авто Вінниця , про що свідчить акт виконаних робіт ФВ-К-56665, вартість ремонту склала 82 382,27 грн. (а.с.15)

-ТОВ Агроподілля здійснило оплату вартості ремонту автомобіля в розмірі 82 382,27, що підтверджується Платіжним дорученням № 247 від 18.08.2017 року (а.с.16).

-Сторони не заперечують та це визнано ОСОБА_1 , що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ днз НОМЕР_1 не була застрахована.

Між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже, факт дорожньо-транспортної пригоди та вина водія ОСОБА_1 у виникненні цієї пригоди доведена та ніким не оспорюється, а оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу не була застрахована, то відповідальність за спричинену шкоду повинен нести її безпосередній заподіювач, тобто ОСОБА_1

Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежність позивача у даній справі слід зазначити наступне:

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

ТОВ Агроподілля є володільцем джерела підвищеної небезпеки: автомобіля Рено-Дастер, днз НОМЕР_2 , на підставі Договору найму (оренди) автомобіля від 01.12.2016 року, відтак вправі було звернутися з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої майну, яке перебуває у його володінні, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд не визначив реальні пошкодження автомобіля позивача та реальної вартості відновлювального ремонту, слід зазначити наступне:

Одним із принципів цивільного судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України ( ст. 12 ЦПК).

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд повинен був встановити реальні пошкодження, спричинені ДТП та реальний розмір шкоди, - не заслуговують на увагу, так як суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи, збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом (стаття 13 ЦПК України), а справа що розглядається не відноситься до тих категорій справ, по яких суд зобов`язаний збирати докази самостійно.

На підтвердження пошкоджень, спричинених автомобілю Рено-Дастер представником позивача було надано фото, зроблені під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с.70 - 80). На підтвердження розміру спричиненої шкоди позивачем було надано Акт виконаних робіт ФВ-К-56665 (а.с. 15) та Платіжне доручення на перерахування 82 382,27 грн. на користь ТОВ Фаворит Авто Вінниця , яке здійснювало ремонт автомобіля після ДТП (а.с.16).

Натомість відповідач не спростував надані позивачем докази, обмежився лише запереченням розміру шкоди без зазначення конкретних доказів, обставин, тощо.

Відтак апеляційний суд дійшов до переконання що доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин, рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір матеріальної шкоди) становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України та Закону України Про судовий збір між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис Т. Б. Сало

Згідно з оригіналом

головуюча суддя Т. М. Шемета