Рішення
від 06.11.2019 по справі 905/1207/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2019 Справа № 905/1207/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Мира, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» ( 87550, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 117; код ЄДРПОУ 38460943)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною та розірвання договору оренди земельної ділянки, -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною та розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.01.2013 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки. В подальшому 20.03.2013 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка розташована на вказаній земельній ділянці. Рішенням Маріупольської міської ради № 6/27-3108 від 16.04.2013 «Про припинення права оренди земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , та надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» , товариству з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» запропоновано подати до відділу регулювання земельних відносин міської ради заявку про оформлення проекту договору оренди. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» не звернулося до Маріупольської міської ради для оформлення договору оренди у встановлений у відповідному рішенні строк, що стало підставою для звернення до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 12, 83, 120, 141, 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 7, 13, 15, 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 11, 16, 334, 377, 525, 526, 527, 626, 629, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Під час розгляду даної справи від третьої особи жодних пояснень з по суті спору.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

31.01.2013 між Маріупольською міською радою (далі - орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 27.11.2012 № 6/23-2657 від 27.11.2012, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, пр. Леніна, 103-а у Жовтневому районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412336300:01:006:1080).

В оренду передається земельна ділянка площею: 0, 2158 га (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля.

Відповідно до п. 3.1. договору його укладено на 10 (десять) років (з 27.11.2012 року до 27.11.2022 року).

Згідно п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, об`єктів туристичної інфраструктури та установ суспільного харчування, будівель кредитно-фінансових установ, інших будівель суспільної забудови (реконструкція нежилого приміщення у торгово-офісно-готельний комплекс, ресторан, банк, центр молодіжного дозвілля).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється після розроблення документації із землеустрою, передбаченої ст. 25 Закону України Про землеустрій та узгодження її у встановленому чинним законодавством порядку (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 9.2.6. договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі, з дотриманням режиму використання земель.

Згідно п. 11.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, згідно ст. 654 Цивільного кодексу України у такій самій формі, що і договір.

Відповідно до п. 11.4. договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

11.4.1. взаємною згодою сторін, висловленою письмово та посвідченою нотаріально;

11.4.2. рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок:

- невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором;

- невиконання другою стороною обов`язків, передбачених ст. ст.. 25, 26 Закону України Про оренду землі ;

- випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню;

- порушень земельного законодавства, передбачених ст. 211 Земельного кодексу України;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати;

- з інших підстав, визначених законом.

Цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та державної реєстрації (п. 13.3. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень.

Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 171613430 від 25.06.2019 вищезазначений договір зареєстровано 01.03.2013 Маріупольським міським управлінням юстиції Донецької області, номер запису про інше речове право 262541.

В подальшому, 20.03.2013 між ОСОБА_1 (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Марпромсервіс (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Леніна, будинок 103 А (сто три А ). На земельній ділянці площею 0,2158 га, кадастровий номер 1412336300:01:006:1080, розташовано: нежитлова будівля сторожка літ. А-1, площею 4,4 кв.м., паркан № 1, замощення І. Відчужується нежитлова будівля літ. А-1, площею 4,4 кв.м., паркан № 1, замощення І в цілому.

Зазначена нежитлова будівля належить продавцю на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 19.07.2012 справа № 2/0519/2902/12, зареєстрованого у Маріупольському бюро технічної інвентаризації 10.08.2012 згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 35126383 реєстраційний № 37346069 номер запису 4952 в книзі 8 (п. 2 договору купівлі-продажу ).

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу право власності на придбану нежитлову будівлю у відповідності зі ст. 334 ЦК України виникає у покупця з моменту державної реєстрації посвідченого у нотаріальному порядку цього договору, з цього ж моменту у відповідності зі ст. 640 (п. 3), ст. 210 ЦК України договір цей вважається укладеним та вчиненим.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та зареєстрований приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В. 20.03.2013 та зареєстровано в реєстрі за № 195.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1433773 від 20.02.2013 вищезазначений договір зареєстровано 20.03.2013, номер запису про право власності 400238 (а.с.25-26).

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 та ТОВ МАРПРОМСЕРВІС направили до Маріупольської міської ради звернення щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2013

Пунктом 2 рішення Маріупольської міської ради від 16.04.2013 № 6/27-3108 Про припинення права оренди земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 та надання земельної ділянки по пр. Леніна, 103-а в Жовтневому районі міста товариству з обмеженою відповідальністю Марпромсервіс вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.01.2013, зареєстрований у Реєстраційній службі Маріупольського управління юстиції Донецької області 04.03.2013 за № 921223, шляхом укладення додаткової угоди між Маріупольської міської ради та громадянином ОСОБА_1 .

Пунктом 4.1. вищезазначеного рішення товариству з обмеженою відповідальністю Марпромсервіс запропоновано подати до відділу регулювання земельних відносин міської ради заявку про оформлення проекту договору оренди земельної ділянки протягом трьох місяців з дати прийняття рішення.

Також п. 5.1. вищезазначеного рішення запропоновано громадянину ОСОБА_1 подати до відділу регулювання земельних відносин міської ради заявку про оформлення проекту додаткової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.01.2013, що зареєстровано у Реєстраційній службі Маріупольського управління юстиції Донецької області 04.03.2013 за № 921223.

Разом із тим, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю Марпромсервіс не звернувся до Маріупольської міської ради для оформлення відповідного договору оренди. Але, на думку позивача, в силу приписів закону, відповідач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю став орендарем земельної ділянки за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна (теперішня назва - пр. Миру), 103 А , площе 0,2158 га, у тому ж обсязі та на умовах договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:006:1080) від 31.01.2013, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 262541 від 01.03.2013, як і у попереднього орендаря.

Посилаючись на те, що в порушення умов договору щодо цільового призначення об`єкта оренди відповідач не дотримується мети договору: не здійснює будівництва (реконструкції) нежилого приміщення у торгово-офісно-готельний комплекс, ресторан, центр молодіжного дозвілля, що спричиняє шкоду інтересам територіальної громади міста Маріуполя як власника земельної ділянки, оскільки порушується порядок виконання державних та місцевих програм щодо раціонального використання земель, розвитку інфраструктури міста, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про оренду землі» , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідач є власником нерухомого майна, - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Донецька АДРЕСА_2 місто Маріуполь, пр АДРЕСА_3 буд. 103-А у Жовтневому районі міста Маріуполя на спірній земельній ділянці на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.03.2013.

Доказів скасування відомостей Державного реєстру прав суду не представлено, а відтак останні вважаються достовірними у розумінні ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема статтею 120 ЗК і статтею 377 ЦК.

Згідно приписів ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Отже, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Суд зазначає, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 07.11.2018 по справі № 910/20774/17 та від 19.06.2018 по справі № 922/3655/17.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як свідчать матеріали справи на земельній ділянці площею 0,2158 га (кадастровий №1412336300:01:006:1080) знаходиться нежитлова будівля: сторожка площею 4,4 кв.м., паркан № 1, замощення. Зазначена нежитлова будівля належала продавцю (Гнилосирову В.І.) на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19.07.2012, зареєстрованого у Маріупольському бюро технічної інвентаризації 10.08.2012 згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 35126383 реєстраційний номер 37346069 номер запису 4952 в книзі 8.

Судом враховано, що за змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, то до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із вимогами ст. 120 ЗК України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Набувши у власність нерухоме майно, власник не позбавлений права оформити своє право на земельну ділянку, на якій воно розташоване, у встановленому законом порядку, тобто звернутися до відповідної ради (у випадку комунальної власності) із відповідною заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування або у власність (ст. ст. 123, 124 ЗК України).

Водночас, застосовуючи норми ЗК України, до спірних відносин, слід зазначити, що закон не обмежує власника об`єкта нерухомого майна у виборі виду оформлення прав на землю під таким об`єктом. Відтак, власник об`єкта нерухомості самостійно вирішує з якою заявою звертатись до органу місцевого самоврядування - про викуп земельної ділянки чи оформлення права оренди (або інше користування). Одночасно в ЗК України встановлено виключний перелік підстав, коли орган місцевого самоврядування може відмовити заявнику в оформленні прав на землю під об`єктом нерухомості. Такі підстави, у випадку звернення заявника з заявою про викуп передбачені ч.5 ст. 128 ЗК України.

В матеріалах справи відсутні відомості, на які суд міг би спиратися для того, щоб визначити площу земельної ділянки для обслуговування зазначеної нерухомості, а саме нежитлової будівлі: сторожка площею 4,4 кв.м., паркан № 1, замощення І.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За висновками суду, розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:006:1080) без врахування того, що в оренду була передана земельна ділянка площею 0,2158 га без зазначення того, яка площа земельної ділянки знаходиться безпосередньо під розташованій не ній нежитловій будівлі, а також неможливості самостійного встановлення судом площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування останньої, порушить право власника об`єкта нерухомого майна вільного доступу до таких об`єктів нерухомості, а також обслуговування цих об`єктів, що відповідно до ст. 41 Конституції України, є не припустимим.

Позивач в якості підстави для розірвання спірного договору оренди посилається на недотримання відповідачем мети договору, а саме: не здійснення будівництва (реконструкції) нежитлового приміщення у торгово-офісно-готельний комплекс, ресторан, банк, центр молодіжного дозвілля.

Відповідно до приписів ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Так, зокрема, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Так, про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а це, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем під час розгляду даної справи не доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 31.01.2013, зокрема, факту використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням. В матеріалах справи відсутні результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки, зокрема, акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складені відповідними уповноваженими органами. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення саме товариством з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди.

Згідно ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною та розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.01.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 262541 від 1 березня 2013 року, на земельну ділянку за адресою: проспект Леніна (теперішня назва - проспект Миру), 103 А у Центральному районі міста Маріуполя загальною площею 0,2158 га, укладеною в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

ДО ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

від 31.01.2013,

зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 262541 від 01.03.2013

місто Маріуполь, Донецька область,


року

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі Орендодавець , в особі директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Паська Максима Івановича (ІПН НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , діючий на підставі розпорядження Маріупольського міського голови «Про надання повноважень з вчинення правочинів» від 23.01.2017 року № 23р, з одного боку, та товариство з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» (код ЄДРПОУ 38460943), місцезнаходження: проспект Перемоги, 117, м. Маріуполь, Донецька область, 87550, в особі директора Пащенка Ігоря Костянтиновича, який діє на підставі Статуту, іменований далі Орендар , з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.01.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 262541 від 01.03.2013 про нижченаведене:

1. На підставі положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України сторони домовились змінити сторону орендаря в договорі оренди земельної ділянки від 31.01.2013, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 262541 від 01.03.2013, при цьому замість громадянина ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , зазначити:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАРПРОМСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38460943), місцезнаходження: проспект Перемоги, 117, м. Маріуполь Донецька область, 87550, в особі дери тора Пащенка Ігоря Костянтиновича, який дії на підставі Статуту .

2. Інші умови договору є незмінними.

3. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких находиться у орендодавця, другий - в орендаря.

4. Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонами відомий.

5. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили та відповідно до ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після державної реєстрації.

Підписи сторін

Орендодавець Орендар

Маріупольська міська рада товариство з обмеженою відповідальністю

юридична адреса: 87550, Донецька обл., МАРПРОМСЕРВІС

м. Маріуполь, просп. Миру, буд. 70, юридична адреса: 87550, Донецька обл.,

код ЄДРПОУ 33852448 м. Маріуполь, пр. Перемоги, 117,

код ЄДРПОУ 38460943

Директор юридичного департаменту Директор

Маріупольської міської ради


М. І. Пасько
І.К. Пащенко

Підпис М.П. Підпис М.П.» .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАРПРОМСЕРВИС» (87550, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 117; код ЄДРПОУ 38460943) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Мира, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 06.11.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення06.11.2019
Оприлюднено21.11.2019
Номер документу85777419
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —905/1207/19

Ухвала від 13.12.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Рішення від 06.11.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 28.10.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 07.10.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 04.09.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 21.08.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 07.08.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

Ухвала від 08.07.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

Бокова Юлія Валеріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні