Рішення

від 08.11.2019 по справі 910/13082/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2019Справа № 910/13082/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер -Синтез"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон"

про стягнення 116 689,63 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін:

від позивача - Заворотній А.В. - представник

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "МІЛТОН" про стягнення 116 689,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №272 від 10.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 відкрито провадження у справі №910/13082/19, прийнято рішення здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.11.2019.

01.11.2019 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просив: стягнути із відповідача основну заборгованість із врахуванням інфляційних нарахувань в розмірі 88694,71 грн, 3 % річних в розмірі 2890,92 грн., судовий збір в розмірі 1921 грн.

В судове засідання 08.11.2019 представник позивача з`явився, просив суд розглядати справу із врахуванням заяви про зменшення розмір позовних вимог.

В судове засідання 08.11.2019 представник відповідача не з`явися, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Суд дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог приймає її до розгляду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.11.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

10.08.2016 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки №272, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується постачати покупцеві товар, в асортименті, кількості та за ціною, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, вільний від права та претензій третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору, товар поставляється покупцю окремими партіями. Кожна партія товару визначається замовленням покупця, яке подається як в усній формі телефонним зв`язком, так і в письмовій формі факсимільним чи електронним повідомленням, у якому зазначається: найменування товару, кількість товару, асортимент тощо.

Загальна сума цього договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії даного договору. Розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом на умові післяплати 100 % вартості продукту протягом 15 календарних днів з дня його отримання (п. 4.1-4.2 договору).

Матеріалами підтверджується, що позивачем здійснено поставку товару в розмірі 700 631,12 грн.. проте відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості товару, в зв`язку із чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 81158,30 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню , враховуючи наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України , не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, в розмірі 81158,30 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача в зв`язку із порушенням зобов`язання 3% річних в розмірі 2890,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 7536,41 грн.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача 3% річних в розмірі 2890,92 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7536,41 грн., а оскілки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія МІЛТОН (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд 14, ідентифікаційний код 38180257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Синтез (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, ідентифікаційний код 25548331) основну заборгованість в розмірі 81 158 (вісімдесят одну тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 30 коп., інфляційні втрати в розмірі 7536 (сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 41 коп., 3% річних в розмірі 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн.92 коп., судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.11.2019.

Суддя В.І. Мельник