Рішення

від 18.11.2019 по справі 914/1682/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 Справа № 914/1682/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-Захід-Плюс» , м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 269 291, 63 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Галайський О. В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-Захід-Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 269 291, 63 грн.

Ухвалою від 22.08.2019 було відкрито провадження у справі № 914/1682/19 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.09.2019.

Представник позивача у підготовче засідання 16.09.2019 з`явився. Представник відповідача у підготовче засідання 16.09.2019 не з`явився, незважаючи на те, що був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.09.2019 № 79014 1267101 8. Ухвалою суду від 16.09.2019 підготовче засідання відкладено на 07.10.2019.

У підготовче засідання 07.10.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився. Ухвалою від 07.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.10.2019.

21.10.2019 суд відклав розгляд справи по суті, про що повідомив відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.

Представник відповідача 06.11.2019 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із проведенням переговорів з позивачем для мирного врегулювання даного спору. 06.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 18.11.2019, про що повідомив відповідача відповідною ухвалою в порядку ст. 120 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 18.11.2019 з`явився та повідомив, що врегулювання даного спору в позасудовому порядку не відбулося. Підтримав раніше подане відповідачем клопотання від 21.10.2019 про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 160 000, 00 грн, у зв`язку із оплатою відповідачем. В решті позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити.

Представник відповідача у судове засідання 18.11.2019 не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Доказів мирного врегулювання даного спору не представив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструмент-Захід-Плюс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» із вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 269 291, 63 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір поставки від 12.11.2018 № БІГ-010/18, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити (передати) у власність відповідача (замовника), а замовник прийняти і оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладених у цьому договорі.

На виконання зазначеного договору поставки позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 250 203, 60 грн, згідно накладних від 26.12.2018 № 15 та від 26.12.2018 № 16, які підписані та завірені печатками сторін.

Згідно п. 4.1. договору поставки, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Позивач зазначає, що 03.01.2019 ним було складено та зареєстровано податкові накладні від 26.12.2018 № 15 та № 16, що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію. Однак, в супереч вимогам договору, відповідач в повному обсязі за поставлений позивачем товар не оплатив, у зв`язку із чим заборгував останньому 240 203, 60 грн.

У п. 7.3. договору поставки сторони погодили, що в разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі зазначеного, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення 240 203, 60 грн заборгованості та нарахованих на суму боргу 3% річних в сумі 2 942, 48 грн, інфляційних втрат в розмірі 8 793, 41 грн та пені на суму 17 352, 14 грн.

Однак, в процесі розгляду справи відповідач повідомив суду про часткову оплату ним суми основного боргу в розмірі 160 000, 00 грн, у зв`язку із чим позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми. В решті позовні вимоги позивач підтримав та просив задоволити.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не представив.

Обставини справи встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструмент-Захід-Плюс» (постачальником) та Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (замовником), було укладено договір поставки від 12.11.2018 № БІГ-010/18 (надалі-договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника, а замовник прийняти і оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: металорізальний інструмент (свердла) (п. 1.2. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору поставки від 12.11.2018 № БІГ-010/18, у якій визначено найменування, вартість та кількість товару що підлягає поставці, всього на суму 1 109 455, 20 грн (разом з ПДВ).

Згідно п. п. 5.1. - 5.3. договору, поставка товарів здійснюється партіями не пізніше 3 календарних днів з дня отримання постачальником заявки замовника. При поставці товару оформлення товарно-транспортної накладної є обов`язковим. Місце поставки товарів: м. Львів, вул. Залізнична, 1-А, склад замовника. Умови поставки СРТ згідно ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 6.1.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

За умовами п. 4.1. договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 4.2. договору).

У п. 4.3. договору сторони погодили, що днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного договору та специфікації № 1 до договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 250 203, 60 грн, що підтверджується накладними від 26.12.2018 № 15 та від 26.12.2018 № 16, які підписані уповноваженими представниками та завірені печатками сторін без зауважень щодо якості, кількості чи ціни товару. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується довіреністю ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від 21.12.2018 № 1256 (копії накладних та довіреності містяться в матеріалах справи).

03.01.2019 ТзОВ «Інструмент-Захід-Плюс» зареєструвало в системі ЄРПН на отримувача вищевказаного товару - ПАТ Львівський локомотивний завод податкові накладні від 26.12.2018 № 15 та № 16, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних та відповідними податковими накладними (копії яких міститься в матеріалах справи).

Відповідач, в порушення умов договору, лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар, сплативши 10 000, 00 грн на рахунок позивача 21.03.2019 (що підтверджується випискою по рахунку позивача, яка міститься в матеріалах справи). В результаті цього відповідач заборгував позивачу 240 203, 60 грн.

Позивач, у зв`язку із наведеними обставинами, 20.08.2019 звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області, згідно якої просив стягнути з відповідача 240 203, 60 грн основної заборгованості, 3% річних на суму 2 942, 48 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 793, 41 грн та пеню на суму 17 352, 14 грн, нараховану на підставі п. 7.3. договору.

Однак, в процесі розгляду справи позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем суми боргу в розмірі 160 000 грн, на підтвердження чого подав платіжні доручення: від 31.07.2019 № 4660 на суму 10 000 грн; від 03.10.2019 № 6826 на суму 100 000 грн; від 11.10.2019 № 7223 на суму 48 524 грн; від 11.10.2019 № 7231 на суму 1 476 грн та звернувся до суду із клопотанням від 21.10.2019 про закриття провадження у справі в частині оплаченої суми.

Дослідивши вказані докази оплати суд встановив, що до вимог позовної заяви позивачем включено суму заборгованості в розмірі 10 000 грн, яка була оплачена відповідачем 31.07.2019, тобто до моменту подання позовної заяви у даній справі (20.08.2019).

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач доводів позовної заяви не спростував, доказів повної оплати заборгованості не представив.

Суд зазначає, що наведеними обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 250 203, 60 грн. Також, в матеріалах справи містяться докази реєстрації позивачем податкових накладних на отримувача товару - ПАТ Львівський локомотивний завод , що є обов`язковою умовою, відповідно до п. 4.1. договору, для настання у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару. Відповідачем не представлено жодних заперечень щодо отримання вказаного товару чи доказів висловлення претензій з приводу якості, кількості чи ціни поставленого позивачем товару. А здійснена відповідачем часткова оплата за товар додатково підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару.

Господарський суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи представлені суду докази часткового погашення відповідачем суми основного боргу, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення 150 000 грн заборгованості, яка була сплачена відповідачем після подачі позову до суду. А в частині позовних вимог щодо суми основного боргу в розмірі 10 000 грн суд дійшов висновку відмовити, оскільки така заборгованість була сплачена відповідачем 31.07.2019, тобто до подачі даного позову до суду.

Щодо решти суми основного боргу в розмірі 80 203, 60 грн, суд, виходячи із представлених позивачем доказів, вважає позовну вимогу в цій частині обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

З приводу стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 8 793, 41 грн - інфляційних втрат та 2 942, 48, грн - 3 % річних, нарахованих за період з 24.02.2019 по 22.07.2019.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Згідно із п. 3.1 вищевказаної постанови роз`яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Так, відповідно до вказаного листа, Верховний Суд України зазначив, що сума боргу, що сплачується в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з лютого 2019 року по липень 2019 року, хоча заборгованість по оплаті виникла лише з 24.02.2019. Таким чином, беручи до уваги зазначене у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, суд вважає що нарахування відповідачу інфляційних втрат з урахуванням лютого 2019 року не відповідає зазначеним рекомендаціям.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення з відповідача на користь позивача є інфляційні втрати нараховані за період з березня 2019 року по липень 2019 року у розмірі 7 542, 39 грн. Щодо позовних вимог простягнення 3 % річних на суму 2 942, 48 грн, то судом встановлено що їх розрахунок проведено вірно, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 7.3. договору поставки сторони погодили, що в разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі зазначеної умови договору, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 17 352, 14 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 24.02.2019 по 22.07.2019 суд встановив, що вказане нарахування проведено вірно, тому зазначена сума пені підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем за подання даного позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 4 039, 37 грн, згідно платіжного доручення від 25.07.2019 № 63.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на те, що за результатами вирішення даного спору суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині суми 150 000 грн основного боргу, суд зазначає, що після набрання рішенням законної сили, позивачу може бути повернуто частину сплаченого ним судового збору, що пропорційна до зазначеної суми, в розмірі 2 250, 00 грн, за умови надходження до суду відповідної заяви позивача.

Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору суд зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України, такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 150 000, 00 грн - закрити, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Львівський локомотивний завод (79018, Львівська область, м. Львів, вул. Залізнична, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-Захід-Плюс» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, буд. 92, кв. 34, код ЄДРПОУ 38395309) суму в розмірі 109 661, 25 грн, з яких:

- 80 203, 60 грн - основного боргу;

- 2 942, 48 грн - 3 % річних;

- 7 542, 39 грн - інфляційних втрат;

- 17 352, 14 грн - пені;

- 1 620, 64 грн - судового збору .

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 20.11.2019.

Суддя Манюк П.Т.