Ухвала

від 20.11.2019 по справі 477/2878/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2878/19

Провадження №6/477/115/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судових засідань - Оселедченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві подання приватного виконавця Миколаївського виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича про надання дозволу на примусове проникнення до нежитлових приміщень та на земельну ділянку особи, у якої знаходиться майно боржника,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2019 року приватний виконавець Миколаївського виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. звернувся до суду із вище вказаним поданням, в обґрунтування якого зазначив, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження №60498422, в якому стягувачем є АТ Райффайзен Банк Аваль , а боржником ТОВ Діонісій VN про звернення стягнення на майно належне боржнику на праві приватної власності. До складу виконавчого провадження входять виконавчі провадження, відкриті з примусового виконання виконавчих написів №2426, № 2427, №2435, №2493, №2492, № 2496, №2495, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про звернення стягнення на рухоме майно, зокрема автотехніку, що була передана в заставу Товариством з обмеженою відповідальністю Діонісій VN в забезпечення виконання зобов`язань за договорами на здійснення кредитних операцій в рамках кредитних договорів, укладених між вище вказаними юридичними особам, та за якими позичальником допущено прострочення платежів. Заставне майно перебуває на території земельної ділянки, кадастровий номер 4823383400:01:000:0447, та нежитлових приміщень, належних ОСОБА_1 , та що нині перебуває в користуванні ТОВ Діонісій VN , директором якого є також ОСОБА_1

11 листопада 2019 року та 14 листопада 2019 року в рамках проведення виконавчих дій приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документі заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, а саме: АДРЕСА_1 та встановлено, що за вказаною адресою в межах земельної ділянки кадастровим номер - 4823383400:01:000:0447, перебуває рухоме майно, належне боржникові, зазначене у виконавчих документах та на яке необхідно звернути стягнення. Територія вказаної земельної ділянки огороджена парканом, невідомі охоронці (особи, які відрекомендували себе довіреними особами боржника) не надали доступу до зазначеної території, здійснити входження на територію з метою опису та арешту майна боржника виявилося неможливим, про що складено відповідні акти. За вказаного, посилаючись на необхідність здійснення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, на яке необхідно звернути стягнення, та ще є неможливим через вище наведене, просить надати дозвіл на примусове проникнення до нежитлових приміщень та на територію земельної ділянки з кадастровим номером - 4823383400:01:000:0447, які розташовані в АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 .

В судове засідання приватний виконавець Миколаївського виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. не з`явився, однак в клопотанні зазначив, що подання підтримує, просить задовольнити та його розгляд провести за його відсутності.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального та відеозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Згідно частини першої статті 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Згідно статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону , які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони у виконавчому провадженні мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій, боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Згідно до статті 29 Закону України Про виконавче провадження час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у статті 30 Конституції України , не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно частин першої та другої статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до стаття 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункт 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржником вільному доступу виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Згідно положень статті 53 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Однак, в матеріалах подання приватного виконавця Миколаївського виконавчого округу у Миколаївській області Баришнікова А.Д. відсутні відомості про отримання боржником постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень, відсутні докази, які свідчать про ухилення боржника від примусового виконання та не надано ним доказу, щодо його звернення із запитом до осіб, в яких може знаходитись майно боржника.

Документи, які б свідчили про вчинення приватним виконавцем дій, визначених в статті 53 Закону України Про виконавче провадження відсутні. Зокрема, у власника вище вказаного нерухомого майна, про проникнення в яке просить приватний виконавець, не запитувалося про наявність рухомого майна боржника, на яке необхідно звернути стягнення. Не узгоджувалося із власником вказаного майна ОСОБА_1 , яка одночасно є керівником ТОВ Діонісій VN , про погодження дати та часу здійснення виконавчих дій з опису та арешту заставного майна. Тобто будь-які дані, які б вказували про перешкоди з боку власника нерухомого майна та одночасно керівника боржника, в проникнення до якого просить виконавець, суду не надано, в той час як саме ці підстави, згідно з положеннями частини другої статті 53 вказаного закону є підставою для порушення питання про примусове вилучення даного майна та, відповідно, можливим порушення питання про примусове проникнення до нежитлових об`єктів та на територію земельної ділянки.

В даному випадку, приватним виконавцем не надано даних та доказів про те, що ним дотримано процедури, визначені Законом України Про виконавче провадження , зокрема щодо дотримання вимог статті 28 Закону, зокрема надіслано боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, які постановлені 08 листопада 2019 року, і тим самим дотримано прав боржника (стаття 19 Закону), що дотримано приписи статті 29 даного Закону щодо часу проведення виконавчих дій, відомості про які містяться в актах виконавця від 11 листопада 2019 року та 14 листопада 2019 року відсутні, що виконавцем виконано вимоги статті 53 даного Закону, про які зазначено вище, зокрема запитано у власника нерухомого майна, до якого він просить проникнення, та яка одночасно є керівником боржника, про знаходження у неї майна, на яке звернуто стягнення, про його передачу (здійснення дій з опису та арешту), та повідомлення дати і часу, визначеного виконавцем для проведення виконавчих дій, у які така особа має надати доступ до належного їй нерухомого майна.

Крім цього, приватним виконавцем не доведено про перешкоджання йому у вчиненні виконавчих дій, особами, на які покладаються відповідні обов`язки відповідно до ЗУ Про виконавче провадження та якими не є охоронці об`єктів чи особи, які відрекомендували себе довіреними особами боржника, до яких намагався пройти виконавець.

Також, приватним виконавцем, не надано суду жодного доказу про обізнаність зазначених осіб щодо місця та часу проведення виконавчих дій та перешкоджання вільному доступу до земельних ділянок приватному виконавцю.

Крім того, в поданні також не зазначено до яких саме нежитлових приміщень необхідне надати доступ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дане подання є необґрунтованим, наявність достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла боржника є недоведеною, та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України прав щодо недоторканості житла та іншого володіння, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.

Керуючись статтями 258-260,261, 439 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО