Постанова

від 20.11.2019 по справі 234/12039/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/12039/19 Номер провадження 22-ц/804/2902/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.

суддів: Халаджи О.В., Канурна О.Д.,

за участю секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 серпня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище про стягнення недоплаченого заробітку та середнього заробітку за час затримки виплат (справа № 2234/12039/19, суддя Пікалова Н.М., повний текст рішення складено 02 вересня 2019року в місті Краматорськ Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його наступним.

01 листопада 2011 року позивач була прийнята на роботу до Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище на посаду майстра виробничого навчання, на якій перебувала по 01 вересня 2013 року.

01 серпня 2014 року вона звільнена з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 643 Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки , за роботу в вищих професійно-технічних навчальних закладах на посаді педагогічного працівника передбачено підвищення посадового окладу (ставки заробітної плати) в розмірі10 відсотків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Про затвердження посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , посада майстра виробничого навчання віднесена до посад педагогічних працівників.

Всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України № 643 від 20 квітня 2007 року, доплату за роботу на вказаній посаді роботодавець їй не здійснював,про що стало відомо позивачу 09 липня 2019 року.

Загальна сума недоотриманого посадового підвищення за період з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року за підрахунками позивача склала 2 896 гри.

Недоплату їй 10 відсотків посадового окладу з боку відповідача позивач вважала незаконною. Згідно вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Оскільки доплата до посадового окладу входить до фонду додаткової заробітної плати (п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5), то несвоєчасну виплату вказаної доплати позивач вважала підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне Металургійне училище на свою користь невиплачене підвищення до посадового окладу в розмірі 10 % в загальні сумі 2896грн. та середній заробіток за весь час затримки виплат грошового підвищення до посадового окладу, починаючи з 01 серпня 2014року до ухвалення судового рішення.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище про стягнення недоплаченого заробітку та середнього заробітку за час затримки виплати задоволено частково.

Стягнуто з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 2 337,96 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі утримані).

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

З рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Суд дійшов невірного висновку, що з відповідача підлягає стягненню підвищення до посадового окладу в розмірі 2 337,96 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на сертифікат Донецької Торгово - промислової палати № 6747 від 01 вересня 2016 року про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як підстави для звільнення відповідача від виплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку. Суд не врахував, що заборгованість із заробітної плати виникла з 01 вересня 2013 року,за рік до проведення АТО. З цієї дати і до самого звільнення з роботи ніщо не заважало відповідачу сплатити заборгованості із заробітної плати. Зазначений Сертифікат не є нормативно - правовим актом і не скасовує вимог законодавства стосовно виплати роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

(а.с. 74 - 75)

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що розмір недоплаченої заробітної плати позивачу становить 2 904,30 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

У зв`язку з проведенням у Донецькій області антитерористичної операції, навчальний заклад надав до справи відомість з банку з датою виплат позивачу належних сум при звільненні та сертифікат Донецької Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня коли, він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. На думку відповідача, суд першої інстанції розглянув усі надані документи та виніс обґрунтоване рішення на підставі діючих нормативних документів, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

(а.с. 85 - 86)

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, та керівник навчального закладу надіслав до апеляційного суду лист, в якому просив розглянути справу без участі представника сторони відповідача (а.с. 88, 92, 95).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

01 листопада 2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище , що підтверджується наказом ДНЗ Краматорське ВПМУ від 01 листопада 2011 № 67-к.

Відповідно до наказу ДНЗ Краматорське ВПМУ від 02 вересня 2013 року № 27-к, позивача переведено на посаду прибиральника службових приміщень.

Наказом ДНЗ Краматорське ВПМУ від 03 березня 2013 року № 10-к ОСОБА_1 переведено на посаду сторожа.

Згідно наказу ДНЗ Краматорське ВПМУ від 05 травня 2014 року № 17-к, її переведено на посаду двірника.

Наказом ДНЗ Краматорське ВПМУ від 31 липня 2014 № 28-к з 01 серпня 2014 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням.

30 серпня 2013 року з позивачем здійснено розрахунок з заробітної плати за час роботи на посаді майстра виробничого навчання.

27 серпня 2014 року з позивачем здійснено розрахунок, відповідно до отриманого фінансування.

Оцінуючи надані сторонами докази та враховуючи пояснення сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати, обумовленої невиплатою їй підвищення посадового окладу на 10 відсотків за період її роботи з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року на посаді майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище , що й передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 643 Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки . При цьому суд стягнув з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату в розмірі 2 337,96 грн., з якої утримані податки та інші обов`язкові платежі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку судом відмовлено з посиланням на сертифікат Донецької Торгово - промислової палати № 6747 від 01 вересня 2016 року ( вих. № 967/12.1-17/03) про форс - мажорні обставини, яким засвідчено Державному навчальному закладу Краматорське вище професійне металургійне училище настання обставин непереборної сили.

При цьому суд зазначив, що на момент видачі сертифіката(висновку), обставини непереборної сили ще тривають, дату їх закінчення, як і кінцевий термін, встановити неможливо, оскільки на час звільнення позивача з роботи 2014 рік ще тривають заходи з проведення АТО.

Однак, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про оплату праці та частиною 1 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 643 Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки , за роботу в вищих професійно-технічних навчальних закладах на посаді педагогічного працівника передбачено підвищення посадового окладу (ставки заробітної плати) в розмірі10 відсотків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Про затвердження посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , посада майстра виробничого навчання віднесена до посад педагогічних працівників.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що за період перебування позивача ОСОБА_1 на посаді педагогічного працівника - майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року відповідачем нараховано їй доплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу, що за розрахунками навчального закладу складає 2 904,30 грн. (без утримання податку та інших обов`язкових платежів), яка не була виплачена.

Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не було додержано вказаних вище норм законодавства щодо визначення суми заборгованості з оплати праці, що підлягає стягненню без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Суд встановив, що за листопад - грудень 2011 року позивачу нарахована відповідачем доплата в розмірі 268 грн., за січень - грудень 2012 року 2017 року -1 556,20 грн., за січень - серпень 2013 року - 1080,10 грн., всього - 2 904,30 грн. (перелічені суми вказані без оподаткування). Розмір цієї заборгованості відповідач визнав повністю та його не оспорював.

Водночас, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище не виплачене підвищення посадового окладу майстра виробничого навчання в сумі 2 896 грн., що розраховано без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи межі заявлених позовних вимог та керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, передбаченого ст. 13 ЦПК України, слід дійти висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 2 986 грн. - суми невиплаченого підвищення посадового окладу майстра виробничого навчання, що й складає суму заборгованості з оплати праці навчального закладу перед позивачем, яка нарахована без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Відтак, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати праці підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачене підвищення до посадового окладу майстра виробничого навчання в розмірі 10 відсотків за період з 01листопада 2011 року по 01вересня 2013 року на загальну суму 2 986 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи, що суд першої інстанції при визначенні суми заборгованості з оплати праці допустив неправильне застосування норм матеріального права щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати праці, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого заробітку за період з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року на загальну суму 2 896 гривень без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Що ж стосується рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, з огляду на наступне.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи позивачу ОСОБА_1 навчальним закладом не виплачено підвищення до посадового окладу майстра виробничого навчання в розмірі 10 відсотків за період роботи на цій посаді з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року в загальній сумі 2 986 грн. (без у тримання податку й інших обов`язкових платежів).

Тобто, фактично, остаточного розрахунку при звільненні працівника роботодавцем не проведено.

Правовий аналіз наведених положень ст.ст.47, 116 та 117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому до виплати від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є дань фактичного розрахунку.

В Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 223 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, оскільки Державний навчальний заклад Краматорське вище професійне металургійне училище не провів повного розрахунку при звільнені працівника ОСОБА_1 , не виплатив належну суму з оплати праці, то вона не пропустила тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом Донецької торгово - промислової палати № 6747 від 01 вересня 2016 року (вих. № 967/12.1-17/03), є помилковим.

Як вказано в зазначеному сертифікаті Донецької торгово - промислової палати, місто Краматорськ Донецької області з квітня по липень 2014 року не находилось під ефективним контролем української влади та впродовж до поточної дати на території Донецької та Луганської областей мають місце заходи з проведення АТО. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 20 травня 2014 року; дата закінчення 07 липня 2014 року (а.с. 58).

Тобто, після звільнення позивача з роботи форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не діяли, а тому підстави для звільнення Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, відсутні.

Також, при вирішенні справи, не може бути враховано й постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище до податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення від 13 червня 2016 року № 0011281302/6547, на яку посилався суд першої інстанції, оскільки висновки адміністративного суду стосуються інших виниклих правовідносин.

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходить з того, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок), для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 розділ ІV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір середньоденного заробітку позивача ОСОБА_1 , який згідно довідки навчального закладу складає 73,62 грн., та період затримки розрахунку при звільненні з 01 серпня 2014 року по час ухвалення судового рішення апеляційним судом складає, що 1 327 робочих днів.(а.с. 96, 97 - 99). Середньоденний заробіток позивача помножений на 1 327 робочих днів (починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення апеляційний судом) становить 97 693,74 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає необхідним визначити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 97 693,74 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 1 327 робочих дня, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог в цій частині в повному обсязі .

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення при неповно з`ясованих обставинах справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача недоплачений заробіток за період з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року на загальну суму 2 896 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 97 693 грн. 74 коп. без утримання податку та інших обов`язкових платежів, задовольнивши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .

Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу позивача та його позовні вимоги, то відповідно до вимог ст.ст. 141, 382 ЦПК України, апеляційний суд проводе новий розподіл судових витрат та стягує з відповідача на користь держави судовий збір за подачу позову в сумі 768 грн. 40 коп. та за подачу апеляційної скарги відповідачем в розмірі 1 152 грн. 60 коп., що складає 150 % від ціни позову, а всього - 1 921 грн., від оплати якого позивача звільнено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище про стягнення недоплаченого заробітку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище (юридична адреса: 84306 м. Краматорськ Донецької області, вул. Дніпровська, 7-А, ЄДРПОУ 3785044) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , недоплачений заробіток за період з 01 листопада 2011 року по 01 вересня 2013 року на загальну суму 2 896 (дві тисячі вісімсот дев`яносто шість) гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 97 693 (дев`яносто сім тисяч шістсот дев`яносто три) гривні 74 копійки без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище (юридична адреса: 84306 м. Краматорськ Донецької області, вул. Дніпровська, 7-А, ЄДРПОУ 3785044) на користь держави судовий збір в сумі 1 921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 20 листопада 2019 року.

Головуючий суддя М.С. Будулуца

Судді: О.Д. Канурна

О.В. Халаджи