Рішення

від 21.11.2019 по справі 912/2663/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 рокуСправа № 912/2663/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. за участю секретаря судового засідання Кравченка О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 912/2663/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат -Агро 1", 02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен", 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, буд. 86

про стягнення 169 313,79 грн

Представники учасників судового процесу :

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" про стягнення заборгованості за Договором Поставки №24/11-17 від 24.11.2017 в розмірі 169 313,79 грн, що в свою чергу складається з: 152 991,94 грн сума основного боргу, 3 059,84 грн сума штрафу, 13 262,01 грн сума пені, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки №24/11-17 від 24.11.2017 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 27.09.2019 господарський суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" про стягнення 169 313,79 грн без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених при подані позовної заяви.

09.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро 1" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем зазначено щодо наявності у нього оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та надано належним чином засвідченні копії документів, доданих до позовної заяви.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро 1" в межах позовної заяви подало клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 10.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2663/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 04.11.2019 о 14:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 04.11.2019 відкладено судове засідання у справі №912/2663/19 до 21.11.2019 о 14:00 год, з підстав визначених пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач участь повноважних представників в судовому засіданні 21.11.20198 не забезпечили.

Позивач належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

12.11.2019 позивачем на адресу суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№ 33952/19) за наявними в матеріалах справи документами.

Поштові конверти з ухвалами суду від 27.09.2019 та 04.11.2019, направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен", повернуто до канцелярії суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини".

Господарським судом ухвали від 27.09.2019 та 04.11.2019 направлено на адресу відповідача, повідомлену позивачем та підтверджену витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Знам`янка, вул. Дмитрівська, буд. 86 (а.с.33-25).

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім направлення ухвал господарського суду на юридичну адресу відповідача, господарським судом також неодноразово здійснювались спроби повідомити відповідачеві про час та місце розгляду справи засобами телефонного зв`язку за номером, зазначеним у витязі з ЄДР та іншими зазначеними в матеріалах справи номерами, що підтверджується відповідними телефонограмами.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до господарського суду із відміткою поштового відділення про невручення, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду, вважається врученою відповідачу - в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою про невручення.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.11.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро 1" (далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 24/11-17 відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується протягом дії цього Договору передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що загальна вартість цього Договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними Сторонами Специфікаціями.

За умовами пункту 2.1. Договору умови постачання товару визначаються Сторонами в підписаних Специфікаціях у відповідності до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3. Договору вивантаження товару здійснюється після 100% перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту приймання цього товару.

Згідно пункту 4.1. Договору Покупець оплачує 100% загальної вартості товару у відповідності до даного Договору, з ПДВ.

У пункті 4.3. Договору визначено, що оплата вважається здійсненою після зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 9.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами, своїх зобов`язань за даним Договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний Договір за місяць до закінчення строків його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік.

Даний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Позивач стверджує, що в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо поставки на адресу відповідача товар на загальну суму 172 991,94 грн. Проте, товар на суму 172 991,94 грн був відпущений всупереч п. 2.3. та п.4.1. Договору без попередньої оплати.

Відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-00062 від 24.11.2017 на загальну суму 172 991,94 грн (а.с. 43), яка містить підписи повноважних представників позивача та відповідача, а також відбитки печаток постачальника та одержувача товару.

Відповідачем за прийнятий товар була здійснена часткова оплата на сумму 20 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 19.12.2017 року (а.с. 44).

Таким чином, основна сума боргу після часткової оплати становить 152 991,94 грн. Проте, у порушення взятих на себе зобов`язань та умов договору, відповідач кошти за отриманий товар за спірною накладною не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з Вимогою від 13.06.2019 (а.с. 47-48), відповідно до якої вимагав від відповідача сплатити основну суму боргу за договором поставки №24/11-17 від 24.11.2017 та видатковою накладною №РН 00062 від 24.11.2017, та перерахувати кошти на його рахунок.

Також позивачем було направлено Претензію №1 від 29.07.2019 про сплату основної суми боргу за договором поставки №24/11-17 від 24.11.2017 та видатковою накладною №РН 00062 від 24.11.2017, а також сплату пені у розмірі 4 061,60 грн та штрафу у розмірі 3 059,84 грн (а.с. 50-51).

ТОВ "Велес Корпорейшен" відповіді на Вимогу від 13.06.2019 та Претензію від 29.07.2019 не надало, заборгованість не сплатило, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у п.2.3. та п.4.1. Договору поставки була передбачена попередня оплата 100% вартості товару, однак фактично позивач передав відповідачеві товар без внесення останнім попередньої оплати. Товар прийнято відповідачем без будь-яких заперечень щодо якості, кількості, вартості товару, що підтверджується підписами представників та печаткою підприємств позивача та відповідача.

Такі дії сторін свідчать про взаємообумовлену зміну вищезазначених умов Договору поставки.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За положеннями статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже, недотримання сторонами письмової форми щодо зміни умов Договору в частині оплати товару не є наслідком його недійсності.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт отримання товару від продавця до покупця повинен підтверджуватися первинним документом. Це може бути специфікація, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

Матеріалами справи підтверджена поставка товару на суму 172 991,94 грн видатковою накладною №РН 00062 від 24.11.2017, яка є належним доказом поставки позивачем товару відповідачу.

Разом з тим, у матеріалах справи наявне платіжне доручення № 90 від 19.12.2017 на сумму 20 000,00 грн, що підтверджує часткове виконання зобов`язання відповідачем. Доказів по сплаті відповідачем заборгованості у сумі 152 991,94 грн в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, з урахуванням відсутності в матеріалах справи належних доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару за видатковою накладною №РН 00062 від 24.11.2017, строк оплати якого настав, враховуючи норми статті 692 Цивільного кодексу України, а також доказів на спростування існування у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаними поставками, господарський суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро 1" основного боргу в сумі 152 991,94 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" 13 262,01 грн пені та штраф у сумі 3 059,84 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно змісту статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2813/17 від 09.02.2018 та у справі № 911/1351/17 від 22.03.2018.

Пунктом 5.4 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме у випадку несвоєчасної оплати за товар згідно умов даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення та штрафів в розмірі 2% від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати товару, позивачем відповідно до п.5.4. Договору нараховано:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу з дати фактичного повернення вимоги (з 02.07.2019) протягом 92 днів прострочення , що склало за розрахунком позивача 13 262,01 грн;

- штраф у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару, що складає 3 059,84 грн;

Господарський суд перевіривши розрахунок пені, встановив, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені.

Відповідно до пункту 1.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 пеня та інші нарахування у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї; в останньому випадку він підписується особою, яка його склала, або особою, яка підписала позовну заяву.

Оскільки позовна заява датована 12.09.2019, то підстави для нарахування пені поза межами цієї дати у господарського суду відсутні.

Правильним розрахунком пені буде період з 02.07.2019 по 12.09.2019 (тобто 73 дні, а не 92 дня), на суму заборгованості 152 991,94 грн, що складає 10 445,37 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 10 445,37 грн. В іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок нарахування штрафу, господарський суд встановив, що останнім правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 2% у сумі 3 059,84 грн.

Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро 1" про стягнення заборгованості за Договором Поставки №24/11-17 від 24.11.2017 в розмірі 169 313,79 грн, що в свою чергу складається з: 152 991,94 грн - сума основного боргу, 3 059,84 грн - сума штрафу, 10 445,37 грн - сума пені, підлягають задоволенню частково, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн у відповідності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У даному випадку позивач долучив до справи лише договір про надання правової допомоги №05/09/19 від 05.09.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" та Адвокатським бюро "Овдієнко Віктора" (а.с. 24).

Водночас, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат- Агро" витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, зокрема, акти виконаних робіт (наданих послуг), виставлені рахунки, платіжні доручення про сплату тощо.

З підстав викладеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" ( 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, буд. 86, ідентифікаційний код 40021382 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро 1" (02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 2, ідентифікаційний код 35144897) заборгованість за Договором Поставки №24/11-17 від 24.11.2017 в розмірі 169 313,79 грн, що в свою чергу складається з: 152 991,94 грн сума основного боргу, 3 059,84 грн сума штрафу, 10 445,37 грн сума пені, а також 2 497,46 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині господарський суд відмовляє.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення вручити або направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро 1" (02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 2, ідентифікаційний код 35144897), Товариству з обмеженою відповідальністю "Велес Корпорейшен" (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, буд. 86, ідентифікаційний код 40021382 ).

Повне рішення складено 21.11.2019

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.