Рішення

від 19.11.2019 по справі 908/2885/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/155/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019 Справа № 908/2885/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2885/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 122)

до відповідача: Фермерського господарства «Вікторія-17» (72514, Запорізька область, Якимівський район, селище Максима Горького, вул. Максима Горького, буд. 51)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Борисенков В.С., адвокат, ордер серії ЗП № 030137 від 19.11.2019 р.;

від відповідача: Левада К.І., адвокат, ордер серії ЗП № 122901 від 18.11.2019 р.

СУТЬ СПОРУ:

15.10.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 08.10.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» до Фермерського господарства «Вікторія-17» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р. у розмірі 8348,30 грн., яка складається з суми 4830,01 грн. основного боргу, суми 1606,46 грн. пені та суми 1911,83 грн. відсотків річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2885/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Мірошниченко М.В. та відкрито провадження у справі № 908/2885/19. Присвоєно справі номер провадження 33/155/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.11.2019 р.

У судове засідання 19.11.2019 р. з`явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 19.11.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р. щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених специфікацій, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4830,01 грн. Також позивачем було нараховано 1606,46 грн. пені та 1911,83 грн. відсотків річних. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 629, 655, 692 ЦК України та ст.ст. 20, 193, 216, 222, 230 ГК України.

У судовому засіданні 19.11.2019 р. представник позивача до закінчення судових дебатів зробив усну заяву щодо подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 07.11.2019 р., позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р. товар складає 4830,01 грн., яка буде погашена відповідачем у найкоротший строк. Просив зменшити розмір неустойки (пені) з 1911,83 грн. до 1 грн.

У судовому засіданні 19.11.2019 р. представник відповідача подав письмові докази щодо здійснення відповідачем оплати 4830,01 грн. основного боргу та 1911,83 грн. відсотків річних.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (продавець за договором, позивач) та Фермерським господарством «Вікторія-17» (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д за умовами якого (п. 1.1 договору) продавець зобов`язався передати (поставити) партіями у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а саме: мінеральне добриво, мікродобриво, а покупець зобов`язався прийняти товар та провести оплату за нього.

Згідно п. 1.2 договору, найменування товару, чинні відносно товару коди за відповідними класифікаторами, варіант тарування або пакування товару, виробник та країна походження товару, одиниці виміру кількості товару та його кількість, ціна, строк та умови (базис) кожної партії товару визначаються в договорі та або у відповідній специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Загальна ціна договору становить загальну вартість товару за всіма специфікаціями сумарно (п. 1.3).

Відповідно до п. 4.4 право власності на товар у покупця виникає з моменту отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної та/або залізничної накладної.

У відповідності до п. 3.3 оплата конкретної партії товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у договорі, оплати в розмірі вартості партії товару, зазначеної у відповідній специфікації, протягом п`яти банківських днів з моменту отримання покупцем даної партії товару, якщо інший термін та/або порядок оплати не вказаний у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та закінчується 31.12.2018 р., але в будь-якому випадку не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за договором зобов`язань.

Сторонами до договору підписана специфікація:

№ 1 від 23.05.2018 р. на загальну суму 6900,01 грн.; строк оплати: 30% від суми вартості товару - 2070,00 грн. до 24.05.2018 р., 70% від суми вартості товару - 4830,01 грн. до 30.10.2018 р.; товар поставлений за видатковою накладною № 5-01060 від 30.05.2018 р.; відповідачем здійснено оплату 30.05.2018 р. у сумі 2070,00 грн.

У вказаній видатковій накладній у графі отримав(ла) міститься підпис представника відповідача з зазначенням його прізвища, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи.

Відповідач отримання товару за вказаною вище специфікацією та видатковою накладною не заперечив та не спростував, у письмовому відзиві підтвердив укладення між сторонами у справі договору купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р. та наявність заборгованості у сумі 4830,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р. склала суму 4830,01 грн., що підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 1911,83 грн. відсотків річних та 1606,46 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 5.6 договору № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р. сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її в 25% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (відповідно до специфікації до договору), та 48% річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.

Відтак, сторонами встановлений інший розмір процентів, ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д суд вважає встановленим. Розрахунок відсотків річних, зроблений позивачем, перевірений судом та визнаний правильним.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Представник відповідача у судовому засіданні подав письмові докази щодо здійснення оплати основної суми заборгованості та відсотків річних. А саме, копію платіжного доручення № 58 від 12.11.2019 р. на суму 4830,01 грн. (проведено банком 12.11.2019 р.) та копію платіжного доручення № 59 від 12.11.2019 р. на суму 1911,83 грн. (проведено банком 12.11.2019 р.). У платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначено договір № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д від 23.05.2018 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем після відкриття провадження у дійсній справі здійснено оплату 4830,01 грн. основного боргу та 1911,83 грн. річних відсотків, провадження у справі за вказаними вимогами слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно п. 5.3 договору № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д у разі прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання сторонами відповідного зобов`язання (п. 5.4 договору).

Відтак, сторонами визначений інший (більший) строк, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та встановив, що він містить арифметичні помилки. Так, позивачем нараховано пеню на суму 2070,00 грн. за період прострочення з 21.10.2018 р. по 25.03.2019 р. (5 днів прострочення), що є неправильним, оскільки сума 2070,00 грн. згідно специфікації № 1 мала бути сплачена до 24.05.2018 р. Відтак, прострочення оплати суми 2070,00 грн. настало з 24.05.2018 р. Враховуючи наведене, суд відмовляє у стягненні пені у сумі 9,64 грн., нарахованої на суму 2070,00 грн. за заявлений позивачем період.

В іншій частині розрахунок пені визнається судом правильним. З відповідача на користь позивача стягується 1596,82 грн. пені.

Відповідач проти зробленого позивачем розрахунку пені не заперечив, контррозрахунку суду не подав, натомість просив на підставі ч. 3 ст. 551 ГК України зменшити розмір нарахованої пені до 1 грн. При цьому у відзиві просив зменшити розмір неустойки (пені) за несвоєчасну оплату заборгованості за договором купівлі-продажу № 23-05-18/167ЗПК/МІ-Д з 1911,83 грн. до 1 грн. Тобто відповідачем помилково зазначено розмір пені - 1911,83 грн. (фактично розмір відсотків річних), а не розмір пені - 1606,46 грн., що просив стягнути позивач. В обґрунтування клопотання про зменшення пені посилався на таке. Договором передбачено сплату відсотків річних у розмірі 25% - 90 календарних днів та 48% з дати закінчення 90 календарних днів, курс долара США на момент поставки був більший, ніж на теперішній час, а сума неустойки та відсотків річних, розрахована позивачем, складає більш ніж 75% від суми заборгованості.

Представник позивача проти заявленого клопотання про зменшення розміру пені заперечив.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 р. у справі № 904/5405/18, при застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Таким чином, аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю. Так, відповідачем не наведено та не подано суду доказів наявності виняткових обставин щодо невиконання ним зобов`язання з оплати товару за договором, який покладений у підставу позову. Не доведено, що розмір заявленої до стягнення пені значно перевищує розмір збитків, завданих кредитору невиконанням зобов`язання. Суд враховує, що поставка товару була здійснена у травні 2018 року, тобто більше року тому, а оплата здійснена частково з порушенням строку оплати, сума основного боргу позивачем сплачена лише після відкриття провадження у дійсній справі.

Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1918,78 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача, суд враховує, що сплата суми основного боргу та відсотків річних здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду згідно з платіжним дорученням № 2091 від 09.10.2019 р. сплатив 2007,00 грн. судового збору, тобто на 86,00 грн. більше, ніж встановлено Законом України Про судовий збір (1921,00 грн.).

Суд зазначає, що зайво сплачена позивачем сума 86,00 грн. судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду у разі надходження відповідного письмового клопотання.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Вікторія-17» (72514, Запорізька область, Якимівський район, селище Максима Горького, вул. Максима Горького, буд. 51, код ЄДРПОУ 20479022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 37898486) 1596 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість) грн. 82 коп. пені, 1918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 78 коп. судового збору.

В іншій частині вимоги про стягнення пені відмовити.

Провадження у справі у частині стягнення 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 01 коп. основної заборгованості та 1911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) грн. 83 коп. річних відсотків закрити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 21 листопада 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко