Рішення

від 18.11.2019 по справі 910/11917/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 910/11917/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/11917/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металеві конструкції України";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Горізонтбуд";

про стягнення 180 814,23 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металеві конструкції України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горізонтбуд" про стягнення 180 814,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором підряду № 2409-18 від 24.09.2018, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 129 280,00 грн. за порушення строків сплати якої додатково нараховані пеня в розмірі 39060,27 грн., інфляційні втрати - 9 168,96 та 3% річних у сумі 3 305,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 09.10.2019р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 4, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2019р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.10.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 18.11.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2018р. між позивачем (за договором - підрядник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір підряду №2409-18 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення та встановлення огородження з полірованої нержавіючої сталі на об`єкті: Реставраційні роботи басейну Зорі та сузір`я з фонтаном та декоративним оздобленням Київського палацу дітей та юнацтва за адресою: вул. Івана Мазепи, 13 в м. Києві , а замовник зобов`язується прийняти результати роботи та оплатити їх.

За умовами п.2.1 договору, роботи по договору виконуються підрядником в терміни, встановлені Графіком виконання робіт (Додаток №1) до договору, який є невід`ємною частиною цього договору та починає свій відлік з моменту початку робіт згідно з п.2.2 цього договору.

Так, сторонами було погоджено Графік виконання робіт (Додаток №1).

Відповідно до п.2.2 договору, роботи починаються з моменту перерахування авансу згідно з п.3.3 цього договору на поточний рахунок підрядника.

Згідно з п.3.1 договору, вартість робіт по цьому договору, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, складає 263 569,00 грн. в тому числі ПДВ.

Замовник перераховує аванс у розмірі 184 500,00 грн. на закупівлю підрядником матеріалів та обладнання, необхідних для виконання робіт, на рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 5 днів після підписання Актів фактично виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи загалом на суму 129 280,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання робіт №22 від 17.10.2018р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт.

Згідно з п.4.2.6 договору, замовник зобов`язаний здійснювати розрахунок робіт в обсяги та строки, передбачені договором, та проводити остаточну оплату робіт, виконаних підрядником, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Акта виконаних робіт з вирахуванням попередньо перерахованого авансу.

Отже, за умовами п.4.2.6 спірного договору строк кінцевої оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 129 280,00 грн. настав 24.10.2018р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість виконаних робіт за даним актом у сумі 129 280,00 грн. не здійснив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №2019.07.10-1 від 10.07.2019р. з вимогою про оплату заборгованості за виконані роботи по договору в розмірі 129 280,00 грн.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт на суму 129 280,00 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 39 060,27 грн., інфляційні втрати - 9168,96 грн. та 3% річних у сумі 3305,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору підряду №2409-18, суд встановив, що спірний договір має цивільна-правову природу договору підряду, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 129 280,00 грн. за виконані роботи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору ним було виконано роботи на суму 129 280,00 грн., про що складено та підписано акт здачі-приймання робіт №22 від 17.10.2018р. на суму 129 280,00 грн.

Проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт за даними актами в повному обсязі в сумі 129 280,00 грн. не здійснив, зауважень щодо виконаних робіт позивачу не надіслав.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відтак, згідно з умовами п.3.5 договору, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 129 280,00 грн. настав 24.10.2018р.

Судом встановлено, що відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконані роботи загалом у розмірі 129 280,00 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт у розмірі 129 280,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов`язання по оплаті виконаних робіт виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 129 280,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті робіт у сумі 129 280,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у сумі 129 280,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 39 060,27 грн., інфляційні втрати в розмірі 9168,96 грн. та 3% річних в розмірі 3305,00 грн., які нараховані за період з 23.10.2018р. по 30.08.2019р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.4 договору, за несплату виконаних робіт згідно п.4.2.6 цього договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 1% від вартості неоплачених робіт, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов`язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, враховуючи умови п.6.4 договору, сторонами у спірному договорі встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за період понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події , з якою пов`язано його початок.

Враховуючи строки оплати, встановлені п.4.2.6 договору, а також приписи статті 253 Цивільного кодексу України, суд встановив, що строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт у сумі 129 280,00 грн. настав 24.10.2018р. Відтак, період прострочення оплати послуг за починається з 25.10.2018р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснивши розрахунок пені за період з 25.10.2018р. по 30.08.2019р., визначив, що розмір пені становить 23 242,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який наведено у позовній заяві, задовольняє дану вимогу частково в сумі 3293,98 грн. згідно з уточненим розрахунком суду, з урахуванням встановленого вище початку періоду прострочення.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем зобов`язання з оплати за виконані роботи виникло з 25.10.2018р .

Дослідивши розрахунок суми інфляційних втрат, поданий позивачем, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат з 23.10.2018р., оскільки вірною датою виникнення прострочення з оплати спірної заборгованості, а відповідно, і датою початку періоду нарахування інфляційних втрат, є 25.10.2018р.

Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат (з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 9165,95 грн.

З огляду на зазначене, до стягнення з відповідача підлягають суми: 129 280,00 грн. основного боргу 23 242,06 грн. пені, 9165,95 грн. інфляційних нарахувань та 3293,98 грн. 3% річних.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Горізонтбуд" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 4; ідентифікаційний код 41220839) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металеві конструкції України" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 28, кв. 2; ідентифікаційний код 38376768) основний борг в сумі 129 280 грн., 23 242 грн. 06 коп. - пені, 3293 грн. 98 коп. - 3% річних, 9165 грн. 95 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 2474 грн. 73 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.11.2019.

Суддя А.І. Привалов