Рішення

від 01.11.2019 по справі 360/2498/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2498/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Шембелян В.С.

за участю

секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача І - Коренєвої Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 17.09.2019 (т.1 а.с.36-42), заявлені такі вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації України №28-к від 16.05.2019 Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на посаді головного спеціаліста Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації (Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації, а у разі неможливості поновлення на вищевказаній посаді - зобов`язати відповідача 2 призначити на рівнозначну посаду головного спеціаліста категорії В Луганської обласної державної адміністрації в тому числі його структурного підрозділу) з 17.05.2019;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача грошове забезпечення - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.05.2019 по 23.09.2019 із розрахунку середнього заробітку за один робочий день в розмірі - 822,49 грн, всього в сумі - 74024,10 грн; а також за невикористану соціальну відпустку за період 2018 - 2019 роки 20 календарних днів х 822,49 грн = 16 449,80 грн, усього разом 90 473,90 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- у разі ліквідації Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації (Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації) (згідно з Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 03.09.2019 № 690) під час розгляду справи у суді, або прийняття рішення за справою, зобов`язати Луганську обласну державну адміністрацію поновити позивача на посаді головного спеціаліста категорії В Луганської обласної державної адміністрації;

- допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення її на посаді та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16449,80 грн (шістнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять грн 80 коп) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Позивач обгрунтовує заявлені вимоги посиланням на такі обставини.

З 09.02.2016 позивач працювала на посаді головного спеціаліста Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації. 29.01.2019 її було попереджено про наступне звільнення у зв`язку зі змінами в структурі та граничній чисельності структурних підрозділів, внесеними розпорядженням керівника ЛОДА від 22.12.2018 №1046, яке передбачало припинення юридичниї особи, в якій працювала позивач, шляхом поділу. В зазначене розпорядження потім неодноразово вносилися зміни, остаточно було прийнято рішення щодо зміни назви Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження, в якому працювала позивач на Управління промисловості, транспорту та зв`язку та скорочення штатної чисельності працівників.

На підставі цих розпоряджень наказу про скорочення штату працівників Департамент, в якому працювала позивач, не приймав, з таким наказом позивача не ознайомлював. Отже їй не було відомо, що саме її посада має бути скорочена.

За період з 29.01.2019 по 16.05.2019 позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади, ані в цьому, ані в іншому структурному підрозділі ЛОДА, хоча вакантні посади були наявні про що свідчить роздруківка з сайту Національного агенства України з питань державної служби.

Позивача було звільнено з посади згідно з наказом Департаменту №28-к від 16.05.2019, з посиланням на вимоги ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , ч.1 ст.40 КЗпП України.

Звільнення позивача відбулося без урахування її переважного права на залишення на роботі, передбаченого ст.42 КЗпП України, а також без оплати їй середнього заробітку за невикористану соціальну відпустку за період 2018 - 2019 роки як матері, що сама виховує неповнолітню дитину.

Ухвалою суду від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недолків та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.1.2).

12 серпня 2019 року підготовче засідання у справі відкладено до 10 вересня 2019 року (т. 2 а.с.8).

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання (т.2 а.с.28).

23 вересня 2019 року підготовче засідання у справі відкладено до 03 жовтня 2019 року (т.2 а.с.44).

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2019 року (т.2 а.с.111).

Відповідач, Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, подав відзиви (т.1 а.с.81-93, т.2 а.с. 49-61) на первинний та уточнений позови, посилаючись на такі обставини.

Позивача було звільнено саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі розпорядження керівника ЛОДА від 22.12.2018 №1046 з наступними змінами, про що її завчасно попереджено.

На момент прийняття вказаного розпорядження в Департаменті, де працювала позивач, була передбачена гранична чисельність працівників 41 одиниця. З аналізу розпорядження № 1046 з наступними змінами вбачається, що:

- спочатку було прийняте рішення припинити з 01.04.2019 Департамент в результаті реорганізації (поділу), утворивши управління транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з наданням йому статусу юридичної особи, встановивши граничну чисельність 23 одиниці;

- внесенням змін (розпорядження № 160), зобов`язано припинити Департамент з 01.05.2019 в результаті реорганізації (поділу), утворивши управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з наданням йому статусу юридичної особи, встановивши граничну чисельність 18 одиниці;

- внесенням змін (розпорядження № 275) зобов`язано припинити з 01.05.2019 Департамент, утворивши з 24.04.2019 управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з наданням йому статусу юридичної особи, встановивши граничну чисельність 18 одиниць та до 15.04.2019 надати на затвердження штатний розпис та положення про самостійний структурний підрозділ, посадової інструкції керівника;

- внесенням змін (розпорядження № 356 від 26.04.2019) зобов`язано перейменувати з 17.05.2019 року Департамент в управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, встановивши штатну чисельність 18 одиниць.

23.04.2019 керівником ЛОДА були прийняті розпорядження № 336 Про затвердження Положення про Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації та посадової інструкції начальника цього Управління № 337 Про затвердження штатного розпису управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації на 2019 рік .

Отже, відповідно до розпорядження № 1046 (зі змінами) в юридичній особі, де працювала позивач, відбулося скорочення чисельності та штату працівників з 41 одиниці до 18 одиниць, що і стало підставою для звільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі вимог ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , про що її завчасно 29.01.2019, як і інших працівників, було попереджено.

30 січня 2019 року Департаментом було подано звітність до Сєвєродонецького міського центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (про що свідчить звіт від 30.01.2019, в переліку посад зазначено головного спеціаліста відділу регіональних програм управління розвитку інфраструктури Департаменту, на якій працювала позивач.

Так, відповідно до затвердженого 23.04.2019 штатного розпису Управлінням було проведено аналіз Положення про Управління та штатного розпису, розподіл посадових обов`язків серед працівників у штатному розписі Департаменту для вирішення питання по працевлаштуванню (фахові та кваліфікаційні критерії). Також з`ясовувалось питання чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі.

Про переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене ст.42 КЗпП України , як особи, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, а також її право на додаткову відпустку в розмірі 10 календарних днів на рік відповідно до ст. 182-1 КЗпП України як одинокої матері, відповідачу не було відомо на день звільнення позивача, оскільки матеріали її особової справи не містять інформації, що вона розлучена і самостійно виховує дитину. Позивач протягом служби не подавала заяв про надання такої відпустки, а також інших документів на підтвердження наявності у неї таких прав.

Відповідач не мав можливості запропонувати позивачу вакантні посади, оскільки такі були відсутні. Керівник департаменту шукав можливість для переведення працівників до інших структурних підрозділів, узгоджуючи такі питання з іншими керівниками, однак, відповідних пропозицій для позивача не надійшло.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що ним виконано вимоги норм законодавства щодо вивільнення позивача, оскільки її було попереджено за два місяці про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату; Департаментом було подано звітність до Сєвєродонецького міського центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці; переважне право позивача на залишення на роботі не підтверджене належним чином; управління не мало можливості перевести позивачку за її згоди на іншу роботу в тій же установі.

Тому в задоволенні позовних вимог відповідач просить суд відмовити за необгрунтованістю.

Відповідач Луганська обласна державна адміністрація (ЛОДА) також подав відзиви (т.1 а.с.58-80, т.2 а.с.93-108) на первинний та уточнений позови, посилаючись на такі обставини.

Право керівника ЛОДА змінювати структуру та штатну чисельність своїх департаментів, які мають статус юридичної особи, передбачене чинним законодавством, не породжує обов`язку солідарної відповідальності ЛОДА разом із структурним підрозділом, у разі незаконного звільнення працівника. Голова ЛОДА не був керівником державної служби позивача, отже не мав з позивачем трудових відносин, тому ЛОДА є неналежним відповідачем у справі за вказаним позовом. Процедура вивільнення позивача дійсно розпочалася на підставі розпоряджень голови ОДА про скорочення чисельності та штату його структурного підрозділу зі статусом юридичної особи, в якій працювала позивач. Однак, всі рішення в процесі розірвання трудових відносин із позивачем (припинення її державної служби) за ініціативою суб`єкта призначення приймалися безпосередньо керівником Департаменту, в якому працювала позивач. Керівник ЛОДА в своїх розпорядженнях зобов`язував керівника структурного підрозділа вжити всі передбачені законодавством заходи для реалізації вказаних розпоряджень, отже, і стосовоно вивільнення працівників також.

Тому в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Позивач додатково пояснила, що в травні 2010 року Сєвєродонецьким міським судом було постановлено рішення про розірвання їх шлюбу з чоловіком, однак, до 2018 року вони продовжували проживати разом. В 2018 році позивач оформила свідоцтво про розірвання шлюбу на підставі рішення суду, оскільки з чоловіком вони почали проживати окремо, протягом 2018-2019 років вона не отримує допомоги від чоловіка на утримання неповнолітньої дитини, до суду з позовом про стягнення аліментів не зверталася. Вказані факти підтверджуються відомостями її декларації державного службовця за 2018 рік, що є в загальному доступі на сайті НАЗК, в якій зазначено, що членом її сім`ї є лише донька, а інших доходів, крім заробітної плати, позивач не отримує. Отже, вона має переважне право на залишення на роботі як особа, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, відповідно до вимог ст.42 КЗпП України, а також згідно з вимогами ст. 182-1 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про відпустки - право на грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як одинокої матері за 2018-2019 роки (20 календарних днів), яка не була виплачена їй відповідачем при звільненні. У разі, якщо суд дійде висновку про необхідність поновлення позивача на посаді, вона не наполягає на стягненні суми вказаної компенсації, якщо її право на отримання цієї відпустки буде визнано судом і вона матиме можливість використати це право під час продовження служби.

Представник відповідача Управління додатково пояснила, що проаналізувавши особу справу та надані до неї документи позивача, відповідач встановив такі обставини. ОСОБА_1 має загальний стаж державної служби 3 роки, 9 місяців, 20 днів; займала посаду головного спеціаліста відділу регіональних програмуправління розвитку інфраструктури Департаменту, категорія посади В , ранг державного службовця - 8; має диплом спеціаліста - менеджмент організацій, спеціалізація: економіка та управління бізнесом; відповідно до наказу директора Департаменту від 29 жовтня 2018 року № 152-к Про преміювання працівників Департаменту у жовтні 2018 року ОСОБА_1 була депримійована у розмірі 100% за підсумками роботи (прийняттям рішення щодо позбавлення премії є лист Управління північносхідного офісу Держаудитслужби в Луганській області, лист ТОВ Закупки.Пром.УА ); додані до особової справи документи констатують відсутність в неї переважного права залишення на роботі, позивач має задовільну характеристику, яка складена її керівником ОСОБА_3 Крім того, суду надані документи, що підтверджують факт проведення відповідачем аналізу кваліфікації позивача порівняно із іншими трьома працівниками Департаменту, напрямок роботи яких в Управлінні скасовано. За результатами вказаного аналізу виявлено, що два працівника ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) мають переважне право залишення на роботі згідно з вимогами п.2 та п.10 ч.2 ст. 42 КЗпП України, а третій - ОСОБА_3 більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, оскільки займала посаду керівника позивача, в неї більший стаж державної служби. Тому відповідач, з урахуванням досвіду роботи, кваліфікації та продуктивності праці позивача, а також наявності більш кваліфікованих спеціалістів, які мають переважне право залишення на роботі, не міг запропонувати позивачу вакантні посади в Управлінні, як іншим працівникам Департаменту. Керівником Департаменту вживалися заходи для працевлаштування позивача в інші структурні підрозділи ЛОДА, що також мають статус юридичних осіб, за домовленістю з їх керівництвом, однак, ці заходи не мали позитивних результатів.

Представник відповідача ЛОДА в ході розгляду справи надавала пояснення, згідно з якими підтримала доводи, викладені у відзивах, що подані до суду.

На підставі досліджених доказів судом встановлені такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 18.07.2002 2МВМ Лисичанського МВУМ ВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8-10).

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.12-15), вона проходила державну службу на таких посадах:

- з 09.02.2016 по 23.05.2017 - на посаді головного спеціаліста відділу регіональних програм управління розвитку інфраструктури Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження облдержадміністрації (надалі Департаменту);

- з 23.05.2017 по 12.04.2018 - на посаді головного спеціаліста відділу енергозбереження управління промисловості, енергетики та енергозбереження Департаменту;

- з 12.04.2018 по 16.05.2019 - на посаді головного спеціаліста відділу регіональних програм управління розвитку інфраструктури Департаменту;

- 16.05.2019 позивачу присвоєно з 01.05.2017 восьмий ранг державного службовця та звільнено на підставі наказу № 28-к від 16.05.2019.

Відповідач, Луганська обласна державна адміністрація - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, код ЄДРПОУ 33766134, має статус юридичної особи (т.1 а.с.64-66).

Відповідач, Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 33766134, є структурним підрозділом ЛОДА та має статус самостійної юридичної особи (т.2 а.с.167,169).

17.05.2019 відбулася реєстрація зміни назви з Департамента на Управління із збереженням статусу юридичної особи, що визнають сторони та підтверджують матеріали справи.

Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 27 лютого 2019 року № 156 Про затвердження штатного розпису Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження облдержадміністрації на 2019 рік штат Департаменту з 01.01.2019 до 31.03.2019 передбачав 41 одиницю (т.2 а.с.73-75).

29.01.2019 директор Департаменту попередив позивача про наступне звільнення на підставі вимог п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу та п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в структурі та граничній чисельності структурних підрозділів, внесеними розпорядженням керівника ЛОДА від 22.12.2018 №1046, а саме: припинення юридичної особи - Департаменту шляхом реорганізації (поділу) та утворення управління транспорту та зв`язку ЛОДА. В попередженні також зазначено, що у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення терміну попередження, вона буде запропонована позивачу (т.1 а.с.16).

16.05.2019 директором Департаменту було прийнято наказ про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу регіональних програм управління розвитку інфраструктури Департаменту з посиланням на вимоги п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу та п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.17).

Таким чином, саме зміни в структурі та штатному розписі юридичної особи, де працювала позивач, стали підставою для початку керівником державної служби позивача процедури вивільнення працівників відповідно до вимог статті 87 Закону України Про державну службу , яка передбачає порядок припинення дкржавної служби за ініціативою суб`єкта призначення (пункт 4 частини 1 статті 83 Закону України Про державну службу .

На підставі розпорядження № 1046 про масове вивільнення працівників в кількості 33 особи, які фактично працювали в установі, Департамент подав звітність від 30.01.2019 до служби зайнятості (т.1 а.с.228).

Суд зауважує, що позивач не оскаржує жодних розпоряджень голови ЛОДА, отже правомірність прийняття таких розпоряджень, в тому числі щодо внесення змін до структури апарату ЛОДА, та до його штатного розпису не є предметом розгляду в цій справі, тому суд досліджує і аналізує вказані розпорядження лише з метою встановлення наявності підстав для припинення державної служби позивача, передбачених в статті 87 Закону України Про державну службу в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22 грудня 2018 року № 1046 Про внесення змін до структури та граничної чисельності структурних підрозділів облдержадміністрації (далі розпорядження № 1046) зобов`язано припинити з 01.04.2019 юридичну особу - Департамент регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33766134) в результаті реорганізації (поділу), утворивши управління транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з наданням йому статусу юридичної особи, встановивши граничну чисельність 23 одиниці. Також зобов`язано Департамент до 21.01.2019 надати проект штатного розпису та до 01.03.2019 надати проект положення про самостійний структурний підрозділ, посадової інструкції керівника (т.1 а.с.18-22).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28 лютого 2019 року № 160 Про внесення змін до структури та граничної чисельності структурних підрозділів облдержадміністрації та розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22.12.2018 № 1046 (далі - розпорядження № 160) внесено зміни до розпорядження № 1046 та зобов`язано припинити з 01.05.2019 юридичну особу - Департамент регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРГІОУ 33766134) в результаті реорганізації (поділу), утворивши управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з наданням йому статусу юридичної особи, встановивши штатну чисельність 18 одиниць (т.1 а.с.185-193).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 03 квітня 2019 року № 275 Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22.12.2018 № 1046 (далі - розпорядження № 275) внесено зміни до розпорядження № 1046 та зобов`язано припинити з 01.05.2019 юридичну особу - Департамент регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації (код СДРГІОУ 33766134) в результаті реорганізації (поділу), утворивши з 24.04.2019 управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з наданням йому статусу юридичної особи, встановивши граничну чисельність управління - 18 одиниць. Департаменту до 15.04.2019 надати на затвердження штатний розпис та положення про самостійний структурний підрозділ, посадової інструкції керівника (т.1 а.с.194-195).

23.04.2019 керівником ЛОДА були прийняті розпорядження № 336 Про затвердження Положення про Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації та посадової інструкції начальника цього Управління та № 337 Про затвердження штатного розпису управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації на 2019 рік (т.1 а.с.198-213).

Вказаними розпорядженнями від 23.04.2019 головою ЛОДА було прийняте рішення про створення нових посад, чисельністю 18 одиниць в юридичній особі з назвою Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, а також затверджено положення та посадову інструкцію керівника цього структурного підрозділу ЛОДА.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 26.04.2019 № 356 (далі - розпорядження № 356) внесено зміни до розпорядження № 1046 та зобов`язано перейменувати Департамент з 17.05.2019 року в управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, встановивши штатну чисельність управління - 18 одиниць (т.1 а.с.196-197).

Отже, процес реорганізації структурного підрозділу ЛОДА, в якому працювала позивач, що розпочався шляхом прийняття рішення про його припинення згідно з розпорядженням № 1046 від 22.12.2018, відповідно до внесених в це розпорядження змін фактично завершився реєстрацією зміни назви вказаного структурного підрозділу згідно з розпорядження № 356 від 26.04.2019 з Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації на Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, що відбулася згідно з витягом з ЄДРПОУ 17.05.2019 (дата змінена розпорядженням № 398 від 15.05.2019 т.1 а.с.214).

Крім того, остаточні зміни до нового штатного розпису були внесені розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 15.05.2019 № 399 (далі - розпорядження № 399), які були запроваджені з 17.05.2019 (т.1 а.с.215-216).

Як пояснила представник відповідача (Управління) в судовому засіданні, на виконання розпоряджень з наступними змінами фактично були скорочені всі штатні посади Департаменту (41 одиниця) і створені нові посади Управління (18 одиниць), на які було переведено частину працівників Департаменту.

Наказів керівника Департаменту як самостійної юридичної особи, прийнятих на реалізацію вказаних розпоряджень голови ЛОДА про скорочення штатних посад, суду не надано. Як встановлено судом, вивільнення працівників Департаменту відбувалося безпосередньо на підставі розпоряджень голови ЛОДА, про що свідчить попередження позивача про звільнення, та оскаржуваний наказ.

Таким чином, про остаточні зміни в структурі та граничній чисельності юридичної особи, в якій працювала позивач, відповідачам стало відомо 26.04.2019 з розпорядження № 356, а про затвердження вакантних посад, що створюються в Управлінні - 23.04.2019 з розпорядження № 337.

Суд звертає увагу на ті обставини, що зміни в структурі та граничній чисельності структурних підрозділів ЛОДА, передбачені розпорядженням № 1046 в первинній редакції (станом на 22.12.2018) і зміни, передбачені розпорядженням № 356 (станом на 26.04.2019) мають суттєву різницю.

Доказів про ознайомлення позивача з розпорядженнями № 337 та № 356 відповідач суду не надав, про наявність таких доказів не повідомив.

Спірним питанням для сторін є неможливість відповідача запропонувати позивачу роботу на вакантних новостворених посадах в Управлінні з урахуванням кваліфікації та продуктивності праці як позивача так і інших працівників, а також з урахуванням переважного права позивача на залишення на роботі.

16.05.2019 директор Департаменту пропонував працівникам цього структурного підрозділу роботу з 17.05.2019 на посадах в Управлінні, з посиланням на вимоги пункту 1 частини 1 та частини 3 ст.87 Закону України Про державну службу , що підтверджено копіями відповідних пропозицій (т.2 а.с.135-151).

Отже, вказані пропозиції надавалися іншим працівникам Департаменту в порядку здійснення процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченої ст.87 Закону України Про державну службу у чинній на той час редакції цієї статті, у зв`язку із скороченням посад працівників Департаменту.

16.05.2019 позивач була звільнена за скороченням штату працівників без отримання жодної пропозиції роботи, що визнається сторонами.

17.05.2019 працівники Департаменту були переведені до Управління за наказом керівника Управління від 17.05.2019 №1-к на підставі ст.41 Закону України Про державну службу , ст.32 КЗпП України та розпорядження № 1046 (т.1 а.с.249).

Щодо статусу позивача як особи, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком судом досліджені такі докази.

На підтвердження такого права позивач в матеріалах справи наявні такі документи.

Згідно зі свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.15).

Відповідно до заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28.05.2010 у справі № 2-2378/10 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , питання щодо стягнення аліментів на дитини судом в ході розгляду справи не вирішувалося (т.2 а.с.152,153).

Довідкою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.08.2019 підтверджено, що в період з 01.01.2011 по 13.08.2019 ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про розлучення від 20.02.2018 серії НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано, про що 20.02.2018 Сєвєродонецьким міським відділом РАЦС складено відповідний актовий запис № 17 (т.2 а.с.14).

Роздрукованою судом з сайта НАЗК декларацією позивача за 2018 рік підтверджено факт її спільного проживання разом з донькою як єдиним членом сім`ї позивача, а також відсутність в їх сім`ї інших доходів, крім заробітної плати позивача (т. 2 а.с.161-166).

Відповідач не надав доказів, що спростовують ці факти чи доводять недостовірність наданих позивачем доказів.

Отже, зазначені документи є належними та допустимими доказами, на підставі яких судом встановлено наявність в позивача статусу особи, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, що має значення для вирішення справи по суті. Також суд дійшов висновку, що позивач не приховувала такого статусу, зазначивши вказану інформацію в декларації у відкритому доступі.

Спірним питанням для сторін є обов`язок з`ясування та підтвердження наявності такого права під час звільнення працівників за скороченням штату, оскільки позивач вважає, що чинне законодавство покладає такий обов`язок на роботодавця, а відповідач заперечує проти цього, зазначаючи, що позивач сама своєчасно не надала йому відповідні документи, отже в нього не було підстав для встановлення такого права у позивача на час її звільнення.

Також спірним для сторін є питання необхідності застосування відповідачем переважного права позивача залишення на роботі при її звільненні, оскільки він дійшов висновку про наявність більш високої кваліфікації та продуктивності праці в інших працівників, порівнено з позивачем, яким і запропоновано такі посади.

На підставі доказів, наданих суду відповідачем на підтвердження проведеного аналізу кваліфікації та продуктивності праці позивача порівняно з іншими працівниками, який передував її звільненню, суд встановив такі обставини.

За результатами вказаного аналізу відповідачем виявлено, що два працівника ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) мають переважне право залишення на роботі згідно з вимогами п.2 та п.10 ч.2 ст. 42 КЗпП України, якого за матеріалами особової справи не має позивач. Третій працівник - ОСОБА_3 має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, оскільки займала посаду керівника позивача, в неї більший стаж державної служби.

Результати кваліфікаційного оцінювання жодного з цих державних службовців не враховувалися. Тому відповідач, з урахуванням досвіду роботи, кваліфікації та продуктивності праці позивача, а також наявності більш кваліфікованих спеціалістів, які мають переважне право залишення на роботі, не міг запропонувати позивачу вакантні посади в Управлінні, як іншим працівникам Департаменту. (т.2 а.с.124-128, 131-134).

Доказів проведення аналізу кваліфікації та продуктивності праці позивача порівняно з іншими працівниками Департаменту, які були попереджені про звільнення і які претендували на переведення на посади категорії В в Управлінні, відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що посадові інструкції працівників Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації були затверджені наказом в.о. начальника Управління від 24.05.2019 №2-о, отже після переведення (з 17.05.2019) працівників на вказані посади (т. 2 а.с.130).

Таким чином, при вирішенні питання наявності підстав для звільнення позивача 16.05.2019 відповідач об`єктивно не мав можливасті встановити факт невідповідності кваліфікації позивача кваліфікаційним вимогам до працівників, які претендують на зайняття вакантних посад в Управлінні, які визначені в цих посадових інструкціях (вимоги щодо певного напрямку освіти посад категорії В ).

Доказів наявності спеціальних кваліфікаційних вимог щодо новостворених посад, затверджених відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі яких відповідачем було встановлено невідповідність саме позивача порівняно з іншими державними службовцями вказаним кваліфікаційним вимогам, відповідач суду не надав.

Вирішуючи питання щодо законності та обгрунтованості оскарженого рішення відповідача про звільнення позивача, а також наявності підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 5 Закону України Про місцеві державні адміністрації склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Згідно зі статтею 44 Закону України Про місцеві державні адміністрації голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Згідно з вимогами підпункту 3-1) частини 1 статті 17 Закону України Про державну службу повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях здійснює керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі.

Саме на керівників державної служби пунктом 4) частини 2 статті 17 Закону України Про державну службу покладені повноваження щодо призначення громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", та звільнення з таких посад відповідно до цього Закону.

Тому суд вважає слушною позицію відповідача ЛОДА, що належним відповідачем у справі є саме Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, оскільки спірні правовідносини є трудовими, що стосуються звільнення позивача з публічної служби, яку позивач проходила саме в цьому структурному підрозділі ЛОДА, який має статус юридичної особи публічного права.

У зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні всіх позовних вимог до відповідача ЛОДА-ЛОВЦА .

Вирішуючи трудовий спір позивача з відповідачем Управлінням, суд керується такими вимогами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на час попередження позивача про звільнення та прийняття відповідачем оскарженого наказу) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю; звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Частина 1 статті 83 Закону України Про державну службу в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, в тому числі: 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з вимогами пункту 1) частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на час попередження позивача про звільнення та прийняття відповідачем оскарженого наказу) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Як встановлено судом, на підставі розпоряджень голови облдержадміністрації від № 1046 від 22.12.2018 та № 337 від 23.04.2019 зміни в структурі юридичної особи, де працювала позивач, відбулися із скороченням граничної чисельності (залишились 18 одиниць), і скороченням 41 штатної посади працівників Департаменту, в тому числі посади позивача, та створенням 18 штатних посад Управління, зі зміною назви самої юридичної особи.

Стаття 49-2 КЗпП України передбачає порядок вивільнення працівників у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників (п.1 ч.1, ч.4 ст.40 КЗпП України). Згідно з вимогами цієї статті:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці;

- при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством;

- одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, стаття 49-2 КЗпП України передбачає порядок вивільнення працівників, яким мають керуватися роботодавці, оскільки саме вони є ініціаторами розірвання трудових відносин за скороченням штату. Отже, саме на роботодавців законодавець покладає обов`язок своєчасного, за два місяці, повідомлення працівника про звільнення. Саме роботодавець має повідомити працівників про наявні вакансії та запропонувати їм роботу, за наявності таких. Тому саме роботодавець має прикласти зусиль для встановлення наявності в працівників переважного права на залишення на роботі та наявності визначених в законодавстві підстав для застосування цього переважного права (якщо кваліфікація та продуктивність праці таких працівників однакова).

Обов`язок роботодавця щодо належного попередження працівника про звільнення та пропозиції роботи кореспондується з правом самого працівника бути обізнаним в повному обсязі про всі рішення та зміни щодо них, які стосуються підстав його звільнення, а також про наявність вакантних посад, що можуть бути йому запропоновані.

Тому саме роботодавець (відповідач Управління) мав здійснити всі необхідні, передбачені чинним законодавством заходи щодо належного повідомлення позивача та інших працівників Департаменту:

- про всі наступні редакції до розпорядження № 1046, прийняті керівником ЛОДА, що стосуються зміни структури та граничної чисельності юридичної особи Департаменту як підстави для вивільнення працівників;

- про наявні вакансіїї за новим штатним розкладом, а також запропонувати їх працівникам, попередженим про звільнення, одразу, після їх створення;

а також встановити наявність в позивача, як і в інших працівників, передбаченого чинним законодавством переважного права залишення на роботі, та підстав для застосування цього права.

Однак, відповідач Управління не довів факту виконання ним в повному обсязі вказаних вимог законодавства, не підтвердив ці обставини належними доказами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, Кодекс законів про працю України та Закон України Про державну службу не містить вимог, відповідно до яких, у разі вивільнення працівників за скороченням штатних посад їм мають бути запропоновані посади державних службовців за напрямками роботи чи із збереженням їх функціональних обов`язків.

Працівники Департаменту були переведені на посади Управління в порядку ст. 87 Закону України Про державну службу , тому питання можливості пропозиції роботи в Управлінні стосовно всіх державних службовців Департаменту мало бути вирішено їх керівником відповідно до вимог чинного законодавства, із дотриманням переважного права залишення на роботі незалежно від напрямків роботи, якими вони займалися в Департаменті, з урахуванням їх кваліфікації і продуктивності праці.

Продуктивність праці державних службовців встановлюється відповідно до процедури до оцінювання результатів службової діяльності, згідно з вимогами статті 44 Закону України Про державну службу в редакціі, чинній на час виникнення спірних правовідносин, що передбачала такі вимоги:

- результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні;

- оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції;

- оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення;

- державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання;

- висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення;

- за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

Таким чином, переважне право залишення державних службовців на службі при скороченні штату мали особи з більш високими кваліфікацією та результатами щорічного оцінювання службової діяльності.

Частинами 1, 2 статті 41 Закону України Про державну службу передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

За вимогами частини 2 статті 41 Закону України Про державну службу переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Згідно з вимогами частини 1 статті 38 Закону України Про державну службу прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Відповідно до вимог частини 1 статті 19, частини 2 статті 20 Закону України Про державну службу визначені такі загальні вимогидля набуття права на державну службу: досягнення повноліття; громадянство України, вільне володіння державною мовою, ступінь вищої освіти не нижче: 1) магістра - для посад категорій "А" і "Б"; 2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії "В";

- для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.

Згідно з частиною 3. статті 20 Закону України Про державну службу спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", визначаються суб`єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 Порядку визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій Б і В , затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 06.04.2016 № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2016 року за № 647/28777, за змістом спеціальні вимоги є описом вимог до досвіду роботи осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій Б і В , їх освіти, компетентностей, професійних знань, необхідних для ефективного виконання обов`язків за відповідною посадою державної служби; їх розробляє служба управління персоналом державного органу під час підготовки проекту умов проведення конкурсу.

Посада позивача належить до категорії В відповідно до вимог абзацу четвертого пункту 3) частини 2 статті 6 Закону України Про державну службу .

Згідно з абзацами 1, 8 частини 1 статті 51 Закону України Про державну службу посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на групи оплати праці, до групи 7 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади.

Отже, позивач на момент звільнення мала 8 ранг державної служби, займала посаду головного спеціаліста Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації, яка належала до категорії "В", до 7 групи оплати праці, що мало бути враховано відповідачем при вирішенні питання наявності можливості пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби чи пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі порівняно з іншими працівниками, що переводилися на вакантні посади, відповідно до вимог частини 1 статті 38 Закону України Про державну службу .

Однак, відповідач не довів того факту, що при вирішенні питання щодо можливості запропонувати позивачу іншу вакантну (рівноцінну або нижчу) посаду ним дотримані вимоги ч.1 ст.42 КЗпП України та частини 1 статті 38, а також статті 44 Закону України Про державну службу і встановлено переважне право всіх працівників Департаменту, переведених на вакантні посади до Управління відносно позивача на залишення на роботі, а саме, що вони мають більш високу кваліфікацію та результати щорічного оцінювання службової діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, що вона має переважне право на залишення на роботі, що мало бути враховане роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників. Звільнення ж позивача відбувалося без урахування цього права, що визнається сторонами, оскільки відповідач заперечував факт наявності такого права в позивача і в ході судового розгляду.

Відповідач протягом часу з 23.04.2019 (затвердження нового штатного розпису) і до 16.05.2019 (вирішення питання про переведення працівників та звільнення позивача) мав час і можливість для порівняльного аналізу кваліфікації і результатів оцінювання службової діяльності всіх працівників, що мають рівні з позивачем права для переведення на вакантні посади, встановлення наявності переважного права на залишення на роботі у позивача та наявності підстав для його застосування.

Однак, факт наявності більш високої кваліфікації і продуктивності праці в усіх інших працівників, які були попереджені про звільнення, і мали рівні з позивачем права на переведення на вакантні посади категорії В (в тому числі, які, як і позивач, мали переважне право залишення на роботі) - не доведено відповідачем шляхом надання належних доказів.

Отже, як встановлено судом, жодна посада позивачу не була запропонована, хоча, відповідач не довів факту відсутності в нього можливості запропонувати позивачу работу на посадах за новим штатним розкладом в Управлінні з урахуванням її переважного права залишення на роботі, чим порушені права позивача на продовження служби в цьому органі.

Зазначені вище обставини свідчать про порушення відповідачем процедури вивільнення позивача та відсутності підстав для її звільнення, передбачених в частині 1 статті 87 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), отже підтверджують незаконність оскарженого наказу про звільнення позивача. Тому суд визнає наказ про звільнення позивача протиправним, безпідставним, таким що прийнятий всупереч вимогам статті 87 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на час його постановлення), у зв`язку з чим скасовує його.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тому вимоги позивача в частині поновлення її на службі на попередній посаді, а саме: головного спеціаліста Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації - також суд задовільняє.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме:

- що після звільнення позивача зі служби з 17.05.2019 Департамент регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 33766134) змінив назву на Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 33766134) без припинення статусу юридичної особи;

- що посада, яку займала позивач, фактично була скорочена шляхом затвердження нового штатного розпису Управління;

- при вирішенні питання щодо можливості переведення працівників Департаменту на новостворені посади в Управлінні не проведено ретельного аналізу кваліфікації та продуктивності праці всіх працівників, в тому числі позивача, а також не враховано її переважне право на залишення на роботі як особи, в сім`ї якої немає інших працівників зі самостійним заробітком,

суд, керуючись вимогами пункту 10) частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне для поновлення порушеного права позивача на залишення на роботі, обрати ефективний спосіб захису, зобов`язавши відповідача Управління прийняти рішення щодо поновлення позивача на державній службі на посаді головного спеціаліста Департаменту (за потреби поновити позивача поза штатом) з 17 травня 2019 року, а також здійснити всі необхідні (передбачені чинним законодавством) заходи та поновити порушене право ОСОБА_1 на продовження державної служби шляхом переведення на вакантні, станом на 15.05.2019, посади в Управлінні з урахуванням її переважного права на залишення на роботі.

Також з відповідача Управління як з органу, що прийняв скасоване рішення, слід стягнути на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 травня 2019 року до 01 листопада 2019 року (включно) в розмірі 96231,33 грн (дев`яносто шість тисяч двісті тридцять одну гривню 33 копійки) = (117 робочих днів х 822,49 гривень (середньоденна заробітна плата позивача згідно з довідкою відповідача (т.2 а.с.21). Зазначений розрахунок здійснено судом на підставі постанови КМУ від 8 лютого 1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", який відповідає розрахунку позивача з уточненням періоду вимушеного прогулу, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

А згідно з вимогами частини 5 статті 235 КЗпП України та пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, в тому числі і в частині стягнення щомісячних виплат за один місяць, що згідно з вказаними довідками відповідача складає суму в розмірі - 16449,80 грн (20 робочих днів х 822,49 гривень).

Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації за додаткову соціальну відпустку суд дійшов таких висновків.

За встановлених судом обставин, що позивач з 2018 року самостійно виховує неповнолітню дитину і не отримує допомоги на її утримання від її батька, суд дійшов висновку, що позивач має право на щорічну додаткову відпустку як одинока мати відповідно до вимог ч.1 ст.182-1 КЗпП України та ч.1 ст.19 Закону України Про відпустки за 2018 та 2019 роки, всього 20 календарних днів. При звільненні позивача їй всупереч вимогам ч.1 ст. 24 Закону України Про відпустки не були виплачені суми компенсації за вказані невикористані відпустки, що підтверджено оскарженим наказом, факт невиплати визнають сторони.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про протиправність звільнення позивача та необхідність поновлення її на службі, суд, враховуючи позицію позивача, не знаходить підстав для стягнення компенсації за вказані невикористані відпустки, які позивач зможе використати під час проходження служби. Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині суд також відмовляє.

Питання щодо судових витрат судом відповідно до вимог ст.139 КАС України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації України №28-к від 16.05.2019 Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді головного спеціаліста Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації з 17 травня 2019 року.

Зобов`язати Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 33766134; місце знаходження: 93405, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 59) прийняти рішення щодо поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на державній службі на посаді головного спеціаліста Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації з 17 травня 2019 року, а також здійснити всі необхідні заходи та поновити порушене право ОСОБА_1 на продовження державної служби шляхом переведення на вакантні станом на 15.05.2019 посади в Управлінні промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації з урахуванням її переважного права на залишення на роботі.

Стягнути з Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 травня 2019 року до 01 листопада 2019 року в розмірі 79781 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят одної) гривні 53 копійки з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на державній службі ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації з 17 травня 2019 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Управління промисловості, транспорту та зв`язку Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 33766134; місце знаходження: 93405, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суми середнього заробітку за один місяць в розмірі 16449 (шістнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 80 копійок з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян