Рішення

від 20.11.2019 по справі 153/1389/19

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. Справа153/1389/19

Провадження2/153/382/19-ц

у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т. Ю.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, в якому просив: визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для особистого сільського господарства, площею 0,1697 га., кадастровий номер 0525686600:01:07:0045, яка розташована по АДРЕСА_1 . На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12.01.2007 він зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 . За домовленістю з далекою родичкою, тобто, відповідачем по справі він з дружиною з квітня 2007 року почав офіційно проживати у належному відповідачу житловому будинку по теперішній час, більше 12 років. За час проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 у них народилося двоє дітей. Він з дружиною зареєстровані у вказаному будинку. Вказав, що він неодноразово звертався до відповідача із проханням переоформити житловий будинок на себе, на що відповідач завжди погоджувалася і віддала всі оригінали документів на житловий будинок та земельну ділянку. Нещодавно виникла проблема із реєстрацією новонародженої дитини за місцем проживання батьків, але свідоцтво про право власності ні в нього, ні в його дружини не має, а відповідач проживає окремо і повідомила, щоб вони її не турбували, так вона всі документи віддала і ніякого відношення до житлового будинку по АДРЕСА_1 не має.

Позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та суду пояснив, що вони із відповідачкою домовилися про купівлю-продаж будинку. Однак відповідач постійно перебуває на заробітках, рідко приїздить, і тому вони не можуть оформити договір купівлі-продажу. Вказав, що він проживає у даному будинку зі своєю сім`єю, і вважає даний будинок своєю власністю.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник -адвокат Жук А.А., який діє на підставі ордеру серії ВН №101228 та угоди №39 від 19.11.2019 у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подав до суду письмову заяву за вхід.№8361 від 20.11.2019, в якій просив справу розглянути у його відсутність та відсутність відповідача. Позовні вимоги визнають, просили їх задовольнити.

Заяви, клопотання: заява відповідача про розгляд справи без її участі; заява позивача про проведення підготовчого засідання без його участі та виклик свідків; заява представника відповідача про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 28 жовтня 2019 року на 10 годину 00 хвилин, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20 листопада 2019 року 13 годину 00 хвилин, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Вивчивши надані матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступного:

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що вона проживає по сусідству із позивачем біля одного року, а її чоловік проживає біля двадцяти років. Вказала, що позивач із своєю сім`єю проживає у даному будинку, і користується будинком як своєю власністю.

Із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що їй відомо про те, що позивач зі своєю сім`єю проживає у будинку біля дванадцяти років. Знає, що власником будинку є відповідачка.

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі - копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 13.02.2001 (а.с.5) судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 з 08 квітня 2014 року.

Із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 26.07.2007 встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Ямпіль Вінницької області, зареєстрована в АДРЕСА_1 з 08 квітня 2014 року (а.с.7).

Із копії свідоцтва про шлюб виданого 12.01.2007 встановлено, що 12.01.2007 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с.9).

Із паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 17.04.2006 встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області, де і зареєстрована (а.с.10).

Із копії договору купівлі-продажу від 21.06.2005 встановлено, що ОСОБА_8 передав у власність (продав), а ОСОБА_2 набула у власність (купила) цілий житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці, яка за ствердженням продавця знаходиться у його користуванні (а.с.12).

Із копії реєстраційного посвідчення від 08.12.2009 (а.с.13) встановлено, що КП Ямпільське РБТІ зареєстровано житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Із копії довідки-характеристики вих..№743 від 08.12.2009 виданої КП Ямпільське РБТІ на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.14) встановлено, що до складу будівель і споруд входять: житловий будинок (А), розміром 42,7 м.кв.; сарай (В), сарай (Г), вбиральня (Д), огорожа (1,2).

Із копії технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.15-16) встановлено, що до складу будівель та споруд входять: веранда (І), площею 4,6 м.кв.; кухня (1), площею 7,5 м.кв.; ванна (2), площею 4,4 м.кв.; коридор (3), площею 3,5 м.кв.; житлова (4), площею 19,2 м.кв.; житлова (5), площею 11,8 м.кв.; житлова (6), площею 11,7 м.кв.

Із копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.17-20) встановлено, що земельній ділянці, площею 0.1697 га. цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 0525686600:01:007:0045.

Із копії свідоцтва про народження, виданого 22.07.2010 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області народився ОСОБА_9 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.21).

Із копії свідоцтва про народження, виданого 30.07.2019 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Ямпіль Вінницької області народився ОСОБА_10 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.22).

Із копії рахунку на сплату електроенергії та заяви-приєднання встановлено, що плату за електроенергію по АДРЕСА_1 здійснює ОСОБА_1 (а.с.23).

Із копії довідки виданої виконкомом Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області вих..№1051 від 12.09.2019 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не зареєстрований, але проживає (а.с.24).

Із копії довідки виданої виконкомом Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області вих..№1051 від 12.09.2019 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.25).

Дослідивши усі докази в їх сукупності та кожен доказ окремо, а також заслухавши пояснення позивача та покази свідків, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ст.124 ч.2 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно положень до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно ч.3 ст.344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За роз`ясненнями п.п.9, 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до ч.1 ст.344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

За змістом ст.344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

З огляду на положення статті та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, зберігання, тощо, виключає застосування набувальної давності.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Оскільки користуючись житлом, яке не є його власністю, позивач був обізнаний про власника, його володіння спірним майном не можна вважати добросовісним, оскільки позивачу було відомо, що у спірного житла були власники. Отже суд вважає, що правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю відсутні.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю врегульовано спеціальним законом.

Згідно ст.119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на викладене, умовою набуття громадянами права на земельну ділянку за давністю користування виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років. Відсутність будь-якого з названих елементів свідчить про відсутність достатніх підстав для реалізації норм інституту набувальної давності.

Добросовісне користування ділянкою може бути пов`язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки. Громадянин так повинен користуватися земельною ділянкою, щоб не порушувати права та законні інтереси суміжних землекористувачів чи власників земельних ділянок.

Відкрите землекористування передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам.

Наступною ознакою давності користування земельною ділянкою є безперервність користування упродовж 15 років. Безперервність означає, що за цей час особа, яка здійснює експлуатацію земельної ділянки, робила це постійно з року в рік та не залишала її без використання.

Важливою ознакою є строк володіння земельною ділянкою, згідно якого за положеннями статті 119 Земельного кодексу України виникає набувальна давність і повинен становити неменше 15 років. Використання земельної ділянки менше встановленого терміну може бути підставою для спростування юридичного факту давності користування земельною ділянкою для фактичного її користувача.

Відсутність будь-якого із названих елементів, свідчить про відсутність достатніх підстав для реалізації норм інституту набувальної давності.

Наявність всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до уповноваженого органу з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування за набувальною давністю відповідно до ст.119 Земельного кодексу України

Право на звернення до уповноваженого органу, у віданні якого перебуває земельна ділянка, виникає у громадянина з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Початок цього строку має бути пов`язаний з моментом, коли громадянин приступив до використання земельної ділянки.

У кожному конкретному випадку уповноважений орган повинен враховувати всі фактичні обставини, тобто, набувальна давність не є безумовною підставою виникнення права власності на землю.

Порядок передачі земельної ділянки у власність або користування громадян на підставі набувальної давності встановлений ст.ст.118, 124 Земельного кодексу України.

Фактично з наведених вище обставин справи вбачається, що звернення до суду ОСОБА_1 обумовлене бажанням у такий спосіб оформити право власності на земельну ділянку площею 0,1697, яка розташована по АДРЕСА_1 , що суперечить засадам цивільного судочинства, яке покликане розв`язувати (вирішувати) спір.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо порушення його прав відповідачем, спір є передчасним оскільки жодного рішення на звернення позивача з заявою про передачу відповідної земельної ділянки у власність за набувальною давністю чи безоплатну передачу шляхом приватизації земельної ділянки не прийнято, підстави для застосування судом ст.344 ЦК України щодо земельної ділянки, площею 0,1697, яка розташована по АДРЕСА_1 , відсутні.

А тому, із врахуванням того, що позивач проживає у житловому будинку менше п`ятнадцяти років, а також менше п`ятнадцяти років користується земельною ділянкою, тому суд має підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.328, 344 ЦК України, ст.119 ЗК України, постановою пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , Конституцією України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2019 року.

Головуючий Т. В. Гаврилюк