Рішення

від 20.11.2019 по справі 914/1735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 справа № 914/1735/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м. Львів до відповідача:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Манастирського обслуговування і ремонт , м. Львів про:стягнення 25795,49 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Іванило О.П.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Манастирського обслуговування і ремонт про стягнення 60 795,49 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.09.2019р.

Ухвалою суду від 18.09.2019 р. розгляд справи відкладено на 10.10.2019 р.

09.10.2019 р. відповідачем подано клопотання (вх. № 41868/19) про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

10.10.2019 р. представником позивача подано заяву (вх. № 41975/19) про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 10.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 23.10.2019 р.

В судовому засіданні 23.10.2019 р. оголошено перерву до 30.10.2019 р. В судовому засіданні 30.10.2019 р. оголошено перерву до 04.11.2019 р.

04.11.2019 р. відповідачем подано клопотання (вх. № 45715/19) про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2019 р.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2953/19 від 04.11.2019 р.) в зв`язку з оплатою основного боргу, в якій просить стягнути з відповідача на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго 6248,22 грн. пені, 6191,02 грн. трьох відсотків річних та 13356,25 грн. інфляційних нарахувань. До даної заяви позивачем долучено довідку відділу обліку та збуту теплової енергії ЛМКП Львівтеплоенерго та копію банківських виписок.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає, що згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, учасниками справи не наведені доводи та не подані докази наявності підстав, передбачених ч. 6 ст. 46 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд постановив прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви позивача. Отже, предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 25795,49 грн.

В судове засідання 12.11.2019 р. сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов договору від 08.02.2006 р. № 4050/А про постачання теплової енергії в гарячій воді надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується актами включення системи теплопостачання та виставленими рахунками за теплову енергію.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язався до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Однак, відповідач неналежним чином виконувавав свої договірні зобов`язання щодо оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді нараховано відповідачу пеню в сумі 6248,22 грн., три відсотки річних в сумі 6191,02 грн. та інфляційні втрати в сумі 13356,25 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем 19.11.2019р. подано на розгляд суду відзив на позовну заяву (вх. № 47941/19). Однак, суд не бере даний відзив до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 28.08.2019 р. суд зобов`язав відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та документи долучені до нього, докази відправки представити суду до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901412687402, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Манастирського обслуговування і ремонт отримало вказану ухвалу суду 05.09.2019 р., відповідно строк, протягом якого відповідач мав подати відзив на позову сплив 20.09.2019 р.

Суд також звертає увагу на те, що розгляд справи на задоволення клопотання сторін неодноразово відкладався, а також на те, що відповідачем протягом розгляду спору по суті не було подано клопотання про поновлення чи продовження строку на подання відзиву.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Манастирського обслуговування і ремонт (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (енергопостачальна організація) 08.02.2006 р. укладено договір № 4050/А про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. договору).

Згідно із п.п. 10.1, 10.4 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2007 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії в гарячій воді в опалювальний сезон 2017/2018 підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 10.10.2017 р., який підписаний обома сторонами.

Позивачем також виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг теплопостачання (теплову енергію та теплове навантаження) за період з вересня 2017 року до травня 2018 року включно.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді виконував несвоєчасно.

Відповідно до п. 7.2.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно долучених позивачем розрахунків, за неналежне виконання договірних зобов`язань, позивач нарахував відповідачу 6248,22 грн пені, 13356,25 грн. інфляційних втрат та 6191,02 грн. 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Манастирського обслуговування і ремонт (Споживач) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (Енергопостачальна організація) 08.02.2006 р. укладено договір № 4050/А про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. договору).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем в опалювальний сезон 2017/2018 поставлено відповідачу в потрібних йому обсягах теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 10.10.2017 р., який підписаний обома сторонами та виставленими рахунками на оплату послуг теплопостачання (теплову енергію та теплове навантаження) за період з вересня 2017 року до травня 2018 року включно.

Отже, на виконання договірних зобов`язань позивачем надано послуги з постачання теплової енергії, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до п. 6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. договору).

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді виконував несвоєчасно.

Суд звертає увагу на те, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази заперечень зі сторони відповідача щодо своєчасності чи несвоєчасності оплати за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з вересня 2017 року до травня 2018 року включно.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, оплата здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за звітним (п. 6.3. договору).

Однак, споживач оплатив поставлену теплову енергію в гарячій воді з порушенням строків, передбачених умовами договору, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Щодо заявленої до стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку пені, позивачем пеня нарахована з 15.05.2019 р. Як свідчать матеріали справи, теплова енергія в гарячій воді позивачем постачалася у період з вересня 2017 року по травень 2018 року включно та мала бути оплачена відповідачем (споживачем) до 25-го числа місяця, наступного за звітним. Отже, враховуючи те, що останнім місяцем постачання теплової енергії в гарячій воді був травень 2018 року, крайній строк, коли відповідач повинен був оплатити поставлену у травні 2018 року теплову енергію в гарячій воді - 25.06.2018 р. Відповідно нарахування пені навіть за прострочення оплати поставленої у травні 2018 року теплової енергії в гарячій воді мало б починатися з 26.07.2018 р.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. (Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17, від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17.)

З огляду на викладене, суд зазначає, що нарахування пені здійснювалося позивачем невірно, не від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, без врахування наведених положень законодавства, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6248,22 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивачем нараховано за період з 16.10.2017 р. по 10.06.2019 р. 6191,02 грн. трьох відсотків річних та з 01.11.2017 р. по 30.04.2019 р. 13356,25 грн. інфляційних втрат.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши правильність проведеного розрахунку трьох відсотків річних, суд зазначає, що такий позивачем проведено невірно, оскільки ним невірно визначено початок строку прострочення (з 16-го числа кожного місяця, наступного за звітним), не враховано умов п. 6.3. договору (оплата до 25-го числа місяця, наступного за звітним).

Здійснивши перерахунок сум, які належить стягнути з відповідача на користь позивача за порушення порядку та строку оплати поставленої за договором теплової енергії в гарячій воді суд встановив, що до стягнення підлягають 6129,69 грн. трьох відсотків річних та 13356,25 грн. інфляційних втрат (розрахунок додається до матеріалів справи), які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1451,13 грн. Сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір в сумі 469,87 грн слід покласти на позивача .

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки позивач та відповідач в судове засідання 12.11.2019 р. не з`явилися, рішення складено та підписано 20.11.2019 р.

Керуючись ст. ст. 46, 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240 - 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Манастирського обслуговування і ремонт (79066, м. Львів, вул. Манастириського, будинок 2, ідентифікаційний код 34028888) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, будинок 1, ідентифікаційний код 05506460) 6129,69 грн. трьох відсотків річних, 13356,25 грн. інфляційних втрат та 1451,13 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. У задоволенні решта позовних вимог, в частині стягнення пені в сумі 6248,22 грн. та трьох відсотків річних в сумі 61,33 грн. відмовити.

5. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Судові витрати в сумі 469,87 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.11.2019 р.

Суддя Артимович В.М.