Рішення

від 12.11.2019 по справі 580/1803/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року справа № 580/1803/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Остроушко Л.І.,

представників позивача -Федини О.В. (згідно з ордером),

представників відповідача - Скорженка А.П. (за довіреностями в режимі відеоконференції),

розглянувши по суті у приміщенні суду в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

04 червня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, код ЄДРПОУ 31082518) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0000814712 про визначення грошового зобов?язання по податку на прибуток підприємств в сумі 25810540,00 грн;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0000824712 про визначення грошового зобов?язання по податку на додану вартість в сумі 2008545,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки не дотримався визначеного податковим законодавством порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Так, із змісту акта перевірки, документальна позапланова виїзна перевірка проводилася у період з 18.06.2018 по 01.03.2019, строки проведення зазначеної перевірки продовжувалися (наказ відповідача від 06.07.2018 №1251) та неодноразово зупинялися (накази відповідача від 10.07.2018 №1270 та від 16.08.2018 №1539), а безпосереднє її проведення здійснювалося службовими особами відповідача, а саме: головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Холодняком М.М., головним державним ревізор-Інспектором відділу аудиту Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Шпаком О.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Гончар Н.М., па підставі направлень на перевірку від 15.06.2018 №120 та від 20.02.2019 №55, №56. Позивач зазначає, що на виконання вимог ст.81 Податкового кодексу України ним 18.06.2018 року був наданий допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки виключно головному державному рсвізору-інспектору Холодняку М.М., а умовами і підставами такого допуску слугувало пред`явлення ним уповноваженому представнику позивача копії наказу відповідача від 14.06.2018 №1125 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (код ЄДРПОУ 31082518), службового посвідчення та направлення на перевірку від 15.06.2018 №120, з яким під підпис був ознайомлений уповноважений представник позивача. 25.02.2019 на адресу позивача надійшло рекомендоване поштове відправлення №6903525546065, в якому містилися лист відповідача від 20.02.2019 №8687/10/28-10-47-12 Про поновлення перевірки та копія наказу відповідача від 20.02.2019 №403 Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженого відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор (код ЄДРІІОУ 31082518) . Жодних інших документів, визначених ст.81 Податкового кодексу України, які надають право контролюючому органу приступити до проведення позапланової виїзної перевірки, зокрема, зазначених в акті перевірки направлень на перевірку від 20.02.2019 №55 та №56, рекомендоване поштове відправлення №6903525546065 не містило. Вищевикладене свідчить про відсутність фактичного допуску службових осіб відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписали акт перевірки, до проведення поновленої документальної позапланової виїзної перевірки позивача у період з 21.02.2019 до 01.03.2019 за місцезнаходженням позивача, про нездійснення вищевказаними службовими особами заходів щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки у відповідності до наказу від 20.02.2019 №403. Крім того, позивач зазначає про проведення відповідачем контрольного заходу, результати якого оформлені актом перевірки від 11.03.2019 №26/28-10-47-13/31082518, з порушенням граничних строків проведення документальних позапланових виїзних перевірок, визначених приписами ст.82 Податкового кодексу України, що унеможливлює прийняття за наслідками такої перевірки будь-яких законних податкових повідомлень-рішень. Крім того, позивач акцентує увагу і зазначає, що акт перевірки від 11.03.2019 №26/28-10-47- 13/31082518 не містить жодних фактичних даних щодо встановлення відповідачем граничних строків виконання позивачем господарських зобов`язань з контрагентами, як резидентами так і нерезидентами, та їх порушення із вказівкою на відповідні дати, що унеможливлює правильність визначення відповідачем початку перебігу строків позовної давності та їх закінчення за кожним правочином, що спростовує висновки відповідача про наявність у позивача саме простроченої кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, та заниження ним іншого операційного доходу від її списання за наслідками 3 кварталів 2017 року. Аналогічно, відповідачем внаслідок неповного з`ясування фактичних обставин не враховано, що у зовнішньоекономічних відносинах Позивача з нерезидентами ALKO-PRAGA s.r.o. (Чехія), BLACK IMPORTS (CIIIA), KISHAR GЕNЕRAL TRAIDING COMPANY (Ірак), SIA NAZARЕTН (Латвія), PORTMOND SYSTЕMS LTD (Великобританія), UNITED STARS CORPORATIONS (Канада), ЧІІ ОСОБА_4 ( Азейбарджан ) також відсутні порушення договірних умов, з наявністю яких пов`язаний перебіг строку позовної давності, в частині порушення строків проведення грошових розрахунків та, як наслідок, відсутня будь-яка прострочена кредиторська заборгованість в зазначених в акті перевірки розмірах. Водночас, позивачем із своїми контрагентами-резидентами ТОВ ДІСПЛЕЙС , ТОВ АВЕРСІ ІІРОМ , ТОВ ВСР-ІНВЕСТ , ТОВ ГРАНТ ТАЙМ , ГОВ ЕНЗО ТРЕЙД , ТОВ КРОНА ЛТД , ТОВ МІЛТОН ПЛАС , ТОВ ПОЛІСІСТЕМС , ПП ПРИМУЛА-ДНІПРО , ТОВ РОСС-СТАЛЬ , ТОВ САТУР-СЮ , ТОВ ФЕДЕЛЬТА , ТОВ БК ФОРУМ ІНВЕСТ укладені відповідні договори про порядок погашення заборгованості, договори про відступлення прав вимоги, на підставі яких їх сторони визначили граничні строки проведення оплат за надані послуги і поставлені товарно-матеріальні цінності, які на момент завершення перевірки ще не настали та по ним не закінчився перебіг строку позовної давності, що спростовує наявні в акті перевірки твердження відповідача про наявність у позивача саме простроченої кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності та заниження ним іншого операційного доходу від її списання за наслідками 3 кварталів 2017 року. Позивач зазначає про незаконність визначення грошових зобов`язань та штрафних санкцій, включених до складу грошових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, нарахованих внаслідок начебто завищення ним витрат діяльності перевірених періодів, що включені у собівартість реалізованої продукції (робіт/послуг) за наслідками господарських операцій з ТОВ МОЛІН ГРУП , з ТОВ СІТІ ТРАНС ЛТД , з ТОВ УКРВТОРМЕТСТАІІДАРТ , з ТОВ СУПРІМ - ГРУП , з ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ , оскільки висновки акту перевірки про наявність в діяльності вказаних суб`єктів господарювання ознак начебто фіктивності здійснення господарської діяльності і встановленої в позасудовому порядку нікчемності складених ними первинних документів, ґрунтується виключно на припущеннях та зроблені без дослідження відповідних первинних документів. На думку представників позивача, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою від 21.06.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче провадження з розгляду справи.

Відповідач надав до суду письмовий відзив на позов в якому зазначили, що Копію наказу Офісу великих платників від 14.06.2018 № 1125 вручено 18.06.2018р. представнику ТОВ ЗЛГЗ Златогор Федині О.В., який діє на підставі довіреності від 24.09.2015р. (термін дії довіреності по 31.12.2020). З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис представника позивача Федину О.В. 18.06.2018 (направлення від 15.06.2018 № 120), у журналі реєстрації перевірок ТОВ ЗЛГЗ Златогор вчинено запис 18.06.2018 від № 28. Таким чином посадова особа відповідача була допущена до проведення документальної перевірки. Отже, відповідач у межах повноважень приступив до проведення виїзної перевірки згідно наказу Офісу ВПП ДФС від 14.06.2018 № 1125 про проведення перевірки. Право на проведення перевірки у позивача виникло у зв?язку із наданням наказу від 14.06.2018 № 1125 про проведення перевірки. ОСОБА_1 під час проведення перевірки було здійснено всі заходи щодо проведення документальної виїзної перевірки, а саме ним було досліджено документи позивача (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність та інші документи) пов?язані із предметом перевірки. Оскільки службові особи відповідача Шпак О.В. та Гончар Н.М. не прибували за місцем знаходження позивача, направлення на перевірку цих осіб не направлялося. Перевірка проводилась у період з 18.06.2018 по 01.03.2019. Термін проведення перевірки продовжувався з 09.07.2018 на 10 робочих днів на підставі наказу Офісу великих платників від 06.07.2018 № 1251. Термін проведення перевірки зупинявся з 12.07.2018 на 30 робочих днів на підставі наказу Офісу великих платників від 10.07.2018 № 1270. Термін проведення перевірки зупинявся з 23.08.2018 до розгляду справи № 823/1643/18 Київським апеляційним адміністративним судом на підставі наказу Офісу великих платників від 16.08.2018 №1539. Перевірку поновлено з 21.02.2019 року по 01.03.2019 згідно наказу Офісу великих платників від 20.02.2019 № 403. Відповідач вважає, що ним не було порушено строків на проведення перевірки, оскільки така перевірка була проведена у належний строк саме після прийняття наказу про поновлення перевірки. Відповідач зазначає, що укладені позивачем з контрагентами-резидентами договорів про порядок погашення заборгованості, договорів про відступлення прав вимоги не мають юридичної сили первинного документа, посилаючись при цьому на наявність зазначених в акті перевірки відповідних кримінальних проваджень. Крім того, відповідач зазначає про фіктивність контрагентів позивача з посиланням на наявність зазначених в акті перевірки відповідних кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти платника податків. Крім того, відповідач посилається на відсутність у контрагентів позивача (ТОВ СІТІ ТРАНС ЛТД , ТОВ МОЛІН ГРУП ) товарно-матеріальних цінностей, які були поставлені позивачу. За таких обставин представники відповідача вважають, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" зареєстровано як юридична особа 23.01.2001 виконавчим комітетом Золотоніської міської ради, ідентифікаційний код 31082518, взято на облік в органах державної фіскальної служби 31.05.2001.

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 14.06.2018 №1125 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (код ЄДРГІОУ 31082518) наказано організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор з питань викладених у поданих платником запереченнях з 18.06.2018 тривалістю 15 робочих днів (а.с.156 том №1).

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 06.07.2018 №1251 Про продовження проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (код ЄДРГІОУ 31082518) продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор з питань викладених у поданих платником запереченнях на 10 робочих днів з 09.07.2018 (а.с.157 том №1).

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 10.07.2018 №1270 Про зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (код ЄДРГІОУ 31082518) зупинено з 12.07.2018 на 30 робочих днів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор розпочатої, 18.06.2018 (а.с.158 том №1).

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 16.08.2018 №1539 Про зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (код ЄДРГІОУ 31082518) зупинено з 23.08.2018 проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор розпочатої 18.06.2018, до розгляду справи №823/1643/18 Київським апеляційним адміністративним судом (а.с.159 том №1).

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 20.02.2019 №403 Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (код ЄДРГІОУ 31082518) поновлено з 21.02.2019 на 7 робочих днів проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ЗЛГЗ Златогор (а.с.160 том №1).

Відповідно до п.78.5 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється, а останні мають право приступити до проведення зазначеної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Приписами абз. 6, 7 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України унормовано, що при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, Імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення, а непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, документальна позапланова виїзна перевірка позивача проводилася у період з 18.06.2018 по 01.03.2019, строки проведення зазначеної перевірки продовжувалися (наказ Відповідача від 06.07.2018 року №1251) та неодноразово зупинялися (накази відповідача від 10.07.2018 року №1270 та від 16.08.2018 року №1539), а безпосереднє її проведення здійснювалося службовими особами відповідача, а саме: головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Холодняком М.М., головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Шпаком О.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Гончар Н.М., па підставі направлень на перевірку від 15.06.2018 №120 та від 20.02.2019 №55, №56.

Позивач зазначає, що на виконання вимог ст.81 Податкового кодексу України ним 18.06.2018 наданий допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки головному державному ревізору-інспектору Холодняку М.М.

Таким чином, суд вважає, що позивач, допустивши посадову особу контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 11.03.2019 №26/28-10-47-13/31082518 не може посилатись на порушення під час проведення перевірки, оскільки призвести до відновлення порушених прав позивача наразі порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді рішень прийнятих на підставі вищезазначеного акту.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" з питань викладених у поданих ТОВ ЗЛГЗ Златогор з питань викладених у поданих ТОВ ЗЛГЗ Златогор запереченнях від 22.05.2018 №688 (вх. №37402/10 від 05.06.2018) до акту перевірки від 16.05.2018 №49/28-10-47-12/31082518 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЗЛГЗ Злотогор дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного за період з 01.10.2015 по 30.09.2017, іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування з 01.01.2015 по 30.09.2017.

Вказано перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" вимог:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів, п. 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 17780757 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 2879564 грн;

- п. 225.5, п. 225.6 ст. 225 Податкового кодексу України, п. 4 р. 5 Наказу Міністерства фінансів від 23.01.2015 №14 Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку , в результаті чого занижено акцизний податок з лікеро-горілчаної продукції в сумі 1426325 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0000814712 про визначення грошового зобов?язання по податку на прибуток підприємств в сумі 25810540,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0000824712 про визначення грошового зобов?язання по податку на додану вартість в сумі 2008545,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до вимог пп.134.1.1. п. 134.1. ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153.

За правилами, визначеними пунктами 5, 7 вищевказаного Положення (стандарту), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг ); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Приписами п. 15 Положення (стандарту) також визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яка не підлягає погашенню, що кореспондується з приписами п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, відповідно до яких зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Віднесення доходів від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, до інших операційних доходів від операційної діяльності підприємства, передбачено також нормами розділу Рахунок 71 Інший операційний дохід Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, відповідно до яких на субрахунку 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості узагальнюється Інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

Визначення поняття позовна давність , порядок її обчислення та тривалості визначений приписами статей 256, 257, 260 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а порядок її обчислення здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд звертає увагу, що у відносинах міжнародної купівлі-продажу товарів визначення строків позовної давності, порядку їх обчислення та перебігу унормовані Конвенцією про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, яка підписана Україною 14.06.1974, ратифікована Верховною Радою України 14.07.1993 року та набрала чинності для України 01.04.1994 (далі - Конвенція).

При цьому, за змістом приписів ст.19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

В свою чергу, статтями 8-10 вищезгаданої Конвенції передбачено, що строк позовної давності встановлюється у чотири роки, а початок перебігу строку позовної давності починається від дня виникнення права на позов, що випливає з порушення договору, яке виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

Таким чином, з аналізу вищевказаних законодавчих норм вбачається, що необхідними умовами визнання доходом та включення до складу доходу звітного періоду сум від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, в тому числі і у відносинах міжнародної купівлі-продажу товарів, є встановлення факту порушення платником податків певних договірних умов із своїми контрагентами, що нерозривно пов`язано з виникненням права на позов, що випливає з порушення договору, а також наявність у платника податків на дату балансу саме простроченої заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, та спливу зазначених строків на певну дату балансу.

Суд звертає увагу, що акт перевірки від 11.03.2019 №26/28-10-47- 13/31082518 не містить жодних фактичних даних щодо встановлення відповідачем граничних строків виконання позивачем господарських зобов`язань з своїми контрагентами, як резидентами так і нерезидентами, та їх порушення із вказівкою на відповідні дати, що унеможливлює правильність визначення відповідачем початку перебігу строків позовної давності та їх закінчення за кожним правочином, що спростовує висновки відповідача про наявність у позивача саме простроченої кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, та заниження ним іншого операційного доходу від її списання за наслідками 3 кварталів 2017 року.

Крім того, відповідачем не враховано, що у зовнішньоекономічних відносинах позивача з нерезидентами ALKO-PRAGA s.r.o. (Чехія), BLACK IMPORTS (CIIIA), KISHAR GЕNЕRAL TRAIDING COMPANY (Ірак), SIA NAZARЕTН (Латвія), PORTMOND SYSTЕMS LTD (Великобританія), UNITED STARS CORPORATIONS (Канада), ЧІІ ОСОБА_4 ( Азейбарджан ) також відсутні порушення договірних умов, з наявністю яких пов`язаний перебіг строку позовної давності, в частині порушення строків проведення грошових розрахунків та, як наслідок, відсутня прострочена кредиторська заборгованість в зазначених в акті перевірки розмірах.

Суд звертає увагу, що позивачем із своїми контрагентами-резидентами, а саме ТОВ ДІСПЛЕЙС , ТОВ АВЕРСІ ІІРОМ , ТОВ ВСР-ІНВЕСТ , ТОВ ГРАНТ ТАЙМ , ГОВ ЕНЗО ТРЕЙД , ТОВ КРОНА ЛТД , ТОВ МІЛТОН ПЛАС , ТОВ ПОЛІСІСТЕМС , ПП ПРИМУЛА-ДНІПРО , ТОВ РОСС-СТАЛЬ , ТОВ САТУР-СЮ , ТОВ ФЕДЕЛЬТА , ТОВ БК ФОРУМ ІНВЕСТ укладені договори про порядок погашення заборгованості, договори про відступлення прав вимоги (а.с. 200-206, а.с. 213-217, а.с. 225-230, а.с. 235-245, а.с. 252, а.с. 269-273 том №1, а.с. 1-4, а.с. 19-24 том №2 ) на підставі яких їх сторони визначили граничні строки проведення оплат за надані послуги і поставлені товарно-матеріальні цінності, які на момент завершення перевірки ще не настали та по ним не закінчився перебіг строку позовної давності, що спростовує наявні в акті перевірки твердження відповідача про наявність у позивача саме простроченої кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, та заниження ним іншого операційного доходу від її списання за наслідками 3 кварталів 2017 року.

Вказані договори складені в паперовій формі, містять особисті підписи керівників та печатки сторін таких правочинів, що дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні відповідних господарських операцій і правильність їх оформлення.

Суд звертає увагу, що на час здійснення вищезазначених правочинів з вищевказаними контрагентами відомості про їх місцезнаходження та їх керівників, які зазначені в первинних документах, відповідали даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому посилання відповідача на те, що договори не мають юридичної сили з посиланням на те, що підписані не уповноваженими особами судом оцінюються критично.

Крім того, посилання відповідача на інформацію баз даних податкового органу та реєстраційні картки щодо контрагентів позивача також не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючий орган функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Вищезазначені висновки підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року у справі №804/7470/16 від 07.03.2018 року у справі №820/7065/16.

Реальність господарських операцій останнього із своїми контрагентами ТОВ ЕНЗО ТРЕЙД і ТОВ БК ФОРУМ ІНВЕСТ , щодо укладання відповідних договорів про порядок погашення заборгованості (новації) в частині визначення їх сторонами граничних строків проведення оплат за надані послуги і поставлені товарно-матеріальні цінності, які на момент завершення перевірки ще не настали та по ним не закінчився перебіг трирічного строку позовної давності, підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №823/3311/14 та постановою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015 у справі №823/1152/15.

Посилання відповідача на відсутність юридичної сили первинного документа в укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами-резидентами договорів про порядок погашення заборгованості, договорів про відступлення прав вимоги з посиланням на наявність зазначених в акті перевірки відповідних кримінальних проваджень, судом оцінюються критично оскільки позивач не є стороною, а його посадові особи ніколи не набували статусу свідків, підозрюваних, підсудних у зазначених кримінальних провадженням, а досудове слідство в межах вищевказаних кримінальних проваджень проводиться щодо фактів здійснення господарської діяльності суб`єктами господарювання, з яким позивач взагалі не мав жодних господарських взаємовідносин.

Крім того, сам по собі факт відкриття кримінального провадження не доводить складу податкового правопорушення, а прийняті в межах розслідувань таких кримінальних проваджень ухвали слідчих суддів не є вироком суду в розумінні ст.369 КПК України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінальною правопорушення, а вони є лише процесуальними рішеннями слідчого судді, на підставі яких сторона обвинувачення в порядку ст.93 КПК України здійснює збирання доказів у кримінальному провадженні.

Водночас, такі ухвали слідчих суддів не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських операціях з останнім або обставин, які б свідчили про нереальність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності, а тому є неналежними доказами для підтвердження вищезазначених доводів і тверджень контролюючого органу в розумінні ч.3 ст.73 КАС України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Не можуть бути належними доказами нереальності спірних правочинів також посилання відповідача на протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які згідно з реєстраційними документами є керівниками ТОВ ГРАНТ ТАЙМ , ТОВ ПОЛІСІСТЕМС , ТОВ ЕНЗО ТРЕЙД , ТОВ АВЕРСІ IIРОМ відповідно, оскільки зазначені свідчення вказаних громадян, які можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків, незважаючи на тривалий строк, що минув з моменту їх отримання, не були предметом безпосереднього дослідження судами при розгляді матеріалів вищевказаного кримінального провадження, як того вимагають приписи ст.23 КПК України, а сам лише факт заперечення начебто участі вказаних осіб у діяльності цих контрагентів не може бути беззаперечним свідченням фіктивності спірних господарських операцій.

Водночас, не можна вважати підтвердженими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за відсутності вироку суду, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Посилання відповідача на вироки Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 у справі №641/898/17, від 03.04.2017 у справі №641/1900/17, від 28.04.2017 у справі №641/2195/17, від 26.05.2017 року у №641/2509/17, від 24.05.2017 у справі №641/2949/17 та вироку Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018 у справі №758/15964/17, є неналежними доказами у справі, оскільки вказаними вироками зазначених в них осіб було засуджено за створення суб`єктів підприємницької діяльності, з якими позивач не мав жодних господарських взаємовідносин.

Щодо правомірності висновків відповідача про заниження позивачем операційного доходу в 3 кварталі 2017 року від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, за наслідками господарських операцій з ТОВ КРІСТЕНС , з ТОВ ГРАНДТОР СТИЛЬ , з ПП КИЇВСЬКИЙ БУДИНОК ТКАНИН , суд зазначає, що кредиторська заборгованість відсутня в бухгалтерському обліку платника податків та виключена з його фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у зв`язку з набуттям законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 справі №823/2372/14, а також у зв`язку з набранням законної сили ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2014 у справі №695/4322/14-к, якими встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій платника податків з вищезазначеними контрагентами, фіктивність відповідних правочинів та відсутність обставин та подій, пов`язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку.

Щодо визначення грошових зобов`язань та штрафних санкцій, включених до складу грошових зобов`язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, нарахованих внаслідок завищення витрат діяльності перевірених періодів в сумі 14294395,55 грн, що включені у собівартість реалізованої продукції (робіт/послуг) за наслідками господарських операцій з ТОВ МОЛІН ГРУП (код СДРІЮУ 41135639), з ТОВ СІТІ ТРАНС ЛТД (код СДРПОУ 39808221), з ТОВ УКРВТОРМЕТСТАІІДАРТ (код ЄДРГІОУ 38229538), з ТОВ СУПРІМ - ГРУП (код ЄДРПОУ 40436731), з ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ (код ЄДРГІОУ 39723342), суд зазначає таке.

Господарські операції між позивачем та ТОВ МОЛІН ГРУП (код ЄДРІІОУ 41135639) в травні 2017 року підтверджуються такими документами: договором поставки №2017/5-4 від 03.05.2017 з додатковою угодою, видатковими накладними від 18.05.2017 №РН-0000035, №РН-0000036, №РН-0000037, №РН- 0000038, від 19.05.2017 року №РН-0000039, №РН-0000040, податковими накладними від 18.05.2017 року №35, №36, №37, №38, від 19.05.2017 №39, №40 та товарно-транспортними накладним форми №1-ТН з відповідними датами та обсягами поставок (а.с. 100-121 том №2).

Господарські операції між позивачем та ТОВ СІТІ ТРАНС ЛТД (код СДРІІОУ 3980822Ї) в грудні 2016 року підтверджуються: договором поставки №06-12/16 від 06.12.2016 з додатковою угодою, видатковою накладною від 09.12.2016 року №120, податковою накладною від 09.12.2016 №8, товарно-транспортними накладним форми №1-ТН з відповідними датами та обсягами поставок (а.с. 132-143 том №2).

Господарські операції між позивачем та з ТОВ ТРЕБЛ КОМПАНІ (код ЄДРІІОУ 39723342) в серпні 2015 року підтверджуються: договором поставки №69 від 04.08.2015 з додатковою угодою, видатковою накладною від 25.08.2015 року №РН-0000138, податковою накладною від 25.08.2015 №245, товарно-транспортною накладною форми №1-ТН з відповідними датами та обсягами поставок (а.с. 193-201 том №2).

Господарські операції між позивачем та з ТОВ СУПРІМ - ГРУП (код ЄДРІІОУ 40436731) в червні 2016 року підтверджуються: договором поставки №72 від 17.06.2016 з додатковою угодою, видатковими накладними від 20.06.2016 №РН-0000108, від 21.06.2016 №РН-0000109, від 22.06.2016 №РН-0000110, №РН-0000111, від 23.06.2016 №РН-0000143, №РН-0000144, податковими накладними від 20.06.2016 №108, від 21.06.2016 №109, від 22.06.2016 №110, №111, від 23.06.2016 №143, №144, товарно-транспортними накладними форми №1-ТН з відповідними датами та обсягами поставок (а.с.144-197 том №2).

Господарські операції між позивачем та з ТОВ УКРВТОРВТОРМЕТСТАНДАРТ (код ЄДРІІОУ 38229538) в квітні- травні 2015 року підтверджуються: договором поставки №25 від 23.04.2015 з додатковою угодою, видатковими накладними від 23.04.2015 №РН-0000171, №РН-0000172, від 24.04.2015 №РН- 0000173, №РН1-0000174, від 25.04.2015 №РН-0000175, №РН-0000176, від 26.04.2015 року №РН- 0000177, №РН-0000178, від 27.04.2015 року №РН-0000179, №РН-0000180, від 30.04.2015 №РН-0000224, №РН-0000225, від 31.05.2015 №РН-0000441, податковими накладними від 23.04.2015 №105, №106, від 24.04.2015 №107, №108, від 25.04.2015 №109, №110, від 26.04.2015 №111, №112, від 27.04.2015 №113, №114, від 30.04.2015 №143, №144, від 31.05.2015 №234, товарно-транспортними накладним форми №1-ТН з відповідними датами та обсягами поставок (а.с.202-299 том №2).

Вищевказані первинні документи складені на паперових носіях керівниками вищезазначених підприємств, містять визначені законодавством обов`язкові реквізити первинних документів, містять у відповідних графах документів їх особисті підписи та печатки підприємств, а також з боку Позивача у відповідних графах підписані його керівником і відповідальними за прийняття товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені печаткою останнього, що підтверджується їх змістом та дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, у товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" наявні всі первинні облікові та податкові документи, з якими Податковий кодекс України пов`язує право платника на формування податкового кредиту з ПДВ. Дані первинні документи не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами у справі.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб вищевказаних контрагентів позивача, як доказу заниження позивачем податку на додану вартість та податкового кредиту - є необґрунтованим, оскільки належне чи неналежне виконання контрагентом обов`язків, покладених на нього законом як на суб`єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, а контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Таким чином, всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про ніби-то відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, контролюючим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами "безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною першою ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи, були внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань і були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 (заява №3991/03) дає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, платник податків, який дотримується вимог податкового законодавства під час здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку, не повинен нести непомірний тягар стосовно обмеження права на податковий кредит у разі недотримання його контрагентом обов`язків, визначених податковим законодавством щодо сплати податків та ведення податкової звітності.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 року у справі №4842/11/2670, а саме: за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугують рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03), "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 р., заява №6689/03).

Вищевказані Рішення в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зокрема, Європейський суд з прав людини у вказаних рішеннях зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України).

Відповідачем до матеріалів справи не надано остаточних рішень у відповідних кримінальних провадженнях по суті (вирок, постанова про закриття тощо), які б об`єктивно вказували на факти протиправних дій за участі відповідних суб`єктів господарювання, направлених на одержання податкової вигоди. Суд зауважує, що ухвали слідчих суддів з Єдиного реєстру судових рішень, на які посилається відповідач - є лише проміжними рішеннями слідчого судді з приводу здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням при здійсненні тих чи інших заходів як то надання дозволу на тимчасовий доступ до речей чи документів, огляд, обшук тощо.

Крім того, надані відповідачем до суду вироки Комінтернівського районного суду м. Харкова, вирок Святошинського районного суду м. Києва, вирок Святошинського районного суду м. Києва, не приймається судом до уваги, оскільки вказаними вироками засуджено зазначених у них осіб за створення суб?єктів підприємницької діяльності, з якими позивач не мав господарських відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 68840 грн 50 коп.

18.09.2019 представник відповідача надала суду заперечення на клопотання про відшкодування понесених витрат на послуги адвоката (вх. №21767/19 від 18.09.2019), в яких зазначила, що суду не додано документів, якими зафіксовано з яких првових питань та у який спосіб проведено консультування, які проблемні питання виникли при здійсненні господарської діяльності та які потребували залучення стороннього юрисконсульта.

Вирішуючи клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Частина п`ята ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 04.10.2016, укладений між адвокатом Фединою О.В. та ТОВ ЗЛГЗ Златогор (а.с.63-66 том №4), угода про внесення змін до договору про надання правової допомоги (продовження терміну дії) від 31.12.2017 (а.с.66 том №4), додаткова угода-доручення від 17.05.2019 №17/05/19-04/10/16 до договору-доручення (професійної правничої) допомоги №04/10/16 (а.с.67-68 том №4); акт-розрахунок №1 - №17/05/19-04/10/16 від 17.09.2019 (а.с.69-70 том №4), платіжне доручення №2406 від 14.05.2019 в сумі 10000,00 грн (а.с.71 том №4), платіжне доручення №2962 від 13.06.2019 в сумі 10000,00 грн (а.с.72 том №4), платіжне доручення №3763 від 17.07.2019 в сумі 10000,00 грн (а.с.73 том №4), платіжне доручення №4478 від 09.08.2019 в сумі 10000,00 грн (а.с.74 том №4), платіжне доручення №2406 від 14.05.2019 в сумі 10000,00 грн (а.с.71 том №4), платіжне доручення №4879 від 06.09.2019 в сумі 10000,00 грн (а.с.86 том №4).Відповідно до акту-розрахунку №1 - №17/05/19-04/10/16 від 17.09.2019, адвокатом надані, а клієнтом прийняті та підлягають оплаті такі послуги:

1) перша зустріч з клієнтом, визначення фактичних та правових підстав направлення клієнту податкових повідомлень-рішень - 1 год. - 1921 грн;

2) друга зустріч з клієнтом - спільне вивчення з консультуванням клієнта підстав та обставин перевірки, її результатів, в т. ч. акта документальної позапланової виїзної перевірки від 11.03.2019 №26/28-10-47-13/31082518 - 8 год. 15368,00 грн;

3) третя зустріч з клієнтом - продовження спільного вивчення з консультуванням акту перевірки, інших доказів, фактичних обставин спору, визначення і вивчення доказів на спростування позиції контролюючого органу - 8 год. 15368,00 грн;

4) складення проекту позовної заяви - 8 год. 15368,00 грн;

5) визначення обсягу та переліку письмових доказів - 3 год. - 5763,00 грн;

6) участь у судовому засіданні 08.08.2019 - 1,5, год. - 3010 грн;

7) участь у судовому засіданні 21.08.2019 - 1,5, год. - 3010 грн;

8) участь у судовому засіданні 04.09.2019 - 1,5, год. - 3010 грн;

9) підготовка клопотання про долучення доказів від 11.09.2019, оформлення їх - 3 год. 6021,00 грн.

Судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у заявленій позивачем сумі враховано складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для позивача, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі, є 11000 грн. 00 коп. (зустріч з клієнтом, консультування щодо акту перевірки, інших доказів, фактичних обставин спору, визначення і вивчення доказів на спростування позиції контролюючого органу, складення позовної заяви - 8500 грн, участь в судових засідання 1500 грн (три судових засідання тривалість по 1 год. кожне).

Крім того, суд звернув увагу, що з доданих платіжних доручень вбачається, що сума у розмірі 10000 грн сплачена з призначенням платежу За надання правової допомоги згідно договору №01/11/17 від 01.11.17 року , однак в даних доказах не зазначено, в якій саме справі надана дана правова допомога, тобто відсутня прив`язка до конкретної адміністративної справи, а сама справи №580/1803/19.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0000814712 про визначення грошового зобов?язання по податку на прибуток підприємств в сумі 25810540,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0000824712 про визначення грошового зобов?язання по податку на додану вартість в сумі 2008545,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, код ЄДРПОУ 31082518) сплачений судовий збір в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, код ЄДРПОУ 31082518) витрати на правничу допомогу в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21.11.2019.

Суддя В.П. Тимошенко