Рішення

від 21.11.2019 по справі 910/12932/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2019Справа № 910/12932/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/12932/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

19 вересня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.09.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/01-2019 від 02.01.2019 року в сумі 120 165,60 грн., з них: основного боргу - 106 149,20 грн. (сто шість тисяч сто сорок дев`ять гривень 20 копійок), 3% річних - 1064,00 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні), пені - 12 205,68 грн. (дванадцять тисяч двісті п`ять гривень 68 копійок) та інфляційного збільшення боргу - 746,72 грн. (сімсот сорок шість гривень 72 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 02/01-2019 від 02.01.2019 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 року у справі № 910/12932/19 позовну заяву б/н від 18.09.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" за адресою: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103052024475 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 23.09.2019 року у справі № 910/12932/19 у точці видачі/доставки - 26.09.2019 року.

Крім того, поштове відправлення (ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 року у справі № 910/12932/19) також було направлене на адресу для листування ТОВ "Укрпрофторг" за адресою: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, офіс 002, яка вказана в позовній заяві.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103052024467 вбачається, що ухвалу суду вручено уповноваженому представнику позивача - 26.09.2019 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 01.10.2019 року (включно).

30 вересня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2019 року. В поданій заяві позивач просить суд, зокрема, прийняти оновлену позовну заяву та стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 120 713,76 грн., з них: основного боргу - 106 149,20 грн. (сто шість тисяч сто сорок дев`ять гривень 20 копійок), 3% річних - 1141,61 грн. (одна тисяча сто сорок одна гривня 61 копійка), пені - 13 115,13 грн. (тринадцять тисяч сто п`ятнадцять гривень 13 копійок) та інфляційного збільшення боргу - 307,82 грн. (триста сім гривень 82 копійки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/12932/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі" за адресою: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36, офіс 16, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052025420 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/12932/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 07.10.2019 року.

Відтак, строк для надання відзиву на позовну заяву до 22.10.2019 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 02/01-2019 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник поставляє у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар і здійснити оплату на умовах даного договору.

За умовами п.п. 8.1., 8.2. договору, оплата покупцем товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. У разі відвантаження товару без попередньої оплати, покупець зобов`язується оплатити вартість відвантаженого товару у термін 30 (тридцяти) банківських днів з моменту його отримання, по кожній окремій накладній.

На виконання умов договору поставки № 02/01-2019 від 02.01.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 123 889,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 479 від 19.03.2019 року на суму 30 856,80 грн., № 480 від 19.03.2019 року на суму 30 856,80 грн., № 670 від 12.04.2019 року на суму 31 215,60 грн., № 698 від 19.04.2019 року на суму 30 960,00 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на видаткових накладних.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 17 740,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 87 від 17.04.2019 року на суму 7000,00 грн., № 51 від 07.06.2019 року на суму 5000,00 грн., № 71 від 19.08.2019 року на суму 5000,00 грн., які зараховані позивачем в рахунок оплати товару за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року, в рахунок оплати заборгованості за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року позивач також зарахував переплату в сумі 740,00 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 106 149,20 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 8.2. договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав, а саме: за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року - 02.05.2019 року, № 480 від 19.03.2019 року - 02.05.2019 року, № 670 від 12.04.2019 року - 29.05.2019 року, № 698 від 19.04.2019 року - 05.06.2019 року.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 106 149,20 грн.

Судом встановлено, що відповідач за отриманий товар розрахувався на суму 27 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 16.04.2019 року на суму 10 000,00 грн., № 87 від 17.04.2019 року на суму 7000,00 грн., № 51 від 07.06.2019 року на суму 5000,00 грн., № 71 від 19.08.2019 року на суму 5000,00 грн., при цьому, як зазначає позивач, в рахунок оплати заборгованості за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року ним також зараховано переплату в сумі 740,00 грн., тобто, за розрахунком суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 96 889,20 грн., з розрахунку: 123 889,20 грн. (вартість поставленого товару) - 27 000,00 грн. (часткові оплати) - 740,00 грн. (сума переплати, яка зарахована в рахунок часткової оплати товару).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 96 149,20 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 02/01-2019 від 02.01.2019 року в розмірі 96 149,20 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних - 1141,61 грн., пеню - 13 115,13 грн. та інфляційне збільшення боргу - 307,82 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, з умов п. 8.2. договору слідує, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року з 03.05.2019 року, № 480 від 19.03.2019 року з 03.05.2019 року, № 670 від 12.04.2019 року з 30.05.2019 року, № 698 від 19.04.2019 року з 06.06.2019 року.

Тому, саме з цих дат позивач має правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 10.2. договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .

Як вже зазначалося судом вище, 16.04.2019 року, 17.04.2019 року, 07.06.2019 року та 19.08.2019 року відповідач частково оплатив поставлений товар, загальна сума часткових оплат становить 27 000,00 грн. Ці кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року на суму 30 856,80 грн. Строк оплати товару за даною видатковою накладною - 02.05.2019 року, початок періоду прострочки - з 03.05.2019 року.

З огляду на здійсненні часткові оплати, станом на 03.05.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року становить 13 116,80 грн., з розрахунку: 30 856,80 грн. (сума поставленого товару) - 17 000,00 грн. (здійснені часткові оплати 16.04.2019 року та 17.04.2019 року) - 740,00 грн. (сума переплати, яка зарахована в рахунок часткової оплати товару).

В подальшому, відповідачем було частково оплачено товар на суму 10 000,00 грн. (07.06.2019 року та 19.08.2019 року по 5000,00 грн.), проте позивач при нарахуванні пені здійснені відповідачем часткові оплати не врахував.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування пені за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року можливе наступним чином:

- на суму заборгованості 13 116,80 грн. за період з 03.05.2019 року по 06.06.2019 року;

- на суму заборгованості 8116,80 грн. за період з 08.06.2019 року по 18.08.2019 року;

- на суму заборгованості 3116,80 грн. за період з 20.08.2019 року по 26.09.2019 року (граничний строк нарахування пені, визначений позивачем).

Видаткові накладні № 480 від 19.03.2019 року, № 670 від 12.04.2019, № 698 від 19.04.2019 року відповідачем не оплачені, нарахування пені за ними можливе наступним чином:

- за видатковою накладною № 480 від 19.03.2019 року з 03.05.2019 року по 26.09.2019 року (граничний строк нарахування пені, визначений позивачем);

- за видатковою накладною № 670 від 12.04.2019 року з 30.05.2019 року по 26.09.2019 року (граничний строк нарахування пені, визначений позивачем);

- за видатковою накладною № 698 від 19.04.2019 року з 06.06.2019 року по 26.09.2019 року (граничний строк нарахування пені, визначений позивачем).

Здійснивши власний розрахунок пені по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості, за визначені судом періоди, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 12 166,49 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 948,64 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж . Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційного збільшення боргу не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційного збільшення боргу.

Так, позивач мав право нараховувати інфляційне збільшення боргу за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Тобто, у даному разі починаючи з червня 2019 року та з липня 2019 року, оскільки травень 2019 року та червень 2019 року - це місяці, у яких мав бути здійснений платіж.

Суд відмічає, що в даному випадку вірним періодом нарахування інфляційного збільшення боргу є періоди з 01.06.2019 року по 31.08.2019 року (за видатковими накладними № 480 від 19.03.2019 року та № 670 від 12.04.2019 року), з 01.07.2019 року по 31.08.2019 року (за видатковою накладною № 698 від 19.04.2019 року) та з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року (на суму заборгованості 8116,80 грн. за видатковою накладною № 479 від 19.03.2019 року).

Здійснивши власний розрахунок інфляційного збільшення боргу по кожній видатковій накладній окремо, за визначені судом періоду, суд встановив, що сукупний індекс інфляції за встановлені судом вище періоди становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), виходячи з нижченаведених розрахунків:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.07.2019 - 31.07.2019 8116.80 0.994 -48.70 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.06.2019 - 31.08.2019 30856.80 0.986 -430.05 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.06.2019 - 31.08.2019 31215.60 0.986 -435.05 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.07.2019 - 31.08.2019 30960.00 0.991 -278.08 Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення боргу у розмірі 307,82 грн. задоволенню не підлягають.

Також здійснивши власний розрахунок 3% річних по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості, за визначені судом періоди, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1063,74 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 77,87 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 109 379,43 грн. з них: основного боргу - 96 149,20 грн. (дев`яносто шість тисяч сто сорок дев`ять гривень 20 копійок), пені - 12 166,49 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 49 копійок) та 3% річних - 1063,74 грн. (одна тисяча шістдесят три гривні 74 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1740,63 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі" (ідентифікаційний код 42506686, адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36, офіс 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофторг" (ідентифікаційний код 41220692, адреса: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3) грошові кошти: основного боргу - 96 149,20 грн. (дев`яносто шість тисяч сто сорок дев`ять гривень 20 копійок), пені - 12 166,49 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 49 копійок), 3% річних - 1063,74 грн. (одна тисяча шістдесят три гривні 74 копійки) та судовий збір - 1740,63 грн. (одна тисяча сімсот сорок гривень 63 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.11.2019р.

Суддя О.В. Котков