Постанова

від 20.11.2019 по справі 1740/2224/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №1740/2224/18

адміністративне провадження №К/9901/8886/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №1740/2224/18

за позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Круліковського Андрія Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Борискіна С.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів: Макарика В.Я., Глушка І.В.,

в с т а н о в и в :

Виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Круліковського Андрія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40339081 від 27.03.2018.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прийнято відповідачем всупереч положенням ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без перевірки за адресою на наявність підстав для зупинення державної реєстрації прав та без використання відомостей Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що 27.03.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським Андрієм Івановичем, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 та документів, поданих для державної реєстрації, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40339081, відповідно до якого державним реєстратором вирішено провести державну реєстрацію іншого речового права, іпотека на квартиру з реєстраційним номером 692980556101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів реєстраційної справи №6929805561001 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , спірне рішення було прийняте на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1865 від 27.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Круліковським А.І.; відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав №118644578, №118644741 від 27.03.2018 та інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що свідчили про відсутність заборон на вчинення реєстраційних дій по об`єкту нерухомості з реєстраційним номером 692980556101.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №118648485 від 27.03.2018 підтверджується внесення відповідачем запису про державну реєстрацію іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40339081 від 27.03.2018.

Разом з цим, судами встановлено, що згідно з відомостями бази даних заяв та запитів Державного реєстру речових прав №105369141 від 28.11.2017, 17.03.2017 о 12год. 04 хв. Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради було зареєстровано рішення суду (ухвала Рівненського міського суду про забезпечення позову у справі №569/17097/16-ц від 15 лютого 2017 року), яким заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме наявність вказаної заборони, на переконання позивача, свідчить про те, що рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Круліковського Андрія Івановича "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" індексний номер 40339081 від 27.03.2018 - є протиправним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заборона щодо вчинення реєстраційних дій, яка внесена до бази заяв Державного реєстру на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 15.02.2017 у справі № 569/17097/16-ц, на яку посилається позивач - не стосується об`єкта нерухомості з реєстраційним номером 692980556101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що недотримання забудовником містобудівних умов і обмежень, виданих Управлінням містобудування і архітектури Рівненського міськвиконкому в частині поверхності будинку та відступів від суміжних земельних ділянок порушує права територіальної громади міста Рівне, яка є власником частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Також вказано, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відзиви на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 цього Кодексу визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги Виконавчого комітету ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб`єкта, наділеного Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

Таким чином, належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто вони вчинені за заявою іншої особи, спір щодо його оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанови від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі №823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі №823/692/17 та інші).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/1660/17-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 343, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року - скасувати.

Провадження у справі №1740/2224/18 за позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Круліковського Андрія Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду