Постанова

від 19.11.2019 по справі 362/5226/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5226/19

Провадження № 1-кс/362/1837/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №4201911120000090 від 05.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

05.09.2019 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_3 про накладення арешту, в якому він просив накласти арешт на земельну ділянку площею 3,5856 га, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 3221483800:05:009:0002, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Кодаківська сільська рада, яка належить ОСОБА_5 , шляхом заборони відчуження; на земельну ділянку площею 3,5856 га, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 3221483800:05:009:0003, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Кодаківська сільська рада, яка належить ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження; на земельну ділянку площею 3,5856 га, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 3221483800:05:009:0006, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Кодаківська сільська рада, яка належить ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження.

Клопотання слідчого мотивовано тим, щов провадженні слідчого відділу Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019111200000090 від 05.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

В ході досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221483800:05:009:0001, 3221483800:05:009:0002, 3221483800:05:009:0003, 3221483800:05:009:0004, 3221483800:05:009:0005, 3221483800:05:009:0006, входять до складу фермерського господарства «Діана-1», засновником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що членами даного фермерського господарства є наступні особи: дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; брат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; сестра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фермерські господарства» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

У свою чергу, засновницею даного фермерського господарства в порушення ст. 3 Закону України «Про фермерські господарства» внесено до статуту осіб, які не відповідають приписам даної статті, тобто склала завідомо неправдивий офіційний документ - статут ФГ «Діана-1».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про фермерські господарства» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки.

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки.

Таким чином, внесення до статуту осіб, які не відповідають вимогам ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» здійснено з метою безоплатного заволодіння земельними ділянками 3221483800:05:009:0001, 3221483800:05:009:0002, 3221483800:05:009:0003, 3221483800:05:009:0004, 3221483800:05:009:0005, 3221483800:05:009:0006.

25.02.2019 року на підставі ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області, справа № 362/1093/19 від 21.02.2019 року, проведено тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення, які зберігаються у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації, а саме: реєстраційної справи ФГ «Діана-1» ЄДРПОУ 30833574.

Так, в реєстраційній справі ФГ «Діана-1» міститься статур ФГ «Діана-1» (в новій редакції), який зареєстрований 08.07.2005 та одноособове рішення голови фермерського господарства «Діана-1» № 1/2005 ОСОБА_8 , про введення до членів фермерського господарства слідкуючих осіб: - дочку ОСОБА_9 ; - матір ОСОБА_10 ; - брата ОСОБА_5 ; - брат ОСОБА_6 ; - сестру ОСОБА_7 .

Відповідно до листа Васильківського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану № 619/16.8-38 від 08.02.2019 року, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що: - № 1271 актовий запис про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений 01.08.1964 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, батьком якої є ОСОБА_11 , матір`ю є ОСОБА_12 , реєстраційний № 00060056939; - № 287 про шлюб ОСОБА_13 , 1963 р.н. та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений 01.12.1985 Центральний відділ державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві, реєстраційний № 00038745759. Шлюб розірвано за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2017, справа № 761/17662/17; - № 605 актовий запис про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, батьком якої є ОСОБА_14 , 1963 р.н., матір`ю є ОСОБА_8 , реєстраційний № 00020717260; - № 1997 про шлюб ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 03.04.1964 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, реєстраційний № 00075290296; - № 524 про розірвання шлюбу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 27.09.1973 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, реєстраційний № 00091992129; - № 593 про шлюб ОСОБА_17 . ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 12.10.1974 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, реєстраційний № 00069906155. Актовий запис містить відмітку про розірвання шлюбу на підставі актового запису про розірвання шлюбу № 69 складеного 16.01.1990 відділом ЗАГС Ленінградського району м. Києва; - № 645 актовий запис про народження ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складений 11.07.1948 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, батьком якої є ОСОБА_20 , матір`ю є ОСОБА_21 , реєстраційний № НОМЕР_1 ; - № 2378 про шлюб ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складений 18.09.1970 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, реєстраційний № 00065784336; - № 52 актовий запис про народження ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений 20.01.1953 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського району м. Макіївки Донецької області, матір`ю є ОСОБА_25 , 1913 р.н., реєстраційний № 00040580569; - № 807 актовий запис про народження ОСОБА_26 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , складений 03.04.1955 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, батьком якого є ОСОБА_27 , матір`ю є ОСОБА_28 , реєстраційний № НОМЕР_2 . В подальшому після прийнятого розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 285 від 24.05.2006 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства членам ФГ «Діана-1» на території Кодаківської сільської ради, за межами населеного пункту», виготовлені державні акти на право власності на земельні ділянки на членів фермерського господарства, в тому числі на тих, які не перебувають в родинних відносинах, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Слідчий в клопотанні вказав, що після прийнятого розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 285 від 24.05.2006 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства членам ФГ «Діана-1» на території Кодаківської сільської ради, за межами населеного пункту», виготовлені державні акти на право власності на земельні ділянки на членів фермерського господарства, в тому числі на тих, які не перебувають в родинних відносинах, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Враховуючи, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть вказані земельні ділянки реалізувати (продати, подарувати, закласти та інше), що призведе до унеможливлення повернення їх до державної власності, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладені на них арешту.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином, до суду слідчий та прокурор подали заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності.

Особи у володінні яких перебувають вказані земельні ділянки до суду не з`явились, про дату та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Неявка слідчого або прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши матеріали клопотання, кримінальне провадження за № 42019111200000090 від 05.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.2КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Також, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи» (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16.10.2008 року).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до вимог ст.131КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується тільки на підставах, передбачених ст.ст.132, 170 КПК України. Оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинне здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтовувати таку ініціативу з посиланням на норми закону.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову /ч.1ст.170 КПК України/.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, слідчий, в порушення вимог ст.171КПК України не зазначив підстави та мету відповідно до положень ст.170КПК України та належним чином не обґрунтував необхідності арешту майна та не вказав конкретну мету накладення арешту відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК України.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або забезпечення цивільного позову. При цьому, слідчий, подаючи клопотання про арешт майна зобов`язаний навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вимоги ч.1 ст.173КПК України зобов`язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності достатті 319 КК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, за умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна: можливий розмір шкоди завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норми закону.

Слідчий суддя враховує, що згідно витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення внесені до реєстру 05.02.2019 року на підставі заяви (повідомлення) самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення за ч. 1 ст.366КК України (а.с.7).

Також, відповідно до клопотання та матеріалів справи не вбачається розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою чи фізичною особою (ст. 173 КПК України).

При розгляді даного клопотання встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження № 42019111200000090 від 05.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, проводиться за фактом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, повідомлення про підозру нікому не вручено, тобто на даний час підозрюваного не має, цивільний позов у даному кримінальному провадженні також ніким не заявлено, належних доказів, які б свідчили про правову підставу для арешту майна, можливий розмір шкоди завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження матеріали клопотання не містять, що свідчить про відсутність правових підстав у накладенні арешту на майно.

Документальне обґрунтування необхідності накладення арешту на земельні ділянки відсутні, сукупність зазначених обставин засвідчує відсутність доцільності накладення арешту на майно у рамках даного кримінального провадження, порушеного за фактом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей , тому вважає нерозумним накладення арешту завданням даного кримінального провадження.

Вважаю, що слідчим в клопотанні не доведено необхідність арешту зазначених у клопотанні земельних ділянок, зокрема, її значення як доказу у кримінальному провадження за ч.1 ст.366 КК України, а також існування ризиків, визначених ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, тому відповідно до вимогст. 173 КПК Україниу задоволенні клопотання відмовити.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість клопотання щодо накладення арешту та про відмову в його задоволенні.

Керуючись статтями 98,170-173,309,395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019111200000090 від 05.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_29