Рішення

від 19.11.2019 по справі 420/5879/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5879/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС-ШЛЯХБУД» (вул. Кримська,72А, кв.61, м. Одеса, 65025) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044), Комісії ГУ ДФС в Одеський області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС-ШЛЯХБУД» (вул. Кримська,72А, кв.61, м. Одеса, 65025) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044), Комісії ГУ ДФС в Одеський області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС №1233686/41746636 від 24.07.2019 року; зобов`язання ДФСУ зареєструвати податкову накладну №2 від 10.06.2019 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ТОВ «Алькарім-Буд» 02.05.2019 року укладений договір підряду №К-02/05 про виконання робіт з ремонту дорожнього покриття з бетонної плитки на об`єкті «Котеджі за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58» . Сторонами погоджено вартість робіт у додатку №1 до Договору на загальну суму 208324,67 грн. Остаточна вартість робіт визначається за сукупною вартістю всіх робіт, виконаних за Договором, згідно Актами прийому - передачі виконаних робіт, оформлених відповідно до вимог Договору. Відповідно до п. 3.9. Договору сторонами передбачено передплату у розмірі 30% від вартості робіт за цим Договором.

22.05.2019 р. Підрядником за умовами Договору Замовнику виставлено рахунок на оплату №6 на суму 10 762,54 грн. 22.05.2019 року ТОВ «Алькарім-Буд» перерахувало TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» грошові кошти у розмірі 101762,54 грн.

На виконання приписів п. 187.1 ст. 187, п. 201.10. ст.201 ПКУ за принципом першої події TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» 22.05.2019р. складено податкову накладну №1 від 22.05.2019 р. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За принципом другої події виконання робіт ТОВ АВІС-ШЛЯХБУД складено податкову накладну №2 від 10.06.2019 р. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції від 25.06.2019 р. податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. Підставою зупинення в квитанції від 25.06.2019 р. зазначено, що ПН/PK відповідає вимогам п.п 1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження реальності вчинення господарської операції TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» надало пояснення та документи, які 17.07.2019 р. ГУ ДФС в Одеській області прийнято до розгляду.

Однак, рішенням комісії ДФС від 24.07.2019р. №1233686/41746636 було відмовлено у реєстрації ПН, з підстав ненадання платником податків первинних документів.

В обґрунтування позовної заяви щодо неправомірності вказаного рішення позивач зазначив, що на виконання укладеного правочину TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» уклало ряд інших договорів на придбання будівельних матеріалів, зокрема з ТОВ «ЕКОГРІН-ІНВЕСТ» , ТОВ «СНАБ-РЕЗЕРВ ГРУП» , ТОВ «ЕКОТЕПЛАЙН» з доставкою на об`єкт та оренду спецтехніки договір з ФОП ОСОБА_1 та провело розрахунки з вказаними суб`єктами господарювання. Підрядні роботи, що були предметом за договором №К-02/05 від 02.05.2019 р. укладеного з ТОВ «Алькарім-Буд» виконано TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» в повному обсязі. Всі первинні документи наявні та були надані контролюючому органу.

Позивач зазначив, що механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 та набрав чинності 22.03.2018 року.

Вимоги п.п. 6 та 7 Порядку № 177 є чіткими і не припускають неоднозначне трактування обов`язків контролюючих органів, а як наслідок ДФС в квитанції №1 від 25.06.2019 р. мав чітко вказати на конкретний вид критерію, серед перелічених у пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Реалізація ДФС вказаного обов`язку щодо чіткого визначення конкретного виду критерію оцінки ризиковості платника податків прямо залежить від можливості визначення платником податку з вичерпним переліком документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Втім, у супереч наведеному, в квитанції №1 від 25.06.2019 р. по спірній податковій накладній замість чіткого визначення виду критерію ризиковості ДФС запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Позивач вважає, що податковим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Позивач зазначив, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі касаційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №1940/1306/18 та від 02.04.2019 №822/1878/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПКУ податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій, зокрема, набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з метою поновлення порушених прав та інтересів позивача, ДФС України зобов`язане зареєструвати спірну податкову накладну TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження до податкового органу.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

31.10.2019 року до суду надійшов відзив в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкову накладну. За отриманою квитанцією єдиного вікна приймання звітності ДФС України, позивачу було повідомлено, що реєстрація податкових накладних зупинена та висловлено пропозицію щодо надання пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надалі платник податку, направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній. Проте у зв`язку з не наданням позивачем разом із повідомленнями, всіх необхідних документів, (а саме позивачем не були надані: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні) Комісією ГУ ДФС в Одеській області прийняло рішення про відмову в реєстрації відповідної податкової накладної.

12.11.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він додатково зазначив, що зміст відзиву зводиться до роз`яснення порядку роботи контролюючого органу з урахуванням посилання на спеціальне законодавство. Як зазначає відповідач, підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало нібито ненадання первинних документів, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи містять документальні докази, які є належними, достовірними, допустимими та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

В судове засідання 13.11.2019 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.

13.11.2019 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання 13.11.2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.

Суд встановив, що ТОВ «АВІС-ШЛЯХБУД» є юридичною особою приватного права, зареєстровано 20.11.2017 року, номер запису 15561020000064426. Основний вид діяльності за КВЕД: 42.11 Будівництво доріг і автострад. Позивач має відповідну ліцензію ДАБІУ від 18.04.2018 року.

02.05.2019 між позивачем (підрядник) та ТОВ «Алькарім-Буд» код за ЄДРПОУ 39109091 (Замовник) укладений договір підряду №К-02/05, згідно п. 1.1 якого Підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи з ремонту дорожнього покриття з бетонної плитки на об`єкті «Котеджі за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58» , Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

На виконання п. 3.1 Договору сторонами погоджено вартість робіт у додатку №1 до Договору на загальну суму 208 324,67 грн. Остаточна вартість робіт визначається за сукупною вартістю всіх робіт, виконаних за Договором, згідно Актами прийому - передачі виконаних робіт, оформлених відповідно до вимог Договору.

Відповідно до п. 3.9. Договору сторонами передбачено передплату у розмірі 30% від вартості робіт за цим Договором.

22.05.2019 року Підрядником за умовами Договору Замовнику виставлено рахунок на оплату №6 на суму 101 762,54 грн. 22.05.2019 року ТОВ «Алькарім-Буд» перерахувало TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» грошові кошти у розмірі 101762,54 грн.

На виконання приписів п. 187.1 ст. 187, п. 201.10. ст.201 ПКУ за принципом першої події TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» 22.05.2019 р. складено податкову накладну №1 від 22.05.2019 року та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За принципом другої події виконання робіт ТОВ АВІС-ШЛЯХБУД складено податкову накладну №2 від 10.06.2019 р. на суму 106562,14 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції від 25.06.2019 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України. ПН/PK відповідає вимогам п.п 1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» .

У квитанції пропонується надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження реальності вчинення господарської операції TOB « ABIC- ШЛЯХБУД» надало пояснення та документи, які прийнято до розгляду. Однак, рішенням комісії ДФС від 24.07.2019 р. № 1233686/41746636 було відмовлено у реєстрації ПН, з підстав ненадання платником податків первинних документів, а саме первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну № 2 від 10.06.2019 року та надіслано її до ЄРПН, проте реєстрація цієї податкової накладної була зупинена.

Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21.02.2018 року постановою КМУ №117, яка набрала чинності 22.03.2018 року, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117).

Пунктом 3 Порядку №117 визначено за якими ознаками перевіряються ПН/РК, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення їх моніторингу.

За правилами пунктів 5, 10 Порядку ПН/РК, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковості полягає в тому, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Без дотримання погоджувальних і регуляторних процедур, на час виникнення спірних правовідносин Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, а листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку (на даний час визначені критерії листом від 07.08.2019 року), тобто вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрація податкової накладної може бути зупинена. На це прямо вказує зміст підпункту 3 п. 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Зважаючи на те, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків платників ПДВ, документ, який визначає подібні критерії як норми права, підлягає реєстрації в Мінюсті України.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податків (пункт 6 Порядку №117).

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: 1) номер та дата складання ПН/РК; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у ПН/РК, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі.

Пунктом 15 Порядку №117 визначений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі. При цьому згідно із п. 15 зазначеного Порядку №117, такі письмові пояснення та копії документів платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у ПН/РК.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію ПН/РК в Реєстрі; відмову у реєстрації ПН/РК Реєстрі.

В силу вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд встановив, що реєстрація податкової накладної №2 від 10.06.2019 в ЄРПН зупинена з посиланням на те, що ця ПН не відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» .

Нормою п.201.16 ст.201 ПКУ компетентним органом, який мав встановити підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, є Кабінет Міністрів України. Однак постановою КМУ, жодних критеріїв ризиковості не встановлено.

На момент зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 10.06.2019 позивача відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Лист ДФС не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

За таких умов посилання фіскального органу в оскаржуваному рішенні на Критерії ризиковості платника податку, які визначені листом ДФС, не ґрунтується на положеннях законодавства.

Крім того, у квитанції про зупинення реєстрації ПН №2 від 25.06.2019 не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Змістом квитанції свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень не дотримано вимоги пункту 13 Порядку №117 та не вказано чіткого критерію(їв) ризиковості платника податку та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 10.06.2019 не відповідає умовам критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в квитанції міститься лише загальне посилання на критерії ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

У пункті 14 Порядку №117 зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд вважає, що зміст цього переліку свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Посилання фіскального органу в оскаржуваному Рішенні №1233686/41746636 від 24.07.2019 року на те, що позивач не надав всі необхідні документи, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

У квитанції від 25.06.2019 року про зупинення реєстрації ПН №2 не вказано конкретних строків подання позивачем пояснень та/або документів та не визначений їх чіткий перелік.

Всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України представник відповідачів не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів, що оскаржуване рішення від 24.07.2019 р. № 123336/41746636 є правомірним оскільки в ньому зазначено, що платником податку не надано копій документів, а саме первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Після вказаного переліку у дужках зазначено - документи, які не надано підкреслити) Проте жоден документ не підкреслений.

Таким чином, оскаржуване позивачем рішення не містить конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Така невмотивованість рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суперечить принципу визначеності, який повинен бути характерним для рішення суб`єкта владних повноважень.

При таких обставинах є правомірними твердження позивача, що відповідачем прийнято рішення, яке не відповідає вимогами акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, оскільки є невмотивованим, не наведені податковим органом конкретні підстави його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації в ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції. Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції в цілому. Тому суд доходить висновку, що видаткова накладна №2 від 10.06.2019 повністю відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення Комісії ГУ ДФС №1233686/41746636 від 24.07.2019 року про відмову у реєстрації ПН №2 в ЄРПН є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії» . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.24 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну від 10.06.2019 року №2 в Єдиному реєстрі датою подання для реєстрації.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 3842 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3842 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС-ШЛЯХБУД» (вул. Кримська,72А, кв.61, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 41746636) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646), Комісії ГУ ДФС в Одеський області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1233686/41746636 від 24.07.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.06.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 10.06.2019 року, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІС-ШЛЯХБУД» та направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання 25.06.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС-ШЛЯХБУД» (вул. Кримська,72А, кв.61, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 41746636) судові витрати у розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.