Рішення

від 11.11.2019 по справі 904/2624/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2624/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", м. Київ

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 057 016 грн. 23 коп. за договором на постачання природного газу від 12.02.2018 № 5

Представники:

від позивача: Ларькіна Г.Ю.; ордер ДН № 061548 від 10.09.2019, адвокат.

від відповідача: Сліс А.С., довіреність № 38986/10 від 15.12.2017, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 18.06.2019 № 219-19, в якому просить стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області заборгованість в сумі 1 057 016 грн. 23 коп., з яких: 903 402 грн. 04 коп. - основний борг, 115 561 грн. 21 коп. - пеня, 28 325 грн. 94 коп. - інфляційні втрати, 9 727 грн. 04 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору на постачання природного газу від 12.02.2018 № 5.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором. Позивач зазначає, що у січні 2019 поставив відповідачу природний газ, згідно із замовленням останнього, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 на суму 903 402 грн. 04 коп. В порушення умов договору відповідачем вартість спожитого природного газу не оплачена, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат у заявлених сумах, та звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 23.07.2019.

17.07.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначив про необґрунтованість позовних вимог, оскільки спірний договір припинив свою дію 31.12.2018 та сторонами не продовжувався. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2019 за клопотанням відповідача продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 10.09.2019, у зв`язку із неявкою позивача та для надання витребуваних судом документів.

У підготовче засідання 10.09.2019 позивач явку повноважного представника не забезпечив.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 03.10.2019.

16.09.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог від 13.09.2019 № 311-19, яка відправлена позивачем поштою 13.09.2019, про що свідчить відповідний штамп поштового відділення зв`язку. Відповідно до поданої заяви позивач збільшив період нарахування пені та 3% річних і просить суд стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області заборгованість в сумі 1 106 938 грн. 48 коп., з яких: 903 402 грн. 04 коп. - основний борг, 158 578 грн. 00 коп. - пеня, 28 325 грн. 94 коп. - інфляційні втрати, 16 632 грн. 50 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору на постачання природного газу від 12.02.2018 № 5.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про збільшення позовних вимог від 13.09.2019 № 311-19 залишено без розгляду, як подану із порушенням приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

02.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" до суду подано заяву про відвід судді Рудь І.А. від 01.10.2019 № 331-19. Посилаючись на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, заявник вважає, що суддя Рудь І.А. не може брати участь у подальшому розгляді справи та підлягає відводу, у зв`язку із наявністю обставин, які викликають у заявника сумніви у неупередженості або об`єктивності судді.

У засідання 03.10.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2019 заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" відвід судді Рудь І.А. у справі №904/2624/19 визнано необґрунтованим; провадження у справі № 904/2624/19 зупинено до вирішення питання про відвід судді; справу № 904/2624/19 передано для вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід судді складом суду, який визначається у порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2019 (суддя Ярошенко В.І.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про відвід судді Рудь І.А. відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2019 поновлено провадження у справі № 904/2624/19; справу призначено до судового розгляду по суті на 24.10.2019.

У судове засідання 24.10.2019 позивач явку повноважного представника не забезпечив, надав клопотання електронною поштою про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 07.11.2019 за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 07.11.2019 оголошено перерву до 11.11.2019.

У судовому засіданні 11.11.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (постачальник) та Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (споживач) укладений договір на постачання природного газу № 5 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (згідно ДК 021:2015 - 09123000 - 7 Природний газ (далі - газ) за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість природного газ у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

За умовами п. 2.9.2 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1 За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від споживача даних та\або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачІ природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Згідно із п. 3.2. договору ціна газу з урахуванням тарифів на його транспортування магістральними трубопроводами становить 7 957,50 грн. за 1000 куб.м., крім тою ПДВ 1 591,50 грн., всього з ПДВ - 9 549,00 грн.

Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п.3.3 договору).

За змістом п. 3.4. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві з урахуванням тарифів на його транспортування магістральними трубопроводами і становить 1 799 031.60 грн. (один мільйон сімсот дев`яносто дев`ять тис. тридцять одна грн. 60 коп), у т. ч. ПДВ 20% - 299 838,60 грн., з них за рахунок відшкодування орендаря 5 054,22 грн. (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.

За умовами п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

4.2.1. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником.

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

У п. 11.1 договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони цього договору домовились, що у відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , дія цього договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 11.2 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору постачальником поставлено споживачу наступні обсяги природного газу: у січні 2019 року 71,674 тис. м куб., на підтвердження чого сторонами підписаний Акт приймання-передачі природного газу за січень 2019 року до Договору про постачання природного газу №5 від 12 лютого 2018 року.

Відповідач прийняв (спожив) поставлені позивачем обсяги природного газу газовими мережами ПАТ Дніпропетровськгаз , однак в порушення п. 4.1. договору не оплатив вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

У пп. 6.2.1 договору сторони узгодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 01.02.2019 по 11.06.2019 у розмірі 115 561 грн. 21 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 28 325 грн. 94 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з лютого по травень 2019, та суму 9 727 грн. 04 коп. 3% річних за період з 01.02.2019 по 11.06.2019.

На час розгляду справи доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору на постачання природного газу від 12.02.2018 № 5, норми чинного законодавства, що регулюють правовідносини суб`єктів господарювання, що виникли на підставі укладеного між сторонами письмового договору.

Проте, під час розгляду даного спору, з урахуванням обставин справи та наданих в обґрунтування позовних вимог доказів, вказані позивачем підстави позовних вимог не знайшли свого підтвердження.

Так, п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції містить роз`яснення, згідно яких …посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини .

Як встановлено судом та вбачається зі змісту спірного договору, сторони визначили строк його дії до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Доказів продовження строку дії договору шляхом укладання додаткових угод (п. 11.5 договору) матеріали справи не містять та сторонами не надано.

За вказаних обставин, господарський суд констатує, що станом на 01.01.2019 спірний договір припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку на який він укладався.

При цьому, з урахуванням змісту п. 11.1 договору, припинення договору не розповсюджується на правовідносини сторін, що виникли до 31.12.2018.

Разом з тим, предметом даного спору є саме правовідносини сторін з приводу поставки, споживання та оплати природного газу, які виникли у січні 2019, у зв`язку із чим умови договору на постачання природного газу від 12.02.2018 № 5 на них не розповсюджуються.

Наведене свідчить про помилковість тверджень позивача, що спірні обсяги природного газу, поставлені ним відповідачу у січні 2019, поставлялися на умовах договору на постачання природного газу від 12.02.2018 № 5.

Так, за ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Крім того, підставами можуть бути й інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (із змінами і доповненнями) роз`яснено, що грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.

У господарських відносинах грошові зобов`язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов`язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності (п. 1.6).

Верховний Суд України в постанові від 30.10.2013 у справі №6-59цс13 також дійшов висновку, що відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (із змінами і доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт приймання-передачі природного газу за січень 2019 відповідає вищенаведеним приписам, у зв`язку із чим господарський суд доходить висновку, що в цьому випадку акт приймання-передачі є первинним документом, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому може підтверджувати факт набуття відповідачем у позивача означеного в цьому акті обсягу природного газу на платній основі.

Крім того, господарським судом враховано, що вищевказаний природний газ поставлено відповідачу відповідно до його письмової вимоги, а саме листа від 04.01.2019 № 1116/10/04-36-3-02-09, скерованого на ім`я позивача, відповідно до якого просить виділити певний об`єм природного газу на січень 2019 та гарантує оплату за спожитий газ.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 вказаного Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, беручи до уваги, що підписаний відповідачем акт приймання-передачі природного газу є первинним документом бухгалтерської звітності у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ста. 9 названого Закону, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, господарський суд доходить висновку, що акт приймання-передачі природного газу за січень 2019 є підставою виникнення обов`язку відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ними не погоджувався у вказаному акті прийому-передачі природного газу за січень 2019 або у інших документах, якими обмінювались сторони (листи, телефонограми тощо) порядок розрахунку за поставлений товар. Тому, за відсутності відповідного порядку, за встановлених судом обставин прийняття відповідачем газу за актом приймання-передачі, обов`язок розрахуватися за цей товар у покупця виникає відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу природного газу та відсутність його оплати з боку відповідача, вимоги позивача в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд вважає обґрунтованими.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень чинного законодавства не встановлено.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов`язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань.

Зважаючи на те, що фактичні правовідносини виникли між сторонами внаслідок передачі позивачем відповідачеві та споживання останнім природного газу без укладання між сторонами відповідного договору, розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов`язання, сторонами не визначено.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 115 561 грн. 21 коп. задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами справи та наявними у справі доказами, а саме: двостороннім актом приймання-передачі природного газу за січень 2019, підписаний відповідачем без заперечень та зауважень щодо ціни та обсягів спожитого природного газу.

Крім того, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2019 з лютого 2019 між сторонами укладено новий договір про постачання природного газу за процедурою, визначеною Законом України Про публічні закупівлі . Отже, сумніви відповідача щодо наявності у позивача ліцензії на здійснення постачання природного газу, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на обсяг та вартість спожитого відповідачем у січні 2019 природного газу, умови п. 11.2 договору та, відповідно, приписи ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем у січні 2019 та спожитого відповідачем природного газу, чим порушив умови домовленості із позивачем та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 903 402 грн. 04 коп. основного боргу, 28 325 грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 9 727 грн. 04 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 311, код ЄДРПОУ 34933742) 903 402 грн. 04 коп. (дев`ятсот три тисячі чотириста дві грн. 04 коп.) основного боргу, 9 727 грн. 04 коп. (дев`ять тисяч сімсот двадцять сім грн.. 04 коп.) 3% річних, 28 325 грн. 94 коп. (двадцять вісім тисяч триста двадцять п`ять грн.. 94 коп.) інфляційних втрат, 14 121 грн. 83 коп. (чотирнадцять тисяч сто двадцять одну грн. 83 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 20.11.2019

Суддя І. А. Рудь