Постанова

від 13.11.2019 по справі 607/8404/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 607/8404/16-ц

провадження № 61-32519св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Фідобанк ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Мищія О. Я., Ткача З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Фідобанк (далі - ПАТ Фідобанк ) та просила повернути безпідставно списані з рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 149 900, 00 грн шляхом їх зарахування на зазначений рахунок.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 лютого 2016 року нею було відкрито у ПАТ Фідобанк поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України, на який вона 17 травня 2016 року внесла грошові кошти в сумі 149 900, 00 грн. 15 липня 2016 року їй стало відомо, що залишок коштів на її рахунку № НОМЕР_1 станом на 17 червня 2016 року становить 00 грн 00 коп. Кошти з її рахунку були перераховані 18 травня 2016 року на рахунок № НОМЕР_2 , який належить юридичній особі ПП Західпромгруп .

Посилаючись на те, що не надавала банку до виконання платіжні документи на переказ коштів з її рахунку, а відтак ним допущено безпідставне списання грошових коштів в сумі 149 900, 00 грн, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов 'язано ПАТ Фідобанк повернути безпідставно списані з рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 149 900, 00 грн шляхом їх зарахуванняна рахунок№ НОМЕР_1 , відкритийна ім'я ОСОБА_1 в ПАТ Фідобанк .

Вирішенопитання розподілусудових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що без наявності встановлених законом підстав для списання грошових коштів у сумі 149 900, 00грн з рахунку позивача без її розпорядження, остання протиправно була позбавлена права власності на грошові кошти, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2017 року скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Апеляційний суд виходив з того, що оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення ПАТ Фідобанк вже перебувало на стадії ліквідації, то задоволення вимог ОСОБА_1 як кредитора відповідача можливе лише у спосіб, передбачений спеціальним законом, тобто в порядку черговості шляхом зарахування відповідних вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Фідобанк у порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2017 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Суд апеляційної інстанції не врахував, що незаконні дії ПАТ Фідобанк спрямовані на позбавлення позивача права власності на грошові кошти, що є грубим порушенням Конституції України, ЦК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та підлягає захисту шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення - зарахування грошових коштів на рахунок позивача. Наявність обставин, за яких згідно зі статтею 1071 ЦК України законодавець дозволяє списання коштів з рахунку клієнта без його розпорядження, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 травня 2018 року справу № 607/8404/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 лютого 2016 року між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування, за умовами якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України.

17 травня 2016 року ОСОБА_1 внесла на власний рахунок грошові кошти в сумі 149 900, 00 гривень, що підтверджується квитанцією № 383146123 від 17 травня 2016 року.

Згідно довідки № 2-3-8-12/1651-ВН-ОГ від 30 червня 2016 року станом на 17 червня 2016 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 становив 00 грн 00 коп.

Відповідно до виписки з особового рахунку 18 травня 2016 року ПАТ Фідобанк перерахувало грошові кошти в розмірі 149 900, 00 грн з поточного рахунку позивача на поточний рахунок № НОМЕР_2 , який належить юридичній особі ПП Західпромгруп з призначенням платежу: Повернення коштів згідно статті 67 Закону України Про банки та банківську діяльність .

01 серпня 2016 року позивачка звернулася до ПАТ Фідобанк з вимогою про усунення порушень та зарахування на її поточний рахунок грошових коштів у сумі 149 900, 00 грн, яка банком не виконана.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Постановою Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 ПАТ Фідобанк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) від 20 травня 2016 року № 783 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня по 19 червня 2016 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО продовжено строк тимчасової адміністрації до 19 липня 2016 року та продовжено повноваження уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Фідобанк з 20 червня до 19 липня 2016 року.

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Фідобанк виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 19 липня 2016 року № 1265 Про початок процедури ліквідації ПАТ Фідобанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Із указаним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 03 серпня 2016 року, тобто після запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17.

ОСОБА_1 не зверталася до ФГВФО щодо прийняття рішення про повернення коштів за вкладами осіб, що передбачено пунктом 4 частини третьої статті 12 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з порядком відшкодування ФГВФО коштів за вкладами та не спростовують висновків суду щодо виплати відповідних коштів в порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та відсутності правових підстав для задоволення пред`явленого позову про повернення вкладу з нарахованими відсотками на підставі загальних норм цивільного законодавства та умов укладеного договору.

Посилання у касаційній скарзі позивача на неповноту встановлення обставин та дослідження доказів не приймаються колегією суддів до уваги в силу положень статті 400 ЦПК України , якою встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук