Рішення

від 07.10.2019 по справі 448/1066/19

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1066/19

Провадження № 2/448/592/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.10.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секрет арі судового засідання Керницькій Л.М.. ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи колгоспний двір , головою та останнім членом якого була ОСОБА_3 (баба позивача).

Вказує, що голова домогосподарства ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та така за життя всім своїм майном розпорядилася, склавши заповіт на його (позивача) користь. Стверджує, що як спадкоємець за заповітом прийняв належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно, в тому числі спірний житловий будинок, у відповідності до положень ст.549 ЦК УРСР шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначений вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на вказане майно, роз`яснивши право звернення до суду із відповідним позовом.

З огляну на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача - Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з`явився, а подав письмову заяву, в якій вказав, що проти задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2 не заперечує, просить розглядати справу у їх відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С.в судове засідання не з`явився, проте подав копії сторінок спадкової справи №69/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 13.09.2019р. №57543031 та просив розглядати справу у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 , відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою та єдиним членом якого, як вважає суд, була ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області від 25.06.2019р. №175, яка складена згідно записів з погосподарської книги по с.Пихи Мостиського району.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в цілому мала саме ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7,спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або володіння спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року.

До складу даної спадщини входило право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності ТзОВ Народна Воля Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області та право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю ОСОБА_3 як єдиному члену колгоспного двору.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном розпорядилася, склавши 25.12.2001р. заповіт на ім`я свого онука - позивача ОСОБА_2

Факт прийняття даної спадщини спадкоємцем ОСОБА_2 стверджується фактичним вступом в управління спадковим майном спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою, виданою Малнівськоволянською сільською радою Мостиського району Львівської області 18.02.2019р. №1232 та копією спадкової справи №69/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами тієї ж спадкової справи №69/2019 підтверджено, що інший можливий спадкоємець до обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_3 - її дочка ОСОБА_4 на майно, що входить до складу даної спадщини, не претендує.

Позивач ОСОБА_2 як спадкоємець зазначеного в заповіті майна спадкодавця ОСОБА_3 отримав у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності ТзОВ Народна Воля Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що усе належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно, в тому числі спірне будинковолодіння, успадкував саме позивач ОСОБА_2 .

При цьому, приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. було відмовлено позивачу ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 через відсутність належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 Нотаріус роз`яснив позивачу ОСОБА_2 можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку (його частки) в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

Отже, з 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень . Згідно з вимогами, які визначеніст.19Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи колгоспний двір право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; копією заповіту спадкодавця ОСОБА_3 ; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; довідкою виконавчого комітету Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району від 25.06.2019р. та виписками з погосподарських книг по с.Пихи Мостиського району за 1988-1995рр., які підтверджують належність будинковолодіння до суспільної групи колгоспний двір та визначають склад членів двору; копіями сторінок із спадкової справи за №69/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 13.09.2019р. №57543031; листом-повідомленням приватного нотаріуса Мостиського нотаріального округу Яксманицького Р.С. від 30.05.2019р. №871/02-14, адресованим позивачу ОСОБА_2 , про відмову в оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копіями паспорта та свідоцтва про народження позивача по справі; іншими матеріалами справи.

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на спірне майно - будинковолодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ст.ст.258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Малнівськоволянської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженець м.Львів, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Малнівськоволянська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81311, с.Малнівська Воля, вул.отця Дуцька, 91 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ - 22365446.

Третя особа - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак