Рішення

від 20.11.2019 по справі 227/1584/19

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.11.2019 227/1584/19

РІШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Добропільської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Добропільської районної державної адміністрації про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначення її опікуном неповнолітньої онуки та стягнення щомісячно із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просила судові витрати у вигляді судового збору у сумі 768,40 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини та донька позивачки ОСОБА_4 рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_3 та позивачку призначено опікуном дитини. На момент ухвалення такого рішення батько дитини ОСОБА_2 був засуджений вироком Добропільського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року до покарання, пов`язаного з позбавленням волі строком на 4 роки. Онука проживає разом з ОСОБА_1 . На момент звернення до суду відповідач звільнився з місця позбавлення волі та проживає в с. Добропіллі. Проте, наміру виконувати свої батьківські обов`язки відносно своєї дитини ОСОБА_3 не виявив, жодного разу з донькою не бачився, життям дитини не цікавився. Вихованням та забезпеченням дитини займається позивачка, у зв`язку з чим і просила позбавити відповідача батьківських прав, призначити її опікуном та стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Проте, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. В судовому засіданні, яке відбулося 27 вересня 2019 року, суду пояснила, що вона займається вихованням дитини ще з пологового будинку. Відповідач одружився з її донькою у жовтні 2002 року та вони проживали в неї за адресою АДРЕСА_1 . У листопаді 2002 року відповідача було засуджено за крадіжку. А ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , яку з пологового будинку батько не забирав. З місць позбавлення волі звільнився, коли дитині виповнилося три роки. Близько року жили всі разом в позивачки. В цей час батько вихованням дитини не займався. Разом з її донькою вони вживали алкогольні напої. Через рік вона вигнала ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а дівчинка залишилась проживати в неї. Через три дні донька повернулась. В червні 2007 року батьки розірвали шлюб. Відповідач не цікавився дитиною коштів на її утримання не надавав. Коли ОСОБА_3 виповнилося 10-11 років відповідача знову було засуджено за крадіжку приблизно на чотири роки. Після звільнення з місць позбавлення волі, почав дзвонити до ОСОБА_3 , але лише коли у стані сп`яніння. У зв`язку з чим, дитина не бере слухавку, бо знає вже в якому стані дзвонить батько. Зараз ОСОБА_3 навчається в 11 класі.

Вiдповiдач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій проти позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів не заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Із заявою про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки до суду не зверталася. В судовому засіданні, яке відбулося 27 вересня 2019 року, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити.

Неповнолітня ОСОБА_3 під час з`ясування в судовому засіданні, яке відбулося 17 жовтня 2019 року, її думки щодо позбавлення її батька відносно неї батьківських прав пояснила, що ОСОБА_1 - це її бабуся, з якою вона проживає в м. Добропілля, а відповідач ОСОБА_2 - її батько, який проживає в с. Добропілля у будинку зі своєю мамою, її бабусею. Останнього разу бачила батька у травні 2019 року, коли провідувала бабусю в селі, де був і тато. До цього бачились за тих же обставин влітку 2018 року. Батько дзвонить, коли перебуває в стані сп`яніння. Однак, грошей не надає, подарунків не дарує, до школи не приходить та не цікавиться оцінками. Тому погоджується на позбавлення його батьківських прав.

Зважаючи на те, що учасники процесу в судове засідання не з`явилися, суд враховує вимоги ст. 223 ЦПК України, відповідно до яких неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши думку неповнолітньої дитини прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30 серпня 2011 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . (а.с.10)

Мати дитини, ОСОБА_4 , рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року позбавлена батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_3 . (а.с.15-16)

На момент ухвалення вищевказаного рішення, та як в ньому встановлено та не підлягає доказування відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України і ніким не спростовано, батько дитини вироком Добропільського міськрайонного суду від 11 січня 2014 року засуджено до позбавлення волі строком на 4 роки. (а.с.15) У зв`язку з чим, позивачку, ОСОБА_1 , призначено опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_3 . (а.с.16)

Рішенням виконавчого комітету Добропільської міської ради від 10 серпня 2015 року № 354 надано дитині, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с.17)

Як вбачається з довідки відділу реєстрації Добропільської міської ради Донецької області від 29 березня 2019 року, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 , сестрою ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 . (а.с.18) Що також підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 від 29 березня 2019 року. (а.с.14)

Мати дитини ОСОБА_4 , яка також зареєстрована за вищевказаною адресою, відповідно до Акту ПП ДРЕС Південний від 04 квітня 2019 року, за даною адресою не проживає понад дев`ять років. (а.с.19)

Відповідно до характеристики, складеної Добропільською ЗОШ І-ІІІ ступенів №19 Добропільської міської ради на Місько Катерину, дитина є ученицею даного навчального закладу. Дівчинка проживає в родині опікуна, бабусі - ОСОБА_1 , і дідуся, ОСОБА_6 . Мати та батько ОСОБА_3 не підтримують зв`язків зі школою та класним керівником. (а.с.20)

Згідно побутової характеристики ПП ДРЕС Південний від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 за місцем проживання зарекомендувала себе з позитивної сторони. (а.с.21)

Згідно довідки виконавчого комітету Добропільської сільської ради від 03 квітня 2019 року, відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7. (а.с.22)

ОСОБА_2 зарекомендував себе з посередньої сторони. Постійного місця роботи не має, живе за рахунок випадкових заробітків. Спокійний, готовий прийти на допомогу, нарікань з боку сусідів не має, що підтверджується побутовою характеристикою від 02 квітня 2019 року (а.с.23), а також рапортом інспектора з ювенальної превенції Добропільського ВП Пелепенка Д.О., відповідно до якого, крім вищевказаного, відповідач зловживає алкогольними напоями, у вихованні своєї дитини участі не приймає, її життям та здоров`ям не цікавиться, матеріально не допомагає. (а.с.26)

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 02 квітня 2019 року за адресою місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , для дитини умови проживання не відповідають нормам, немає окремого робочого місця. (а.с.24)

Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області надано до суду висновок Органу опіки та піклування Добропільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_3 перебуває під опікою бабусі ОСОБА_1 . Батько дитини матеріальну допомогу дитині не надає, життям та здоров`ям доньки не цікавиться. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.52)

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, позивачка посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини.

Згідно ч. 2 ст. 258 Сімейного кодексу України, баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 Сімейного кодексу України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч. 4 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не цікавиться ні життям дитини, ні здоров`ям, ні успіхами в навчанні, не допомагає в її утриманні. Інтерес проявляє лише в телефонному режимі та лише в стані алкогольного сп`яніння. Був двічі засуджений з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, відповідач у повному обсязі визнав вимоги позивача та надав згоду на позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів на утримання доньки.

А донька відповідача, ОСОБА_3 , під час з`ясування в судовому засіданні її думки щодо позбавлення її батька відносно неї батьківських прав, вважала таке позбавлення доцільним та надала на це свою згоду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач самоусунувся від виховання і утримання своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не займається її вихованням та матеріальним забезпеченням, не цікавиться її життям, станом здоров`я та успіхами в навчанні, тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, свідомо не вчиняє дій, спрямованих на відновлення повноцінного спілкування з донькою, яка потребує батьківської уваги та виховання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги позивачки про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки ОСОБА_3 підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року ОСОБА_1 вже було призначено опікуном над ОСОБА_3 , а в порядку ст. 75 ЦК України рішення про звільнення позивачки від повноважень опікуна судом не ухвалювалося. А у висновку органу опіки та піклування Добропільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, підтверджується перебування дитини під опікою позивачки, у зв`язку з чим суд вважає, що в задоволенні вимог позивачки про призначення її опікуном слід відмовити, оскільки це питання вже вирішено в судовому порядку .

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до вимог ст. 180, ч. 1 ст. 183 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. ст. 181, 182 СК України, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначені розміру аліментів суд, враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як передбачено ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів.

З огляду на викладені обставини, та з урахуванням того, що позивачку рішенням суду було призначено законним опікуном над неповнолітньою онукою ОСОБА_3 , та яка з 2017 року виконує обов`язки піклувальника дитини, звернулася до суду, крім іншого, з вимогою про стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне дані позовні вимоги задовольнити та стягнути на її користь із відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, а також те, що позивачка звернулася до суду з двома вимогами майнового та немайнового характеру, за розгляд яких в порядку ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за кожною вимогою, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів позивачка звільнена, а отже з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн., та за вимогою про стягнення аліментів з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 164, 165 СК України ст.59 ЦК України, керуючись статтями ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - Служба у справах дітей Добропільської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 34093171; адреса місцезнаходження: вул. Московська, буд. 1, м. Добропілля Донецької області 85000), про позбавлення батьківських прав, задовольнити частково.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавити батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2019 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесяти восьми гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесяти восьми гривень 40 копійок), який необхідно сплатити на рахунок отримувача UА798999980000031211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

20.11.2019