Рішення

від 20.11.2019 по справі 911/2439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2439/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба "Українське село" (Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова)

про стягнення 12737,69 грн

без виклику учасників процесу

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) подала до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба "Українське село" (далі - відповідач) 12737,69 грн, з яких 10500,00 грн сума основного боргу, 496,06 грн втрати від інфляції та 1741,63 грн 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КБР-34/04/16 від 19.04.2016 в частині порушення строків своєчасної оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою від 07.10.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 08.11.2019 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 19.11.2019 (включно).

01.11.2019 до суду від позивача надійшла заява від 29.10.2019 про окремі питання, на яких грунтуються позовні вимоги.

13.11.2019 до суду від позивача надійшла заява від 11.11.2019 про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні позивача.

Суд встановив, що згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у справі № 911/2439/19 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами 12.10.2019, однак у наданий судом строк та станом на 20.11.2019 відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо подання до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін чи заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву чи будь-яких клопотань та заяв по суті справи чи з процесуальних питань.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2016 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колиба "Українське село" (користувач) було укладено договір №КБР-34/04/16.

Згідно з п. 3.1 договору передбачено, що користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Відповідно до п. 3.3 договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частини винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється, з урахуванням положень п. 3.5 цього договору.

Незважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний) період, в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості товарів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

За п. 6.8 договору сторони погодили, що цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "Виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".

Приписами п. 3.6 договору унормовано, що користувач зобов`язується не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку №3 до даного договору. Сторони погодили, що звіт не складається/ не надається користувачем у разі використання ним музичних творів шляхом радіотрансляції.

У відповідності до п. 3.5 договору встановлено, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.04.2017, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення є лист, який підписується користувачем (якщо договір припиняється з ініціативи користувача), або підписується УЛАСП (якщо договір припиняється з ініціативи УЛАСП). Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору, користувач здійснює використання творів у ресторані Колиба "Поїхали" у с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору визначено, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами.

Сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання творів:

1.1 розмір щомісячного платежу з 1 березня по 30 вересня має складати 600,00 грн (шістсот грн 00 коп) за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору;

1.2 загальний розмір щомісячного платежу з 1 березня по 30 вересня з дня набуття чинності договору становить 600,00 грн (шістсот грн 00 коп). Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору;

1.3 розмір щомісячного платежу з 1 жовтня по 28 лютого має складати 300,00 грн (триста грн 00 коп) за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору;

1.2 загальний розмір щомісячного платежу з 1 жовтня по 28 лютого з дня набуття чинності договору становить 300,00 грн (триста грн 00 коп). Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за вищевказаним договором, позивач подав до матеріалів справи реєстр платіжних документів по фільтру за період з 16.01.2015 по 16.09.2019, яким підтверджено проведені відповідачем оплати в рахунок погашення боргу по договору на загальну суму 10500,00 грн.

Окрім того, позивачем було наведено у позовній заяві розрахунок суми основного боргу станом на 26.09.2019, яким обмежується сума несплаченої відповідачем на користь позивача винагороди (роялті) у розмірі 10500,00 грн періодом з лютого 2018 року по жовтень 2019 року включно.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем було додатково заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 496,06 грн втрат від інфляції за період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року та 3 % річних за загальний період з 27.05.2017 по 27.05.2019 року, сума яких згідно з розрахунку, що міститься у тексті позовної заяви, складає 924,32 грн, хоча позивачем вказано 263,58 грн, а згідно з прохальної частини позовної заяви - 1741,63 грн. При цьому, із тексту позовної заяви вбачається, що позивачем додатково було нараховано до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 27.01.2018 по 26.09.2019, однак згідно з прохальної частини позовної заяви заявлено вимогу про стягнення суми пені у розмірі 0 грн.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що при визначенні ціни позову позивачем було арифметично неправильно зсумовано всі нарахування, вимогу щодо стягнення яких позивачем було заявлено в прохальній частині поданого позову, у зв`язку з чим ціна позову складає 12737,69 грн, а не 13001,27 грн, як зазначено позивачем на титульній сторінці позовної заяви, та не 11259,64 грн, як зазначено позивачем в заявах від 29.10.2019 та від 11.11.2019.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору та дослідивши надані до суду в обгрунтування вимог та заперечень сторін докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі №КБР-34/04/16 від 19.04.2016, який по суті є ліцензійним договором.

Приписами ч. 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які, в свою чергу, є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на день укладення договору) виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 32 вищевказаного Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо дотримання строків своєчасної сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-34/04/16 від 19.04.2016.

Позивач у позові зазначає, що жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (п. п. 6.1, 6.2 договору). Відтак, в період з 19.04.2016 (дата підписання договору) по 27.09.2019 (дата підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 629 ЦК України був обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із п. п. 3.1, 3.3 Договору, пп. 1.1 - 1.4 п. 1 додатку № 2 до договору, випливає, що за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачу не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснює використання творів, щомісячну винагороду (роялті) в сумі 600,00 грн за кожен заклад відповідача, якщо використання творів здійснене з 1 березня по 30 вересня, чи 300,00 грн якщо використанння творів здійснене з 1 жовтня по 28 лютого.

Таким чином, відповідач, з урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, повинен був сплатити черговий місячний платіж (в межах заявленого позивачем періоду виникнення заборгованості) за лютий 2018 року не пізніше 26.01.2018, за березень 2018 року - 23.02.2018, за квітень 2018 року - 26.03.2018, за травень 2018 року - 25.04.2018, за червень 2018 року - 28.05.2018, за липень 2018 року - 25.06.2018, за серпень 2018 року - 26.07.2018, за вересень 2018 року - 27.08.2018, за жовтень 2018 року - 25.09.2018, за листопад 2018 року - 26.10.2018, за грудень 2018 року - 26.11.2018, за січень 2019 року - 26.12.2018, за лютий 2019 року - 28.01.2019, за березень 2019 року - 25.02.2019, за квітень 2019 року - 26.03.2019, за травень 2019 року - 25.04.2019, за червень 2019 року - 27.05.2019, за липень 2019 року - 25.06.2019, за серпень 2019 року - 26.07.2019, за вересень 2019 року - 26.08.2019 та за жовтень 2019 року - 25.09.2019.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нявного в матеріалах справи реєстру платіжних документів по фільтру за період з 16.01.2015 по 16.09.2019 вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла по договору, було сплачено позивачу платежів на загальну суму 10500,00 грн.

Всі оплати були проведені відповідачем з призначенням платежу, а саме:

- платіжний документ № 844 від 22.04.2016 на суму 600,00 грн з призначенням платежу: "Виплата винагороди (роялті) за квітень 2016 р згідно договору NКРБ від 19 квітня 2016 р. Без ПДВ",

- платіжний документ № 851 від 06.05.2016 на суму 1800,00 грн з призначенням платежу: "Виплата винагороди (роялті) за 05,06,07 2016 р згідно договору NКРБ від 19 квітня 2016 р. Без ПДВ",

- платіжний документ № 893 від 02.08.2016 на суму 1200,00 грн з призначенням платежу: "Виплата винагороди (роялті) за 8,09.16 р згідно договору NКРБ від 19 квітня 2016 р. Без ПДВ",

- платіжний документ № 946 від 03.11.2016 на суму 1200,00 грн з призначенням платежу: "За роялті 10-12/16 по Дог NКБР-34\04\16 р. Без ПДВ",

- платіжний документ № 227 від 13.05.2018 на суму 4500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за період з 01.01 по 31.10.2018 р. по Дог NКБР-34/04/16 Без ПДВ",

- платіжний документ № 442 від 16.05.2019 на суму 1200,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги по Дог NКБР-34/04/16 . Без ПДВ".

Доказів оплати роялті за інші заявлені позивачем місяці відповідач до матеріалів справи не подав.

Натомість, з поданих позивачем до справи документів вбачається, що у здійснених відповідачем оплатах, призначення платежу здійснено з посиланням на виплату винагороди (роялті) по договору №КБР-34/04/16 від 19.04.2016. При цьому, судом встановлено, що враховуючи предмет договору та характер відносин, що склалися між сторонами, посилання відповідача у платіжних документах № 844 від 22.04.2016, № 851 від 06.05.2016, № 893 від 02.08.2016 на договір за NКРБ, а не NКБР є технічною помилкою.

Судом встановлено, що позивач зараховував проведені відповідачем в оплату виплати винагороди (роялті) платежі в рахунок на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період. Таким чином, позивачем було погашено платежі за період з квітня 2016 року по січень 2018 року.

Досліджуючи правильність порядку зарахування позивачем, сплачених згідно з платіжних документів платежів, суд враховує, що договором №КБР-34/04/16 від 19.04.2016 сторони не погодили черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, тому для її визначення слід керуватися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, та яка визначає загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, та Роз`ясненням Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, викладеного у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004.

Слід зазначити, що нормами зазначеної вище Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень. Так, в силу п.3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З аналізу Інструкції та Роз`яснення випливає, що коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються кредитором на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи із заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

З огляду на суми, перераховані до сплати відповідачем, та призначення платежу платіжних доручень з посиланням на конкретні місяці у році, за які останнім сплачено винагороду (роялті), суд дійшов висновку, що проведені відповідачем оплати по договору, мали бути зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, в тому числі в рахунок майбутніх платежів, наступним чином:

- згідно з платіжного документу № 844 від 22.04.2016 на суму 600,00 грн мало бути погашено заборгованість за квітень 2016 року;

- згідно з платіжного документу № 851 від 06.05.2016 на суму 1800,00 грн мало бути погашено заборгованість за травень, червень, липень 2016 року;

- згідно з платіжного документу № 893 від 02.08.2016 на суму 1200,00 грн мало бути погашено заборгованість за серпень, вересень 2016 року,

- згідно з платіжного документу № 946 від 03.11.2016 на суму 1200,00 грн мало бути погашено заборгованість за жовтень, листопад , грудень 2016 року та січень 2017 року,

- згідно з платіжного документу № 227 від 13.05.2018 на суму 4500,00 грн мало бути погашено заборгованість за січень - серпень 2018 року та частково за вересень 2018 року,

- згідно з платіжного документу № 442 від 16.05.2019 на суму 1200,00 грн мало бути погашено заборгованість за лютий, березень та частково квітень 2017 року.

Згідно з розрахунку суду, неоплаченими відповідачем повністю залишились платежі, нараховані за травень - грудень 2017 року, жовтень - грудень 2018 року, січень - жовтень 2019 року, та оплачені частково кожен на суму по 300,00 грн платежі за квітень 2017 року та вересень 2018 року.

Разом з тим, суд вказує, що позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача заборгованості по виплаті винагороди (роялті) за період з лютого 2018 року по жовтень 2019 року, тобто з урахуванням тих місяців, за які відповідачем вже проведено оплату боргу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором за період з лютого по серпень 2018 року (на суму 3900,00 грн) та вересень 2018 року (частково на суму 300,00 грн) безпідставними, а позовні вимоги про стягнення з відповідача по договору заборгованості за період вересень 2018 року (частково на суму 300,00 грн), з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року (на суму 6000,00 грн) документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно з рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Наведений позивачем у позові розрахунок розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Ліга" та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем проведено невірно, без урахування здійсненої відповідачем з призначенням платежу оплати суми боргу згідно з платіжного документу № 227 від 13.05.2018 на суму 4500,00 грн, яка станом на 12.05.2018 покрила заборгованість за січень - серпень 2018 року та частково за вересень 2018 року, без урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, та з неправильним зазначенням сум боргу, на які здійснено нарахування 3% річних.

Відповідно до проведеного судом розрахунку інфляційних, в межах визначеного позивачем періоду до нарахування, їх обгрунтовано заявлена до стягнення сума склала 141,88 грн, а саме:

- за період з 27.01.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 8,48 грн;

- за період з 24.02.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 11,45 грн;

- за період з 27.03.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 4,80 грн;

- за період з 26.04.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 0 грн, оскільки прострочка в оплаті тривала менше місяця;

- інфляційні втрати за червень, липень, серпень 2018 року на суми боргу у розмірі 600,00 грн відсутні, оскільки борг погашено достроково;

- інфляційні втрати за вересень 2018 року на суму боргу у розмірі 300,00 грн відсутні, оскільки борг погашено достроково;

- за період з 28.08.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 28,68 грн;

- за період з 26.09.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 22,56 грн;

- за період з 27.10.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 17,16 грн;

- за період з 27.11.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 12,78 грн;

- за період з 27.12.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 10,30 грн;

- за період з 29.01.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 7,23 грн;

- за період з 26.02.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 11,40 грн;

- за період з 27.03.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 5,95 грн;

- за період з 26.04.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять - 0,05 грн;

- за період з 28.05.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять - 4,22 грн;

- за період з 26.06.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять - 1,23 грн;

- за період з 27.07.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 2,39 грн;

- за період з 27.08.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн інфляційні втрати становлять 4,20 грн;

- за період з 26.09.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн інфляційні втрати становлять 0 грн.

Щодо стягнення 3 % річних, то за розрахунком суду їх обгрунтовано заявлена сума становить 229,05 грн.

Здійснюючи розрахунки 3% річних, суд врахував, що:

- за період з 27.05.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 36,05 грн;

- за період з 27.06.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 34,52 грн;

- за період з 27.07.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 33,04 грн;

- за період з 29.08.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 31,41 грн;

- за період з 26.09.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 15,02 грн;

- за період з 27.10.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 14,25 грн;

- за період з 28.11.2017 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 13,46 грн;

- за період з 27.12.2017 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 3,38 грн;

- за період з 27.01.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 2,61 грн;

- за період з 24.02.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 3,85 грн;

- за період з 27.03.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 2,32 грн;

- за період з 26.04.2018 по 12.05.2018 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 0,84 грн;

- 3% річних за червень, липень, серпень 2018 року на суми боргу у розмірі 600,00 грн відсутні, оскільки борг погашено достроково;

- 3% річних за вересень 2018 року на суму боргу у розмірі 300,00 грн відсутні, оскільки борг погашено достроково;

- за період з 28.08.2018 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 6,73 грн;

- за період з 26.09.2018 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 6,02 грн;

- за період з 27.10.2018 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 5,25 грн;

- за період з 27.11.2018 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річнихстановлять 4,49 грн;

- за період з 27.12.2018 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 3,75 грн;

- за період з 29.01.2019 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 300,00 грн 3% річних становлять 2,93 грн;

- за період з 26.02.2019 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 4,49 грн;

- за період з 27.03.2019 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 3,06 грн;

- за період з 26.04.2019 по 27.05.2019 на суму боргу у розмірі 600,00 грн 3% річних становлять 1,58 грн.

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, а також враховуючи проведені судом перерахунки, стягненню з відповідача підлягає 141,88 грн інфляційних втрат та 229,05 грн 3% річних. У стягненні з відповідача іншої частини інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 6670,93 грн, з яких 6300,00 грн основного боргу, 141,88 грн інфляційних втрат та 229,05 грн 3% річних. У стягненні з відповідача іншої частини основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, які останній просить стягнути на свою користь на підставі укладеного з Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" договору № 8.81-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" при підготовці даного позову до суду, відповідачем було надано договір № 8.81-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 31.07.2019, платіжне доручення № 499 від 31.07.2019 та копії документів на підтвердження статусу представника відповідача як адвоката.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04). У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду обгрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, господарський суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, однак зважаючи на часткове задоволення судом заявлених у позові вимог, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу, як і витрати по сплаті судового збору, за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 2600,00 грн (5000,00х52%, де 52% - 6670,93/12737,69х100).

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колиба "Українське село" (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Бузова, вулиця Дмитрівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 37228011) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233): 6300 (шість тисяч триста) гривень 00 копійок основної заборгованості, 229 (двісті двадцять дев`ять) гривень 05 копійок 3% річних, 141 (сто сорок одну) гривню 88 копійок інфляційних нарахувань, 1006 (одну тисячу шість) гривень 06 копійок судового збору та 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова