Постанова

від 05.11.2019 по справі 917/1756/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1756/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Криниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (судді: Білоусова Я. О., Плахов О. В., Тарасова І. В.)

і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2019 (суддя Безрук Т. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Селянського (фермерського) господарства "Криниця"

про стягнення 678 580,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТОВ "Спектр-Агро") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (далі - СФГ "Криниця") про стягнення 678 580,32 грн.

1.2. Позовні вимоги аргументовано неналежним виконанням СФГ "Криниця" договірних зобов`язань щодо своєчасного і повного розрахунку за отриманий товар за договором поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2010 № 1203/10-ч (далі - договір від 12.03.2010), у зв`язку з чим ТОВ "Спектр-Агро" просило стягнути передбачену зазначеним договором курсову різницю.

1.3. У відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що нормами чинного законодавства не передбачено права на стягнення саме такого платежу як курсова різниця.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з СФГ "Криниця" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 678 580,32 грн курсової різниці.

2.3. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що при визначені ціни договору від 12.03.2010 сторони погодили доларовий еквівалент вартості переданого товару та можливість коригування ціни договору з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до долару США станом на дату фактичної сплати покупцем ціни договору, що відповідає положенням частини другої статті 533 Цивільного кодексу України.

2.4. Одночасно у межах розгляду справи № 18/2049/11 суд установив наявність заборгованості відповідача за поставлений на підставі договору від 12.03.2010 товар на суму 341 466,50 грн, на яку позивач також нарахував штрафні санкції у сумі 130 912,15 грн. Оскільки рішення суду, згідно з яким стягнуто грошовий еквівалент в іноземній валюті за комерційним курсом гривні до долара США станом на час укладення договору, не припиняє зобов`язання, а ціну договору від 12.03.2010 визначено у валюті (доларах США), суди дійшли висновку, що позивач правомірно реалізував обумовлене сторонами право на стягнення з відповідача курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) станом на дату здійснення фактичної оплати вартості отриманого товару.

2.5. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, також дійшов висновку про правомірність зарахування позивачем отриманих від відповідача коштів у визначеній статтею 534 Цивільного кодексу України черговості, у зв`язку з чим суму основного боргу - 341 466,50 грн відповідач погасив лише починаючи з 02.04.2012.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, СФГ "Криниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, упродовж якого саме строку згідно з договором від 12.03.2010 позивач мав право вимагати сплати курсової різниці. Отже, СФГ "Криниця" наголошує на відсутності у позивача права на дату подання позову нараховувати курсову різницю як плату за користування товарним кредитом.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Спектр-Агро" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 12.03.2010 між ТОВ "Спектр-Агро" (постачальник) і СФГ "Криниця" (покупець) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця у строки, визначені у договорі, продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену у договорі грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов договору.

4.3. Згідно з пунктом 1.2 договору від 12.03.2010 найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, гривнева ціна товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок і термін оплати товару, нарахування відсотків, інші умови визначено у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

4.4. У пункті 2.1 договору від 12.03.2010 передбачено, що ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором, і суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, зазначеній у додатку № 1.

4.5. Відповідно до пункту 2.3 договору від 12.03.2010 у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної сплати покупцем ціни договору (її несплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який діяв на день укладення договору, постачальник має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору як плату за користування товарним кредитом, а покупець зобов`язується оплатити цей рахунок не пізніше трьох банківських днів із дня його виставлення. У цьому випадку ціну договору, зазначену у рахунку, має бути розраховано за формулою: Ц2 = Ц1 х К2/К1, де Ц2 - ціна договору (її несплачена частина), що зазначається у рахунку; Ц1 - ціна договору (її несплачена частина), наведена у додатку; К1 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату укладення договору; К2 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати.

4.6. Згідно з пунктом 2.4 договору від 12.03.2010 покупець сплачує вартість (ціну) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів у національній валюті, обраховану відповідно до положень пункту 2.2, на банківський рахунок постачальника.

4.7. У пункті 2.5 договору від 12.03.2010 передбачено, що термін сплати вартості (ціни) частини товару, яку сплачує покупець, зазначено у додатку № 1 до договору.

4.8. Відповідно до пункту 2.6 договору від 12.03.2010 сторони визначили, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачено у додатку № 1 до договору. Строк користування товарним кредитом починається із дня, наступного за днем отримання товару покупцем і закінчується днем, в якій згідно з договором має бути сплачено суму (або її частину) відстроченого платежу (пункт 2.7 договору).

4.9. За змістом пункту 2.9 договору від 12.03.2010 сторони встановили, що до відсотків застосовується порядок визначення розміру грошових зобов`язань покупця та їх оплати, встановлений у пунктах 2.2, 2.3 договору.

4.10. Відповідно до пункту 2.11 договору від 12.03.2010 відсотки за користування товарним кредитом постачальник нараховує щомісячно. До 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування постачальник надсилає на адресу покупця. Покупець зобов`язується підписати акт і повернути його протягом одного дня з дати отримання. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно зі сплатою платежів, відповідно до затвердженого у додатку № 1 до цього договору порядку оплати.

4.11. Згідно з пунктом 3.5 договору від 12.03.2010 покупець зобов`язаний провести оплату за товар і сплатити відсотки за користування товарним кредитом у такі терміни: частину вартості (ціни) товару, яку сплачує авансом, у термін, визначений у додатку № 1, тобто у строк до 01.04.2010 (пункт 3.5.1); відстрочені платежі з товарного кредитування - у терміни, визначені сторонами у відповідній таблиці додатку № 1 до договору, тобто у строк до 15.10.2010 (пункт 3.5.2); відсотки за користування кредитом - у терміни, встановлені в договорі (пункт 3.5.3).

4.12. У пункті 5.1 договору від 12.03.2010 сторони передбачили, що господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, є дійсним протягом одного року із дня підписання тексту договору уповноваженими представниками сторін, крім зобов`язань покупця зі сплати вартості товару, процентів за користування товарним кредитом і відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого у пункті 9.1 договору).

4.13. У разі перерахування покупцем коштів пізніше строків, установлених договором, постачальник має право притримати виконання та передати покупцеві товар за вартістю, яка складається на день передачі, або відмовитися від виконання своїх зобов`язань і повернути покупцеві раніше сплачені ним суми (пункт 9.1 спірного договору).

4.14. У додатку від 12.03.2010 № 1 до договору (з урахуванням коригування від 01.06.2010 № 1) і додатку від 11.06.2010 № 1/2 визначено товар, який покупець купує на умовах товарного кредиту, та наведено графік його оплати.

4.15. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору від 12.03.2010 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 724 415,35 грн, за який відповідач розрахувався лише частково, у сумі 382 948,85 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становила 341 466,50 грн.

4.16. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 у справі №18/2049/11 стягнуто з відповідача на користь позивача 341 466,50 грн основного боргу, 45 056,53 грн пені, 85 855,62 грн штрафу у виді 28 % річних, 4 723,79 грн витрат з оплати держмита, 191,16 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.17. Оскільки відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальній сумі 477 293,60 грн лише 28.09.2016, тобто із простроченням, позивач здійснив нарахування курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) після цієї дати у сумі 678 580,32 грн, стосовно чого звертався до відповідача із вимогою, яку СФГ "Криниця" залишило без задоволення.

4.18. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

4.19. Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків визначено договори та інші правочини.

4.20. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.21. Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.22. У статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.23. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

4.24. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.25. Згідно із статтею 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб`єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (стаття 632 Цивільного кодексу України).

4.26. За змістом статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

4.27. Згідно зі статтею 524 Господарського кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

4.28. Згідно з положеннями статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

4.29. Як установили суди попередніх інстанцій, згідно з пунктом 2.1 договору від 12.03.2010 сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, зазначеній у додатку № 1. При цьому у пункті 2.3 договору сторони передбачили право постачальника виставити рахунок на сплату обрахованої гривневої різниці ціни договору у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної сплати покупцем ціни договору (її несплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який установлений на день укладення договору, і визначили формулу ціни договору у такому випадку та порядок її обрахунку.

4.30. Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що сторони при укладенні договору від 12.03.2010 погодили можливість коригування ціни договору з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США) станом на дату фактичної оплати покупцем ціни товару.

4.31. Окрім того, суд касаційної інстанції бере до уваги, що в матеріалах справи міститься розрахунок курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору). Цей розрахунок був предметом оцінки судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про те, що вказаний розрахунок є математично правильним, відповідає формулі нарахування, визначеної умовами укладеного договору та здійснений з урахуванням міжбанківського курсу гривні по відношенню до долара США станом на момент проведення оплати основної заборгованості. СФГ "Криниця" власного контррозрахунку суду не надало.

4.32. Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що проценти за користування товарним кредитом і курсова різниця є різними видами платежів, а умови договору не свідчать про неможливість їх одночасного застосування.

4.33. Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних валютних курсах.

4.34. За змістом наведеного доводи скаржника про поширення на вимогу про сплату курсової різниці визначених у пункті 5.1 договору від 12.03.2010 строків є необґрунтованими, оскільки у вказаному пункті договору зазначено, що господарські зобов`язання сторін існують протягом одного року із дня підписання тексту договору, крім зобов`язань покупця з оплати вартості товару, які припиняються лише їх належним виконанням.

4.35. Таким чином, сплата та розмір курсової різниці пов`язані з оплатою вартості товару, що є винятком із вказаного пункту 5.1. договору, який встановлює строк існування договору та виконання зобов`язання за ним.

4.36. З огляду на установлені обставини справи, зважаючи на межі доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень немає.

4.37. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час повторного перегляду судами першої та апеляційної інстанцій цієї справи, суди врахували вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.10.2018.

5. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Криниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 і рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2019 у справі № 917/1756/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова