Постанова

від 18.11.2019 по справі 905/254/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа № 905/254/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю прокурора - Здоровик М.М.,

представника позивача - Харитонського В.І.,

представник відповідача та третьої особи - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну відповідача - Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс область, (вх. №3176 Д/1-7) на рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2019 у справі № 905/254/19 (повний текст рішення складено 18.06.2019, суддя Аксьонова К.І.)

за позовом Заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону, м. Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача - Військової частини НОМЕР_1 , м. Маріуполь,

до Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс, м.Херсон,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Казенного підприємства Зміївський ремонтний енергомеханічний завод, м. Зміїв,

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій у сумі 181282,20 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року заступник військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави в особі позивача - Військової частини НОМЕР_1 , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій у сумі 181282,20 грн.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані невиконанням з боку відповідача гарантійних зобов`язань за договором №175-16 від 16.12.2016 в частині усунення недоліків виконаних робіт з ремонту дизельного двигуна. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу на підставі п. 7.3 договору №175-16 від 16.12.2016 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо якості надання послуг, а в частині стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) на підставі п. 7.2 договору №175-16 від 16.12.2016 порушенням строків виконання зобов`язань, встановлений п. 5.1 договору щодо надання послуг з капітального ремонту дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2019 позовні вимоги прокурора задоволені частково.

Зобов`язано Приватне підприємство Херсонсудноспецсервіс виконати в натурі обов`язок за договором №175-16 від 16.12.2016, а саме: своїми силами ї за свій рахунок усунути дефекти ремонту дизельного двигуна 457К зав. №К 00 712 1995 рік випуску 1996 шляхом проведення його дефектації представниками Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс, після дефектування провести усунення недоліків за актом дефектування силами та засобами Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс.

Стягнуто з Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс на користь Військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі 79860,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс на користь Військової прокуратури об`єднаних сил витрати зі сплати судового збору в сумі 3118,90 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скарги у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.

Представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його представника прибути в судове засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В заявленому клопотанні відповідач не наводить будь-яких обставин, які перешкоджають його представнику прибути в судове засідання та обмежився лише вказанням факту неможливості його прибуття.

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку, оскільки будь-яких поважних причин неможливості прибуття представника в судове засідання відповідачем не вказано.

За викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

16.12.2016 між позивачем, Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник), та відповідачем, Приватним підприємством «Херсонсудноспецсервіс» (виконавець) був укладений договір №175-16 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язався надати послуги з капітального ремонту двигуна 457 К зав. №К007121995 рік випуску 1996 згідно ДК016-2010 за кодом 33.15.1. (ремонтування та технічне обслуговування суден і човнів), (ДК021:2015 50640000-3- послуги з ремонту і технічного обслуговування військових кораблів), в обсягах, які визначені в додатку 1 до договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен надати замовнику послуги, які передбачені цим договором, якість яких повинна відповідати всім технічним вимогам, та Держстандартам, а також повинні гарантувати належну роботу та стан двигуна, що підлягав ремонту.

Виконавець гарантує якість та надійність наданих послуг за договором протягом 12 місяців з моменту підписання актів приймання-передачі наданих послуг. При виявленні дефектів у обладнанні та приладах під час їх приймання, а також під час монтажу, налагодженні та експлуатації в період гарантійного строку виклик представника виконавця обов`язковий. Наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом виконавця і замовника. Протягом терміну гарантії на виконані послуги виконавець зобов`язаний своїми силами і за свій рахунок усунути дефекти ремонту в узгоджений з замовником термін, якщо дефекти не є наслідками порушень особовим складом правил експлуатації двигуна (п.2.2 договору). Якщо в період гарантійної експлуатації будуть виявлені недоліки, які не дозволять продовжити нормальну експлуатацію Двигуна до їхнього усунення, гарантійний строк продовжується на період усунення недоліків (п.2.3 договору). Якщо після приймання послуг замовник виявив відступи від умов цього договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі їх приймання (приховані недоліки), він зобов`язаний негайно повідомити про це виконавця. Виконавець в цьому разі зобов`язаний протягом одної доби з дня отримання повідомлення прибути до замовника або до місця дислокації катера для з`ясування обставин та усунення недоліків (п.2.5 договору). Контроль та приймання послуг здійснюють представники замовника (посадові особи електромеханічного відділу), та виконавець, шляхом проведення випробувань. За результатами випробувань складається акт випробувань, який обов`язково підписують сторони договору і який є невід`ємною частиною акту приймання-передачі наданих послуг (п.2.7 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 399300,00грн з урахуванням 20% ПДВ 66550,00грн. Розрахунки за надані послуги проводяться шляхом оплати за фактично надані послуги протягом тридцяти банківських днів з дати отримання рахунку (п.3.4 договору). Розрахунки проводяться після підписання замовником та виконавцем акту прийому-передачі наданих послуг до якого додається рахунок виконавця на оплату послуг (п.4.1 договору). Остаточна оплата за надані послуги здійснюється після проведення випробувань з підписанням акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.4 договору).

За умовами п.5.1 договору строк надання послуг становить з 16 по 23 грудня 2016 з моменту підписання акту приймання-передачі двигуна в ремонт.

Відповідно до п.5.2 договору місце надання послуг причал №3 ремонтного басейну ТОВ «Судноремонтний завод», м. Маріуполь, Донецької області, пр-т адмірала Луніна, 2 (за потреби або доцільності за місцем виробничих потужностей виконавця).

Датою початком терміну надання послуг є дата підписання представниками сторін акту приймання двигуна в ремонт, який стає невід`ємною частиною цього договору (п.5.3 договору).

Згідно з п.5.4 договору сторони встановлюють, що датою повного закінчення надання послуг в обсязі прийнятих виконавцем зобов`язань по цьому договору є дата підписання акту приймання-передачі наданих послуг в повному об`ємі, який підписується представниками сторін та затверджується сторонами договору.

За приписами п.п. 6.3.1 та 6.3.2 договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором та надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по наданню послуг за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. За порушення умов зобов`язань щодо якості послуг з виконавця на користь замовника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних послуг.

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання умов договору від 16.12.2016 №175-16 позивач передав, а відповідач прийняв двигун 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 для проведення капітального ремонту, що підтверджується актом приймання-передачі двигуна в ремонт від 16.12.2016.

У виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором від 16.12.2016 №175-16 відповідач виконав роботи з капітального ремонту двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 в повному об`ємі. Замовником роботи були прийняті без зауважень, що підтверджується актом приймання двигуна з ремонту від 23.12.2016, в якому зазначено про те, що не виконаних робіт немає, за результатами випробувань двигун відповідає своїм ТТХ, роботи рахувати завершеними в встановлений термін, претензій у замовника до виконавця немає, гарантійний термін експлуатації катера встановлено 12 місяців з моменту виходу катера з ремонту і діє до 23 грудня 2017 включно.

В свою чергу, позивачем в межах виконання договору від 16.12.2016 №175-16 шляхом безготівкового переказу відповідачу були перераховані грошові кошти у сумі 399300,00грн, що вбачається з платіжних доручень №1691 від 22.12.2016, №1712 від 23.12.2016.

Протягом терміну гарантії в результаті огляду дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996, встановленого на малому катері морської охорони пр.50030, виявлено недоліки, а саме значне підтікання мастила з під бугеля випускного валу та в районі ущілення кришки корпусу передач, про які позивач повідомив Приватне підприємство «Херсонсудноспецсервіс» листом №26/303 від 15.02.2017 з проханням направити представника для визначення причин виникнення дефекту та прийняття рішення по його усуненню, шляхом проведення дефектування дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 представниками Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс», після дефектування провести усунення недоліків за актом дефектування силами та засобами виконавця.

17.02.2017 виконавцем прийнято дизельний двигун 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 в гарантійний ремонт, що підтверджується актом приймання двигуна по гарантійному ремонту.

Листом №515 від 06.04.2017 відповідач повідомив позивача про те, що необхідні механізми були закуплені, стендові випробування планується провести лише з 24 по 28 квітня 2017, орієнтована дата доставки двигуна перша декада травня 2017.

Крім того, листом №545 від 01.06.2017 виконавець повідомив замовника про те, що з 22 по 26 травня 2017 вказаний двигун знаходився на стендових випробуваннях на спеціалізованому підприємстві у м. Харкові. У результаті випробувань було встановлено, що двигун не відповідає нормам і показникам його роботи. В подальшому було прийнято рішення про проведення додаткового розбирання навісних механізмів двигуна (які не входили у перелік капітального ремонту) з метою їх розбирання, дефектування для з`ясування причини несправності двигуна. Термін виконання робіт закладений підприємством у червні 2017. Орієнтована дата повторних випробувань двигуна перша декада липня 2017.

У відповідь на лист виконавця №545 від 01.06.2017 замовник листом №14/1077 від 13.06.2017 повідомив про необхідність встановлення кінцевого строку гарантійного ремонту, а саме 15 липня 2017, а у разі недотримання узгодженого строку виконання гарантійних зобов`язань буде застосовано штрафні санкції обумовлені розділом 7 договору.

Листом №575 від 10.07.2017 виконавець повідомив замовника про те, що зроблено повторний ремонт дизеля 457К, за результатами якого були усунені вказані дефекти, які виникли при запуску дизеля; при черговому випробуванні на стенді дизеля 457К, він мав нестабільну роботу, часткове падіння тиску масла, перебої в подачі палива, у зв`язку з чим було прийнято рішення по додатковому дефектуванню всіх допоміжних механізмів; на теперішній час проводиться розробка та очищення всіх навісних елементів з метою усунення всіх недоліків в роботі двигуна.

Звернення позивача до відповідача з претензією №14/330 від 22.02.2018 про здійснення своїми силами й за свій рахунок усунення недоліків, виявлених під час експлуатації двигуна 457К зав. № К00712 1995 рік випуску 1996 з подальшим його поверненням та встановленням на малий катер морської охорони проекту 50030 на причалі №3 ремонтного басейну ТОВ «Судноремонтний завод», який знаходиться за адресою: м.Маріуполь, пр-т адмірала Луніна, 2, протягом місяця з дня отримання претензії, як стверджує позивач, не призвело до виконання гарантійних зобов`язань за договором, відповіді на претензію позивач не отримав.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що матеріалами справи підтверджуються обставини порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором щодо усунення недоліків при проведенні гарантійного обслуговування двигуна, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити ремонт двигуна та про стягнення штрафу у сумі 79860,00 грн за порушення умов зобов`язань щодо якості послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання у сумі 101422,20 грн, місцевий господарський суд відмовив, посилаючись на те, що роботи з ремонту двигуна були проведені відповідачем у встановлений договором строк та були прийняті позивачем без зауважень.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду були залишені обставини того, що при виявлені недоліків в роботі двигуна для встановлення причин таких недоліків двосторонньої комісії за участю позивача та відповідача створено не було, і лише в подальшому, відповідачем було встановлено обставини експлуатації двигуна при використанні старого мастила, що свідчить про недотримання позивачем умов експлуатації двигуна та виходить за межі гарантійних зобов`язань відповідача. Крім того, відповідач вважає, що у даному випадку у прокурора відсутні повноваження не представництво інтересів держави в суді.

Прокурор та позивач у відзивах на апеляційну скаргу вказали на те, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді була предметом дослідження господарського суду першої інстанції, такі підстави викладені прокурором як при поданні позовної заяви так і додатково - в судовому засіданні. Відповідач не надав відзиву суду першої інстанції або будь-яких доказів, які б могли спростувати доводи прокурора та позивача. Також прокурор та позивач звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем суду не подано жодного доказу на підтвердження доводі апеляційної скарги щодо порушення умов експлуатації двигуна.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.2, ч.3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, чч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Разом з тим, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну прикордонну службу України» фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної прикордонної служби України, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та витрат кодів економічної діяльності, а також відокремлені рахунки в Державному казначействі та банківських установах. Майно, матеріальні та грошові засоби військової частини НОМЕР_1 є державною власністю, яка закріплена за військовою частиною на праві оперативного управління.

Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлено тим, що представниками військової частини 1472 заходи спрямовані на відшкодування шкоди економічним інтересам держави у даному випадку не вживались.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №822/238/15, адміністративне провадження №К/9901/53795/18 (ЄДРСРУ № 76701362) та від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому, колегія суддів звертає окрему увагу на те, що сам факт не звернення позивача до суду свідчить про те, що останній неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту цих інтересів та звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18.

За викладених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав у прокурора для представництва інтересів держави у даній справі.

Розглядаючи позов в частині зобов`язання Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс» виконати в натурі обов`язок своїми силами ї за свій рахунок усунути дефекти ремонту дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 шляхом проведення його дефектації представниками Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс», після дефектування провести усунення недоліків за актом дефектування силами та засобами Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс», колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір від 16.12.2016 №175-16, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 837, 854 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав, а позивач прийняв без зауважень роботи з капітального ремонту двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 в повному об`ємі, що підтверджується актом приймання двигуна з ремонту від 23.12.2016, в якому зазначено про те, що не виконаних робіт немає, за результатами випробувань двигун відповідає своїм ТТХ, роботи рахувати завершеними в встановлений термін, претензій у замовника до виконавця немає, гарантійний термін експлуатації катера встановлено 12 місяців з моменту виходу катера з ремонту і діє до 23 грудня 2017 включно. Позивач свої зобов`язання з оплати наданих послуг в строк встановлений договором від 16.12.2016 №175-16 виконав належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями №1691 від 22.12.2016, №1712 від 23.12.2016.

Як визначено ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, вимагати від підрядника, зокрема, безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк (ч.1 ст. 858 Цивільного кодексу України).

В силу норм ч.1 ст. 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Відповідно до п. 2.2 договору виконавець гарантує якість та надійність наданих послуг за договором протягом 12 місяців з моменту підписання актів приймання-передачі наданих послуг. При виявленні дефектів у обладнанні та приладах під час їх приймання, а також під час монтажу, налагодженні та експлуатації в період гарантійного строку виклик представника виконавця обов`язковий. Наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом виконавця і замовника. Протягом терміну гарантії на виконані послуги виконавець зобов`язаний своїми силами і за свій рахунок усунути дефекти ремонту в узгоджений з замовником термін, якщо дефекти не є наслідками порушень особовим складом правил експлуатації двигуна.

В межах гарантійного строку, встановленого п.2.2 договору, позивачем в результаті огляду дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996, встановленого на малому катері морської охорони пр.50030, виявлено недоліки, а саме значне підтікання мастила з під бугеля випускного валу та в районі ущілення кришки корпусу передач.

Позивач звернувся до Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс» з повідомленням №26/303 від 15.02.2017 про виклик представника виконавця для визначення причин виникнення дефекту та прийняття рішення по його усуненню, шляхом проведення дефектування дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 представниками відповідача, після дефектування провести усунення недоліків за актом дефектування силами та засобами виконавця.

Позивач повернув, а відповідач прийняв дизельний двигун 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 в гарантійний ремонт, що підтверджується актом приймання двигуна по гарантійному ремонту від 17.02.2017.

Вказане свідчить про визнання останнім обставин щодо настання гарантійного випадку внаслідок неналежної якості виконаного за договором ремонту за договором №175-16 від 16.12.2016 щодо надання послуг, якість яких повинна відповідати всім технічним вимогам, та Держстандартам, а також, які повинні гарантувати належну роботу та стан двигуна, що підлягав ремонту.

Зі змісту листів №515 від 06.04.2017, №545 від 01.06.2017 вбачається, що відповідач повідомляв позивача про дати закінчення ремонту та повернення двигуна. Листом №14/1077 від 13.06.2017 позивач повідомив про необхідність встановлення кінцевого строку гарантійного ремонту та визначив таким 15.07.2017. Відповідачем було повідомлено позивача листом №575 від 10.07.2017 про усунення вказаних останнім дефектів, які виникли при запуску дизеля, проте при черговому випробуванні було виявлено ряд недоліків у роботі двигуна, у зв`язку з чим відповідачем прийнято рішення провести додаткове дефектування всіх допоміжних механізмів.

На час звернення позивача з даним позовом, відповідачем не надано доказів виконання умов договору №175-16 від 16.12.2016 в частині виконання гарантійних зобов`язань з усунення дефектів ремонту дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996.

Отже, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №175-16 від 16.12.2016 виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині усунення недоліків під час проведення гарантійного обслуговування двигуна 457 К зав. №К 007 12 1995 рік випуску 1996, у зв`язку з виявленням недоліків та дефектів, які унеможливлюють подальше його використання, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про виконання в натурі обов`язку своїми силами ї за свій рахунок усунути дефекти ремонту дизельного двигуна 457К зав. К 00 712 1995 рік випуску 1996 шляхом проведення його дефектації представниками Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс», після дефектування провести усунення недоліків за актом дефектування силами та засобами Приватного підприємства «Херсонсудноспецсервіс», є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині якості наданих послуг позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 79860,00грн, розглядаючи які колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з пункту 7.3 договору сторони передбачили, що за порушення умов зобов`язань щодо якості послуг з виконавця на користь замовника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних послуг.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Сплата штрафу не звільняє сторону від обов`язків по відшкодуванню збитків і виконання своїх зобов`язань за договором.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем належним чином зобов`язань за договором №175-16 від 16.12.2016 в частині надання послуг, якість яких повинна гарантувати належну роботу двигуна протягом гарантійного строку, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно нарахований штраф у сумі 79860,00 грн за порушенням відповідачем зобов`язань щодо якості наданих послуг, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання у сумі 101422,20грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як визначено ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлені до стягнення пеню та штраф нараховано позивачем на підставі п. 7.2 договору №175-16 від 16.12.2016, за умовами якого у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по наданню послуг за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом, відповідач прийняв на себе зобов`язання надати послуги з капітального ремонту двигуна 457 К зав. №К 007 12 1995 рік випуску 1996 за договором №175-16 від 16.12.2016 у строк з 16 по 23 грудня 2016 з моменту підписання акту прийому-передачі двигуна в ремонт (п.5.1 договору),

Разом з цим, акт приймання двигуна з ремонту підписаний сторонами без заперечень 23.12.2016, отже, саме ця дата є датою повного закінчення надання послуг в обсязі прийнятих виконавцем зобов`язань за договором №175-16 від 16.12.2016, відповідно до п.5.4 договору.

Враховуючи те, що роботи за договором №175-16 від 16.12.2016 були виконані відповідачем у строки, встановлені договором, що підтверджується підписаним сторонами без заперечень актом приймання двигуна з ремонту від 23.12.2016, на думку колегії суддів, висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог як безпідставних в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язання у сумі 101422,20грн з причини відсутності обставин, які підтверджували б наявність порушення строків виконання робіт за договором №175-16 від 16.12.2016 - є вірними.

Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем умов експлуатації двигуна, колегія суддів зазначає, що на підтвердження таких доводів апелянтом не надано жодного доказу, при цьому саме на останнього процесуальним законом покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається, а тому такі доводи не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Херсонсудноспецсервіс залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2019 у справі № 905/254/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.11.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя О.В. Плахов