Постанова

від 13.11.2019 по справі 826/12919/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12919/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кучми А.Ю.

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0342615137 від 17.03.2016 та № 0352615137 від 17.03.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є безпідставними і необґрунтованими. Фактично відповідачем використовувалися матеріали кримінального провадження, посилаючись на які працівник органу ДФС дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Вироки щодо керівників ТОВ Нерасофт та ТОВ Ремтайгер не можуть братися до уваги, оскільки, як вбачається з текстів цих судових рішень, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вказаними підприємствами районним судом не досліджувались. Окрім того відповідач, не маючи підтвердження наявності судового рішення в рамках вказаного в Акті перевірки кримінального провадження відносно керівників підприємств-контрагентів позивача ТОВ Лоокин та ТОВ Макмирор не мав права нараховувати останньому додаткові податкові зобов`язання з податків на прибуток та на додану вартість по результатам відповідних взаємовідносин з цими підприємствами. Висновки податкового органу спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які чітко фіксують факт виконання відповідних робіт та здійснення поставок відповідного товару, і які досліджені органом ДФС під час проведення перевірки. Податкові накладні та інші первинні документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, а підстави для невключения відповідних сум до складу податкового кредиту і валових витрат відсутні. Всі дії позивача під час здійснення господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме на фактичне придбання у цих контрагентів відповідних робіт і відповідного товару, який позивач фактично і отримав. Позивач, сплативши відповідні суми за виконані роботи і поставлений товар, отримавши податкові накладні, правомірно сформував податковий кредит і валові витрати. При цьому первинні документи підприємств - контрагентів позивача не визнані недійсними ні самим податковим органом, ні будь-яким судовим рішенням.

Згідно з відзивом на адміністративний позов, відповідачем щодо задоволення позовних вимог заперечено, оскільки проведеною перевіркою встановлено та позивачем не спростовано факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0342615137 та № 0352615137, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 17.03.2016.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут-Безпека , зареєстрованого 01.11.2012, відповідно до статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 12.03.2014.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві, на підставі наказу від 16.02.2016 №564 та направлення від 16.02.2016 №81/26-15-13-07-01, головним державним ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, на виконання постанови від 25.05.2015 старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області майора податкової міліції Холіна Д.О., що винесена у кримінальному провадженні №32014160000000227 від 18.09.2014, проведено документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека (код 38419222), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Нерасофт (код 38458452), ТОВ Ремтайгер (код 38458384), ТОВ Лоокин (код 38841907), ТОВ Макмирор (код 39021997) за період з 01.01.2012 по 02.04.2015. За результатом перевірки складено акт від 02.03.2016 №33/26-15-13-07- 01/38419222 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме: порушення ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 99 994,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 154 910,00 грн.

У зв`язку із встановленням допущення товариством вказаних порушень податкового законодавства, Головним управлінням ДФС у м. Києві 17.03.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0342615137 форми Р , яким нараховано грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 112 298,00 гривень, у т.ч. 89 838,00 грн. за основним зобов`язанням, 22 460,00 грн. штрафних санкцій;

- №0352615137 форми Р , яким нараховано грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 179 534,00 грн., у т.ч. 143 627,00 грн. за основним зобов`язанням та 35 907,00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, їх відповідності вимогам частини другої ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Як вбачається із наданих доказів, між ТОВ Нерасофт (постачальник) та ТОВ Беркут-Безпека (покупець), укладено низку договорів, за якими постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цими договорами, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цих договорів. Ціну за одиницю продукції, що поставляється за цими договорами, визначено сторонами у специфікаціях.

Відповідно до умов договорів, розрахунки за такими здійснюються шляхом 100% передоплати на поточний рахунок постачальника.

За договорами ТОВ Нерасофт на адресу ТОВ Беркут-Безпека виписано наступні рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні:

- за договором поставки №2708 від 27.08.2013: рахунок-фактура №СФ-54 від 27.08.2013 видаткова накладна №54 від 05.09.2013, податкова накладна №54 від 28.08.2013;

- за договором поставки №0609 від 06.09.2013: рахунок-фактура №СФ-12 від 06.09.2013, видаткова накладна №12 від 20.09.2013, податкова накладна №12 від 06.09.2013;

- за договором поставки №2009 від 20.09.2013: рахунок-фактура №СФ-42 від 20.09.2013, видаткова накладна №42 від 30.09.2013, податкова накладна №42 від 20.09.2013;

- за договором поставки №0910 від 09.10.2013: рахунок-фактура №СФ-34 від 09.10.2013, видаткова накладна №34 від 21.10.2013, податкова накладна №34 від 09.10.2013;

- за договором поставки №1710 від 17.10.2013: рахунок-фактура №СФ-80 від видаткова накладна №80 від 30.10.2013, податкова накладна № 80 від 17.10.2013;

- за договором поставки №1111 від 11.11.2013: рахунок-фактура №СФ-71 від видаткова накладна №71 від 20.11.2013, податкова накладна №71 від 12.11.2013;

- за договором поставки №1311 від 13.11.2013: рахунок-фактура №СФ-108 від 13.11.2013, видаткова накладна №108 від 27.11.2013, податкова накладна №108 від 18.11.2013;

- за договором поставки №1511 від 15.11.2013: рахунок-фактура №СФ-109 від 15.11.2013, видаткова накладна №109 від 27.11.2013, податкова накладна №109 від 18.11.2013;

- за договором поставки №2511 від 25.11.2013: рахунок-фактура №СФ-140 від 25.11.2013, видаткова накладна №140 від 04.12.2013, податкова накладна №140 від 26.11.2013;

- за договором поставки №1612 від 16.12.2013: рахунок-фактура №СФ-91 від 16.12.2013, видаткова накладна №91 від 25.12.2013, податкова накладна №91 від 18.12.2013;

- за договором поставки №1912 від 19.12.2013: рахунок-фактура №СФ-129 від 19.12.2013, видаткова накладна №129 від 27.12.2013, податкова накладна №129 від 20.12.2013;

- за договором поставки №2312 від 23.12.2013: рахунок-фактура №СФ-138 від 23.12.2013, видаткова накладна №138 від 27.12.2013, податкова накладна №138 від 25.12.2013;

- за договором поставки №2512 від 25.12.2013: рахунок-фактура №СФ-148 від 25.12.2013, видаткова накладна №148 від 27.12.2013, податкова накладна №148 від 26.12.2013;

- за договором поставки №3012 від 30.12.2013: рахунок-фактура №СФ-230 від 30.12.2013, видаткова накладна №230 від 10.01.2014, податкова накладна №230 від 30.12.2013;

- за договором поставки №3012-1 від 30.12.2013: рахунок-фактура №СФ-231 від 30.12.2013, видаткова накладна №231 від 10.01.2014, податкова накладна №231 від 30.12.2013;

- за договором поставки №1501 від 15.01.2014: рахунок-фактура №СФ-62 від 15.01.2014, видаткова накладна №62 від 27.01.2014, податкова накладна №62 від 17.01.2014;

- за договором поставки №1701 від 17.01.2014: рахунок-фактура №СФ-96 від 17.01.2014, видаткова накладна №96 від 24.01.2014, видаткова накладна №190 від 31.01.2014, податкова накладна №96 від 24.01.2014, податкова накладна №190 від 31.01.2014;

- за договором поставки №2001 від 20.01.2014: рахунок-фактура №СФ-85 від 23.01.2014, видаткова накладна №77 від 27.01.2014, видаткова накладна №85 від 29.01.2014, податкова накладна №77 від 27.01.2014, податкова накладна №85 від 23.01.2014;

- за договором поставки №2301 від 23.01.2014: рахунок-фактура №СФ-84 від 23.01.2014, рахунок-фактура №СФ-95 від 24.01.2014, видаткова накладна №84 від 27.01.2014, видаткова накладна №95 від 27.01.2014, податкова накладна №84 від 23.01.2014, податкова накладна №95 від 24.01.2014;

- за договором поставки №2401 від 24.01.2014: рахунок-фактура №СФ-176 від 24.01.2014, видаткова накладна №231 від 10.01.2014, податкова накладна №176 від 30.01.2014;

- за договором поставки №2801 від 28.01.2014: рахунок-фактура №СФ-177 від 28.01.2014, рахунок-фактура №СФ-189 від 31.01.2014, видаткова накладна №177 від 31.01.2014, видаткова накладна №189 від 17.02.2014, податкова накладна №177 від 30.01.2014, податкова накладна №189 від 31.01.2014.

Відповідно до виписок з рахунку, відкритому в АТ УкрСиббанк , позивачем перераховано на рахунок ТОВ Нерасофт грошові кошти на загальну суму 681 360,00 грн., у т.ч. ПДВ 113 560,00 грн.

Крім того, між ТОВ Нерасофт (виконавець, ліцензія Міністерства внутрішніх справ України серії АЕ №284703) та ТОВ Беркут-Безпека (замовник) 30.05.2014року укладено договір №3005-14 про організацію охорони.

Відповідно до умов вказаного договору, виконавець зобов`язується організувати фізичну охорону та забезпечити належні виконання охорони об`єктів, збереження цінностей та порядку, а також інспектування постів охорони згідно переліку об`єктів узятих під охорону. Замовник, в свою чергу, зобов`язується своєчасно здійснювати оплату послуг виконавцю на умовах і в порядку, встановлених цим договором. Розмір оплати за послуги за договором визначається на підставі діючих на день оформлення договору розцінок виконавця.

Оплата за охорону проводиться шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 50% вартості охорони до 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, решта суми оплачується після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), але не пізніше 10 числа місяця наступного за поточним.

Відповідно до додатка №1 до договору, об`єктами, узятими під охорону, є: КПП, Зерносклад (с. Карапиші, вул. Незалежності, 7), КПП МТФ №2 (с. Карапиші, вул. Незалежності, 5), КПП племзаводу №1, зерносклад №1, кормоцех (с. Карапиші, вул. Незалежності, 87), КПП комбікормовий цех (с. Карапиші, вул. Незалежності, 87), маркет, магазин взуття, м`ясне виробництво, охорона адмін. будівлі (с. Карапиші, вул. Незалежності, 29).

Відповідно до додатка №2 до договору, узгоджена вартість за організацію охорони майна, збереження цінностей та порядку за повний календарний місяць становить 65 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 833,33 грн. Відповідно до переліку об`єктів охорони, узгоджена вартість за інспектування постів охорони становить 30 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 000,00 грн.

За цим договором ТОВ Нерасофт на адресу ТОВ Беркут-Безпека виписано: рахунок-фактуру №54 від 02.06.2014, рахунок-фактуру №74 від 02.06.2014, акт виконаних робіт №54 від 30.06.2014, акт виконаних робіт №74 від 30.06.2014, податкову накладну №54 від 23.06.2014, податкову накладну №66 від 30.06.2014, податкову накладну №74 від 30.06.2014.

Відповідно до наданих позивачем копій документів, ним були укладені договори про охорону майна та підтримання правопорядку №009/ОГП від 01.11.2013 (з СТОВ Агросвіт ), договір №010/ОГП від 01.11.2013 та додаткова угода №1 від 12.03.2014 до договору нього (з ПП Агротехспілка Україна ), предметом яких є надання охоронних послуг у т.ч. за адресами, визначеними у додатку №1 до договору №3005-14 від 30.05.2014, укладеному позивачем із ТОВ Нерасофт . За договором №009/ОГП від 01.11.2013 складено акт виконаних робіт №59/ОГП від 30.06.2014 на загальну суму 72 900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12 150,00 грн., а за договором №010/ОГП від 01.11.2013 - акт виконаних робіт №60/ОГП від 30.06.2014 на загальну суму 37 325,02 грн., у т.ч. ПДВ - і 6 220,84 грн.

Відповідно до виписок з рахунку позивача, відкритому в ПАТ КБ Приватбанк , позивачем перераховано на рахунок ТОВ Нерасофт грошові кошти на загальну суму 95 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15 833,33 грн.

Також, відповідно до наданих позивачем копій документів встановлено, що між ТОВ Беркут-Безпека (замовник) та ТОВ Ремтайгер (виконавець) укладено низку договорів про надання послуг.

Відповідно до умов договорів виконавець зобов`язується виконати від імені замовника монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи відео спостереження на об`єктах. Замовник зобов`язується надати виконавцю фронт робіт, а також оплатити ці роботи. Монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об`єктах виконуються з матеріалів і устаткування замовника. Вартість робіт визначається договірною ціною та локальним кошторисом.

В підтвердження настання реальних наслідків, за правочинами укладеними з ТОВ Ремтайгер позивачем як до перевірки так і суду надано наступні докази:

- договір №1028 від 28.10.2013, додаткова угода №1 від 22.11.2013, акт виконаних робіт №100-1 від 11.11.2013, акт виконаних робіт №100-2 від 13.11.2013, акт виконаних №100-3 від 19.11.2013, акт виконаних робіт №100-4 від 28.11.2013, податкова накладна №100 від 29.10.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 18.10.2013 договору №005-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому були складені акт прийому-передачі виконаних робіт №4/М від 12.11.2013, додаток 1 до цього акта (Витрати матеріалів і устаткування для проведення робіт), акт прийому-передачі виконаних робіт №5/М від 14.11.2013, додаток 1 до цього акту, акт прийому-передачі виконаних робіт №6/М від 20.11.2013, додаток 1 до цього акту, акт прийому-передачі виконаних робіт №7/М від 02.12.2013, додаток 1 до цього акту);

- договір №1120 від 20.11.2013, акт №172, податкова накладна №172 від 26.11.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 18.10.2013 договору №006-М із ТОВ Укрбуд Девелопмент (за яким у подальшому були складені акт прийому-передачі виконаних робіт №8/М від 02.12.2013 та додаток 1 до цього акта);

- договір №1212 від 12.12.2013, акт виконаних робіт №103 від 03.01.2014, акт виконаних робіт №105 від 08.01.2014, податкова накладна №103 від 17.12.2013, податкова накладна №105 від 18.12.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 12.12.2013 договору №011-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому були складені акт №10/М від 20.12.2013 та додаток 1 до цього акта), та договорів №012-М, №013-М, №014-М із ТОВ Танталсгруп (за якими у подальшому були складені акт №1/М від 09.01.2014 та додаток 1 до цього акта; акт №2/М від 09.01.2014 та додаток 1 до цього акта; акт №3/М від 09.01.2014, додаток 1 до цього акта);

- договір №1225 від 25.12.2013, акт виконаних робіт №173 від 27.01.2014, податкова накладна №173 від 25.12.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 13.01.2014 договору №017-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №4/М від 28.01.2014);

- договір №1230 від 30.12.2013, акт виконаних робіт №197 від 30.01.2014, податкова накладна №197 від 30.12.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 16.01.2014 договору №019-М із ТОВ Танталсгруп (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №5/М від 04.02.2014 та додаток 1 до цього акта);

- договір №0113 від 13.01.2014, акт виконаних робіт №62 від 18.03.2014, податкова накладна №62 від 17.01.2014. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 18.03.2014 договору №020М із ТОВ Будівельна інвестиційна група (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №7/М від 09.04.2014), 18.03.2014 - договору №021М із ТОВ Ріелторська компанія Нове Місто (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №6/М від 20.03.2014), 25.02.2014 - договір на надання послуг охорони об`єкту за допомогою ТЗО та термінового виклику групи швидкого реагування №011-ОС із Повним товариством Ломбард Золотий Кошик ТОВ Золотий кошик , ОСОБА_1 (за яким у подальшому було складено акт №1 первинного обстеження об`єкта від 17.02.2014, акт №2 про прийом системи охоронної сигналізації в експлуатацію від 25.02.2014) та 14.03.2014 - договір на надання послуг охорони об`єкту за допомогою ТЗО та термінового виклику групи швидкого реагування №011-ОС/К із ТОВ Юридична фірма Теренчук і партнери (за яким у подальшому було складено акт про прийом системи охоронної сигналізації від 05.03.2014).

Відповідно до виписок з рахунку позивача , відкритому в АТ УкрСиббанк , останнім перераховано на рахунок ТОВ Ремтайгер грошові кошти на загальну суму 85 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 14 233,33 грн.

Також, відповідно до наданих позивачем копій документів між ним (як замовником) там ТОВ Лоокин (перевізник), укладені договори про надання транспортних послуг: 27.05.2014 - №27-5/14 (маршрут: Київ - с. Карапиші, Миронівський район, Київська область; вага, об`єм, розмір вантажу: 1,5 т, 1500 мм х 1500 мм х 2900 мм).

Відповідно до умов вказаних договорів, вартість перевезення і умови оплати становлять: 14 100,00 грн. з ПДВ по оригіналам документів (вартість перевезення включає демонтаж, погрузну і встановлення на місці призначення); адреса завантаження: м. Київ, вул. Попова, 3/5; дата і час завантаження: 30.05.2014, 09-00; дата і час розвантаження: 30.05.2014, адреса розвантаження: с. Карапиші, вул. Незалежності, 29; номер автомобіля: ДАФ НОМЕР_2, № НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 ); 26.06.2014 - №26-6/14 (маршрут: Київ - Київ (Троєщина); вага, об`єм, розмір вантажу: 1,5 т, 1500 мм х 1500 мм х 2900 мм; вартість перевезення і умови оплати: 7 500,00 грн. з ПДВ по оригіналам документів (вартість перевезення включає демонтаж, погрузну і встановлення на місці призначенні); адреса завантаження: м. Київ, вул. Вернадського , 24; дата і час завантаження: 08.07.2014, 10-00; дата і час розвантаження: 08.07.2014, адреса розвантаження: с. Троєщина, вул. Пожарського; номер автомобіля: ДАФ НОМЕР_2, № НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 ).

Окрім того між позивачем (покупець) і ТОВ Лоокин (продавець) 29.05.2014 було укладено договір №29-5/2014, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар згідно специфікації. Загальна сума договору складає 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн.

В підтвердження настання реальних наслідків, за правочинами укладеними з ТОВ Лоокин позивачем як до суду так і до перевірки надано наступні докази:

- договір №27-5/14 від 27.05.2014, рахунок-фактура №61 від 30.05.2014, акт виконаних робіт №61 від 30.05.2014, податкова накладна №61 від 30.05.2014;

- договір №29-5/14 від 29.05.2014, рахунок-фактура №56 від 29.05.2014, видаткова накладна №56 від 29.05.2014, податкова накладна №56 від 29.05.2014;

- договір №26-6/14 від 26.06.2014, рахунок-фактура №56 від 26.06.2014, акт виконаних робіт №56 від 08.07.2014, податкова накладна №56 від 27.06.2014.

Відповідно до наданих суду копій банківських виписок встановлено, що позивачем перераховано за вказаними договорами ТОВ Лоокин грошові кошти на загальну суму 48 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 8 100,00 грн.

Крім того, на формування валових витрат та податкового кредиту, у перевіряє мий період мало формування таких за рахунок взаємовідносин з ТОВ Макмирор .

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в підтвердження настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ Макмирор надано наступні докази:

- договір про надання послуг №16-0514 від 16.05.2014, рахунок-фактура №62 від 16.05.2014, акт виконаних робіт №62 від 28.05.2014, податкова накладна №62 від 28.05.2014. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 19.05.2014 договору №023-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №11/М від 28.05.2014) та №024-М із ТОВ Укрбуд Девелопмент (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №9/М від 28.05.2014);

- договір №25-0614 від 25.06.2014, рахунок-фактура №52 від 25.06.2014, акт виконаних робіт №52 від 10.07.2014, податкова накладна №52 від 27.06.2014. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 16.07.2014 договору про надання послуг охорони об`єкту за допомогою ТЗО №014-ОС/К із ФОП ОСОБА_3 (за яким у подальшому було складено акт про прийом системи охоронної сигналізації від 16.07.2014) та договору №025-М із ТОВ Центр логістичних послуг (за яким у подальшому було складено акт №12/М від 21.07.2014 та додаток 1 до цього акту.

Відповідно до копій банківських виписок, позивачем перераховано ТОВ Макмирор грошові кошти на загальну суму 19 100,00 грн., у т.ч 3 183,33 грн.

Щодо заперечень відповідачем реальності господарських операцій посиланням на вироки Центрального районного суду м. Миколаєва та копії протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні №32014160000000227 від 18.09.2014, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних управлінських функцій є те, що воно має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03, §70).

Так, ЄСПЛ вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Суд акцентує, що оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи будь-яких вказівок на його обізнаність про такі порушення, суд вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У даному контексті слід наголосити і на тому, що джерела доказів, з якими відповідач пов`язує нереальність господарських операцій, з`явились лише після вчинення таких операції.

Також безпідставними є посилання податкового органу на вироки Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2015 у справі № 490/309/15 та від 16.04.2015 у справі № 490/634/15, як на підставу нереальності господарських правовідносин з позивачем, оскільки вказаними вироками оцінка діяльності як позивача, так і його службових осіб не надавалась, спірні правовідносини не досліджувались. Більш того зазначені вироки постановлені в порядку затвердження угод про визнання винуватості, тобто без дослідження та оцінки судом доказів, встановлення усіх обставин вчинених кримінальних правопорушень.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили (постанова).

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного суду від 27.02.2018 по справі № 813/1766/17.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ. Так свідоцтва платника ПДВ анульовані, за поясненнями відповідача, ТОВ Нерасофт - 16.12.2014 (через півроку після досліджуваних операцій), ТОВ Ремтайгер - 29.01.2015 (через рік після досліджуваних операцій), ТОВ Лоокин - 03.09.2015 (більше року після досліджуваних операцій), ТОВ Макмирор - 29.01.2015 (через півроку після досліджуваних операцій).

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неналежності протоколів допитів директора ТОВ Лоокин ОСОБА_4 та директора і засновника ТОВ Макмирор ОСОБА_5 , на які посилається відповідач, до належних доказів.

Податковим органом як до суду так і до апеляційної скарги не надано доказів оцінки судом в порядку кримінального судочинства показань вказаних осіб та його висновку щодо належності протоколів допиту зазначених осіб. При цьому, сам факт заперечення вказаними особами їх участі в господарській діяльності ТОВ Лоокин та ТОВ Макмирор не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт поставки позивачу ТМЦ та отримання ним послуг (охоронних, транспортних, монтажних і пусконалагоджувальних тощо) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

Аналогічні правові позиції щодо питань складених протоколів допиту під час досудового розслідування та стосовно реальності господарських операцій, які мають підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 та постанові від 05.02.2019 у справа № 813/123/16 відповідно.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна