Рішення

від 20.11.2019 по справі 826/15344/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2019 року № 826/15344/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Норіс доДержавної фіскальної служби України провизнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації

прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Норіс з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 23.08.2018 № 3713/6/99-99-15-01-15/ІПК.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав про протиправність оскаржуваної податкової консультації.

Відповідач подав заперечення в яких вказав про правомірність оскаржуваної індивідуальної податкової консультації, у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 21.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив .

В процесі здійснення своєї діяльності Публічне акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Норіс мало намір придбати у фізичної особи ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,3516 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:001:0004.

Вказана земельна ділянка отримана фізичною особою у власність на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2005 з визначеним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.04.2005 р, наявного в матеріалах справи.

10.06.2010 цільове призначення земельної ділянки змінено на для комерційного застосування під гостинно-торгівельний комплекс , що підтверджується рішенням Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.06.2010 № 57 та витягом з Державного земельного кадастру від 12.06.2018.

В подальшому, зі спливом понад трирічного строку перебування земельної ділянки у власності фізичної особи прийнято рішення здійснити її продаж позивачу - ПАТ Норіс .

У зв`язку з цим, 16.07.2018 Позивач направив до ГУ ДФС у м. Києві звернення вих. № 16/07-2018-2 з заявою про надання індивідуальної податкової консультації стосовно застосування положень п. 172.1, п. 172.2, п. 172.7 ст. 172 та п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

27.08.2018 Позивач отримав податкову консультацію ДФС України від 23.08.2018 № 3713/6/99-99-15-01-15/ІПК в якій було зазначено, що дохід отриманий фізичною особою від продажу Земельної ділянки підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військовим збором (ВЗ) на загальних підставах.

Вважаючи індивідуальну податкову консультацію протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано статтями 52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 52.2. статті 52 Податкового кодексу України Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

При цьому, приписами пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 53.2 статті 52 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

У відповідності до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Як вбачається з оскаржуваної індивідуальної податкової консультації, податковим органом роз`яснено про необхідність сплати по спірній операції ПДФО та військового збору.

Вказане, на думку позивача суперечить нормам та змісту ПДФО та військового збору.

Суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача зважаючи на таке.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Відповідно до ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відтак, визначальною умовою, для звільнення від оподаткування є цільове призначення земельної ділянки та перебування її у володінні особи протягом 3 - х і більше років.

Суд зауважує, що п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України передбачає отримання доходу від продажу земельної ділянки залежно від її цільового призначення. При цьому ст. 121 ЗКУ України не передбачено норму безоплатної передачі земельних ділянок комерційного призначення, зокрема під гостинно-торгівельний комплекс.

Як вбачається з наданої до справи копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, громадянка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: комерційне застосування під гостинно-торгівельний комплекс.

Суд відхиляє, як необґрунтовані посилання позивача, що цільове призначення спірної земельної ділянки має братися до уваги те, в якому було набуто первісним власником - фізичною особою ОСОБА_1 , а саме для ведення селянського господарства, і яке відповідно до ст. 121 ЗК України, звільняє від сплати податку. Оскільки як зазначалось вище, 10.06.2010 цільове призначення земельної ділянки змінено на для комерційного застосування під гостинно-торгівельний комплекс , що підтверджується рішенням Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.06.2010 № 57 та витягом з Державного земельного кадастру від 12.06.2018.

Згідно п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Також зазначений дохід є об`єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах, порядок, в спосіб, визначений законом, надаючи позивачу відповідь на запит у формі індивідуальної податкової консультації, в якій вказав про необхідність сплати ПДФО та військового збору по спірним операціям. Відтак, позовні вимоги є необґрунтовані, та такими що не підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що податковим органом надано індивідуальну податкову консультацію, яка не суперечить вимогам законодавства та сутності ПДФО та військового збору.

Стаття 13 Конституції України передбачає що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Зважаючи вище викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, оскаржувана податкова консультація відповідає змісту ПДФО та військового збору у випадку, що розглядається.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Норіс відмовити повністю.

Публічне акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Норіс (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 6/11, кімната 307, код ЄДРПОУ: 38901651)

Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8, код ЄДРПОУ: 39292197).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій