Рішення

від 12.11.2019 по справі 904/3460/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019р. Справа № 904/3460/19

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

До: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця , виробничий структурний підрозділ Дніпровське територіальне управління , м. Дніпро (відповідач-1) та Міського комунального закладу культури Дніпровської дитячої музичної школи №13 , м. Дніпро (відповідач-2)

Про: визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору

Суддя Васильєв О.Ю.

Cекретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Конох Я.В. (представник);

Від позивача-1: Дорогін К.Ю. (адвокат), Семенова О.П. (адвокат);

Від відповідача-2: Керенцева С.В. (директор)

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач) звернувся з позовом до АТ Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця , виробничий структурний підрозділ Дніпровське територіальне управління (відповідач-1) та МКЗК Дніпровська дитяча музична школа №13 (відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору від 18.03.16р. до договору оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.09р. (укладеного між ПАТ Українська залізниця та МКЗК Дніпропетровська дитяча музична школа №13 ).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність оспорюваної додаткової угоди без участі орендодавця за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3481-ОД від 07.07.2009р. та без достатньої правової підстави, оскільки ПАТ Українська залізниця на момент укладення додаткової угоди не набула права власності на передане в оренду майно і порядок передачі майна в оренду відповідно до Закону України Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування не розроблено, тоді як наказом №071 від 10.02.2016 Про деякі питання щодо майна ПАТ Укрзалізниця було заборонено зокрема вчиняти дії щодо передачі в оренду майна, внесеного до статутного капіталу товариства, та майна, набутого ним під час господарської діяльності, до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 19.08.19р. було відкрито провадження у справі №904/3460/19, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження.

АТ Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Українська залізниця , виробничий структурний підрозділ Дніпровське територіальне управління (відповідач-1) проти задоволення позову заперечує, зазначаючи (поміж-іншим), що додатковий договір від 18.03.16р. є не новим договором, а додатковою угодою до основного договору в розумінні частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України, а отже - на нього не розповсюджуються приписи частини 4 статті 10 Закону 4442 та наказу товариства від 10.02.16 року № 071; чинним законодавством не передбачено ситуації, за якої Регіональне відділення могло б отримувати орендну плату за користування об`єктом оренди, який увійшов до статутного капіталу господарського товариства державної форми власності у період з моменту внесення об`єкта оренди до статутного капіталу такого товариства до державної реєстрації права власності на нього у передбаченому законодавством порядку, адже як чинним законодавством, так і пунктом 10.7 договору виникнення у нового власника об`єкта оренди прав орендодавця за договором поставлено у залежність не до моменту державної реєстрації такого права, а до моменту переходу права власності до нового власника. Окрім того просив застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності. Також клопотав здійснити заміну первісного відповідача-1 на належного відповідача-1: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця , виробничий підрозділ Дніпровське територіальне управління (49124, м. Дніпро, вул. Магаданська, буд. 43; код ЄДРПОУ 41149437).

МКЗК Дніпровська дитяча музична школа №13 (відповідач-2) у відзиві на позов зазначає (поміж-іншим), визнав фактичні обставини справи щодо підписання спірної додаткової угоди та зазначав, що він не міг не підписувати додаткові угоди до договору оренди ( в т.ч. і спірну додаткову угоду), оскільки тільки вони надавали закладу відповідача-2 можливість не переривати навчального процесу; на підставі цих угод, школа могла вчасно сплачувати страховки та відшкодування, згідно основного договору, комунальні послуги.

Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач) у відповіді на відзиві відповідачів-1, 2, заперечував проти обставин, викладених в них з підстав ,зазначених у позові.

Заслухавши пояснення представників прокурора та позивача-2 , дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.09р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області (орендодавець) та МКЗК Дніпропетровська дитяча музична школа №13 (орендар) укладено договір від 07.07.09р. №12/02-3481-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, площею 312,18 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро , вул. Семафорна, 42 на 3-4 поверсі(ах) будівлі, що перебуває на балансі ДП Придніпровська залізниця (балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку/актом оцінки на 09.06.2009р. і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 1 535 960, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення навчального закладу , що фінансується з міського бюджету. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1.,3.6. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку( останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) травень 2009 - 6 399,83 грн.; орендна плата за перший місяць оренди - липень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень, липень.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенню: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інстанції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 4 479,88 грн.;30% - балансоутримувачу у розмірі 1 919, 95 грн. Згідно п.10.1. договір укладено строком на 1 рік, що діє з 07.07.19р. до 06.07.10р.

Відповідно до п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. (а.с.15-18).

Згідно додаткової угоди від 17.09.12р. до вищезазначеного договору оренди змінено розмір орендної плати у п.п. 3.1., 3.6.: орендна плата у розмірі 4216,77грн. перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету у розмірі 2 951, 74 грн.; 30% - балансоутримувачу у розмірі 1 265, 03 грн. (а.с.21).

Додатковими угодами від 12.07.10р., 17.09.12р., 06.05.13р. , 07.08.14р. та 31.03.15р. вносилися зміни до п.10.1 та відповідно цей договір пролонговано по 31.07.15р.

Згідно додаткової угоди від 21.10.15р. до договору оренди договір є пролонгованим з 01.08.15р. до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , але не більше ніж по 31.12.2015р.(а.с.26).

За твердженням позивача, з 01.01.16р. договір оренди від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД автоматично продовжив свою дію.

Листом від 13.07.16р. №16-02-03841 позивач повідомив МКЗК Дніпропетровську дитячу музичну школу №13 про відмову від договору оренди від 07.07.09р. №12/02-3481-ОД, оскільки орендарем порушені істотні умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим за вищевказаним договором існує заборгованість з орендної плати у розмірі 23470,95 грн. та пені у розмірі 1168,46 грн., у зв`язку з чим просив терміново сплатити вищезазначену заборгованість до Державного бюджету України та надати до позивача в тижневий термін з моменту одержання цього повідомлення один екземпляр акта приймання-передачі об`єкта оренди балансоутримувачу.

Разом з цим, 18.03.16р. між ПАТ Українська залізниця , що є правонаступником усіх прав та обов`язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (орендодавець) та МКЗК Дніпропетровська дитяча музична школа №13 (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 07.07.2009р. №12/02-3481-ОД, відповідно до п.1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди , є ПАТ Укрзалізниця . Пункти 3.1 та 3.6 розділу 3 викладено у наступній редакції: Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 508, 18 грн. без ПДВ. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Термін дії договору продовжено по 31.03.2016 включно (п.6 додаткового договору) . (а.с.89).

Позивач вважає, що спірний додатковий договір укладено з порушенням порядку його укладення, а саме - без участі позивача, як орендодавця та без достатньої правової підстави, оскільки ПАТ Українська залізниця на момент укладення додаткової угоди не набуло права власності на передане в оренду майно і порядок передачі майна в оренду відповідно до Закону України Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування не розроблено, тоді як наказом №071 від 10.02.2016 Про деякі питання щодо майна ПАТ Укрзалізниця було заборонено зокрема вчиняти дії щодо передачі в оренду майна, внесеного до статутного капіталу товариства, та майна, набутого ним під час господарської діяльності, до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Вказане і стало причиною звернення з позовом до суду.

Визначальним під вирішення цього спору, суд вважає наступне.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

В силу приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з абзацами 1, 2, 5 статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється.

Зі змісту частини 2 статті 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить право власності на майно, а не будь-яке інше речове право) визначається в якості умови переходу прав і обов`язків орендодавця.

Відповідно до частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ Українська залізниця відбулася 21.10.15р.

Згідно з частиною 1 статті 182 і частиною 4 статті 334 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на дату укладання оспорюваного додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд погоджується з твердженням відповідача-1 про те, що в силу частини 3 статті 4 Закону України Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , який є спеціальним законом у спірних правовідносинах у співвідношенні з нормами ЦК України, внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Разом з тим, відповідачем-1 помилково не враховано того, що цією правовою нормою звільняються від державної реєстрації права власності на нерухоме майно залізничного транспорту саме правопопередники ПАТ Українська залізниця , на базі майна яких останнє створено.

Адже в подальшому в частині 2 статті 5 Закону України Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування законодавець встановлює обов`язок державної реєстрації Товариством прав на нерухоме майно, зазначаючи про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу відповідача, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця . В цій же частині 2 статті 5 вказаного Закону уточнено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу відповідача, здійснюється протягом 2-ох років з дня державної реєстрації Товариства (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/10903/17 зі спору з подібними предметом і підставами позову).

Отже, майно, передане до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця , також підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 не спростовано той факт, що на час укладання оспорюваного додаткового договору (18.03.16р.) ПАТ Українська залізниця не зареєструвало належним чином право власності на об`єкт оренди за договором оренди №12/02-3481-ОД, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (номер інформаційної довідки 179777871 від 04.09.19р. ) вбачається , що за ПАТ Українська залізниця право власності на об`єкт оренди за договором оренди нерухомого майно №12/02-3481-ОД від 07.07.09р., зареєстроване лише 07.06.17р. ( а.с. 142-143)

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Товариство, як новий власник, набуло право власності на орендоване нерухоме майно з 07.06.17р. та саме з цієї дати ПАТ Українська залізниця вважається зареєстрованим власником майна та, як наслідок, належним орендодавцем за договором оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.09р., у розумінні статті 770 ЦК України та статей 15, 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Наведеним вище повністю спростовується твердження відповідача-1 про те, що з моменту складання передавального акта від 18.08.15р. та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця , та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015р.) Товариство набуло право власності на нерухоме майно , що є об`єктом оренди за договором оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.09р.

Також з цих же підстав, суд відхиляє безпідставні доводи відповідача-1 про те, що з моменту створення ПАТ Українська залізниця договір оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.09р. припинив свою дію для РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, а з моменту заміни власника майна на ПАТ Українська залізниця позивач втратив статус орендодавця за вказаним договором та втратив право претендувати на отримання орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного додаткового договору як укладеного з порушенням вимог статті 761 ЦК України, а саме - без участі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, який до 18.03.16р. був законним орендодавцем за договором оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.09р., що зміст оспорюваного правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні позивача права отримувати орендну плату до моменту реєстрації Товариством права власності на об`єкт оренди. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у свої постанові №904/4125/18 від 04.06.19р.).

Заперечення відповідача -1 щодо пропущення позивачем строків давності на звернення з цим позов до суду суд оцінює критично, з урахування наступного. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Так, позов подано позивачем 14.05.19р., спірний додатковий договір було укладено 18.03.16р. Оскільки про існування цього позивачу стало відомо лише після 13.07.16 р. ( коли позивач направив на адресу відповідача -2 повідомлення про відмову від договору оренди , а той повідомив його про укладання оспорюваного договору ), суд дійшов висновку, що позов подано в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача-1 та здійснити заміну відповідача-1 на належного відповідача-1 (Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця , виробничий структурний підрозділ Дніпровське територіальне управління ).

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є насамперед неправомірні дії відповідача-1, а тому саме з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 48, 75, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі

2. Визнати додатковий договір від 18.03.16р. до договору оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009р., укладений між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця та Міським комунальним закладом культури Дніпропетровською дитячою музичною школою №13 недійсним з моменту укладення.

3. Стягнути з відповідача-1 : Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця , виробничий підрозділ Дніпровське територіальне управління (49124, м. Дніпро, вул. Магаданська, буд. 43; код ЄДРПОУ 41149437) на користь позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено 20.11.2019р.