Рішення

від 21.11.2019 по справі 160/8112/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року Справа № 160/8112/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2019 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16567-53/64 від 04 лютого 2019 року, винесену уповноваженою особою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Буличовим Єгором Володимировичем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, вона не займалася останньою, оскільки перебувала у трудових відносинах з ПП ЛСД і К (ЄДРПОУ 25013966), а в 2018 р. ще і з ТОВ Магазин № 277 Продукти (ЄДРПОУ 19087593), які сплачували внесок з її заробітної плати. Враховуючи викладене, спірна вимога Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-16567-53/64 від 04.02.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 16.10.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16567-53/64 від 04.02.2019 року є цілком законна та вірна. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, як наслідок, повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

06.11.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що у спірній вимозі № Ф-16567-53/64 від 04.02.2019 p., зазначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка) рахується станом на 31.01.2019 р. До відзиву на позовну заяву відповідач надав розрахунок, згідно якого позивач мала недоїмку станом на 09.02.2018 р. у сумі 8 448 грн., станом на 19.04.2018 р. - 10 905,18 грн., на 19.07.2018 р. - 13 362,36 грн., на 19.10.2018 р. - 15 819, 54 грн., на 21.01.2019 р. - 18276,72 грн. Згідно з даними на поштовому конверті та даних з офіційного сайту Укрпошти оскаржувана вимога була направлена за адресою: АДРЕСА_1 22 лише 07.03.2019 р., тобто поза межами строку, встановленого законодавством. Відповідач жодним чином не заперечив та не надав належних доказів на підтвердження повноважень особи - виконавця Румянцевою І.Г., яка сформувала оскаржувану вимогу. Також не надано доказів щодо затвердження відповідного порядку дій службових осіб органу доходів та зборів під час формування вимоги. За таких обставин, позивач просила позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповідь на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області (Індустріальний район м.Дніпро) з 23.08.1998 року до 21.03.2019 року, як фізична особа-підприємець та платник єдиного внеску.

Так, відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 26.08.1998 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець за видом діяльності - код КВЕК 47.89 та відповідно до запису 22240060002133099 припинила свою діяльність 21.03.2019 року.

04.02.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16567-53/64, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 276,72 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16567-53/64 від 04.02.2019 року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Так, відповідно до форми ОК-7, виданої Пенсійним фондом України позивач дійсно працювала на підприємствах ТОВ Магазин №277 Продукти , ПП ЛСД і К .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Так, відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, у зв`язку з чим, 21.03.2019 року за заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, номер запису 22240060002133099.

За період 2017-2018 роки ТОВ Магазин №277 Продукти та ПП ЛСД і К виплачували позивачу заробітну плату, нараховували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-7 від 03.07.2019 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї нараховував та сплачував її роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн. за період, коли позивач фактично не здійснювала діяльність як самозайнята особа, та не отримувала доходу, а вказаний внесок за неї сплачував роботодавець, є протиправним.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.02.2019 р. № Ф-16567-53/64.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16567-53/64 від 04.02.2019 року, винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма