Рішення

від 21.11.2019 по справі 911/2380/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. Справа № 911/2380/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства Яр-Степ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Астор Корп

про стягнення 45 882, 19 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Приватне науково-виробниче підприємство Яр-Степ (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 23.09.2019 (вх. № 2472/19 від 25.09.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Астор Корп (відповідач) 45 882, 19 грн. заборгованості за договором поставки № 204 від 05.08.2019, з яких: 45 000, 00 грн. - основного боргу та 882, 19 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо здійснення поставки товару, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 45 000, 00 грн. - основного боргу (передоплати за непоставлений товар) та 882, 19 грн. - пені за прострочення поставки товару. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме: 1 921, 00 грн. - судового збору та 5 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астор Корп (постачальник - відповідач) та Приватним науково-виробничим підприємством Яр-Степ (покупець - позивач) укладено договір поставки № 204, за умовами якого відповідач зобов`язався на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.

Згідно з п. 2.1 договору вартість товару визначається відповідачем в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума транспортних витрат визначається сторонами та зазначається у рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка партії товару здійснюється на наступних умовах:

- товар має бути поставлений відповідачем протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання оплати; відповідач своїми силами доставляє товар на склад позивача, розташований за адресою: м. Львів (п. 3.1.1 договору);

- доставка товару здійснюється краном-маніпулятором відповідача на об`єкт, визначений в п. 3.1.1 даного договору (п. 3.1.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору товар вважається зданим відповідачем і прийнятий позивачем з моменту передачі товару безпосередньо позивачу або повноважному представнику позивача відповідно до накладної. Повноважним представником позивача є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару із заповненими обов`язковими реквізитами первинного документа.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником позивача.

Відповідно до п. 4.1 договору, враховуючи п. 2.2 договору, визначено наступні умови оплати в розмірі:

- 50% від загальної вартості товару - протягом трьох банківських днів з дати підписання специфікації до договору;

- решту 50% від загальної вартості товару - протягом трьох банківських днів з дати отримання товару на складі отримувача.

Згідно з п. 6.2 договору у випадку порушення відповідачем строків поставки товару відповідно до п. 3.1.1 даного договору відповідач виплачує позивачу пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50%.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.07.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.

Додатком № 1 до договору поставки № 204 від 05.08.2019 (специфікація № 1) сторони визначили назву, кількість та ціну товару, а саме:

- пересувна мобільна рампа Мобільна естакада (розмірі 12000х2620 мм, навантаження 12 тонн, комплект) - 1, ціна без ПДВ - 70 000, 00 грн.;

- послуги з перевезення м. Львів - 1, ціна без ПДВ - 5 000, 00 грн.

Всього 75 000, 00 грн. та сума ПДВ 15 000, 00 грн., всього з ПДВ - 90 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 422 від 05.08.2019 на оплату товару, визначеного специфікацією, на загальну суму 90 000, 00 грн.

В подальшому, позивачем, відповідно до п. 4.1 договору, перераховано на рахунок відповідача 45 000, 00 грн. передоплати за товар згідно вищевказаного рахунку, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 532 від 05.08.2019 та банківською випискою.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач, визначений специфікацією та рахунком № 422 від 05.08.2019, товар у передбачений сторонами строк не поставив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 05/09-01 від 05.09.2019 про повернення, у зв`язку з непоставкою товару, грошових коштів, які були перераховані ним як попередня оплата за договором поставки № 204 від 05.08.2019 у розмірі 45 000, 00 грн. В підтвердження надсилання вказаної вимоги позивач надав до суду опис вкладення у цінний лист, накладну Укрпошти, фіскальний чек від 05.09.2019 та витяг з веб-сайту Укрпошти про відправлення 0314211589188.

Проте, відповідачем не було виконано свого зобов`язання щодо поставки товару або перерахування сплаченої позивачем передоплати, вимога залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи сплату позивачем коштів за поставку товару у розмірі 45 000, 00 грн. та те, що поставка товару відповідачем нездійснена і позивач повідомив його про необхідність повернути кошти, які були ним перераховані в якості передоплати, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок перед позивачем щодо повернення передоплати у розмірі 45 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо поставки товару або повернення передоплати суду не надав.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що сума передоплати на час прийняття рішення відповідачем не повернута позивачу, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 000, 00 грн. основного боргу (передоплати) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 6.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, яка за розрахунком позивача за період з 09.08.2019 до 23.09.2019 складає 882, 19 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків поставки товару відповідно до п. 3.1.1 даного договору відповідач виплачує позивачу пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50%.

Таким чином, підставою господарсько-правової відповідальності за вищезазначеним договором є, зокрема, невиконання чи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за цим договором.

Умовами договору поставки № 204 від 05.08.2019 передбачено, що товар має бути поставлений відповідачем на склад позивача протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання оплати (п. 3.1.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що оплата товару була проведена позивачем, відповідно до п. 4.1 договору, 05.08.2019, а тому кінцевим терміном поставки товару є 08.08.2019, оскільки відповідачем товар не було поставлено, то з 09.08.2019 у нього виникло прострочення виконання зобов`язання за договором поставки.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 882, 19 грн. заборгованості за договором поставки № 204 від 05.08.2019, з яких: 45 000, 00 грн. - основного боргу (передоплати) та 882, 19 грн. - пені, є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено копію договору про надання правової допомоги № 2808/19-01 від 28.08.2019, укладеного між Приватним науково-виробничим підприємством Яр-Степ та Адвокатським об`єднанням Лігал Традішн в особі партнера Горпинченко Лілії Василівни, додаткову угоду від 01.10.2019 до договору про надання правової допомоги № 2808/19-01 від 28.08.2019 щодо надання послуг з представництва та захисту інтересів в господарському суді Київської області, акт приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2019, а також рахунок-фактуру № 1 від 01.10.2019 згідно вказаного договору на суму 5 000, 00 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 679 від 04.10.2019 позивач сплатив Адвокатському об`єднанню Лігал Традішн 5 000, 00 грн. згідно рахунку-фактуру № 1 від 01.10.2019.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000126 від 20.03.2018 на ім`я ОСОБА_1 Лілії ОСОБА_2 , витяг з Єдиного реєстру адвокатів України щодо ОСОБА_3 , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання Лігал Традішн та ордер серії КВ № 808356, виданий Адвокатським об`єднанням Лігал Традішн , про надання Горпинченко Лілією Василівною правової допомоги Приватному науково-виробничому підприємству Яр-Степ згідно договору № 2808/19-01 від 28.08.2019 у господарському суді Київської області.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і заперечень проти вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, дослідивши наданні позивачем докази щодо витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо них, зважаючи на те, що надання адвокатом відповідних послуг підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та наявність підстав для покладення їх на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства Яр-Степ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астор Корп (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 2/14, офіс 1, ідентифікаційний код - 40679433) на користь Приватного науково-виробничого підприємства Яр-Степ (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 222, ідентифікаційний код - 31729546) 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 19 коп. - пені, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.11.2019.

Суддя Т.В. Лутак