Рішення

від 20.11.2019 по справі 910/12922/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2019Справа № 910/12922/19

Суддя Господарського суду м. Києва Демидов В.О. , розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (бул. Шевченка, буд. 205, м. Черкаси, 18000) до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС (вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, м. Київ, 03115) про стягнення 65175,19 грн.,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області 46206,30 грн. заборгованості по орендній платі, 14348,26 грн. - пені, 4620,63 грн. - штрафу, а всього 65175,19 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1675 від 08.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 02.10.2019, про що свідчить реєстр поштових відправлень (https://ukrposhta.ua/).

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою (вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, м. Київ, 03115) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано не було, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового повідомлення вибули .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку"рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.11.2016 між позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № НОМЕР_1 .

За умовами вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину нежитлових приміщень загальною площею 1238,28 кв.м. за адресою: вул. Успенська, 27, м. Умань, Черкаська область, що обліковуються на балансі Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2016 і становить 1238600,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

08.11.2016 сторонами договору складено та підписано акт приймання-передавання нерухомого державного майна, за яким відповідач прийняв у строкове платне користування частину нежитлових приміщень за адресою: вул. Успенська, буд. 27, м. Умань, Черкаська обл.., загальною площею 1238,28 грн., вартість об`єкта за незалежною оцінкою станом на 30.06.2016 становить 1238600,00 грн. (додаток № 2 до договору оренди від 08.11.2016 № 1675).

Згідно із п.п. 10.1. п. 10 договору цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 08.11.2016 по 07.10.2019 включно.

Відповідно до п. п. 3.1. п. 3 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2016 року - 15631,51 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2016 року визначається орендарем.

Розмір плати за базовий місяць розрахунку вересень 2016 року також відображений у розрахунку плати за перший (базовий) місць оренди державного нерухомого майна (додаток № 1 до договору оренди від 08.11.2016 № 1675).

Згідно із п.п. 3.6., 3.7., 3.8. п. 3 договору орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: 70% - до державного бюджету на відповідний рахунок Держказначейства за місцезнаходженням об`єкту оренди; 30% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. п. 5.4. п. 5 договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується Призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

У зв`язку із порушенням відповідачем умов укладеного договору позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС про стягнення 44 637,64 грн., а саме 38943,47 грн. заборгованості з орендної плати, 1799,82 грн. пені, 3894,35 грн. штрафу, а також розірвання договору (справа № 910/10349/18).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 позов задоволено повністю. Розірвано Договір №1675 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.11.2016 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області 38943 грн. 47 коп. - заборгованості з орендної плати, 1799 грн. 82 коп. - пені, 3894 грн. 35 коп. - штрафу, 3524 грн. 00 коп. - судового збору.

Вказаним рішення суду встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк повну сплату орендної плати не здійснив належним чином, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Також, визначено, що факт порушення останнім обов`язку щодо внесення орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендних платежів в сумі 38943,47 грн., є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди.

01.03.2019 сторонами складено та підписано акт приймання-передавання (повернення) нерухомого державного майна, за яким передане майно за укладеним договором оренди не використовується відповідачем з 31.12.2018 та вважається повернутим з 31.12.2018.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок порушення орендарем умов договору та рішення суду, станом на 13.09.2019 за період з липня 2018 по грудень 2018 року виникла заборгованість у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1675 від 08.11.2016, за яким позивачем передано у строкове платне користування відповідача частину нежитлових приміщень за адресою: вул. Успенська, буд. 27, м. Умань, Черкаська обл.., загальною площею 1238,28 грн., вартість об`єкта за незалежною оцінкою станом на 30.06.2016 становить 1238600,00 грн., що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого державного майна від 08.11.2016 (додаток № 2 до договору оренди від 08.11.2016 № 1675).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 вказаний договір розірвано, стягнуто суму заборгованості з орендної плати за період березень-червень 2018 року, а також пені та штрафу.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За умовами п.п. 3.11. п. 3 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Таким чином, враховуючи той факт, що передане в оренду майно повернуто відповідачем 31.12.2018, про що свідчить акт приймання-передавання (повернення) нерухомого державного майна від 01.03.2019, за користування майном після розірвання за рішення суду договору оренду відповідачем мала сплачуватися орендна плата.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідачем не проведено сплати орендної плати за користування майном в період часу з липня по грудень 2018 року у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу заборгованість у розмірі 46206,30 грн. Доказів сплати орендної плати та відсутності заборгованості відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46206,30 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем розраховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14348,26 грн., штрафу у розмірі 4620,63 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати пені. Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, а також штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська алкогольно-продовольча компанія ПАУЕР ДРІНКС (вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, м. Київ, 03115, ідентифікаційний номер 40361258) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (бул. Шевченка, буд. 205, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний номер 21368158) заборгованість у розмірі 46206 грн. 30 коп., пені у розмірі 14348 грн. 26 коп., штраф у розмірі 4620 грн. 63 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп., а всього 67096 (шістдесят сім тисяч дев`яносто шість) грн. 19 (дев`ятнадцять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 20.11.2019.

Суддя В.О.Демидов