Рішення

від 12.11.2019 по справі 920/743/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.2019 Справа № 920/743/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/743/19

за позовом Керівника Конотопської місцевої прокуратури (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 136, м. Конотоп, Сумська область, 41601) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, Сумська область, 40000),

до відповідача Фермерського господарства «Сур О.М.» (1-й провулок Північної, буд. 5, м. Конотоп, Сумська область, 41605),

про повернення земельних ділянок загальною площею 43,3 га,

за участю представників сторін:

Від позивача - Рудік А.А. (довіреність № 9-18-0.6-174/62-18 від 21.12.2018);

Від відповідача (в режимі відеоконференції) - Дерев`янко О.В. (ордер серія СМ № 18 від 20.08.2019);

Прокурор - ОСОБА_1 (службове посвідчення № 035620 від 07.09.2015);

УСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом до суду, в якому просить зобов`язати відповідача повернути позивачу земельні ділянки загальною площею 43,3 га, що надані у постійне користування ОСОБА_2 на підставі держаного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00463, виданого 20.12.1993, та рішення 21 сесії 21 скликання Конотопської міської ради народних депутатів від 01.04.1994 "Про надання земель під фермерське господарство". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні правові підстави для використання земельних ділянок, що надавалися особисто ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2019 відкрито провадження у справі № 920/743/19, згідно зі ст. ст. 12, 247 ГПК України судом визначено, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження; призначене підготовче засідання на 22.08.2019, 11:30; відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; позивачу та прокурору наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.08.2019 відкладене підготовче засідання на 16.09.2019, 11:30.

28.08.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 7023 від 28.08.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що законні підстави для припинення у відповідача права постійного користування земельними ділянками відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України відсутні, як і підстави для вилучення земельних ділянок; прокурор не подав доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача.

28.08.2019 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 6929 від 28.08.2019), в якій зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» , ст.ст. 102-1, 407, 1218, 1225 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Документи, що посвідчують право користування спірними земельними ділянками, були видані ОСОБА_2 та у відповідача відсутні.

16.09.2019 позивач подав пояснення по справі щодо позову (вх. № 7489 від 16.09.2019), в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.09.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 15.10.2019, 12:00.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.09.2019 доручено Конотопському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/743/19 15 жовтня 2019 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Фермерського господарства «Сур О.М.» .

Відповідач подав супровідний лист (вх. № 8369 від 15.10.2019) про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.10.2019 щодо ФГ «Сур О.М.» .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.10.2019 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2019, 11:00. Доручено Конотопському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/743/19 29 жовтня 2019 року об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник відповідача Фермерського господарства «Сур О.М.» .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.10.2019 відкладений розгляд справи по суті на 12.11.2019, 10:30; доручено Конотопському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/743/19 12 листопада 2019 року о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник відповідача Фермерського господарства «Сур О.М.» .

Прокурор подав письмове пояснення (вх. № 9149 від 08.11.2019), в якому зазначає, що земельна ділянка площею 11,3 га, яка розташована за межами населених пунктів Підлипенської сільської ради, належить до земель державної форми власності, розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. ОСОБА_2 не переоформив право постійного користування земельною ділянкою.

Прокурор підтримує позовні вимоги.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При зверненні з позовом до суду прокурором вказано в чому на його думку полягає порушення інтересів держави, а саме незаконне утримання відповідачем спірних земельних ділянок, що належать до земель державної форми власності, незважаючи на відсутність правових підстав для подальшого її використання, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, позбавляючи його можливості розпоряджатись нею та, у свою чергу, свідчить про порушення інтересів держави.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Положення), відповідно до п. 1 якого, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно з пп. 13 п. 4 Положення, Головне управління здійснює розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Сумської області.

Підпунктом 30 п. 4 Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до покладених на нього функцій здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, наданні органами виконавчої влади та місцевого самоврядування земельних ділянок у користування, в тому числі оренду.

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як розпорядник земель державної власності та орган державного контролю, який має право звернутися до суду за захистом порушеного права.

Як зазначає прокурор, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не здійснює надані йому повноваження, до суду з позовом не звернулося, а тому інтереси держави у сфері земельних відносин залишаються не захищеними, у зв`язку з чим вбачаються підстави, передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Зокрема, Конотопською місцевою прокуратурою направлено до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист від 23.05.2019 № 71- 3502вих19 з метою інформування про виявлені прокурором порушення при використанні земельної ділянки державної власності та спонукання до вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Проте, згідно отриманої відповіді від 03.06.2019 № 13-18-0.61-3674/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до Положення не має правових підстав для звернення з позовом до суду до фермерського господарства Сур О.М. про повернення до державної власності земельних ділянок. Конотопською місцевою прокуратурою з посиланням на вимоги ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади спрямовано до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області листи від 07.06.2019 № 71-3792вих19 та від 20.06.2019 № 71-4053вих19 з метою спонукання до захисту інтересів держави у вищевказаних спірних правовідносинах. Проте, у листах від 18.06.2019 № 10-18-0.6-3990/2-19 та від 27.06.2019 № 10-18-0.6-4317/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вказало, що не має можливості звертатися до Господарського суду Сумської області з позовом до фермерського господарства Сур О.М. про повернення земельних ділянок державної власності, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та не заперечує стосовно подачі позову місцевою прокуратурою. Конотопською місцевою прокуратурою направлено до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист від 26.06.2019 № 71-4161вих19 у якому роз`яснено положення ст. 8 Закону України Про судовий збір щодо права на звернення до суду з клопотанням про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору за подачу позову до ФГ Сур О.М. про повернення земельних ділянок. Натомість, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.07.2019 № 10-18-0.6-4563/2-19, у зв`язку з недостатністю коштів на рахунках Управління за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки , відсутня можливість здійснити операції по сплаті судового збору. Така позиція органу державної влади, уповноваженого захищати інтереси держави у сфері земельних відносин, свідчить про його бездіяльність, тобто про нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області захисту інтересів держави та територіальної громади в передбаченому законом порядку. Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки державної власності продовжують мати місце, а уповноваженим органом державної влади допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом внесення позову прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 09.07.2019 № 71-4421вих19-17 прокурор повідомив позивача про звернення до суду з позовом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги Закону України Про прокуратуру , Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00463 виданого 20.12.1993, була надана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 32 га, що розташована на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Також, як вбачається з матеріалів справи, для розширення фермерського господарства, рішенням 21 сесії 21 скликання Конотопської міської ради народних депутатів від 01.04.1994 Про надання земель під фермерське господарство , гр. ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 11,3 га на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ФГ Сур О.М. була проведена 02.12.2013.

09.02.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про земельні ділянки загальною площею 32,0 га, за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі: земельну ділянку площею 11,9 га, кадастровий номер 5910490500:04:002:0498; земельну ділянку площею 20,1 га, кадастровий номер 5910490500:04:002:0497. Підстава виникнення речового права - державний акт на право постійного користування земельної ділянкою, серія та номер: СМ № 00463, виданий 20.12.1993, видавник: Конотопська міська рада; вид речового права: право постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: ФГ Сур О.М. ; форма власності: державна.

Правовстановлюючий документ на земельну ділянку площею 11,3 га на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області не видавався, землевпорядна документація не розроблялася, що підтверджено у листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21.05.2019 № 449/104-19.

Земельна ділянка, площею 11,3 га на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області, з урахуванням приписів ст. ст. 83, 84, 122 Земельного кодексу України, належить до земель державної форми власності, розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 43,3 га, переданих у постійне користування громадянину ОСОБА_2 не проводилася; їх загальна вартість, з урахуванням вартості 1 га ріллі по Сумській області, станом на 01.01.2019 складає 1160136,9 грн. (а.с. 65).

Згідно з листом Конотопського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 31.05.2019 № 696/3/18-28-50 фермерське господарство Сур О.М за користування земельними ділянками загальною площею 43,3 га на території Підлипненської сільської ради сплачує земельний податок. Задекларовані суми земельного податку за 2017-2019 роки сплачені платником у визначені законодавством терміни в повному обсязі, заборгованість станом на 31.05.2019 відсутня.

Разом з цим, згідно інформацією Конотопського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Сумській області від 24.05.2019 № 1163-15.6-25 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Конотопським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області зареєстровано відповідний актовий запис про смерть № 1168 від 24.12.2014.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 152 вказаного Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідач не спростовує факту користування земельними ділянками. Доказів повернення земельних ділянок відповідачем до земель державної власності чи доказів переоформлення права користування земельними ділянками, після смерті громадянина ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

В обґрунтування права користування земельними ділянками відповідач посилається на приписи ст.ст. 14, 35 Закону України Про фермерське господарство .

Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон) визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

За приписами статті 1 цього Закону, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону, відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Частиною 3 статті 7 Закону передбачено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 35 Закону, на яку вказує відповідач, визначено, що діяльність фермерського господарства припиняється у разі: 1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до ст. 14 Закону, на яку вказує відповідач, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; г) на відшкодування збитків; ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди; д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; е) інші права.

Разом з цим, відповідачем не враховано приписи ст. 12 Закону.

Зокрема, в частині 1 статті 12 Закону визначено вичерпний перелік земель, які входять до складу земель фермерського господарства. Зокрема, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В даному випадку, спірні земельні ділянки надавались у постійне користування ОСОБА_2 як громадянину, а не фермерському господарству Сур О.М. як юридичній особі.

Земельні ділянки не належали ОСОБА_2 , як члену фермерського господарства, на праві приватної власності, відповідно, вони не входять до складу майна цього фермерського господарства.

Матеріали справи не містять доказів передачі гр. ОСОБА_2 спірної земельної ділянки до складеного капіталу відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої вищезазначеної статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

У редакції пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Положення втратило чинність 22.09.2005. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 01.01.2002, можуть здійснювати таке переоформлення.

Судом не встановлено обставин переоформлення гр. ОСОБА_2 права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Частиною 2 статті встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Аналогічне положення закріплене в ч.2 ст.102 1ЗК України.

Частиною третьою статті 102 1 Земельного кодексу України та частиною 3 статті 407 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами частини 1 статті 1225 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою державної форми власності згадана стаття не містить.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи на підставі рішення органу місцевого самоврядування, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17, від 13.08.2019 зі справи №908/1393/18, Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі №6-3113цс-16.

Право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключним правом особи, якій це право було надано. Чинним Законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті належного землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної чи комунальної власності.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів наявності будь-якого договору, який би свідчив про отримання відповідачем у власність чи у користування земельних ділянок загальною площею 43,3 га на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки використовується відповідачем без належних правовстановлюючих документів; у відповідача відсутнє право користування земельними ділянками загальною площею 43,3 га, що були надані у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00463, виданого 20.12.1993 та рішення 21 сесії 21 скликання Конотопської міської ради народних депутатів від 01.04.1994 "Про надання земель під фермерське господарство" для ведення селянського (фермерського) господарства на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області, оскільки право користування земельними ділянками, в даному випадку, припинилося зі смертю громадянина ОСОБА_2 , якому належало таке право.

Таким чином, вимоги прокурора є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Сур О.М.» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області земельні ділянки загальною площею 43,3 га, що були надані у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00463, виданого 20.12.1993 та рішення 21 сесії 21 скликання Конотопської міської ради народних депутатів від 01.04.1994 "Про надання земель під фермерське господарство", для ведення селянського (фермерського) господарства на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Оскільки статтею 1225 Цивільного кодексу України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а частиною першою статті 407 ЦК України та статтею 102 1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису, відповідач не позбавлений права звернутися до землерозпорядника із заявою про надання спірних земельних ділянок, які використовувалися на праві постійного користування земельною ділянкою, в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фермерське господарство «Сур О.М.» (1-й провулок Північної, буд. 5, м. Конотоп, Сумська область, 41605, код ЄДРПОУ 38486914) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) земельні ділянки загальною площею 43,3 га, що були надані у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00463, виданого 20.12.1993 та рішення 21 сесії 21 скликання Конотопської міської ради народних депутатів від 01.04.1994 "Про надання земель під фермерське господарство", для ведення селянського (фермерського) господарства на території Підлипненської сільської ради Конотопського району Сумської області.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Сур О.М.» (1-й провулок Північної, буд. 5, м. Конотоп, Сумська область, 41605, код ЄДРПОУ 38486914) на користь Прокуратури Сумської області (вул. Г.Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000; код ЄДРПОУ 03527891) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17402 грн. 05 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 20.11.2019.

Суддя Є.А. Жерьобкіна