Рішення

від 21.11.2019 по справі 911/2414/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2414/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс форт" (Київська обл., м. Ірпінь)

про стягнення 98641,44 грн

без виклику учасників процесу

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) подала до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс форт" (далі - відповідач) 98641,44 грн, з яких 84000,00 грн сума основного боргу, 2129,57 грн втрат від інфляції, 1371,96 грн 3% річних та 11139,91 грн пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КБР-01/09/11 від 01.09.2011 в частині порушення строків своєчасної оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою від 07.10.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 08.11.2019 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 19.11.2019 (включно).

01.11.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № 1 від 31.10.2019 щодо заявлених позовних вимог.

13.11.2019 до суду від позивача надійшла заява від 11.11.2019 про вирішення питання про відшкодування стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн.

Суд встановив, що згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у справі № 911/2414/19 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами 16.10.2019, однак у наданий судом строк та станом на 21.11.2019 відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо подання до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін чи заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву чи будь-яких клопотань та заяв по суті справи чи з процесуальних питань.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс форт" (користувач) було укладено договір №КБР-01/09/11.

Згідно з п. 2.1 договору передбачено, що користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та Закону.

Відповідно до п. 2.3 договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного договору. Платіж за дні з яких складається залишок місяця в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Приписами п. 2.4 договору унормовано, що користувач зобов`язується не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною у додатку №4 до даного договору, якщо інше не встановлено в додатках до цього договору.

За п. 2.5 договору сторони погодили, що користувач зобов`язується надіслати УЛАСП належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується УЛАСП, після чого 1 (один) примірник повертається користувачу.

У відповідності до п. 3.3 договору встановлено, що користувач зобов`язується протягом п`яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання фонограм в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов`язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Згідно з п. 4.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.09.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов`язань до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є квитанція відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (п. 4.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору, користувач здійснює використання творів у наступних закладах: Бабай Бар (м. Київ, вул. Пушкінська, 25), Бабай Паб (м АДРЕСА_1 Київ, вул. Гетьмана, 34), Бабай Beerclub ( АДРЕСА_2 ), Бабай Садиба ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).

Згідно з п.п. 1, 2 додатку № 2 до договору визначено, що розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки 1000,00 грн за кожен заклад користувача зазначений у відповідних додатках до договору.

Загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 5000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Враховуючи, що користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережених радіостанцій; користувач не має економічної можливості залучати своїх співробітників до складання відповідного звіту згідно з цим договором, сторонами погоджено, що УЛАСП буде розділяти отриману від користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатися, що користувач виконав свої зобов`язання, згідно з п. 2.4 даного договору і не зобов`язаний надавати УЛАСП відповідний звіт.

31.05.2014 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, зокрема, про таке: сторони визнають, що сума невиконаного грошового зобов`язання за договором на дату укладання цієї додаткової угоди складає 30000,00 грн. Користувач зобов`язується виплатити суму невиконаного грошового зобов`язання за договором шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 20000,00 грн до 30 червня 2014 року та 10000,00 грн до 31.07.2014. Користувач має право достроково виплатити суму невиконаного грошового зобов`язання за договором. У разі невиконання користувачем грошового зобов`язання за договором у строк до 31 липня 2014 року, то вона втрачає свою юридичну силу. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31 липня 2014 року, якщо сторони не погодять інше.

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2014 до договору сторони прийшли згоди викласти п. 1 додатку № 1 до договору в наступній редакції: користувач здійснює використання творів у наступних закладах: Бабай Бар (м. Київ, вул. Пушкінська, 25), Бабай Паб (м АДРЕСА_1 Київ, вул. Гетьмана, 34), Бабай Beerclub (м АДРЕСА_2 ), Бабай Садиба ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) та Бабай Локал ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ). Розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 1000,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальна сума щомісячної винагороди становить 6000,00 грн. Загальна сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше.

01.06.2014 між УЛАСП та користувачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п. 1.1, п. 1.2 додатку № 2 договору у наступній редакції: розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 500,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальна сума щомісячної винагороди становить 3000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31 грудня 2014 року, якщо сторони не погодять інше.

Судом встановлено, що позивачем було наведено у позовній заяві розрахунок суми основного боргу станом на 26.09.2019 у розмірі 84000,00 грн, несплата якого обмежується періодом часу з вересня 2018 року по жовтень 2019 року включно.

При цьому, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем було додатково заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2129,57 грн втрат від інфляції за період з 27.08.2018 по 26.09.2019, 1371,96 грн 3 % річних та 11139,91 грн пені, нарахованих за аналогічний період.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору та дослідивши надані до суду в обгрунтування вимог та заперечень сторін докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі №КБР-01/09/11 від 01.09.2011, який по суті є ліцензійним договором.

Приписами ч. 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які, в свою чергу, є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на день укладення договору) виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 32 вищевказаного Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо дотримання строків своєчасної сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-01/09/11 від 01.09.2011.

Позивач згідно з наданих суду письмових пояснень зазначає, що жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 4.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (п. п. 4.1, 4.2 договору). Відтак, в період з 01.09.2011 (дата підписання договору) по 26.09.2019 (дата підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 629 ЦК України був обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із п. 2.3 договору, п. 1 додатку № 2 до договору, п. п. 2, 3 додаткової угоди № 2 від 01.06.2014 до договору, а також п. п. 1, 2 додаткової угоди № 3 від 01.06.2014 до договору випливає, що за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачу не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснює використання творів, щомісячну винагороду (роялті) в сумі 5000,00 грн за період з моменту початку дії договору по 31.05.2014, 3000,00 грн за період з 01.06.2014 по 31.12.2014 та 6000,00 грн за період з 01.01.2015 по 26.09.2019.

Таким чином, відповідач, з урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, повинен був сплатити позивачу черговий місячний платіж (в межах заявленого позивачем періоду виникнення заборгованості) за вересень 2018 року не пізніше 27.08.2018, за жовтень 2018 року - 25.09.2018, за листопад 2018 року - 26.10.2018, за грудень 2018 року - 26.11.2018, за січень 2019 року - 26.12.2018, за лютий 2019 року - 28.01.2019, за березень 2019 року - 25.02.2019, за квітень 2019 року - 26.03.2019, за травень 2019 року - 25.04.2019, за червень 2019 року - 27.05.2019, за липень 2019 року - 25.06.2019, за серпень 2019 року - 26.07.2019, за вересень 2019 року - 26.08.2019 та за жовтень 2019 року - 25.09.2019.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що відповідач лише частково розрахувався з ним за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання платежами на загальну суму 419395,14 грн, які були зараховані позивачем в оплату боргу по винагороді (роялті) за перші 84 місяці нарахувань з моменту дії договору.

Приписами ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідач до суду відзиву не подав, доказів на спростування правомірності нарахованого позивачем залишку заборгованості та проведених позивачем зарахувань сум здійснених платежів згідно з платіжних документів до суду не оспорив. Таким чином, суд вважає встановленою обставину оплати відповідачем позивачу винагороди (роялті) за ввесь період дії договору лише на суму 419395,14 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором за період з вересня 2018 року по жовтень 2019 року на суму 84000,00 грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно з рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Наведені позивачем у позові розрахунки 3% річних та інфляційних, судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Ліга" та встановлено, що останні позивачем проведено невірно, а саме початок періоду виникнення заборгованості по окремим місяцям визначено без урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Відповідно до проведеного судом розрахунку інфляційних, в межах визначеного позивачем періоду до нарахування, їх обгрунтовано заявлена до стягнення сума склала 2158,80 грн, а саме:

- за період з 28.08.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 573,68 грн;

- за період з 26.09.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 451,11 грн;

- за період з 27.10.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 343,27 грн;

- за період з 27.11.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 255,69 грн;

- за період з 27.12.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 206,04 грн;

- за період з 29.01.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 144,60 грн;

- за період з 26.02.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 114,03 грн;

- за період з 27.03.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 59,49 грн;

- за період з 26.04.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять - 0,50 грн, оскільки мала місце дефляція;

- за період з 28.05.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять - 42,21 грн, оскільки мала місце дефляція;

- за період з 26.06.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять - 12,27 грн, оскільки мала місце дефляція;

- за період з 27.07.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 23,87 грн;

- за період з 27.08.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 42,00 грн;

- за період з 26.09.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн інфляційні втрати становлять 0 грн.

При цьому, суд зазначає, що допущені позивачем недоліки при розрахунку інфляційних втрат, не вплинули на правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача їх суми у розмірі 2129,57 грн.

Враховуючи, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та зважаючи, що заявлення інфляційних втрат у зменшеному розмірі є правом сторони, суд вважає вимогу позивача про стягнення на його користь 2129,57 грн інфляційних втрат обґрунтованою.

Щодо стягнення 3 % річних, то за розрахунком суду їх обгрунтовано заявлена сума становить 1368,49 грн.

Здійснюючи розрахунки 3% річних, суд врахував, що:

- за період з 28.08.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 194,79 грн;

- за період з 26.09.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 180,49 грн;

- за період з 27.10.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 165,21 грн;

- за період з 27.11.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 149,92 грн;

- за період з 27.12.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 135,12 грн;

- за період з 29.01.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 118,85 грн;

- за період з 26.02.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 105,04 грн;

- за період з 27.03.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 90,74 грн;

- за період з 26.04.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 75,95 грн;

- за період з 28.05.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 60,16 грн;

- за період з 26.06.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 45,86 грн;

- за період з 27.07.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 30,58 грн;

- за період з 27.08.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 15,29 грн;

- за період з 26.09.2019 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 6000,00 грн 3% річних становлять 0,49 грн.

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, а також враховуючи проведені судом перерахунки, стягненню з відповідача підлягає 2129,57 грн інфляційних втрат та 1368,49 грн 3% річних. У стягненні з відповідача 3,47 грн 3% річних суд відмовляє.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 11139,91 грн пені, нарахованої за загальний період з 27.08.2018 по 26.09.2019, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо оплати винагороди (роялті).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.

Відповідно до п. 2.6 договору сторони погодили, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов`язання по договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті).

При цьому, здійснивши перерахунок пені в розрізі виплати по кожному місяцю платежу окремо за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем у розрахунку дату, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 11078,07 грн. У стягненні 61,84 грн пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

При здійсненні перерахунку пені, судом було встановлено, що при її нарахуванні позивачем було невірно визначено початок періоду нарахування пені, а саме без урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, за наступні місяці: вересень, грудень 2018 року, лютий, березень та червень 2019 року.

Відповідно до ст. 73, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 98576,13 грн, з яких 84000,00 грн основного боргу, 2129,57 грн інфляційних втрат, 1368,49 грн 3% річних та 11078,07 грн пені. У стягненні з відповідача 3,47 грн 3% річних та 61,84 грн пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які останній просить стягнути на свою користь на підставі укладеного з Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" договору № 8.95-А про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" при підготовці даного позову до суду, відповідачем було надано договір № 8.95-А про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2019, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 11.11.2019, платіжне доручення № 509 від 02.10.2019 та копії документів на підтвердження статусу представника відповідача як адвоката.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04). У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду обгрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, а заявленння до відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у меншому розмірі, ніж було фактично сплачено адвокату, є правом сторони, господарський суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, однак зважаючи на часткове задоволення судом заявлених у позові вимог, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу, як і витрати по сплаті судового збору, за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 4950,00 грн (5000,00х99%, де 99% - 98576,13/98641,44х100).

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс форт" (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Кулішова, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 35417020) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233): 84000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок основної заборгованості, 1368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) гривень 49 копійок 3% річних, 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 57 копійок інфляційних нарахувань, 11078 (одинадцять тисяч сімдесят вісім) гривень 07 копійок пені, 1919 (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 73 копійки судового збору та 4950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова