Рішення

від 21.11.2019 по справі 910/13221/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2019Справа № 910/13221/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальності Медіком-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю АСА ТРЕЙД

про стягнення 29 381, 46 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальності Медіком-Україна (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АСА ТРЕЙД (надалі - відповідач) заборгованості в сумі 29 373, 85 грн, з яких: 27 489, 05 грн основна заборгованість, 1 742, 65 грн пеня та 142, 15 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст.526, 610, 611, 625 ЦК України, позивач зазначає, що ним на підставі укладеного договору купівлі-продажу №2006/1 від 20.06.2019 було поставлено відповідачу товар - вироби медичного призначення, який останнім був оплачений лише частково та з порушенням строків оплати визначених договором.

Ухвалою суду від 01.10.2019 відкрито провадження у справі №910/13221/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

07.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів, а також позовна заява, в якій, з урахування арифметичних помилок в розрахунку, позивач просив суд, стягнути з відповідача 29 381, 46 грн, з яких: 27 489, 05 грн сума основної заборгованості, 1 737, 77 грн пені та 154, 64 грн 3% річних.

Враховуючи, що вказана заява подана в межах строків, визначених ст.46 ГПК України, остання приймається судом до розгляду.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок, 12/2, направлялась ухвала суду.

Однак, відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд даної справи та в строк, встановлений ч. 1 ст.251 ГПК України, відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2006/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує вироби медичного призначення в асортиментів, кількості та за цінами, що вказані у специфікації та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахункових рахунок продавця. Покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за отриманий товар впродовж 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 2.5 датою передачі товару вважається дата поставки товару та підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору, позивачем за видатковими накладними №6226 від 09.07.2019 на суму 21 854, 96 грн, №6589 від 18.07.2019 на суму 8 779, 99 грн та №6725 від 23.07.2019 на суму 5 240, 00 грн, поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 35 874, 95 грн, що підтверджується підписами представників сторін договору.

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за договором у повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 35 874, 95 грн.

Відповідач свої обов`язки за договором виконав не в повному обсязі, здійснив оплату товару несвоєчасно та частково, а саме: 03.09.2019 у сумі 5 386, 00 грн та 10.09.2019 у сумі 3000, 00 грн, що підтверджується виписками банку АТ Креді Агріколь Банк (35 874, 95 - 5 386, 00 - 3000, 00).

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 27 489, 05 грн основного боргу, 1 737, 77 грн пені та 154, 64 грн 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч.6 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч.1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно до вищезазначених видаткових накладних позивачем відповідачу було поставлено товар на суму 35 874, 95 грн, а останнім, як вбачається з виписки банку сплачено поставлений товар лише частково у загальній сумі 8 386, 00 грн, таким чином різниця становить 27 488, 95 грн, що на 0, 10 грн менше суми (27 489, 05 грн), що заявлена позивачем у позові до стягнення.

Враховуючи, що позивачем не підтверджено належними та допустими доказами, що заборгованість за поставлений товар складає саме 27 489, 05 грн, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 27 488, 95 грн.

Доказів сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 27 488, 95 грн суду не надано, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 737, 77 грн пені та 154, 64 грн 3% річних.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п.7.1 договору, відповідно до якого за порушення строків оплати товару, покупець сплачу продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач нараховує штрафні санкції у загальному розмірі 1 737, 77 грн за видатковою накладною №6226 від 09.07.2019 за загальний період з 24.07.2019 по 24.09.2019, за видатковою накладною №6589 від 18.07.2019 за період з 02.08.2019 по 24.09.2019 та за видатковою накладною №6725 від 23.07.2019 з 08.08.2019 по 24.09.2019, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та є правом позивача, однак вказаний розрахунок виконано невірно. У зв`язку з чим судом було виконано власний розрахунок пені, який за розрахунком суду становить 1 791, 56 грн, що є більше ніж заявлено позивачем.

Отже, вимога позивача, про стягнення пені є обґрунтованою, проте арифметично невірною та враховуючи положення ч.1 ст.14 ГПК України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягає пеня саме в розмірі заявленому позивачем - 1 737, 77 грн.

Також, позивачем здійснено розрахунок 3% річних у розмірі 154, 64 грн, судом перевірено вказаний розрахунок і встановлено, що він також виконаний невірно. Тому судом було виконано власний розрахунок 3% річних, який за розрахунком суду становить 159, 38 грн, що є більшим ніж заявлено позивачем.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню, в межах заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 154, 64 грн.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ Медіком-Україна підлягають задоволенню частково, а саме 27 488, 95 грн основного боргу, 1 737, 77 грн пені та 154, 64 грн 3% річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСА ТРЕЙД (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 11/2, ідентифікаційний код 40625629) на користь Товариства з обмеженою відповідальності Медіком-Україна (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок, 11, ідентифікаційний код 37098888) 27 488 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 95 коп. основного боргу, 1 737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) грн 77 коп. пені, 154 (сто п`ятдесят чотири) грн 64 коп. 3% річних та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань