Рішення

від 20.11.2019 по справі 620/2691/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2691/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову про відведення земельної ділянки у загальному розмірі 4,2 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598 від 20.09.1996;

- зобов`язати прийняти рішення про виділення земельної ділянки у загальному розмірі 4,2 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598, від 20.09.1996, з передачею у приватну власність та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 4,2 умовних кадастрових га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2019 вона звернулась до відповідача із заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості, але відповідач листом від 19.04.2019 № 03-19/124 відмовив у виділенні земельної частки в натурі та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у зв`язку з відсутністю повноважень щодо вирішення даного питання.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано до суду лист від 16.10.2019 вих. № 03-18/296, я якому останній виклав свої пояснення щодо даного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарів, що підтверджується сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с.11, 14).

17.04.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості (а.с.15).

Листом від 19.04.2019 № 03-19/124 відповідач відмовив у виділенні земельної ділянки в натурі та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з підстав відсутності повноважень щодо вирішення даного питання та заначив, що відведення останньої на даний час згідно чинного законодавства знаходяться у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с.16).

08.05.2019 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність (а.с.18).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 10.06.2019 № М-4785/0-2048/0/94-19 повідомило про те, що у нього немає правових підстав для задоволення заяви позивача, оскільки звернення повинно бути направлено до Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а.с.17).

Позивач не погодився із прийнятою відповідачем відмовою, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

В пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та згідно частині 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводиться відповідною державною адміністрацією.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 № 899 (далі - Закон № 899), який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Статтею 2 Закону № 899 передбачено, що право на земельну частку (пай) посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай), свідоцтвами про право на спадщину, договорами купівлі-продажу, дарування, міни, а також рішенням суду про визнання такого права.

Пунктом 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Згідно зі статтею 3 Закону № 899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на земельну ділянку (паї), яка підлягає виділенню в натурі, що підтверджується вищезазначеним сертифікатом (а.с.11).

Статтею 5 Закону № 899 передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 899 нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до п. 3 Порядку організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, Закон № 899 визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення є Красилівська сільська рада Бахмацького району Чернігівської області.

Абзацом 1 пункту 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.

Так, відповідно до статті 5 Закону № 899 рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до частини 11 статті 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування передбачених законом способів.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у відведенні земельної ділянки розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання прийняти рішення про виділення земельної ділянки розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598, від 20.09.1996, з передачею у приватну власність та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 4,2 в умовних кадастрових гектарах, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Крім того, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправною відмову Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про відведення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598 від 20.09.1996;

- зобов`язання Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598, від 20.09.1996, з передачею у приватну власність та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 4,2 в умовних кадастрових гектарах, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (вул. Перемоги, 5, с. Красилівка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16541, код ЄДРПОУ 04412610) про відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) земельної ділянки у загальному розмірі 4,2 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598 від 20.09.1996;

Зобов`язати Красилівську сільську раду Бахмацького району Чернігівської області (вул. Перемоги, 5, с. Красилівка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16541, код ЄДРПОУ 04412610) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про виділення земельної ділянки розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0147598, від 20.09.1996, з передачею у приватну власність та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 4,2 в умовних кадастрових гектарах, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Красилівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (вул. Перемоги, 5, с. Красилівка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16541, код ЄДРПОУ 04412610) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2019 року.

Суддя О.Є. Ткаченко