Рішення

від 21.11.2019 по справі 917/1650/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.19 Справа № 917/1650/19

за позовною заявою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до Дочірнього підприємства Пирятинтеплопостачання , 37000, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Пушкіна, 32

про стягнення 7 868,15 грн.

Суддя Мацко Оксана Сергіївна

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Дочірнього підприємства Пирятинтеплопостачання про стягнення 7 868,15 грн., з яких: 5 417,73 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р., 1 390,17 грн. - інфляційні втрати, 1 060,25 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за переданий газ у строк, визначений договором купівлі-продажу природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 24.09.2019 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Копію ухвали відповідач отримав 26.09.2019р., отже, даний строк сплинув. У матеріалах справи міститься заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи від 07.11.2019р. з відповідною резолюцією судді про надання справи на ознайомлення; однак станом на час прийняття рішення представник відповідача з матеріалами справи не ознайомився.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив:

06.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (на даний час - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , згідно зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 р. Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Миргородтеплоенерго» укладено договір постачання природного газу № 5161/1718-БО-24 (а.с. 17-26).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник (АТ НАК Нафтогаз України ) зобов`язувався поставити споживачеві (Дочірнього підприємства Пирятинтеплопостачання ) у 2017-2018 роках природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

На виконання зазначеної норми договору № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 604 208,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 31-37).

Згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач оплату за переданий газ здійснював з порушенням строків, встановлених договором № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р., що підтверджується виписками з особового рахунку АТ НАК Нафтогаз України (а.с. 40-73) Остаточний розрахунок за поставлений у 2017 році природний газ відповідачем здійснено 08.05.2018 р.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 7 868,15 грн., з яких: 5 417,73 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р., 1 390,17 грн. - інфляційні втрати, 1 060,25 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перелік доказів, якими позивач обгрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі : договір купівлі-продажу природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р. та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу за період жовтня 2017 року - квітня 2018 року, виписки з особового рахунку АТ НАК Нафтогаз України та ін. Відповідач відзиву на позов чи контррозрахунку позовних вимог, будь-яких інших доказів не надав.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р. щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий природний газ розраховувався з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

15.01.2018 року сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору постачання природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р., якою внесено зміни у п. 8.2 договору та встановлено пеню за прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 417,73 грн. пені (а.с. 14-16), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 1 390,17 грн. та 3% річних - в розмірі 1 060,25 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 14-16).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунків судом враховувалися приписи статей 253-255 ЦК України, які визначають правила обчислення строків (початок перебігу строку та його закінчення), а також порядок вчинення дій в останній день строку; враховано, що прийменник "до" з календарною датою вживають на позначення кінцевої календаврної дати чинності включно або виконання чого-небудь; перевірено, чи не включено до періоду прострочення дні фактичної сплати заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Як зазначалося вище, відповідачем не подано жодних доказів на спростування позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Пирятинтеплопостачання (37000, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Пушкіна, 32, код ЄДРПОУ 41117227) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 7 868,15 грн., з яких: 5 417,73 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 5161/1718-БО-24 від 06.10.2017 р., 1 390,17 грн. - інфляційні втрати, 1 060,25 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.11.2019 р.

Суддя О.С. Мацко