Рішення

від 20.11.2019 по справі 910/11402/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2019Справа № 910/11402/19 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Бакаласа

до Товариства з обмеженою відповідальністю Скрін ТВ

про стягнення 20347,30 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАКАЛАСА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКРІН ТВ" про стягнення 20347,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № Б/6 від 01.11.2018 зобов`язання по оплаті отриманого товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 16586,43 грн боргу, 3% річних, втрати від інфляції та пеню.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 28.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11402/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

18.09.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Кловський узвіз, 10, м. Київ, 01021.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 01030 5036644 1 про вручення відповідачу ухвали від 13.09.2019 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачам ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/11402/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористались своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бакаласа (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Скрін ТВ (покупець) укладено договір поставки № Б/6 за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність товар, а покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до видаткових накладних на основі замовлення покупця на купівлю товару. Покупець надає постачальнику замовлення на умовах даного договору (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. - 2.6. договору, одиниця виміру товару зазначається у видатковій накладній. Кількість товару зазначається у видатковій накладній. Маркування та пакування товару здійснюється відповідно до вимог чинного в Україні законодавства. Товар супроводжується відповідними документами, що посвідчують його якість. Постачальник не несе відповідальність за псування товару, яке виникнуло з вини покупця. Покупець здійснює замовлення постачальнику шляхом надання кількості необхідного товару засобами телекомунікаційного зв`язку.

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. договору, продаж товару здійснюється постачальником за цінами, які наведені в актуальному прайс - листі. Ціни та кількість товару за даним договором зазначаються у видаткових накладних. Загальна сума даного договору складається із сум видаткових накладних оформлених за цим договором.

Відповідно до п. 4.1. - 4.3. договору, розрахунки із постачальником за отриманий товар по даному договору здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника через установи банківської системи України. Фактом оплати за товар є зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за товар проводиться покупцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.5. договору, перехід права власності на товар та усіх ризиків пов`язаних з цим відбувається в момент отримання товару покупцем та підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.7. - 5.8. договору, по завершенню прийому товару за відсутності претензій по кількості і якості уповноважений представник покупця ставить свій підпис у видатковій накладній, як доказ того, що товар прийнятий. У випадку невмотивованої відмови від прийому заявленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику витрати, які виникли у зв`язку з поставкою товару. Відсутність у представника покупця довіреності, оформленої належним чином, вважається відмовою від прийому товару.

Відповідно до п. 6.1. - 6.2. договору, у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України та умов даного договору. За несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1. - 10.2. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.20__ р. Договір вважається продовженим на один рік, якщо на момент закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін письмово за 10 банківських днів не повідомила про намір розірвати даний договір.

Додатком № 1 від 01.11.2018 до договору поставки № Б/6 від 01.11.2018, визначено перелік осіб, яким надано право завіряти своїм підписом факт отримання товарів, а саме, комірник ОСОБА_1 , додаток містить паспортні дані, а також зразок підпису ОСОБА_1 .

До матеріалів справи позивачем додано видаткові накладні на підтвердження обставин щодо поставки товару: № 1 від 03.01.2019 на суму 644,53 грн., № 4 від 05.01.2019 на суму 2005,04 грн., № 9 від 09.01.2019 на суму 1737,84 грн., № 211 від 23.03.2019 на суму 1536,07 грн., № 226 від 26.03.2019 на суму 6023,58 грн., № 241 від 29.03.2019 на суму 7243,49 грн., № 244 від 30.03.2019 на суму 930,83 грн., № 254 від 02.04.2019 на суму 6649,89 грн., № 262 від 04.04.2019 на суму 1283,81 грн., № 263 від 04.04.2019 на суму 64,73 грн., № 267 від 06.04.2019 на суму 2940,58 грн., № 279 від 09.04.2019 на суму 4547,85 грн., № 284 від 11.04.2019 на суму 2351,02 грн., № 289 від 13.04.2019 на суму 2847,85 грн., № 296 від 16.04.2019 на суму 2111,05 грн., № 306 від 18.04.2019 на суму 6793,02 грн., № 314 від 20.04.2019 на суму 4807,26 грн., № 326 від 23.04.2019 на суму 2169,31 грн., № 332 від 25.04.2019 на суму 5003,04 грн., № 334 від 26.04.2019 на суму 3536,97 грн., № 338 від 27.04.2019 на суму 2943,33 грн., № 341 від 02.05.2019 на суму 1571,61 грн., № 347 від 04.05.2019 від 3531,47 грн. Загалом за даними накладним було поставлено товару на суму 73274,17 грн. Видаткові накладні містять підписи та печатки сторін.

Відповідно до зведеної виписки, виданої Акціонерним товариством Альфа банк , по рахунку № НОМЕР_1 , який належить ТОВ Бакаласа за період з 01.01.2019 - 01.08.2019, відповідач перерахував на рахунок позивача 20.03.2019 грошові кошти у розмірі 644,53 грн. згідно видаткової накладної № 1 від 03.01.2019; 21.03.2019 грошові кошти у розмірі 1737,84 грн. згідно видаткової накладної № 9 від 09.01.2019; 21.03.2019 грошові кошти у розмірі 2005,04 грн. згідно видаткової накладної № 4 від 05.01.2019; 02.04.2019 грошові кошти у розмірі 1536,07 грн. згідно видаткової накладної № 211 від 23.03.2019; 08.04.2019 грошові кошти у розмірі 2023,58 грн. згідно видаткової накладної № 226 від 26.03.2019; 11.04.2019 грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. згідно видаткової накладної № 226 від 26.03.2019; 15.04.2019 грошові кошти у розмірі 930,83 грн. часткова оплати згідно видаткової накладної № 244 від 30.03.2019; 15.04.2019 грошові кошти у розмірі 7243,49 грн. часткова оплата товару згідно видаткової накладної № 241 від 29.03.2019; 17.04.2019 грошові кошти у розмірі 3025,54 грн. часткова оплата згідно накладної № 2761 від 04.04.2019; 17.04.2019 грошові кошти у розмірі 6649,89 грн. часткова оплата згідно видаткової накладної 254 від 02.02.2019; 19.04.2019 грошові кошти у розмірі 1263,57 грн. часткова оплата згідно видаткової накладної № 267 від 06.04.2019; 23.04.2019 грошові кошти у розмірі 4547,85 грн. згідно видаткової накладної № 279 від 09.04.2019; 16.05.2019 грошові кошти у розмірі 2351,02 грн. оплата згідно видаткової накладної № 284 від 11.04.2019; 17.05.2019 грошові кошти у розмірі 2847,85 грн. оплата згідно видаткової накладної №289 від 13.04.2019; 21.05.2019 грошові кошти у розмірі 2111,05 грн. оплата згідно видаткової накладної № 296 від 16.04.2019; 24.05.2019 грошові кошти у розмірі 6793,02 грн. оплата згідно видаткової накладної № 306 від 18.04.2019; 04.06.2019 грошові кошти у розмірі 1007,26 грн. часткова оплата згідно видаткової накладної № 314 від 20.04.2019; 07.06.2019 грошові кошти у розмірі 1800,00 грн. часткова оплата згідно видаткової накладної № 314 від 20.04.2019; 10.06.2019 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. часткова оплата згідно видаткової накладної № 314 від 20.04.2019; 18.06.2019 грошові кошти у розмірі 169,31 грн. оплата часткова згідно видаткової накладної № 326 від 23.04.2019; 05.07.2019 грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. оплата часткова згідно видаткової накладної № 326 від 23.04.2019; 08.07.2019 грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. оплата часткова згідно видаткової накладної № 326 від 23.04.2019. Всього було перераховано грошових коштів у розмірі 56687,74 грн.

З урахуванням поданих до матеріалів справи первинних документів вбачається існування заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 16586,43 грн.

Крім того, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2019, за період з січня 2019 по липень 2019, підписаного між ТОВ Бакаласа та ТОВ Скрін ТВ за договором № Б/6 від 01.11.2018, заборгованість відповідача перед позивачем складає 16586,43 грн. Акт містить підписи та печатки сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № Б/6 від 01.11.2018 зобов`язання по оплаті отриманого товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 16586,43 грн. основного боргу та 3760,87 грн. 3% річних, втрати від інфляції та пеню.

Відповідач своїм правом передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву суду не надав.

Отже матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що заборгованість Відповідача (Покупця) за договором № Б/6 від 01.11.2018 складає 16586,43 грн..

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № б/6 поставки 01.11.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем товару на суму 73274,17 грн. в т.ч. ПДВ, , який був оплачений частково у сумі 56687,74 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2019 по 01.08.2019 (видана АТ Альфа банк ). Таким чином, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару складає 16586,43 грн. Враховуючи пункт 4.3. договору укладеного між сторонами, товар має бути оплачений протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена та становить 16586,43 грн.

Відповідач своїм правом передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву не надав, жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин від відповідача судом не було отримано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано наявність заборгованості відповідача з оплати поставленого товару за договором № Б/6 від 01.11.2018 у розмірі 16586,43 грн., а тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати поставленого товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позовною вимогою позивача є стягнення з відповідача 2772,57 грн. пені, 229,00 грн. 3 % річних, та інфляційні втрати в розмірі 759,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за товар проводиться покупцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної.

Суд зазначає, що при розрахунку штрафних санкцій та визначені періодів нарахування, позивачем помилково було включено дати фактичного отримання грошових коштів, а також дати фактичної поставки товару, що призвело до збільшення періодів нарахування штрафних санкцій по кожній окремі накладній на 1 - 2 дні, з огляду на це, початок загального терміну прострочення виконання своїх зобов`язань відповідачем за договором № Б/6 від 01.11.2018 починається з 11.01.2019 та закінчується 09.08.2019. При здійсненні перерахунку пені судом враховано дати виникнення прострочення по кожній накладній з урахуванням дат поставки товару та умов договору.

Згідно перерахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2720,12 грн. А тому вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з викладеного вище, судом було виконано власний перерахунок суми 3% річних, втрат від інфляції по кожній окремій накладній, за загальний період з 11.01.2019 по 09.08.2019, з урахуванням дат поставки товару та його часткової та повної оплати.

Згідно розрахунку суду загальна сума 3% річних, за прострочення виконання зобов`язань по кожній з накладних, за період з 11.01.2019 по 09.08.2019 є більшою, ніж розрахована позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Отже сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 229,00 грн., сума визначена позивачем в позовній заяві до стягнення.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Таким чином, встановивши, що термін прострочення відповідача виконання зобов`язання з оплати отриманого товару за кожен період, окремо становить менше одного місяця, суд здійснив перерахунок втрат від інфляції, в зв`язку з чим обґрунтованою є сума у розмірі 262,82 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву не надав, жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин відповідачем подано не було.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів погашення заборгованості в розмірі 16586,43 грн., або нарахованих штрафних санкцій. З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягнення 16586,43 грн основного боргу, 2720,12 грн пені, 229,00 грн. 3% річних, та 262,48 грн. втрат від інфляції.

Щодо вимог позивача покласти на відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бакаласа (клієнт) та Чубаровим Денисом Вікторовичем (адвокат) було укладено договір № 0708191 про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.1.4 договору, предметом договору є представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинство, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до п. 1.2.3 - 1.2.4. предметом договору є надання усних і письмових консультацій; складання процесуальних документів. Згідно з пунктами 1.2.7., 1.2.9. предметом договору також є представництво в судах будь - якої підсудності, юрисдикції та інстанції; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору. Відповідно до п. 2.1.2., 2.1.5. - 2.1.6. договору, адвокат зобов`язаний використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта; надавати правові послуги з питань, згідно предмета договору; представляти і захищати права та інтереси клієнта. Відповідно до п. 2.3.3., 2.3.8 - 2.3.9 договору, клієнт зобов`язаний без зволікання прийняти виконану роботу, а при відмові у прийняті доручення згідно цього договору, протягом 3 - х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову; відшкодовувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором. Відповідно до п. 2.4.2. договору, адвокат має право представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у суді, органах державної влади, органах Державної виконавчої служби України та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в України та за її межами. Відповідно до п. 3.1. - 3.2. договору, гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором; гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку № 1 до цього договору. Згідно з п. 3.6. - 3.8. договору, факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є додатком № 2 до цього договору; підставою для сплати гонорару є рахунок - фактура; клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку - фактури. Відповідно до п. 4.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. У додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 07082019 від 07.08.2019, а саме, у п . 1.1. - 1.3. визначено, що вартість однієї години роботи адвоката складає 2000, 00 грн.; вартість участі адвоката в одному судовому засіданні коштує 2000,00 грн.; вартість складання процесуальних документів обчислюється в залежності від затраченого часу адвоката на складання таких документів.

Відповідно до акту наданих послуг від 09.08.2019 ( додаток № 2 до договору про надання правової допомоги № 0708191 від 07.08.2019), укладеного між ТОВ Бакаласа (клієнт) та Чубаровим Денисом Вікторовичем , адвокат здав, а клієнт прийняв надані послуги по підготовці позовної заяви у господарській справі за позовом ТОВ Бакаласа до ТОВ Скрін ТВ . Відповідно до акту адвокат надав такі послуги: вивчення матеріалів справи (кількість годин: 0,5; вартість: 1000,00 грн.); правовий аналіз справи ( кількість годин: 0,5; вартість: 1000,00 грн.); написання позовної заяви (кількість годин: 1; вартість: 2000,00 грн.); розрахунки до позовної заяви ( кількість годин: 1,5; вартість: 3000,00 грн.). Відповідно до акту всього було надано послуг загальною вартістю - 7000,00 грн. Акт містить підписи та печатки сторін.

Відповідно до детального опису робіт ( наданих послуг) від 09.08.2019, Чубаровим Денисом Вікторовичем були надані такі послуги : вивчення матеріалів справи; правовий аналіз справи; складання позовної заяви та розрахунків до неї.

У матеріалах справи міститься ордер серії КВ № 765633 від 09.08.19 на надання правової допомоги, на підставі договору про надання правової допомоги № 0708191 від 07.08.2019, яким ТОВ Бакаласа уповноважило Чубарова Д.В. ( адвокат) на вчинення процесуальних дій від свого імені. Також долучено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000391 від 17.12.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 358 від 14.08.2019, ТОВ Бакаласа перерахувало на рахунок Чубарова Дениса Вікторовича грошові кошти у розмірі 7000,00 грн як оплату за послуги згідно рахунку № 0908192 від 09.08.2019.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 р. по справі №910/23210/17.

Суд вважає, що позивачем додано достатньо доказів в підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн., а отже, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог п. 2, ч. 1, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3, ч. 4, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Скрін ТВ ( 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10, ЄДРПОУ: 35574824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бакаласа ( 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2, ЄДРПОУ: 42548761) суму боргу у розмірі 16586 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 43 коп., пеню у розмірі 2720 ( дві тисячі сімсот двадцять) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 229 ( двісті двадцять дев`ять) грн. 00 коп., втрати від інфляції у розмірі 262 ( двісті шістдесят дві) грн. 82 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 6811 (шість тисяч вісімсот одинадцять) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 1869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 18 коп.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Скрін ТВ ( 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10, ЄДРПОУ: 35574824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бакаласа ( 04119, м. Київ, вул.. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2, ЄДРПОУ: 42548761) втрат від інфляції у розмірі 496,48 грн, пені у розмірі 52,45 грн - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко