Рішення

від 12.11.2019 по справі 917/1263/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.19 р. Справа № 917/1263/19

Суддя Білоусов С. М. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер", вул. Набережна 54, с. Веселий Гай, Новомиколаївський район, Запорізька область, 70120, код ЄДРПОУ 30710162

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Світ. Україна 2015", квартал 304, буд. 18, кв. 2, м. Кременчук, 39611, код ЄДРПОУ 40039117

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

23.07.2017 р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Світ. Україна 2015" про стягнення 467 599,70 грн. збитків за договором поставки № 1/22-02 від 22.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.08.19 року на 10:45.

Оскільки 22.08.2019 року засідання суду не відбулося у зв`язку з лікарняним судді, ухвалою від 19.09.2019 року призначено підготовче засідання на 10.10.2019 року.

Ухвалою від 10.10.2019 року суд призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.11.2019 року.

Ухвалою від 18.10.2019 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 10.10.2019 року по справі № 917/1263/19, зазначивши вірну дату розгляду справи по суті - 12.11.2019 року на 10:30 год.

Від 04.11.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання від 29.10.2019 року (вх. № 11994) про проведення судового засідання без участі представника позивача за наявними матеріалами. Клопотання судом задовольняється.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 18.10.2019 року (відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу.).

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Світ. Україна 2015" (відповідач) було укладено договір поставки № 1/22-02 від 22.02.2018 року, за яким відповідач виступав постачальником, а позивач, відповідно, покупцем, предметом договору є постачання товару, а саме соя рік урожаю 2017 року.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату.

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями з дня укладання цього договору та не пізніше 20.03.2018 року на умовах терміну ЕХW, зі складів постачальника, розташованих за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район село Подол; Полтавська область, Машівський район, село Селещина; або на умовах FCA, на склади покупця, розташовані за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Веселий Гай, вул. Набережна, 31б; відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010, що застосовуються з урахуванням умов даного Договору та його внутрішньодержавного характеру.

Покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару на підставі рахунку постачальника не пізніше одного робочого дня з моменту поставки товару, що визначено п. 4.4 договору.

На виконання умов договору відповідачем на адресу позивача доставлено товар згідно:

- видаткової накладної № 09 від 06.03.2018 року на суму 436 560,00 грн. в т.ч. ПДВ 72 760,00 грн.;

- видаткової накладної № 10 від 06.03.2018 року на суму 491 285,58 грн. в т.ч. ПДВ 81 880,93 грн.,

- видаткової накладної № 11 від 07.03.2018 року на суму 485 526,37 грн. в т.ч. ПДВ 80 921,06 грн.;

- видаткової накладної № 12 від 07.03.2018 року на суму 490 033,58 грн. в т.ч. ПДВ 81 672,26 грн.;

- видаткової накладної № 21 від 27.03.2018 року на суму 477 012,77 грн. в т.ч. ПДВ 79 502,13 грн.;

- видаткової накладної № 22 від 27.03.2018 року на суму 425 179,88 грн. в т.ч. ПДВ 70 863,31 грн.

Факт оплати за товар підтверджується платіжними дорученнями: № 423 від 06.03.2018 року; № 427 від 06.03.2018 року; № 196 від 06.03.2018 року; № 543 від 27.03.2018 року; № 285 від 28.03.2018 року та банківськими виписками від 06.03.2018 року, 28.03.2018 року, 05.04.2018 року.

У відповідності до вимог передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві відповідач не зареєстрував податкові накладні по господарських операціях щодо поставки товару на адресу позивача, чим порушив зазначену норму Закону.

Позивачем вживалися заходи щодо відновлення свого порушеного права, а саме 20.04.2018 року надав до податкового органу за місцем своєї реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за березень місяць 2018 року, прийняття якої підтверджується квитанцією № 2 від 20.04.2018 року реєстраційний номер 9073439292.

21.05.2018 року подав до Новомиколаївського відділення Вільнянської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області додатково письмову скаргу № 01/21-05 із детальними поясненнями щодо господарських операцій, по яким відповідачем не зареєстровано податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 467 599,70 грн.

У листах від 31.05.2018 року № 01/31-05 та від 01.08.2018 року № 01/01-08 позивач звертався до відповідача із проханням вжити необхідних заходів, щодо реєстрації податкових накладних на поставлений товар.

Листи відповідачем отримано не було, у зв`язку з чим вони поверталися до позивача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків на суму 467 599,70 грн., оскільки відповідач вчасно не зареєстрував податкові накладні по господарських операціях щодо поставки товару на адресу позивача.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 ГК України і статті 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що відповідачем протягом березня 2018 р. поставлено позивачу, а позивачем оплачено товар, на загальну суму 2 805 598,18 грн., сума ПДВ становить 467 599,70 грн.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 467 599,70 грн., тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Суд вказує на тому, що із встановлених обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, а тому вина відповідача у завданні збитків позивачеві на суму 467 599,70 грн. є доведеною.

Положення п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи). При цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, як правильно враховано апеляційним господарським судом, подання такої скарги платником згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015 р., не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідач доказів, які б підтверджували сплату збитків на суму 467 599,70 грн. суду не надав.

Крім того, будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду також не подав.

Також позиція суду узгоджується із позицією викладеною у постановах Верховного суду від 03.08.2018 року по справі № 917/877/17 та від 03.12.2018 року по справі № 908/76/18.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 467 599,70 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Світ. Україна 2015" (квартал 304, буд. 18, кв. 2, м. Кременчук, 39611, код ЄДРПОУ 40039117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" (вул. Набережна 54, с. Веселий Гай, Новомиколаївський район, Запорізька область, 70120, код ЄДРПОУ 30710162) - 467 599,70 грн. збитків та 7 014,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 20.11.2019 року.

Суддя С.М. Білоусов