Рішення

від 29.10.2019 по справі 177/1105/18

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1105/18

Провадження № 2/177/103/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2019 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі:

секретаря судового засідання Проліз Є. О.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права оренди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.03.2015 між ОСОБА_4 , як орендодавцем, та ОСОБА_5 , як орендарем, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,9072га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської (Орджонікідзенської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221885900:01:005:0114, скасувати державну реєстрацію речового права оренди по вказаному договору та вирішити питання про стягнення судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 03 серпня 2010 року, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Орджонікідзенської (на теперішній час - Шевченківської) сільської ради, з кадастровим номером 1221885900 :01:005: 0114 , загальною площею 4,9072 га. Цей договір було зареєстровано у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , 01 квітня 2011 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис: 122188594000311.

Обумовлений договір оренди укладено строком на 10 років. Відповідно до п. 27 договору, один з його примірників був переданий для зберігання Дніпропетровській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру . З моменту його укладання між позивачем та ОСОБА_4 він своєї дії не припиняв, договірні стосунки сторони не припиняли, угод щодо розірвання не укладали, весь цей час позивач постійно оброблював земельну ділянку та сплачував у повному обсязі орендну плату за кожен рік.

В травні 2018 року позивач випадково дізнався, що ОСОБА_4 , всупереч укладеного та діючого договору оренди, що був відповідно до законодавства зареєстрований 01.04.2011, без його розірвання та навіть підстав для цього, уклала ще один договір оренди тієї самої земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:01:005:0114, загальною площею 4,9072 га. Цей договір ОСОБА_4 уклала строком на 25 років з ОСОБА_5 . Дата укладання цього договору позивачу не відома, так як його копія у нього відсутня. Проте відомості щодо реєстрації цього договору містяться в даних Державного земельного кадастру, відповідно до яких, саме такий договір було зареєстровано 08 травня 2015 року Реєстраційною службою Криворізького районного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Позивач вважає, що спільні дії відповідачів щодо укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:01:005:0114, загальною площею 4,9072 га з подальшою державною реєстрацією цієї угоди, є порушенням як діючого законодавства України з питань оренди землі, реєстрації речових прав, порядку укладання угод, так і порушенням особистих інтересів та охоронюваних законом прав позивача, тому підлягає визнанню недійсним.

Присутній в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Криворізької РДА Дніпропетровської області, при ухваленні рішення покладався на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 050796 (а.с.11) є власником земельної ділянки площею 4.9072 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 серпня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Орджонікідзенської (на теперішній час - Шевченківської) сільської ради, з кадастровим номером 1221885900 :01:005: 0114 , загальною площею 4,9072 га. Цей договір було зареєстровано у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , 01 квітня 2011 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис: 122188594000311 (а.с 8-9, 10).

Згідно п. 7 Договору оренди (а.с.8), Договір укладено терміном на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендодавець повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендаря про намір не продовжувати його дію.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що він відповідно до умов договору оренди, користувався земельною ділянкою та сплачував ОСОБА_4 орендну плату відповідно до п. 8 Договору, що підтверджується списком пайщиків по ФОП ОСОБА_3 на видачу грошей на 2016, 2017, 2018 роки (а.с.137-139), та копіями розписок ОСОБА_4 (а.с.140-141) про отримання орендної плати.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

На час державної реєстрації договору оренди землі, укладеного 03.08.2010 між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 за № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (зі змінами), що діяла до 01 січня 2013 року, яка і наділяла відповідними повноваженнями територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

В травні 2018 року позивач дізнався, що ОСОБА_4 всупереч укладеного та діючого договору оренди, що був відповідно до законодавства зареєстрований 01.04.2011, без його розірвання уклала ще один договір оренди тієї самої земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:01:005:0114, загальною площею 4,9072 га. Цей договір ОСОБА_4 уклала строком на 25 років з ОСОБА_5 , про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.13-15), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.40-42) та копія реєстраційної справи (а.с.102-134), відповідно до якої зазначений договір було зареєстровано 08 травня 2015 року Реєстраційною службою Криворізького районного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Згідно ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Положеннями ст.12 ЦПК України, які закріплюють зміст принципу змагальності цивільного судочинства, передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положення ст.81 ЦПК України встановлюють, що саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Посилання відповідачів на те, що при проведені державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки на підставі договору від 01.03.2015 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , державним реєстратором було отримано відомості з Державного земельного кадастру, у яких відсутня інформація щодо користування вказаною земельною ділянкою третіми особами на праві оренди чи будь-якому іншому речовому праві, відміні від права власності, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні довідки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.01.2019 № 15/405-19-0.22, відповідно до якої згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі серії 4 АА 013040 значиться відомості про право на користування земельною ділянкою розміром 4,9072 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, на підставі договору оренди між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 , зареєстрований за № 122188594000311 від 01.04.2011 (а.с.78).

Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на неукладеність договору оренди земельної ділянки від 03.08.2010 року через не підтвердження отримання ОСОБА_4 від ФОП ОСОБА_3 . орендної плати, а також оспорювання ОСОБА_4 справжності свого підпису на вказаному договорі, оскільки вказаний договір ніким із його сторін та учасників по справі не оспорений, в установленому законом порядку не визнаний неукладеним або недійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено обставини, які є підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 01.03.2015 між ОСОБА_4 , як орендодавцем, та ОСОБА_5 , як орендарем, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,9072га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської (Орджонікідзенської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221885900:01:005:0114, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ДП № 050796 від 13.10.2004, скасувавши державну реєстрацію речового права оренди по вказаному договору, оскільки оспорюваний договір укладено до закінчення дії договору оренди землі укладеного 03.08.2010 між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 . Таким чином, одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, що є підставою для визнання договору недійсним.

Зазначений висновок кореспондується з позицією Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 року по справі №709/1698/16-ц, провадження № 61-22189св18.

Не підлягають задоволенню вимоги представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної даності, про які він заявив у вступній промові, з наступних підстав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України)

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник позивача стверджує, що про укладення оспорюваного договору позивач дізнався в травні 2018 року, отримавши витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 13). До цього часу він користувався земельною ділянкою згідно умов, визначених договором від 03.08.2010, він сплачував, а орендодавець отримувала орендну плату за 2016, 2017, 2108 р.р. (а.с. 137-141). Вказані доводи позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позивач, звернувшись до суду із позовною заявою 08 червня 2018 року не пропустив строк, визначений ст. 256, 257 ЦК України для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача в рівних частках підлягає стягненню сума сплаченого та документально підтвердженого судового збору в розмірі 3524,00 грн.(а.с.1,2).

Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 626 ЦК України, ст..ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права оренди- задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.03.2015 між ОСОБА_4 , як орендодавцем, та ОСОБА_5 , як орендарем, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,9072 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської (Орджонікідзенської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221885900:01:005:0114, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ДП № 050796 від 13.10.2004, скасувавши державну реєстрацію речового права оренди по вказаному договору.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ФОП ОСОБА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. в рахунок сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ФОП ОСОБА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. в рахунок сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст судового рішення складено 08.11.2019.

Суддя: