Рішення

від 13.11.2019 по справі 517/520/19

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/520/19

Провадження № 2/517/250/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року смт. Захарівка Одеської області

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

свідків: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем та визнання права власності на спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області в якому просить встановити факт проживання спадкоємця ОСОБА_1 з її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини та факт прийняття спадщини позивачем після смерті її батька.

Встановити місце відкриття спадщини - АДРЕСА_1 .

Визнати за позивачем право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125283000:01:001:0150, масив НОМЕР_5 , загальною площею 3,84 га на території с. Петрівка Захарівського (Фрунзівського) району Одеської області в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер позивача батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну частку загальною площею 3,84 га, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його донька ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняла позивач, оскільки вона на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою.

07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Захарівської районної державної нотаріальної контори з наміром оформити спадщину. Однак державний нотаріус Романова І.С. постановою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

За таких обставин, позивач позбавлена можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права на земельну ділянку та вимушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем та визнання права власності на спадщину.

Позивач у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про визнання позовних вимог, в якій вказав, що повністю визнає позовні вимоги і не заперечує проти їх задоволення, просить суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає заявлені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 03 вересня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 663 (а.с. 11).

Факт родинних стосунків підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 27 липня 2018 року Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому ОСОБА_4 записаний батьком позивача ОСОБА_1 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: земельну частку загальною площею 3,84 га, масив НОМЕР_5 , розташованої на території Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 91097, який видано на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області № 374/2004 від 07.09.2004 року (а.с. 13).

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його донька ОСОБА_1 , оскільки з її матір`ю ОСОБА_5 спадкодавець розлучений, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00024051035 від 25 вересня 2019 року (а.с. 10).

07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до Захарівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення права на спадщину. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07 серпня 2019 року державний нотаріус Романова Ірина Сергіївна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні відомості про постійне проживання (реєстрацію) із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 12).

Довідкою Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області від 09.08.2019 року № 646 встановлено, що у житловому будинку, що розташований в с. Петрівка Захарівського району Одеської області крім покійного ОСОБА_4 на день його смерті та до цього часу зареєстрованих та прописаних фізичних осіб немає (а.с. 15).

Згідно довідки голови квартального комітету м. Подільськ Одеської області від 03 серпня 2019 року вбачається, що з 1989 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З 2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою постійно проживав та вів з донькою спільне господарство її батько ОСОБА_4 (а.с. 16).

З витребуваної судом інформації, а саме: з листа Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 23.10.2019 року № 855/01-16 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не відкривалась (а.с. 33).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкодавцем за законом першої черги, інші спадкоємці, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви відсутні.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 своєї Постанови № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснив, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з майбутнім вирішенням спору про право.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили всі обставини викладені у заяві щодо постійного проживання спадкодавця ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 разом за однією адресою: АДРЕСА_1 та веденням спільного домашнього господарства.

За результатом дослідження та оцінки описаних у цьому рішенні доказів, суд приходить до висновку про доведеність факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 з її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Встановлення факту прийняття спадщини позивачем після смерті її батька та встановлення місця відкриття спадщини є похідними вимогами, які не має потреби доказувати, тому в даній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, вимоги заявника в частині встановлення факту постійного проживання позивача та спадкодавця ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповіт щодо свого майна спадкодавець не залишив.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Частинною 3 ст. 1268 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини (встановлено статтею 1270 цього Кодексу), він не заявив про відмову від неї.

Позивач у своїх позовних вимогах також просить визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125283000:01:001:0150, масив НОМЕР_5 , загальною площею 3,84 га на території с. Петрівка Захарівського (Фрунзівського) району Одеської області в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 20 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання прав на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України визначено, що спадкування права на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 3 ЦК України у якості засад цивільного законодавства визнано неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права здійснюється шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 20 від 22.12.1993 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

Відповідно до пункту 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності відомостей про постійне проживання (реєстрацію) із спадкодавцем на час відкриття спадщини та враховуючи пункт 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , тому вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30.11.2004 року у справі "Саsе оf Оnеrуildis V. Тиrкеу" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем та визнання права власності на спадщину - задовольнити частково.

Встановити факт проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2019 року.

Суддя: