Рішення

від 15.11.2019 по справі 520/9388/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2019 р. № 520/9388/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0001555006 від11.06.2019 року;

- стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в сумі 4055 гривень 86 копійок і банківську комісію за сплату судового збору в сумі 82 гривні 77 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно поставив під сумнів господарські операції з поставки товару позивачем на користь ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП (код 41695896) із посиланням на ті, на думку відповідача, обставини, що поставку було здійснено на користь невстановлених осіб та що не встановлено споживача продукції, реалізованої ТОВ ОМЕГА .

Відповідач надав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

За наслідком оформлення Акта № 44/28-10-50-06/33010822 від 17 травня 2019 р. документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово- промислова компанія ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА (далі ТОВ "ОМЕГА") з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю відповідальністю ЕМІЛІЯ ГРУП за період з 01.09.2018 р. по 31.10.2018 р. (далі за текстом - Акт перевірки) Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної служби України винесено податкове повідомлення-рішення № 0001555006 від 11 червня 2019 р. (надалі за текстом - Повідомлення-рішення), яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ОМЕГА на суму 270 390 гривень 71 коп., а саме: зобов`язання з податку на прибуток підприємств - 180 260,47 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 90 130,24 грн.

ТОВ ОМЕГА із Повідомленням-рішенням не погодилося, направило до ДФС України скаргу' №14230 від 19 червня 2019 р., у задоволенні якої рішенням № 39694/6/99-99-11-04-02-25 від 19 серпня 2019 р. було відмовлено.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено договір поставки товару №045826-18 від 05 вересня 2018 року з ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП (код 41695896).

Відповідно до умов договору (істотні умови):

ТОВ ОМЕГА , іменоване надалі Постачальник в особі директора Дубовик Вікторії Іванівни, що діє на підставі Статуту, з одного боку та ТОВ "ЕМІЛІЯ ГРУП", іменоване надалі Покупець , від імені якого діє (ке встановлена особа), на підставі Статуту, з іншого бку, уклали цей Договір про нижченнведене:

Відповідно до п. 1.1 договору "Постачальник" зобов`язується поставляти Покупецю Товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціню в українській гривні згідно з зяявками Покупця , що узгоджується Сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, програми Web система програма підбору і замовлення автокомпонетів OSP (Omega selection Program) чи в усній формі, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити його на умовах даного Договору. За достовірність всіх даних, що заявляються для доставки Товару, відповідальність несе виключно Покупець . Підтвердження факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару є прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній, виданій Постачальник , яка після її підписання Сторонами має юридичну силуСпецифікації в розумінні СТ..266 Господарського Кодексу України. Товар, прийнятий Покупецем по видатковій накладній не підлягає поверненню за ініціативою Покупця , окрім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого Товару перевищує кількість, що заявлена Покупецем , або у випадку, передбаченому п.7 правил прийому Покупецем партії Товару по номенклатурі, кількості і якості від Постачальника та порядку пред`явлення Покупецем претензій, що виникли в результаті прийому партії Товару і оформлення повернення Товару Постачальникові , які розміщені на сайті Постачальника за наступним посиланням: http://www.omega-auto.biz/media/397183/pravila__priomu_pokupcem_tovaru_poryadok_predyavlennya_pokupcem_prete nzii.docx

Відповідно до п. 1.2 Договору по заявці Покупця , узгодженій Сторонами у порядку, передбаченому пі .1 Договору, Постачальних може надати Покупцю складські послуги щодо швидкісного замовлення Покупця з конкретної заявки. Підтвердження факту узгодження і надання послуги є підписання Покупцем видаткової накладної, окремим рядком в якій вказана надана послуга або відповідного акту про надання послуг.

Відповідно до п. 2 Договору:

2.1 Умови поставки Товару: CPT (ІНКОТЕРМС 2010) склад Покупця . Адреса складу Покупця узгоджується Сторонами в заявці в порядку, передбаченому п.1.1 Договором.

За погодженням Сторін можлива поставка на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010) склад Постачальника , що знаходиться за адресою: Харківський район, сит. Васшцеве, вул. Промислова, 1 або Харківський район, смт. Бабаї, вул.. Вторчерметівська,4 або Києво- Святошинський район, с.Чайки, вул.. Антонова 1-а

2.2 Моментом поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної на Товар, що поставляється. Моментом переходу права власності на Товар, є момент передачі Товару першому перевізнику або представнику Покупця в залежності від базисних умов поставки Товару.

При поставці Товару за допомогою Кур`єрських служб (КС), моментом поставки та моментом переходу права власності є момент передачі Постачальником Товару КС.

Договір підписано від імені позивача директором Дубовик В. І ., від імені контрагента ТОВ "ЕМІЛІЯ ГРУП" директором Чебикіним А.В.

Факт вчинення спірних господарських операцій підтверджуються оформленими первинними документами, а саме: договором поставки товару №045826-18 від 05 вересня 2018 р„ видатковими накладними №ХВ-1934327 від 10 вересня 2018 р„ № ХВ-2349901 від 30 жовтня 2018 р.. № ХВ-2166969 від 08 жовтня 2018 р., № ХВ-2135058 від 03 жовтня 2018 р. (надалі за текстом - Видаткові накладні, копії додаються). Зазначені первинні документи складено у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суттєвих порушень у складенні зазначених документів підчас перевірки податковим органом виявлено не було.

Факт доставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними №ХВ-3250281 від 08 жовтня 2018 р., №ХВ-3221692 від 03 жовтня 2018 р., № ХВ-3056773 від 10 вересня 2018 р., № ХВ-3396723 від 30 жовтня 2018 р.

Документи підписані керівником ТОВ ЕМІЛІЯ ОСОБА_2 , підпис керівника скріплений печаткою підприємства. Відсутні будь-які докази, які би спростовували або ставили під сумнів вищенаведене.

Як вбачається з копії довідки банку, наданої до матеріалів справи, оплата товару ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП підтверджується переказами коштів з рахунку цього підприємства на рахунок позивача, та відповідністю суми сплачених коштів вартості поставленого товару.

Факт наявності товару у позивача та походження товару підтверджуються наданими до матеріалів справи копіями первинних документів щодо придбання цього товару в Україні або імпорту' (ввезення) в Україну, а саме: накладною про відпуск товарно-матеріальних цінностей №2192 від 09 жовтня 2018 р. і митними деклараціями.

Судом також встановлено наявність у позивача належної матеріально-технічної бази для зберігання товару. Так, за договором оренди від 21 грудня 2016 р. позивач орендує складські та офісні приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 72 713,7 м.

Виконання вищевказаного договору оренди підтверджується платіжними дорученнями № 4893 від 13 вересня 2018 р і № 3465 від 02 жовтня 2018 р.. якими відповідно підтверджується сплата позивачем за оренду вищезгаданого складу в сумі 2 382 640,46 грн. за вересень 2018 р. і 2 462 061,82 грн. за жовтень 2018 р., тобто за ті місяці, в які було здійснено поставку товару на користь ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП .

Позивачем також на підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано до матеріалів справи докази наявністю у позивача відповідного кваліфікованого персоналу, доказом чого є видрук штатного розкладу.

Крім того, перебування у трудових правовідносинах протягом відповідного періоду водіїв, вказаних у Товарно-транспортних накладних (водіїв, які виконували доставлення товару ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП , а саме: ОСОБА_3 - ІПН НОМЕР_1 , рядки 619-620 за III квартал 2018 р., ОСОБА_4 - 1ПЫ НОМЕР_2 , рядки 526-527 за IV квартал 2018 р ОСОБА_5 - ІПН НОМЕР_3 , рядки 447-448 за IV квартал 2018 р., ОСОБА_6 - ІПН НОМЕР_4 , рядки 459-460 за IV квартал 2018 р.) підтверджується формами №1 ДФ за 3-й і 4-й квартал 2018 р.

Відповідач в обґрунтування встановленого ним факту нереальності господарських операцій позивача посилається на фіктивність контрагента.

Так відповідач в акту перевірки зазначає, що згідно даних інформаційних ресурсів контролюючого органу встановлено, що ТОВ "ЕМІЛІЯ ГРУП" має податкову адресу: 84000, Київська область, м. Переяслав- Хмельницький вул. Б. Хмельницького, 104 . Чисельність по підприємсту: 1 особа. Останню податкову звітність було надано за жовтень 2018.

Відповідачем до суду надано копію листа ГУ ДФС у Київській області від 01.03.2019 року на лист від 31.01.2019 року, відповідно до якого станом на дату виконання службової записки Бориспільського управління ГУ ДФС у Київській області № 7906/10-36-51 від 11.12.2018 року ТОВ "Емілія Груп" змінило місцезнаходження та перереєстроване за адресою Київська область , м . Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, попередня адреса реєстрації підприємства - Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, буд. 45, корп. 10.

Як вбачається з матеріалів справи, останні взаємовідносини позивача з контрагентом датовані 30.10.2018 року.

Згідно копії витягу з ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань станом на 30.10.2018 року, яку надано позивачем до матеріалів справи, ТОВ "Емілія Груп" код ЄДРПОУ: 41695896 зареєстроване за адресою 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, буд. 45, корп. 10.

Засновником та директором товариства зазначений ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань станом на 28.05.2019 року, яку надано позивачем до матеріалів справи, ТОВ "Емілія Груп" код ЄДРПОУ: 41695896 зареєстроване за адресою Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, засновник та директор Сургайліте Олена Аркадіївна.

Відповідно до сторінки 6 зазначеного витягу зазначено дані про реєстраційні дії: "Внесення змін до відомостей про юридичну особі, що не повязані зі змінами в установчих документах, 19.11.2018 року 12741070004014287; ОСОБА_7 ; Костянтинівська міська рада; зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників".

Попередній запис про зміни був здійснений 17.08.2018 року тобто до укладення позивачем договору з контрагентом.

Відтак, зміна місцезнаходження контрагента позивача та його керівника та засновника відбулася після завершення взаємовідносин позивача з ТОВ "Емілія Груп".

Відтак, посилання відповідача на незнаходження контрагента позивача за новим місцем реєстрації станом на січень-квітень 2019 року не може бути підтвердженням нереальності господарських операцій, здійснених у вересні-жовтні 2018 року, зокрема з урахуванням зміни місцезнаходження, керівника та засновника такого контрагента. З огляду на що вказані обставини не беруться судом до уваги.

Стосовно відповідей ПрАТ "Дніпровський ринок" суд зазначає,що в листі № 32 від 06.03.2019 року зазначено, що ПрАТ "Дніпровський ринок" з ТОВ "Емілія Груп" в виробничих та інших відносинах не перебуває.

З формулювання відповіді вбачається,що відповідь надано станом на дату подання запиту, тобто на 26.02.2019 року. При цьому відповідь не є підтвердженням неперебування зазначеного підприємства у відносинах з контрагентом позивача станом на дату здійснення господарських операцій, а відтак не може біти взяти до уваги судом,оскільки не підтверджує обставини, на які посилається відповідач у відзиві та акті перевірки.

Стосовно листа №46 від 11.04.2019 року в якому ПрАТ "Дніпровський ринок" зазначає про те, що позивач та ПрАТ "Дніпровський ринок" на період 2018 року та 2019 року в жодних відносинах не перебував, жодних стосунків не мав, не враховується судом з огляду на недоведенність відсутності існування таких відносин між ПрАТ "Дніпровський ринок" та ТОВ "Емілія Груп".

Посилання на відсутність відносин між ПАТ ДНІПРОВСЬКИЙ РИНОК , з одного боку, і ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП або ТОВ ОМЕГА , з іншого боку, не вказують на неможливість здійснення поставки за зазначеною адресою.

Свобода підприємницької діяльності дозволяє суб`єктам господарювання, які мають правовідносини із ПАТ ДНІПРОВСЬКИЙ РИНОК , укладати різного роду господарські договори із іншими суб`єктами господарювання, в тому числі такі договори, які надають можливість здійснювати розвантаження або зберігання товару.

Відтак, вказані обставини також не можуть бути належним обґрунтуванням нереальності господарських операцій позивача.

Твердження відповідача , що при подальшому аналізі руху товару по ланцюгах реалізації від ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП до наступних контрагентів- покупців не встановлено споживача продукції, реалізованої ТОВ ОМЕГА, не може бути покладене в основу висновку про те, що поставок товару від ТОВ ОМЕГА на користь ТОВ ЕМІЛІЯ не відбувалось. Адже відображення у бухгалтерському або податковому обліку подальшої реалізація товару не є обов`язковою умовою або передумовою для фактичної фізичної поставки товару. Крім того товар міг бути поставлений без відображення у бухгалтерському обліку, зокрема з огляду на те, що в Акті перевірки вказано, що ТОВ ЕМІЛІЯ ГРУП останню податкову звітність було подано за жовтень 2018 р.

Відтак, відповідачем достовірно не встановлено відсутність подальшої реалізації, зокрема з урахуванням неподання контрагентом звітності за наступні періоди, з огляду на що, подальша реалізація товару могла мати місце в період, за який не подано звітності.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень відповідача, останню звітність ТОВ "Емілія Груп" було подано за жовтень 2018 року. Останні правовідносини між позивачем та ТОВ "Емілія Груп" завершилися саме у жовтні 2018 року,за який контрагент відзвітував у встановленому законом порядку.

Подальші події, що встановлені податковим органом відносно ТОВ "Емілія Груп" відбувалися поза межами існування господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Емілія Груп", а відтак не могли будь-яким чином впливати на взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом, з огляду на що не мають значення для вирішення питання про реальність господарських операцій позивача.

Відповідно до частин 1,3 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. ... Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, aie не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абз.5);

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (абз. 2);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу ( за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (абз. 16).

Відповідно ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерській облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та людей, здатних вплинути на рішення, що приймаються на ії основі (абз.2);

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абз.7).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІУ від 16.07.1999 року первинні та зведені облікові документи можуть бути складеш на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 ст. 3. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україва № 996-ХГУ від 16.07.1999 року бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства (із змінами та доповненнями) затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 - дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Судом в ході розгляду справи не встановлено порушень закону позивачем у веденні фінансової, податкової, статистичної та інших видів звітності та складанні первинної документації, як і не встановлено будь-яких суттєвих недоліків періинної документації позивача в Акті перевірки.

Відповідачем вказаного факту підчас судового розгляду не доведено.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до вимог п. З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Згідно П(С)БО № 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290 - Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії' визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Пунктом 188.1 ст.188 Податкового кодексу України надано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг:

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку .

Проте, перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0001555006 від11.06.2019 року.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків ДПС (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ: 39770996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (62495, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ: 33010822 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати: судовий збір в сумі 4055 гривень 86 копійок (чотири тисячі п`ятдесят п`ять гривень 86 копійок) і банківську комісію за сплату судового збору в сумі 82 гривні 77 копійок (вісімдесят дві гривні 77 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.