Рішення

від 07.11.2019 по справі 917/1192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2019Справа № 917/1192/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши матеріали

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

до Полтавської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності

за участі представників:

від позивача: Паращук Д. В., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Чистякова Л. А., за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавської обласної державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області Скрильника Віктора Олександровича від 12.07.2013, індексний номер 3918568 про реєстрацію права власності за Полтавською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку площею 0,4047 га, кадастровий номер 5322480700:03:000:0135 (індексний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 1632431) земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1192/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.08.2019.

Надалі, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 матеріали справи № 917/1192/19 вирішено направити за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2019 матеріали справи № 917/1192/19 передані на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 04.09.2019 прийнято справу № 917/1192/19 до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

За наслідками розгляду поданих відповідачем клопотань про заміну неналежного відповідача у справі судом у їх задоволенні відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу суду від 03.10.2019 року. Дана ухвала мотивована тим, що виключне право на заміну первісного відповідача належним відповідачем належить лише позивачу.

Ухвалою суду від 01.11.2019 задоволено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки до нього не пред`явлено жодних позовних вимог та він є неналежним відповідачем у справі, яким має бути Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області (третя особа). Крім того, відповідач посилався на неналежно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки скасування рішення державного реєстратора не призведе до поновлення прав позивача.

Третя особа в письмових поясненнях по справі зауважила, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав та до повноважень третьої особи скасування рішень державного реєстратора не відноситься.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державним реєстратором реєстраційної служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області Скрильником В. О. здійснено державну реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку площею 0,4047 га, кадастровий номер 5322480700:03:000:0135 (індексний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 1632431) земель запасу сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Однак, за твердженнями позивача, за наявності державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за відповідачем позивач, як уповноважений орган щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності, позбавлений права безпосередньо розпоряджатися спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим просить скасувати відповідне рішення державного реєстратора.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату здійснення спірної реєстраційної дії) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, позивач у визначених законом випадках здійснює передачу земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент вчинення спірної реєстраційної дії) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Даний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Отже, судом визнаються необґрунтованими відповідні заперечення відповідача щодо його участі у справі як неналежного відповідача, оскільки саме за ним проведено спірну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Водночас, суд наголошує, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки відповідне рішення вичерпує свою дію із внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

З огляду на наведене, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є належним та не призведе до поновлення порушених прав позивача, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 18.11.2019 року.

Суддя К.В. Полякова