Рішення

від 15.03.2010 по справі 2-428/10

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     Справа №2-428/10 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

місто Ковель                                         15 березня  2010 року  

Ковельський  міськрайонний суд Волинської  області під головуванням

судді                                                            Восковської О.А,

                          за участю секретаря                                     Канашкової О.М,    

        представника позивача                ОСОБА_1М,      

        відповідача                        ОСОБА_2А

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Ковелі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «АТП 10706» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд, -

в с т а н о в и в :

    ВАТ «АТП 10706» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2А про стягнення заборгованості. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 01.09.2003 року між ВАТ "АТП 10706" (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_2А (Виконавець) було укладено договір №69. Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується при виконанні визначених Замовником регулярних і нерегулярних перевезень керувати транспортним засобом Замовника, реалізовувати квитки, приймати від пасажирів кошти за надані послуги в повному обсязі, надавати супутні послуги. Замовником встановлюється для виконавця, а Виконавцем, шляхом прийняття замовлення (виїзд в рейс) визнається та забезпечується план виторгу. Розмір плану виторгу вноситься в шляховий лист і є обов'язковим для виконання. Протягом десяти робочих днів після закінчення звітного періоду (місяць), Замовник проводить з Виконавцем остаточний розрахунок по виконанню плану виторгу за результатами перевезень, про що між сторонами складається акт виконаних робіт та взаємних розрахунків. Позивачем стверджується, що після проведення звірки розрахунків і оформлення акту звірки, станом на 01.10.08 року, була встановлена заборгованість відповідача перед позивачем, яка становить 9957,83 гривень. за період з 01.10.08 року по 01.11.08 року заборгованість по невиконанню плану виторгу утворилась в сумі 884,72 гривень, акт взаємо звірки розрахунків відповідачем по справі підписаний не був, і загальна сума боргу становить 10842,55 гривень. В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2А добровільно відмовився сплатити заборгованість в сумі 10842,55 гривень, підприємство було змушено звернутися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості. Однак, оскільки відповідач припинив державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, провадження по справі господарським судом було припинено. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10842,55 гривень та судові витрати по справі в розмірі 233,10  гривня.

    Представник позивача в попередньому судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити.

     Відповідач ОСОБА_2А в попередньому  судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в межах строків позовної давності в сумі 6289,61 гривень та просить постановити рішення на попередньому судовому розгляді, про що відповідно подав суду письмову заяву.

  Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про можливість  постановлення судового рішення про задоволення позову в ході попереднього судового засідання.

 Згідно ст.  509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

    Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.  

           Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

01 вересня 2003 року між ВАТ «АТП 10706» та ОСОБА_2А було укладено договір про надання послуг по керуванню транспортними засобами.  

    Зазначена обставина справи повністю визнається відповідачем, а тому не підлягає доказуванню в силу вимог ч.1 ст.61 ЦПК України.

У відповідності до умов договору від 01.09.03 року про надання послуг по керуванню транспортними засобами, позивачем передано відповідачу для керування та виконання визначених позивачем регулярних і нерегулярних перевезень під повну матеріальну відповідальність автобус марки «ЛАЗ  д/н 0034».

 Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що позивач встановлює для відповідача, а відповідач шляхом прийняття замовлення (виїзд в рейс) визнає та забезпечує план виторгу. Розмір плану виторгу вноситься в шляховий лист і є обов'язковим для виконання. Відповідно до п. 2.3 договору, протягом десяти робочих днів після закінчення звітного періоду (місяць), позивач проводить з відповідачем остаточний розрахунок, про що між сторонами складається акт виконаних робіт та взаєморозрахунків. 

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.09.2006 року по 01.12.08 року по договору від 01.09.03 року, відповідач належним чином не виконував умов цього договору, а тому станом на 01.12.08 року, утворилась заборгованість в розмірі 10842,55 гривень.

Дана сума заборгованості відповідачем ОСОБА_2А визнається частково, а саме в межах строків позовної давності встановлених відповідно до ст.257 ЦК України  в розмірі 6289,61 гривень, а тому дана сума і підлягає стягненню з відповідача, оскільки і сам позивач проти цього не заперечує.

     Згідно платіжного доручення №950 від 26.10.09 року вбачається, що позивачем було сплачено при подачі позовної заяви до суду  судовий збір в розмірі 113,10 гривень та згідно платіжного доручення №951 від 26.10.09 року, останнім було сплачено 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Судовий збір в розмірі 63 гривні (в межах задоволеної суми) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.      

    На підставі ст.ст. 257,509, 526, 527, 530 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 212, 213, 214, 215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь Відкритого акціонерного товариства «АТП 10706» (р/р 2600430110006 в Промінвестбанку м.Ковель, МФО 303194, код ЄДРПОУ 05461119, свідоцтво платника податку (ПДВ) №02420035, індивідуальний податковий №054611103069 ) заборгованість в розмірі 6289 (шість тисяч двісті вісімдесят дев’ять) гривень 61 (шістдесят одна) копійка та судові витрати по справі в розмірі 183 (сто вісімдесят три) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуюча                                            О.А.ВОСКОВСЬКА