Рішення

від 31.10.2019 по справі 160/8596/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Справа № 160/8596/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. за участю секретаря судового засіданняТерентенко О.О. за участю: представника позивача представника відповідача Закалюжного С.В. Панковської Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансгрупп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду у вересні 2019 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтрансгрупп (пр-т. Поштовий, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000, код ЄДРПОУ 38658257) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області № 0019871419 (форми Р ) від 09.07.2019 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 145838,75 грн., в тому числі за основним платежем - 116671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29167,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтрансгрупп зазначає, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Будпром-Інвест за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, податковим органом було складено Акт, згідно з висновками якого, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, за рахунок не підтвердження реальності здійснення операції з придбання товару ТОВ Спецтрансгрупп завищено суму податкового кредиту за липень 2016 року у розмірі 116671,00 грн. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 116671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 29167,75 грн.

Позивач вважає, що висновки Акту перевірки є поверхневими, зробленими без повного та належного дослідження всіх проведених господарських операцій та їх документального підтвердження, адже ТОВ Спецтрансгрупп має в наявності всі первинні документи (які були надані контролюючому органу в ході проведення перевірки), які підтверджують не тільки факт здійснення господарських операцій, а й рух активів на підприємстві. Таким чином висновки податкового органу щодо завищення ТОВ Спецтрансгрупп суми податкового кредиту за липень 2016 року у розмірі 116671,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Будпром-Інвест , оскільки операції не містять розумних економічних причин (ділової мети) є безпідставними та необґрунтованими. Так само необґрунтованими є посилання контролюючого органу на ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2019 та від 31.01.2019 про розгляд клопотань слідчих 3-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області про арешт майна та грошових коштів ТОВ Архінформ-проект .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/8596/19 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 вересня 2019 року.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області до суду було надано відзив на позовну заяву ТОВ Спецтрансгрупп , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що податкове повідомлення-рішення є законним, оскільки за результатами аналізу ЄРПН у липні 2016 року по ланцюгу господарських операцій з придбання товару (чавун передільний ПЛ 1,2) встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Згідно даних ЄРПН та встановленої схеми походження товару вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Крім того, за висновками контролюючого органу, ТОВ Спецтрансгрупп при укладанні договору з ТОВ Будпром-Інвест у липні 2016 року не мало підтверджень ділової репутації постачальника, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цього контрагента, що свідчить про відсутність належної обачності при обранні контрагента та є ознакою штучного характеру оформленого договору, метою якого є формування документообігу по нереальній господарській операції.

У судовому засіданні 24.09.2019 року долучено до матеріалів справи відзив ГУ ДФС у Дніпропетровській області, представник позивача просив надати час для надання відповіді на відзив. Представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання позивача.

У судовому засіданні 24.09.2019 року оголошено перерву для надання відповіді на відзив до 08.10.2019 року.

В судове засідання року представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.

Представник позивача не заперечував проти відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.10.2019 року відкладено розгляд справи до 22.10.2019 року.

У судовому засіданні 22.10.2019 року відкладено розгляд справи до 31.10.2019 року у зв`язку з необхідністю витребування з учасників процесу додаткових доказів по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області у період з 03.06.2019 по 07.06.2019 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Спецтрансгрупп (код ЄДРПОУ 38658257) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Будпром-Інвест (код ЄДРПОУ 40398780) за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, за результатами якої складено Акт № 33487/04-36-14-19/38658257 від 14.06.2019.

На підставі висновків акту відповідачем 09 липня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р № 0019871419 , яким ТОВ Спецтрансгрупп збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за грошовими зобов`язаннями у розмірі 116671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29167,75 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ Спецтрансгрупп з ТОВ Будпром-Інвест не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Будпром-Інвест було укладено договір поставки від 03 липня 2016 року, за умовами якого ТОВ Будпром-Інвест (продавець) зобов`язується поставити ТОВ Спецтрансгрупп (покупець) чавун передільний ПЛ 1.2, а покупець прийняти та оплатити товар.

За умовами договору, товар поставляється партіями, на кожну партію товару складається накладна та, у разі необхідності, специфікація.

На виконання умов договору ТОВ Будпром-Інвест були виписані податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що самостійно зазначено відповідачем в Акті перевірки, а також: рахунки-фактури № 321 від 07.07.2016, № 317 від 07.07.2016, № 322 від 07.07.2016; накладні № 110 від 08.07.2016, № 103 від 08.07.2016; № 179 від 11.07.2016.

Також податковим органом в акті перевірки самостійно заначено, що ТОВ Спецтрансгрупп до перевірки було надано первинні бухгалтерські документи у повному обсязі.

Суд встановив, відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку, жодних недоліків первинні документи, що були виписані на їх виконання, не містять та складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд зазначає, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивач зазначає, що перевезення товару здійснювалося власними транспортними засобами, а саме орендованим вантажним автомобілем на підставі договору про надання транспортних засобів в оренду № 2 від 16 грудня 2014 року, укладеного ТОВ Спецтрансгрупп з ФОП ОСОБА_1 , а саме: автомобіль марки RENAULT, тип транспортного засобу - вантажний сідловий тягач-Е (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та напівпричіпа н/пр-самоскид-Е (реєстраційний номер НОМЕР_3 ). Вказані обставина підтверджується матеріалами справи, в яких міститься договір про надання транспортних засобів в оренду № 2 від 16.12.2014, специфікація № 1 до вказаного договору, акт приймання-передачі від 16.12.2014, рахунок на оплату № 26 від 31.07.2016, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 31.07.2016.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Спецтрансгрупп здійснювало поставку придбаного товару безпосередньо на склад ТОВ Сервіс-Трактор . Так, згідно з товарно-транспортними накладними (форма № 1-ТН) від 08.07.2016 за видатковою накладною № 110 від 08.07.2016 та видатковою накладною № 103 від 07.07.2016 та товарно-транспортною накладною від 11 липня 2016 року за видатковою накладною № 179 від 11.07.2019, вантажовідправником є ТОВ Будпром-Інвест та вантажоодержувачем є ТОВ Спецтрансгрупп , при цьому здійснено переадресування вантажу ТОВ Сервіс-Трактор .

Факт перевезення позивачем, поставленого ТОВ Будпром-Інвест чавуну передільного ПЛ 1.2, та його подальша реалізація ТОВ Сервіс-Трактор , тобто використання у власній господарській діяльності, також підтверджується договором поставки товару № 150010 від 26.02.2015 та договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 150011 від 26.02.2015, укладеними між позивачем та ТОВ Сервіс-Трактор .

Також в матеріалах справи містяться видаткові накладні: № 42 від 06.07.2016 про отримання ТОВ Сервіс-Трактор чавуну передільного ПЛ 1.2 08 липня 2016 року; № 43 від 07.07.2016 про отримання ТОВ Сервіс-Трактор чавуну передільного ПЛ 1.2 09 липня 2016 року; № 44 від 08.07.2016 про отримання ТОВ Сервіс-Трактор чавуну передільного ПЛ 1.2 11 липня 2016 року; та Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 59 від 06.07.2016, № 60 від 07.07.2016, № 61 від 08.07.2016 щодо перевезення вантажів замовника чавуну передільного, які підписані ТОВ Сервіс-Трактор 08 липня 2016 року, 09 липня 2016 року та 11 липня 2016 року відповідно.

З наданих до перевірки та долучених до матеріалів справи ТТН вбачається, що ТОВ Спецтрансгрупп було використано транспортний засіб орендований на підставі договору про надання транспортних засобів в оренду № 2 від 16 грудня 2014 року.

Вказані обставини свідчать про реальність здійснених господарських операцій, оскільки придбаний позивачем у ТОВ Будпром-Інвест чавун передільний ПЛ 1.2 було використано у власній господарській діяльності, реалізовано та поставлено контрагенту- покупцю - ТОВ Сервіс-Трактор .

Крім того, встановлені обставини спростовують доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, що водієм ОСОБА_2 в один день по декілька разів було здійснено рейси по маршруту: пгт. Губиниха - м. Кривий Ріг, що неможливо з урахуванням часу та віддаленості контрагентів, оскільки судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що розвантаження товару не відбувалося в пункті розвантаження м. Кривий Ріг, позивачем було здійснено поставку придбаного товару контрагенту покупцю - ТОВ Сервіс-Трактор . Поставка товару була здійснена 08 липня 2016 року, 09 липня 2016 року та 11 липня 2016 року в м. Первомайськ, Миколаївська область.

Щодо доводів відповідача, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам наказу Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995, яким затверджено форму ТТН, а саме не зазначається місцезнаходження замовника, у рядку відпуск за довіреністю вантажоодержувача не вказано серії та номеру довіреності, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні роботи: час прибуття, вибуття, простою, то суд зазначає, що відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що надані ТОВ Спецтрансгрупп до перевірки та до суду товарно-транспортні накладні містять всі обов`язкові реквізити передбачені п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, суд зазначає, що навіть наявність певних недоліків при складанні товарно-транспортних накладних, на що звертає увагу податковий орган, не може вважатися достатніми для беззаперечного висновку про нереальність господарських операцій.

Стосовно не надання підприємством доказів на підтвердження якості поставленого товару, а саме сертифікатів якості, як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, суд також не приймає до уваги, оскільки сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Спростовуючи висновки контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ Будпром-Інвест основних засобів та трудових ресурсів, оскільки аналізом ЄРПН встановлено, що ТОВ Будпром-Інвест здійснюється придбання великої кількості товарів (робіт, послуг), які потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, що не відповідає матеріально-технічним та технологічним можливостям підприємства, суд зазначає, що такі висновки не підтверджені жодним належним доказом. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, податковим органом, в Акті перевірки зазначено, що згідно фінансового звіту за 2016 рік вартість основних засобів станом на 31.12.2016 склала 351 тис. грн., кількість працюючих осіб - 5.

Однак, судом встановлено, що згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2016 року за формою № 1 ДФ у ТОВ Будпром-Інвест працювало 10 осіб (5 за трудовими договорами та 5 за цивільно-правовими договорами).

В податковій декларації з податку на прибуток ТОВ Будпром-Інвест за 2016 рік, яка прийнята податковим органом, також містить інформація щодо отриманого доходу від господарської діяльності підприємства.

Вказані обставини додатково спростовують доводи відповідача, що на момент укладання договору поставки позивач не мав підтверджень ділової репутації постачальника, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цього контрагента, що свідчить про відсутність належної обачності при обранні контрагента.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як суб`єкт господарювання, наділений правом самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган в Акті перевірки також посилається на ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2019 та від 31.01.2019 про розгляд клопотань слідчих 3-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області про арешт майна та грошових коштів ТОВ Архінформ-проект .

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з цим, жодного вироку, яким надано оцінку вчиненим господарським операціям позивача з ТОВ Будпром-Інвест податковим органом не надано, жодних висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Будпром-Інвест ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2019 та від 31.01.2019 також не містить. Кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків взагалі стосується ТОВ Архінформ-проект , яке не було контрагентом позивача, жодного відношення до останнього не має.

Крім того, судом встановлено, що на запит про стан кримінального провадження та надання доказової бази ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено заступнику начальника з ОВС 3-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області Петрову Д., лише після проведення перевірки ТОВ Спецтрансгрупп , яка проводилася з 03.06.2019 по 07.06.2019, що підтверджується листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 68125/7/04-36-14-19 від 11.06.2019.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом жодними доказами не спростовано їх неналежність чи недостовірність первинних документів наданих до перевірки, а також сукупність викладених обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу, здійснених за результатами перевірки, що потягло за собою прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення № 0019871419 (форми Р ) від 09.07.2019 щодо донарахування податкових зобов`язань, наслідком чого є його скасування.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтрансгрупп підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтрансгрупп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2187,58 грн. відповідно до квитанції до квитанції № 1 від 30 серпня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансгрупп" (пр-т. Поштовий, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000, код ЄДРПОУ 38658257) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0019871419 (форми "Р") від 09.07.2019 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 145 838,75грн., в тому числі за основним платежем - 116 671,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 167,75грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансгрупп" (пр-т. Поштовий, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000, код ЄДРПОУ 38658257) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2187,58 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 58 коп. відповідно до квитанції №1 від 30.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 листопада 2019 року.

Суддя О.С. Луніна