Рішення

від 19.11.2019 по справі 924/880/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2019 р. Справа № 924/880/19

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Димбовський В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", м. Хмельницький

про стягнення несплаченої заборгованості за отриманий товар в розмірі 65000,00 грн., 21039,61 грн. - пені, 5357,50 грн. - інфляції, 26000,00 грн. - збитки, 253897,00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами

Представники сторін:

від позивача: Головенько В.П. згідно ордеру серія ВН №125706 від 19.09.2019р.

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 19.11.2019р., оскільки в судовому засіданні 29.10.2019р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 65000,00 грн. несплаченої заборгованості за отриманий товар, 21039,61 грн. - пені (нарахованої за період з 01.10.2018р. по 02.08.2019р.), 5357,50 грн. - інфляції (нарахованої за період жовтень 2018р. - травень 2019р.), 26000,00 грн. - збитки (40% від ціни неоплаченого товару), 253897,00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами (нарахованих за період з 30.10.2018р. по 02.08.2019р.).

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки від 14.08.2018р. №ФІ-09/18 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Судом враховується, що копії ухвал суду по даній справі надсилалися на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З викладеного, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Оскільки відповідач, не зважаючи на тривалий розгляд справи не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

14.05.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", (покупець) укладено договір купівлі-продажу №ФІ-09/18, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець - зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну товару). Найменування товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна, а також валютний еквівалент ціни товару, зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього договору. Залежно від товару, який поставляється, зазначені документи можуть не містити інформацію про сорт, асортимент та інші відомості. Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар, в тому числі категорії насіння, їх схожість, вологість. Сторони вважають за можливе погодити в зазначених документах тільки ту інформацію про товар, яка їм необхідна. Якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов`язковому документу, зазначеному у специфікації (накладній).

Згідно з п.2.1 договору кількість, найменування (номенклатура, асортимент, сорт) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, яка видана на підставі специфікації або без такої.

У відповідності до п.3.1.1 договору покупець зобов`язується зобов`язується сплатити в обумовлений строк ціну товару згідно з п.4 (умови оплати товару) цього договору.

За абз. 1 п.4.1 договору ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах: - якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцеві товар згідно з зазначеним графіком. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі, який буде також невід`ємною частиною цього договору; - якщо сторони або їх представники підписали специфікацію і не погодили строки (терміни) оплати товару, то покупець повинен оплатити товар продавцю до його постачання, а саме протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації; - якщо сторони або їх представники не підписали Специфікацію, однак Продавцем був виданий Покупцеві рахунок-фактура, в якому міститься термін "передплата", або термін "передплата" зовсім не міститься, то покупець повинен оплатити партію товару за таким рахунком до її постачання, а саме протягом одного календарного дня (термін дії рахунку-фактури) з моменту виписки рахунку-фактури. Якщо оплата товару за таким рахунком-фактурою була проведена по закінченню одного календарного дня, то продавець зобов`язується, на свій розсуд, або повернути сплачену покупцем суму, або поставити Товар, передбачений в рахунку-фактурі; - якщо поставка конкретної партії товару не узгоджена сторонами у відповідній специфікації, то покупець оплачує продавцеві товар за видатковою накладною протягом трьох календарних днів з дати прийняття товару.

Згідно з абз. 2, 3 п.4.1 договору якщо продавцем був виданий рахунок-фактура, в якому міститься посилання на передплату, або вказано термін оплати у видатковій накладній, і разом з тим Сторонами був узгоджений певний графік оплати Товару, а також в інших випадках, коли оплата товару може бути здійснена Покупцем в той чи інший строк (термін), Покупець в будь-якому випадку зобов`язується повністю оплатити Товар до закінчення більш пізнього строку, погодженого Сторонами у відповідних документах. Якщо поставка Товару згідно заявки Покупця здійснюється без підписання відповідної Специфікації і тільки на підставі видаткової накладної, то Покупець повинен самостійно визначити та прийняти для подальших розрахунків доларовий еквівалент ціни Товару, який поставлений, за правилами, встановленими в пункті 4.7 даного Договору. А саме, по аналогії визначення доларового еквіваленту ціни Товару у Специфікації, тобто за курсом (курс продажу долара США за гривні) на день, що передує дню поставки Товару, взятого з web-сайту, вказаному у п. 4.7 даного Договору.

У відповідності до п.4.2 договору, Покупець при оплаті Товару у платіжному документі (дорученні і т. д.) повинен вказати номер, дату і назву Договору, за яким здійснюються платежі, а також послатися на Специфікацію, видаткову накладну або рахунок-фактуру, за якими здійснюється платіж, із зазначенням номера та дати такого документа. Якщо дані відомості в платіжному документі не будуть зазначені Покупцем, то Продавець самостійно визначає документ (рахунок-фактура, специфікація, видаткова накладна, договір), за яким Покупець перерахував грошові кошти Продавцю.

З дня, коли Товар Покупцем має бути оплачений, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати Товару, понад неустойку і збитки (ст. 536, п. 2 ст. 625, п. З ст. 692 ЦК України). Керуючись принципом свободи договору, Сторони домовилися, що відсотки за користування чужими грошовими коштами, передбачені умовами цього Договору, не є неустойкою (штрафом, пенею) (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору відповідно до ст. 625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами: а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.4. Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.4. Договору.

У відповідності до п. 4.5 договору з метою спрощення математичних розрахунків Сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.4. цього Договору, таким чином:

а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п.п. 4.5. цього Договору;

в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п.п. 4.5. цього Договору.

Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у Специфікації або в іншому погодженому Сторонами або їх представниками документі.

Згідно з п. 4.6 договору, якщо Покупець своєчасно або достроково розрахувався за придбаний Товар, то відсотки за користування чужими грошовими коштами не нараховуються.

За п.4.7 договору ціна Товару за даним Договором встановлюється Сторонами у гривнях. Крім цього, Сторони даного Договору визначають доларовий еквівалент ціни Товару, який зазначається у Специфікаціях до даного Договору.

У відповідності до п. 8.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого у п.п.3.1.1 та 3.1.2 цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало було бути виконано покупцем.

Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1 цього договору, до трьох років.

Згідно п. 8.4.2 договору сторони вирішили, що якщо покупець прострочив оплату товару більш, ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40 % від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів, то 60% від ціни неоплаченого товару (п.5 ст.225 ГК України). Сторони також вирішили, що для відшкодування цих збитків Продавець не повинен доводити причинний зв`язок між правопорушенням і збитками та фактичний розмір збитків, тому що сума, яка підлягає відшкодуванню, узгоджена Сторонами у п.п. 8.4.2. цього Договору.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018р. (п. 10.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до специфікації №1 від 14.05.2018р., сторони узгодили передачу відповідачу товарів на суму 86783,82 грн., з графіком оплати товару до 30.09.2018р. - 100,00% від загальної ціни товару, за Специфікацією, а саме 86783,82 грн., а у випадку зміни курса долара США -100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п.4.7 договору.

Відповідач отримав товар на меншу суму - 86684,34 грн., що підтверджується видатковою накладною №503 від 18.05.2018р.

За специфікацією №2 від 14.05.2018р., сторони узгодили передачу відповідачу товарів на суму 20560,80 грн., з графіком оплати товару до 30.09.2018р. - 100,00% від загальної ціни товару, за Специфікацією, а саме 20560,80 грн., а у випадку зміни курса долара США -100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п.4.7 договору.

Відповідач отримав товар на суму 20560,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №502 від 18.05.2018р.

За специфікацією №3 від 24.05.2018р., сторони узгодили передачу відповідачу товарів на суму 10324,80 грн., з графіком оплати товару до 30.09.2018р. - 100,00% від загальної ціни товару, за Специфікацією, а саме 10324,80 грн., а у випадку зміни курса долара США - 100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п.4.7 договору.

Відповідач отримав товар на суму 10324,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №557 від 25.05.2018р.

Відповідно до специфікації №4 від 24.05.2018р., сторони узгодили передачу відповідачу товарів на суму 15028,80 грн., з графіком оплати товару до 30.09.2018р. - 100,00% від загальної ціни товару, за Специфікацією, а саме 15028,80 грн., а у випадку зміни курса долара США -100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п.4.7 договору.

Відповідач отримав товар на суму 15028,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №558 від 25.05.2018р.

За специфікацією №5 від 24.05.2018р., сторони узгодили передачу відповідачу товарів на суму 14156,04 грн., з графіком оплати товару до 30.09.2018р. - 100,00% від загальної ціни товару, за Специфікацією, а саме 14156,04 грн., а у випадку зміни курса долара США - 100,00% від доларового еквіваленту загальної ціни товару, згідно з п.4.7 договору.

Відповідач отримав товар на суму 14156,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №672 від 21.06.2018р.

Також в матеріалах справи наявні довіреності №22 від 18.05.2018р., №23 від 24.05.2018р., №27 від 20.06.2018р., товарно-транспортні накладні №51 від 18.05.2018р., №88 від 25.05.2018р., №44 від 21.06.2018р., від 18.05.2018р.

Позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 146754,78 грн.

Відповідач сплатив позивачу 81754,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: 05.09.2018р. - 36754,78 грн., 26.10.2018р. - 24900,00 грн., 21.11.2018р. - 20100,00 грн.

Відповідно до вимоги від 25.01.2019р. позивач просив відповідача перерахувати 65000,00 грн. заборгованості. У матеріалах справи наявне "повідомлення про вручення", яке свідчить про направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон" кореспонденції за адресою АДРЕСА_1 . Хмельницький, вул. Трудова, б.40, кв. 43.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли з договору купівлі-продажу. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи (видатковими накладними) підтверджується поставка відповідачеві товару на загальну суму 146754,78 грн.

Як вже зазначалось, відповідач сплатив позивачу 81754,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Отже, відповідач не розрахувався з позивачем, утворивши заборгованість в сумі 65000,00 грн.

Позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 65000,00 грн. основної заборгованості. Будь-яких доказів сплати коштів відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що обов`язок позивача перед відповідачем по поставці товару виконано й строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 65000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського суду України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пеня як вид забезпечення виконання зобов`язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Сторони у п. 8.4.1 договору передбачили, що за невиконання або неналежне виконання обов`язку, передбаченого у п.п.3.1.1 та 3.1.2 цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов`язання з оплати товару мало було бути виконано покупцем.

Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої у п.п. 8.4.1 цього договору, до трьох років.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої договором пені.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 21039,61 грн. пені, нарахованої загалом за період з 01.10.2018р. по 02.08.2019р., отже такі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 8.4.2 договору сторони вирішили, що якщо покупець прострочив оплату товару більш, ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40 % від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів, то 60% від ціни неоплаченого товару (п.5 ст.225 ГК України).

До 07.04.2015р. у ГК України існувала норма ч. 5 ст. 225 ГК України, за якою "сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов`язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов`язань визначений законом".

Враховуючи те, що згідно Закону № 289-VIII від 07.04.2015р. п.5 ст. 225 ГК України виключено, станом на дату укладення договору (14.05.2018р.) вказаний пункт виключено, позивач посилається на норму права та пункт договору, які не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, а також беручи до уваги недоведеність позивачем будь-якими доказами наявність збитків, у позові в частині стягнення 26000,00 грн. збитків (40% від ціни неоплаченого товару) необхідно відмовити.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 253897,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (нараховані за період з 30.10.2018р. по 02.08.2019р.) та 5357,50 грн. - інфляції (нарахованої за період жовтень 2018р. - травень 2019р.).

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі №910/1238/17.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що сторони обумовили в договорі порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами (пункт 4.4 договору): а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.4. Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти илендарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.4. Договору. Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, та сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені у Специфікації або в іншому погодженому Сторонами або їх представниками документі.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 253897,00 грн., які нараховані за період з 30.10.2018р. по 02.08.2019р., суд прийшов до висновку, що позивач не вірно здійснив розрахунок процентів, вказавши, що у період з 30.10.2018р. по 02.08.2019р. пройшло 274 дня, натомість, у період з 30.10.2018р. по 02.08.2019р. пройшло 246 днів, відповідно, вірним буде розрахунок 65000,00 грн. * 1,5% * 246 днів = 239850,00 грн. Вказана сума процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 30.10.2018р. по 02.08.2019р., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення з відповідача 27300,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами належить відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення сум інфляції (інфляційних втрат), суд встановив їх правильність, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 5357,50 грн. інфляції (інфляційних втрат), нарахованої за період жовтень 2018р. - травень 2019р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", м. Хмельницький підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 65000,00 грн. несплаченої заборгованості за отриманий товар, 21039,61 грн. пені, 5357,50 грн. - інфляції, 239850,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. У позові в частині вимог про стягнення з відповідача 26000,00 грн. збитків та 27300,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами належить відмовити.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.08.2019р. між Адвокатським бюро "Віталія Головенько" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" укладено договір про надання правової допомоги, суть доручення (вид адвокатської діяльності) і місце, де його належить виконати - представництво інтересів клієнта в Господарському суді Хмельницької області з приводу стягнення заборгованості з ТОВ "Масив Вінсон", розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо) - згідно додатків.

У матеріалах справи наявний додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 15.08.2019р., у якому зазначено, що сторони погодили вартість послуг за даною угодою в розмірі 4000,00 грн. Дана оплата, перераховується авансовано на рахунок Адвокатського бюро.

15.08.2019р. між Адвокатським бюро "Віталія Головенько" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з умовами якого сторони склали цей акт про те, що Адвокатське бюро виконало в повному обсязі, без будь-яких застережень роботи передбачені вищезазначеним Договором про надання правової допомоги.

За платіжним дорученням №6428 від 28.08.2019р. ТОВ "Агроспецінвест" сплачено Адвокатському бюро "Віталія Головенько" 4000,00 грн. з призначенням платежу "Оплата sa послуги адвоката надання правової допомоги зг. договору від 15.08.19. Без ПДВ.".

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Відповідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проаналізувавши надані докази понесення витрат на правову допомогу, оцінивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відшкодуванню позивачу з відповідача загалом підлягає 3568,40 грн. витрат на правову допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки їх понесення фактично підтверджене, а необхідність обґрунтована.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон" (м. Хмельницький, вул. Трудова, б.40, кв. 43, код 40329413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (м. Київ, вул. М. Раскової, б. 23, оф.1109, код 36862239) 65000,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) несплаченої заборгованості за отриманий товар, 21039,61 грн. (двадцять одна тисяча тридцять дев`ять гривень 61 коп.) пені, 5357,50 грн. (п`ять тисяч триста п`ятдесят сім гривень 50 коп.) інфляції, 239850,00 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами, 3568,40 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 4968,71 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят вісім гривень 71 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині вимог про стягнення 26000,00 грн. збитків та 27300,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Повний текст складено 21.11.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - в наряд,

2 - позивачу (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, б. 23, оф.1109),

3 - відповідача ( АДРЕСА_2 ).

всім рек. з повід.