Рішення

від 19.11.2019 по справі 905/1429/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.2019 Справа № 905/1429/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Перапластік Україна , м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 637561,79грн, з яких: 37504,41грн прострочена заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013, 2729,05грн 3% річних за час прострочення платежів за кредитом, 10369,59грн інфляційні втрати за прострочення платежів, 9096,85грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів, 16435,45грн заборгованість за додатковим кредитом, 1113,11грн 3% річних за час прострочення зі сплати платежів за додатковим кредитом, 3710,36грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом, 374640,81грн заборгованість з дострокового повернення кредиту, 25526,90грн 3% річних за час прострочення з дострокового повернення кредиту, 91412,36грн інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту, 58431,56грн штраф, 2391,34грн штрафні санкції, 4200,00грн збитки

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Перапластік Україна , м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 637561,79грн, з яких: 37504,41грн прострочена заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013, 2729,05грн 3% річних за час прострочення платежів за кредитом, 10369,59грн інфляційні втрати за прострочення платежів, 9096,85грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів, 16435,45грн заборгованість за додатковим кредитом, 1113,11грн 3% річних за час прострочення зі сплати платежів за додатковим кредитом, 3710,36грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом, 374640,81грн заборгованість з дострокового повернення кредиту, 25526,90грн 3% річних за час прострочення з дострокового повернення кредиту, 91412,36грн інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту, 58431,56грн штраф, 2391,34грн штрафні санкції, 4200,00грн збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 та додаткової угоди №1 від 02.12.2014 в частині повної та своєчасної сплати кредиту, додаткового кредиту, з дострокового повернення кредиту.

Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі №905/1429/19 відкрито ухвалою господарського суду Донецької області від 08.08.2019; підготовче засідання призначене на28.08.2019 з подальшим відкладанням на 17.09.2019, 10.10.2019, 22.10.2019. Ухвалою суду від 17.09.2019 строк підготовчого провадження у справі №905/1429/19 було продовжено до 06.11.2019. Ухвалою суду від 22.10.2019 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 06.11.2019 з подальшим оголошенням перерви до 19.11.2019.

У судове засідання позивач представника не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у засідання суду не з`явився, причин неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.10.2013 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (Компанія), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Перапластік України (позичальник), був укладений кредитний договір №50010796, відповідно до основних умов якого сума кредиту складає 292157,81грн, що еквівалентна сумі кредиту в дол. США - 35676,86 дол. США, строк кредиту 60 місяців; процентна ставка: 9,90% змінна ставка відповідно до п.2.3 Загальних умов кредитування; разова комісія за надання (розміщення) кредиту 2,50% від суми кредиту; цільове призначення - для придбання автомобіля марки VW, модель СС, кузов № WVWZZZ3CZEE507641, об`єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2013. Договір між Сторонами складають цей кредитний договір, Загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

Сторонами підписано Загальні умови кредитування до кредитного договору №50010796 від 09.10.2013, згідно з п.1.1 яких Компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту у сумі, визначеній у кредитному договорі. Надання Компанією додаткового кредиту позичальнику погоджується сторонами в кредитному договорі. Якщо сторони не погодили надання додаткового кредиту в кредитному договорі, положення Загальних умов кредитування цього додаткового кредиту до сторін не застосовується. Сторони можуть погодити надання Компанією додаткового кредиту на страхування майна або інший вид страхування та передбачити умови його надання у відповідній додатковій угоді до кредитного договору.

02.12.2014 між сторонами підписано договір про внесення змін/додаткову угоду №1 до кредитного договору №50010796 від 09.10.2013.

Відповідно до п.1.1 додаткової угоди №1 від 02.12.2014 до кредитного договору, компанія зобов`язалась надати позичальнику додаткову суму кредиту у сумі еквіваленту 11465,14 дол. США, в українських гривнях, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є його невід`ємними частинами, та цієї додаткової угоди. Сторони встановили, що на дату укладання цієї додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін, дорівнює 182868,98грн.

Цільовим призначенням додаткового кредиту є сплата страхових платежів відповідно до договору страхування №28-0199-РМ2-14-00192 від 11.01.2015, укладеного позичальником з Українська страхова група, ПАТ СК на виконання умов кредитного договору (п.1.2 додаткової угоди №1 від 02.12.2014). Сума додаткового кредиту дорівнює сумі страхових платежів, які має сплатити позичальник відповідно до договору страхування за весь час, що залишається до припинення кредитного договору (п.1.2 додаткової угоди №1 від 02.12.2014). До відносин сторін, що виникають з додаткової угоди, застосовуються положення Загальних умов кредитування із врахуванням змін, внесених Розділом 2 цієї додаткової угоди (п.1.9 додаткової угоди №1 від 02.12.2014).

У зв`язку з отримання позичальником додаткового кредиту внесено зміни до Загальних умов кредитування.

Договором про внесення змін від 02.12.2014 до кредитного договору доповнено ст.1.1 реченням такого змісту: Сума кредиту включає також непогашену частину додаткового кредиту, наданого позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою сторін .

Відповідно до положень п. 1.2 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка (пп.1.3.1 п.3.1 Загальних умов кредитування).

Згідно з пп.1.4.1 п.1.4 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014 надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунку компанії відповідно до умов кредитного договору.

Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (пп. 1.4.2 п.1.4 Загальних умов кредитування).

Відповідно до пп. 1.4.3 п.1.4 Загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. У разі, якщо Позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше 3 (три) робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу з повернення кредиту звертається до Компанії за відповідним рахунком. Компанія має право надсилати рахунки поштою, а також електронною поштою, а Позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Пунктом 2.1 Загальних умов кредитування встановлено, що за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує Компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі.

Нарахування процентів: щомісячно, 15 числа кожного поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом 30/360 (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів) відповідно до графіка погашення кредиту. Термін сплати процентів: одночасно з поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів (стаття 3) (п.п. 2.4, 2.5 Загальних умов кредитування).

За умовами п. 3.2 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014, сторони погоджуються, що Компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадках, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Позичальник зобов`язаний повернути Компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні Компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (п.3.3 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014).

Розділами 4 та 5 Загальних умов кредитування визначено обов`язки сторін.

Компанія зобов`язується надати кредит та додатковий кредит позичальнику відповідно до умов кредитного договору (п.4.1 Загальних умов кредитування).

Позичальник зобов`язується використовувати кредит та додатковий кредит відповідно до цільового призначення, визначеного кредитним договором, забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту та сплату плати за користування кредитом та додатковим кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору (п.5.1 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014).

Згідно з п.5.5 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, протягом усього строк дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією.

Відповідно до пункту 5.6 Загальних умов кредитування в редакції додаткової угоди №1 від 02.12.2014 якщо позичальник не сплатить суму страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у статті 5.5 цього кредитного договору, сторони підписують відповідну додаткову угоду до кредитного договору, що передбачає надання додаткового кредиту на страхування на умовах, передбачених кредитним договором. Позичальник дає згоду і доручає Компанії укласти від імені і за рахунок позичальника договір страхування та здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії втрати, понесені останньою у зв`язку із виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та надати належним чином оформлену довіреність на вчинення юридичних днів, передбачених умовами цієї статті.

Пунктом 6.3 Загальних умов кредитування визначено, що у разі неналежного виконання постачальником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором, Компанія має право вживати необхідних, на розсуд Компанії заходів, для забезпечення прав Компанії, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником (для юридичних осіб - з керівниками та працівниками позичальника). Витрати Компанії на такі дії підлягають відшкодуванню позичальником у повному обсязі.

У разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом (п.8.1 Загальних умов кредитування).

Відповідно до п. 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у ст. 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

За кожен випадок порушення позичальником умов ст. ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення Компанією першого листа щодо сплати. Якщо позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, складатиме еквівалент 20 євро чи 25 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Якщо позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов статей ст. ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Позичальник зобов`язується сплатити всі вищевказані штрафи протягом строку відповідно до кредитного договору або у строки, окремо вказані компанією (п.8.3 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014).

Збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції (п. 8.5 Загальних умов кредитування).

Пунктом 9.4. Загальних умов кредитування встановлено, що будь-які повідомлення та вимоги, передбачені Загальними умовами кредитування, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим відправленням на адресу сторони, вказану у кредитному договорі (або іншу адресу, про яку сторона повідомить у письмовій формі) відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим стороною на 3-й (третій) робочий день з дня відправлення.

Умовами пункту 10.10.3 Загальних умов кредитування визначено, що повернення додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Виконання зобов`язання позичальника за цим кредитним договором (окрім зобов`язання, що виникає у зв`язку з наданням додаткового кредиту, про що сторони уклали відповідну додаткову угоду) забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави (та/або з третьою особою, яка надає заставу). Всі зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечуються усім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Сторони можуть домовитись про надання позичальником додаткових засобів забезпечення зобов`язання за кредитним договором, в тому числі застави іншого майна та поруки третіх осіб (п.1.6 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014).

У забезпечення зобов`язання за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 між сторонами у справі укладено договір застави транспортного засобу №50010796 від 11.10.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 967.

Відповідно до п. 1.1 договору застави за домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 369820,00 грн.

Заставодержатель, згідно з п. 5.1 договору застави, має право задовольнити свої вимоги за цим договором у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Кредитний договір №50010796 від 09.10.2013 та Загальні умови кредитування до нього підписані сторонами у встановленому порядку.

Як встановлено судом, позивач у виконання умов кредитного договору №50010796 від 09.10.2013 надав відповідачу кредит.

У графіку погашення кредиту, підписаному сторонами, останні погодили умови повернення кредиту.

У виконання вимог пп.1.4.3 п.1.4 Загальних умов кредитування, Компанія виставила позичальнику рахунки - фактури №00346767 від 05.01.2017 на суму 27101,76грн та №00351193 від 01.02.2017 на суму 27436,10грн, загальна сума склала 54537,86грн на оплату чергових (щомісячних) платежів з січня по лютий 2017 за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених кредитним договором обов`язків позивачем неодноразово направлялись листи (вимоги) №1 від 05.01.2017, №2 від 16.01.2017, №3 від 06.02.2017 щодо сплати заборгованості. Як зазначає позивач, за направлення таких вимог позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 2391,34грн в порядку п.8.3 Загальних умов кредитування, докази направлення таких листів містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з розрахунку позивача, позичальник за рахунком - фактури №00346767 від 05.01.2017 здійснив частковий платіж на суму 17033,45грн.

Разом з цим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та простроченням виконання зобов`язання, позивач направив відповідачеві вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (вих. №50010796 від 16.02.2017), у якій вимагав дострокового повернення невиплаченої суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, що разом, станом на поточну дату складала 439536,56грн та складалась з: 1) дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становила еквівалент 13891,02дол. США і відповідно до обмінного курсу склала 374640,81грн; 2) несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 61280,44грн; 3) штрафні санкції відповідно до п. 8.3 кредитного договору - 3615,31грн.

Також у вимозі зазначено, що від дати формування вимоги направлення на адресу позичальника рахунків для сплати платежів за кредитним договором буде припинено. При цьому, до моменту повного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачеві щомісяця будуть нараховуватися проценти за користування неповернутою сумою кредиту, з урахуванням обмінного курсу валют, який буде діяти на дату розрахунку відсотків. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Вказана вимога направлена відповідачу 20.02.2017 цінним листом з описом вкладення (копії вимоги та опису вкладення з відміткою пошти міститься в матеріалах справи).

У виконання умов п.5.5 Загальних умов кредитування між Акціонерним товариством Страхова компанія АХА Страхування (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перепластік Україна (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №РМ266831Га/13скв від 10.10.2013. Вигодонабувачем за договором страхування виступає Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті .

Судом встановлено, що позивач сплачував страхові платежі за договором добровільного страхування наземного транспорту №РМ266831Га/13скв від 10.10.2013.

По факту понесених витрат, позивачем були виставлені рахунки-фактури №00356810 від 17.03.2017 на суму 8218,19грн та №00359905 від 18.04.2017 на суму 8217,26грн, загальна сума за якими склала 16435,45грн, відповідачеві з вимогою відшкодування страхових платежів у порядку ст. 5.6 Загальних умов кредитування.

Невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 та додаткового кредиту у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по сплаті періодичних платежів за кредитом в сумі 37504,41грн та заборгованості за додатковим кредитом (зі сплати страхових платежів) у сумі 16435,45грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 637561,79грн, з яких: 37504,41грн прострочена заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013, 2729,05грн 3% річних за час прострочення платежів за кредитом, 10369,59грн інфляційні втрати за прострочення платежів, 9096,85грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів, 16435,45грн заборгованість за додатковим кредитом, 1113,11грн 3% річних за час прострочення зі сплати платежів за додатковим кредитом, 3710,36грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом, 374640,81грн заборгованість з дострокового повернення кредиту, 25526,90грн 3% річних за час прострочення з дострокового повернення кредиту, 91412,36грн інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту, 58431,56грн штраф, 2391,34грн штрафні санкції, 4200,00грн збитки.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №50010796 від 10.10.2013, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є кредитним договором. Отже, до правовідносин сторін застосовуються положення Глав 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій ковкості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.1,2 ст.1050 Цивільного кодексу України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст. 525,615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 відповідно до графіку погашення кредиту.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив в повному обсязі сплату заборгованості зі сплати чергових платежів за січень та лютий 2017 за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 у погоджені сторонами строки визначені у графіку погашення кредиту до 16.01.2017 (з урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та з огляду на те, що останній день строку оплати припадав на вихідний день (15.01.2017) та до 15.02.2017.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення 37504,41грн простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, суд зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати чергових платежів за кредитом за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 в частині повної та своєчасної оплати кредиту у строки, визначені графіком погашення кредиту, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за кредитом у сумі 2504,66грн за період з 16.01.2017 по 12.07.2019, у сумі 6592,18грн за період з 16.02.2017 по 12.07.2019, разом 9096,85грн, суд виходить з такого.

Нарахування заявленої до стягнення в межах даного позову пені у сумі 2504,66грн за період з 16.01.2017 по 12.07.2019, у сумі 6592,18грн за період з 16.02.2017 по 12.07.2019 на підставі п.8.1 Загальних умов кредитування зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором в частині своєчасної сплати чергових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.8.1 Загальних умов кредитування, за умовами якого у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Як вже встановлено судом, позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування пені на заборгованість у сумі 10068,31грн, за яким днем виникнення прострочення з оплати платежу є 17.01.2017.

Судом також встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, аналіз положень Загальних умов кредитування свідчить про відсутність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, з огляду на що суд дійшов висновку про невідповідність позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої у сумі у сумі 2504,66грн за період з 16.01.2017 по 12.07.2019, у сумі 6592,18грн за період з 16.02.2017 по 12.07.2019, приписам п. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені з дотриманням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення пені у сумі 1859,81грн, з яких: 499,28грн за період з 17.01.2017 по 16.07.2017 (виходячи з суми заборгованості 10068,31грн) та 1360,53грн за період з 16.02.2017 по 15.08.2017 (виходячи з суми заборгованості 27436,10грн), отже, позов підлягає задоволенню в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів у сумі 1859,81грн; в решті вимог щодо стягнення пені позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних за час прострочення платежів за кредитом у сумі 751,40грн за період 16.01.2017-12.07.2019 та у сумі 1977,65грн за період 16.02.2017 - 12.07.2019, всього 2729,05грн, та інфляційних втрат за час прострочення платежів за кредитом у сумі 2879,54грн - за період 16.01.2017-12.07.2019 та у сумі 7490,06грн за період 16.02.2017 - 12.07.2019, всього 10369,59грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних за час прострочення платежів за кредитом, судом встановлено його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початку періоду нарахування на заборгованість у сумі 10068,31грн, за яким днем виникнення прострочення з оплати платежу є 17.01.2017.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 17.01.2017 по 12.07.2019 та з 16.02.2017 по 12.07.2019, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 751,40грн та 1977,65грн відповідно, всього 2729,05грн, підлягають задоволенню у розмірах 750,57грн та 1977,65грн, отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі 2728,22грн; решта вимог задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за періоди 16.01.2017-12.07.2019 та 16.02.2017 - 12.07.2019, судом встановлено, що розрахунок позивача методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 10068,31грн за період лютий 2017 - червень 2019 становлять 2811,54грн, нараховані на суму 27436,10грн за період березень 2017 - червень 2019 становить 7313,93грн. Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат за прострочення платежів у сумі 10125,47грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат за прострочення платежів позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за додатковим кредитом (страхованих платежів за п.5.6 Загальних умов кредитування) у сумі 16435,45грн, суд зазначає таке.

У виконання умов п.5.5 Загальних умов кредитування між Акціонерним товариством Страхова компанія АХА Страхування (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перепластік Україна (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №РМ266831Га/13скв від 10.10.2013. Вигодонабувачем за договором страхування виступає Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті .

Як встановлено судом, позивачем були сплачені страхові платежі за період з березня по квітень 2017 на загальну суму 16435,45грн. По факту понесених витрат, позивачем були виставлені рахунки-фактури №00356810 від 17.03.2017 на суму 8218,19грн та №00359905 від 18.04.2017 на суму 8217,26грн, загальна сума за якими склала 16435,45грн, відповідачеві з вимогою відшкодування страхових платежів у порядку ст. 5.6 Загальних умов кредитування, які відповідачем не оплачені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення 16435,45грн заборгованості за додатковим кредитом, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Разом з цим, позивач за час прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом нарахував пеню у сумі 3710,36грн, з яких: 1891,31грн за період з 25.03.2017 по 12.07.2019 та 1819,05грн з 26.04.2017 до 12.07.2019, та 3% річних у сумі 1113,11грн, з яких: 567,39грн за період з 25.03.2017 по 12.07.2019 та 545,72 з 26.04.2017 до 12.07.2019. Розглядаючи вказані вимоги, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, аналіз положень Загальних умов кредитування свідчить про відсутність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, з огляду на що суд дійшов висновку про невідповідність позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої у сумі у сумі 1891,31грн за період з 25.03.2017 по 12.07.2019 та 1819,05грн з 26.04.2017 до 12.07.2019, приписам п. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені з дотриманням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, визначений судом період, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення пені у сумі 826,28грн, з яких: 414,29грн за період з 25.03.2017 по 24.09.2017 (виходячи з суми заборгованості 8218,19грн) та 411,99грн за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 (виходячи з суми заборгованості 8217,26грн), отже, позов підлягає задоволенню в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів у сумі 826,28грн; в решті вимог щодо стягнення пені позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за час прострочення зі сплати платежів за додатковим кредитом та зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати додаткового кредиту, судом встановлена арифметична та методологічна правильність розрахунку, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1113,11грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 374640,81грн з дострокового повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, за умовами п. 3.2 Загальних умов в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014, сторони погоджуються, що Компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання Кредитного договору у випадках, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Позичальник зобов`язаний повернути Компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні Компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (п.3.3 Загальних умов в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014).

Матеріалами справи підтверджується, позивач цінним листом з описом вкладення (копії вимоги та опису вкладення з відміткою пошти міститься в матеріалах справи) 20.02.2017 направив на адресу відповідача вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за договором №50010796 від 09.10.2013. Проте, направлена вимога на адресу відповідача повернулась за зворотною адресою з зазначенням на конверті не розшукано. В матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про зміну будь-яких даних позичальника.

Відтак, з огляду на вищевикладене та враховуючи приписи п. 3.3 Загальних умов кредитування у відповідача виникло зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту строк якого настав.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення 374640,81грн заборгованості з дострокового повернення кредиту, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Разом з цим, позивач заявив вимогу про стягнення 3% річних у сумі 25526,90грн та інфляційних втрат у сумі 91412,36 за час прострочення з дострокового повернення кредиту.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за час прострочення з дострокового повернення кредиту та зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати додаткового кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 25526,90грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за період 05.04.2017-12.07.2019, судом встановлено, що розрахунок позивача методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості з дострокового повернення кредиту, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості у сумі 374640,81грн за період травень 2017 - червень 2019 становлять 87324,08грн. Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат за час прострочення з дострокового повернення кредиту у сумі 87324,08грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат за час прострочення з дострокового повернення кредиту позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 58431,56грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Цивільного кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 8.2 загальних умов кредитування сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем терміну повернення кредиту, визначеного у ст. 3.3, за винятком умови порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в ст. 3.2.1, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

Оскільки, п. 8.2 Загальних умов кредитування сторонами погоджено забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 58431,56грн 20% штрафу.

Що стосується вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2391,34грн, суд зазначає таке.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач нараховував заявлені до стягнення штрафні санкції у розмірі 2391,34грн за направленням вимог відповідачу, відповідно до п.8.3 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014, відповідно до якого за кожен випадок порушення позичальником умов ст. ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення Компанією першого листа щодо сплати. Якщо позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, складатиме еквівалент 20 євро чи 25 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Якщо позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов статей ст. ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Позичальник зобов`язується сплатити всі вищевказані штрафи протягом строку відповідно до кредитного договору або у строки, окремо вказані компанією.

Статтями 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов кредитування передбачено, що позичальник зобов`язаний використовувати кредит та додатковий кредит відповідно до цільового призначення, визначеного кредитним договором, забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту та сплату плати за користування кредитом та додатковим кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору. На вимогу Компанії та у встановлені нею терміни надати Компанії документи (оригінали та копії), що стосуються користуванням кредитом та додатковим кредитом, використання засобів забезпечення зобов`язань позичальника, майнового стану позичальника. Повідомити Компанію про зміну будь-яких даних щодо позичальника, зазначених у кредитному договорі або не зазначених, але наданих позичальником Компанії при укладенні кредитного договору, а також виникнення будь-яких обставин, які можуть негативним чином впливати на виконання позичальником своїх обов`язків за цим кредитним договором. Повідомлення повинно бути направлене Компанії протягом 3 (трьох) календарних днів з дня зміни даних/виникнення таких обставин. Без прямої письмової згоди Компанії не укладати угод про отримання будь-яких кредитів та позик, про надання порук, про обтяження майна, яким забезпечено виконання позичальника за цим кредитним договором, а також будь-якого іншого майна позичальника.

Судом встановлено, що п.8.3 Загальних умов кредитування в редакції договору про внесення змін від 02.12.2014 передбачає відповідальність у вигляді сплати штрафу саме за порушення умов ст. ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов кредитування, а не за направлення листів щодо сплати таких штрафів, на що посилається позивач в позовній заяві як на підставу стягнення штрафних санкцій у сумі 2391,34грн.

Разом з тим, застосування штрафних санкцій на підставі п.8.3 Загальних умов кредитування за направлення листів (вимог) №1 від 05.01.2017, №2 від 16.01.2017, №3 від 06.02.2017 щодо сплати заборгованості умовами договору не передбачено. Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 2391,34грн, отже, позов в цій частині є таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми збитків, завданих порушенням своїх зобов`язань за договором суд зазначає таке.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічні приписи містяться у ст.22 Цивільного кодексу України, якими визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи викладені норми, суд зазначає, що застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Як зазначено в позовній заяві, у зв`язку з порушенням умов кредитного договору позивач був змушений звернутися до спеціалізованих організацій з метою стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника, в результаті чого позивач поніс збитки на загальну суму 4200,00грн.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як було зазначено судом, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про ненадання позивачем належних та допустимих доказів понесення збитків, в розумінні ст. 22 ЦК України, а також про відсутність в діях відповідача всіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності для відшкодування збитків, отже, позов в цій частині є таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає, що за вимогами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 9563,44грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, ч. ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані норми узгоджуються з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якими гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2018 між Адвокатським об`єднанням КПД Консалтинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п.2.1 договору про надання юридичних за надання послуг замовник сплачує виконавцеві винагороду, сума якої визначається у відповідній додатковій угоді (заявці), яка підписується сторонами.

Державне мито, арбітражний/ судовий збір, поштові, нотаріальні, перекладацькі та інші подібні видатки, пов`язані з виконанням договору , замовник сплачує самостійно. Якщо такі витрати оплачує виконавець, замовник компенсує виконавцю ці витрати на підставі окремих рахунків, що виставляються виконавцем (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.3 договору у разі оплати згаданих витрат та видатків виконавцем, замовник відшкодовує виконавцю відповідні суми на підставці окремих рахунків.

03.07.2019 між Адвокатським об`єднанням КПД Консалтинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті підписано заявку на надання юридичних послуг №49, відповідно до якої сторони погодили наступне, виконавець зобов`язаний надати замовнику послуги з забезпечення належного представництва інтересів замовника у відповідних судах, в тому числі апеляційної та касаційної інстанціях по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Перапластік Україна (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013.

Відповідно до пп.4.1 п.4 заявки замовник зобов`язаний оплатити послуги виконавця відповідно до зазначених тарифів, а саме: 12500,00грн, ПДВ 2500,00грн, всього 15000,00грн - за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції.

Згідно з пп. 4.3 п.4.1 заявки сторони погодили наступний порядок оплати за виконані роботи, замовник сплачує виконавцю вартість послуг наступним чином: 12500,00грн, крім того ПДВ 2500,00грн, а всього 15000,00грн за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції у вигляді передплати протягом 5 банківських днів з дня отримання від виконавця відповідно рахунку.

Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання юридичних послуг від 10.04.2018, заявку на надання юридичних послуг №49 від 03.07.2019, ордер КВ№402512 від 17.05.2018, акт про надані послуги №1 від 05.07.2019 на суму 15000,00грн, рахунок на оплату №180410_49_1 від 03.07.2019, платіжне доручення №51000867 від 16.07.2019 на суму 15000,00грн.

За даними акту про надані послуги від 05.07.2019 на суму 15000,00грн, виконавець надав замовнику юридичні послуги з представництва інтересів замовника у суді першої інстанції по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Перапластік Україна (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013.

На підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано платіжне доручення №51000867 від 16.07.2019 на суму 15000,00грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про надання адвокатом послуг за договором про надання правової допомоги та фактичну сплату цих послуг позивачем.

Враховуючи відсутність доведення з боку відповідача неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню; з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволення позовних вимог у сумі 14505,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Перапластік Україна , м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 637561,79грн, з яких: 37504,41грн прострочена заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013, 2729,05грн 3% річних за час прострочення платежів за кредитом, 10369,59грн інфляційні втрати за прострочення платежів, 9096,85грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів, 16435,45грн заборгованість за додатковим кредитом, 1113,11грн 3% річних за час прострочення зі сплати платежів за додатковим кредитом, 3710,36грн пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом, 374640,81грн заборгованість з дострокового повернення кредиту, 25526,90грн 3% річних за час прострочення з дострокового повернення кредиту, 91412,36грн інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту, 58431,56грн штраф, 2391,34грн штрафні санкції, 4200,00грн збитки, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перапластік Україна (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, б.8, код ЄДРПОУ 37243944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, б. 1В, код ЄДРПОУ 36422974) прострочену заборгованість зі сплати чергових платежів за кредитним договором №50010796 від 09.10.2013 у сумі 37504,41грн, 3% річних за час прострочення платежів за кредитом у сумі 2728,22грн, інфляційні втрати за прострочення платежів у сумі 10125,47грн, пеню за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів у сумі 1859,81грн, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 16435,45грн, 3% річних за час прострочення зі сплати платежів за додатковим кредитом у сумі 1113,11грн, пеня за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом у сумі 826,28грн, заборгованість з дострокового повернення кредиту у розмірі 374640,81грн, 3% річних за час прострочення з дострокового повернення кредиту 25526,90грн, інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту у сумі 87324,08грн, штраф у сумі 58431,56грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14505,00грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 9247,75грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

В судовому засіданні 19.11.2019 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2019.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова